Порядок нарахування заробітної плати та інших виплат

  • docx
  • 12.12.2021
Публикация на сайте для учителей

Публикация педагогических разработок

Бесплатное участие. Свидетельство автора сразу.
Мгновенные 10 документов в портфолио.

Иконка файла материала Л3-0024327.docx

Порядок нарахування заробітної плати та інших виплат

 

Порядок нарахування заробітної плати залежить від форм і систем оплати праці, які використовуються на підприємстві.

Погодинна оплата праці працівника здійснюється виходячи з його розряду, погодинної тарифної ставки цього розряду і кількості відпрацьованого часу за табелем.

 

Сума заробітної плати за місяць (грн.) = тарифна ставка (грн./год.) х час, відпрацьований протягом місяця (год.)


22

 

Погодинна оплата праці керівників, спеціалістів і службовців здійснюється, як правило, за місячними посадовими окладами. В такому випадку заробітна плата розраховується виходячи із середньоденного окладу:

 

Сума заробітної плати за місяць (за посадовим окладом) (грн.) =

 

Посадовий оклад (грн.) х кількість відпрацьованих днів за місяць (ддні кількість робочих днів у місяці (ддні

 

При відрядній оплаті праці сума заробітної плати за відрядними розцінками визначається:

 

Сума заробітної плати за відрядними розцінками за місяць, грн. = обсяг виконаної роботи (од.) х тарифна ставка (грн./од.)

 

Одним із механізмів регулювання державою оплати праці працівників є встановлення мінімальних гарантій при нарахуванні заробітної плати в окремих випадках:

 

1)           за роботу в надурочний час.

 

Надурочною вважається робота понад встановлену законодавством тривалість робочого дня.

 

Робота в надурочний час оплачується:

-             при відрядній оплаті праці – доплата у розмірі 100 % тарифної ставки працівника відповідної кваліфікації;

 

-           при погодинній оплаті праці – в подвійному розмірі годинної ставки. Надурочні роботи не повинні перевищувати для кожного працівника 4

 

години протягом 2 днів підряд і 120 годин на рік;

 

2)           за роботу в нічний час.

 

Нічним часом вважається робота з 22 години до 6 години ранку. Тривалість роботи (зміни) при цьому скорочується на одну годину. Оплата здійснюється в підвищеному розмірі, встановленому генеральною угодою і колективним договором, але не менше 20 % тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи в нічний час.

3)           за роботу у вихідні, святкові та неробочі дні.

 

Оплата здійснюється у подвійному розмірі:

- відрядникам – за подвійними відрядними розцінками;

- працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками

– у розмірі подвійної годинної або денної ставки;

-               працівникам, які одержують місячний оклад – у розмірі одинарної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота у святковий і неробочий день здійснювалася у межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота здійснювалася понад місячну норму.

 

4) при невиконанні норм виробітку не з вини працівника.

 

Оплата здійснюється у розмірі не менше 2/3 тарифної ставки встановленого розряду (окладу).


23

 

Якщо робота не виконана з вини працівника, то оплата здійснюється відповідно до виконаної роботи.

5)           за час простою не з вини працівника.

 

Оплата здійснюється не нижче від 2/3 тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

 

У             разі простою внаслідок виробничої ситуації, небезпечної для життя або здоров’я працівника не з його вини, за ним зберігається середня заробітна плата.

 

Час простою з вини працівника не оплачується.

6) при виробництві продукції, яка є браком не з вини працівника.

 

Місячна заробітна плата працівника в цих випадках не може бути нижчою від двох третин тарифної ставки встановленого йому розряду (окладу).

 

За працівникам зберігається середня заробітна плата в таких випадках:

1) виконання працівником державних та громадських обов’язків;

2) переведення на іншу, більш легку, нижче оплачувану роботу;

3) службові відрядження;

4) направлення працівників для обстеження в медичних установах;

5) залучення працівників до виконання військових обов’язків;

6) в інших випадках.

 

Розрахунок середньої заробітної плати у цих випадках здійснюється виходячи з виплат за два останніх календарних місяці роботи, що передують події, яка пов’язана з виплатою.

 

Якщо протягом двох останніх місяців працівник не працював, середня заробітна плата розраховується виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Але якщо працівник не мав заробітку ні за один день, розрахунок здійснюється виходячи з встановленої йому тарифної ставки чи посадового окладу.

 

При нарахуванні виплат, які розраховуються виходячи із середньої заробітної плати за два календарних місяці роботи, можна застосувати формулу

 

(2.1):

 

В = Зпл : Квід х Кд,

(2.1)

 

де В – сума виплат з розрахунку середньої заробітної плати за два місяці; Зпл заробітна плата за фактично відпрацьований час протягом двох

 

місяців;

Квід кількість відпрацьованих робочих (календарних) днів (годин);

Кд – кількість робочих (календарних) днів/годин, які повинні бути оплачені по середньому заробітку.

 

Порядок нарахування допомоги у разі тимчасової непрацездатності.

 

Підставою для нарахування допомоги з тимчасової непрацездатності є листок непрацездатності встановленого зразка.

Листок непрацездатності це документ, який виправдовує відсутність на роботі в період хвороби (відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами) і на підставі якого виплачують відповідну допомогу.


24

 

Для визначення суми допомоги за основу береться середня заробітна плата за останні 6 місяців, які передують місяцю, в якому відбувся страховий випадок (з 1-го до 1-го числа). Якщо застрахована особа працювала та сплачувала страхові внески менше ніж 6 календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється за фактично відпрацьовані календарні місяці, за які сплачено страхові внески.

 

Для розрахунку страхових виплат застосовується середньоденна заробітна плата, яка розраховується шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період заробітної плати на кількість відпрацьованих робочих днів в розрахунковому періоді.

 

Оплата перших п’яти днів непрацездатності внаслідок захворювання чи травми найманого працівника, не пов’язаною з нещасним випадком на виробництві, здійснюється за рахунок коштів роботодавця. За весь інший період допомога виплачується за рахунок Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

 

Розмір допомоги по непрацездатності виплачується у відсотковому відношенні в залежності від страхового стажу працівника:

 

-           до 5 років – 60 % від середньої заробітної плати (доходу);

-           від 5 до 8 років – 80 % від середньої заробітної плати (доходу);

 

-           більше 8 років – 100 % від середньої заробітної плати (доходу);

-              для осіб, віднесених до 1-4 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, ветерани війни тощо – 100 % незалежно від страхового стажу.

 

Враховуючи це, сума допомоги у разі тимчасової непрацездатності розраховується за формулою (2.2):

 

Д = Зпл : Квід х % Кд,

(2.2)

 

де Д –допомога у разі тимчасової непрацездатності; Зпл – заробітна плата за останні шість місяців;

 

Квід – кількість відпрацьованих робочих днів за останні шість місяців;

 

%                      – розмір допомоги по непрацездатності у відсотковому відношенні в залежності від страхового стажу;

 

Кд – кількість днів тимчасової непрацездатності.

Порядок розрахунку відпускних сум

 

Право на відпустку гарантовано працівнику Конституцією України, Кодексом законів про працю України, Законом України «Про відпустки» від 15.11.96 р. №504/96-ВР.

 

Згідно Закону України «Про відпустки» відпускні суми повинні бути виплачені працівникам за весь час відпустки не пізніше, ніж за 3 дні до його початку.

 

Для нарахування відпускних сум використовується розрахунок середньої заробітної плати, який здійснюється виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, які передували місяцю надання відпустки чи виплаті компенсації за невикористану відпустку.


25

 

При розрахунку середньої заробітної плати для нарахування відпускних сум враховуються:

-           основна заробітна плата;

-               доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-погодинниками; високі досягнення в праці та інші);

 

-                виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії;

 

-           винагорода за підсумками річної роботи та за вислугу років тощо.

Для нарахування відпускних використовують формулу (2.3):

 

В = Д : (Кр – С) х Квід,

(2.3)

 

де В – сума відпускних;

 

Д                      – сумарний заробіток за останні перед наданням відпустки 12 місяців; Кр відповідна кількість календарних днів року (чи меншого

 

відпрацьованого періоду);

 

С                       – святкові і неробочі дні, які припадають на розрахунковий період; Квід число календарних днів відпустки, яка надається працівнику.

 

Тобто, святкові та неробочі дні в розрахунок тривалості відпустки не включаються і не оплачуються.

 

Якщо працівник відпрацював на підприємстві менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з фактично відпрацьованого часу (з 1-го числа місяця після оформлення на роботу до 1-го числа місяця, в якому надається відпустка).

 

Суми щорічних відпускних включаються до фонду додаткової заробітної плати.

 

Утримання із заробітної плати

 

Утримання із заробітної плати можуть здійснюватися тільки у випадках, передбачених законодавством. При розрахунку сум, які утримуються із заробітної плати, треба пам’ятати, розмір утримань не повинен перевищувати 20 %. В окремих випадках, передбачених законодавством, і у випадку утримань за деякими виконавчими документами їх розмір може складати не більше 50 %. Ці обмеження не поширюються на відрахування із заробітної плати при відбуванні виправних робіт, при утриманні аліментів на неповнолітніх дітей. У цих випадках розмір утримань не може перевищувати 70 %.

 

Із сум нарахованої заробітної плати здійснюються обов’язкові та добровільні утримання. До обов’язкових утримань відносяться:

 

-           податок на доходи фізичних осіб;

-           єдиний соціальний внесок;

-            утримання за виконавчими листками і приписами нотаріальних контор на користь юридичних та фізичних осіб.


26

 

Податок з доходів фізичних осіб

 

Згідно Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VІ заробітна плата та інші доходи, що отримують фізичні особи підлягають оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб (ПДФО).

Утримання ПДФО з оподатковуваного доходу здійснюється за ставкою 18

%.

Згідно законодавства платник податку на доходи фізичних осіб (працівник) має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного з джерел на території України від одного працедавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги.

 

Загальний розмір податкової соціальної пільги складає 50 % від прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленого законодавством на 01 січня звітного податкового року.

 

Також передбачені підвищені податкові соціальні пільг, які обчислюються від вказаної суми загальної пільги:

 

-100 % загальної пільги, але в розрахунку на кожну дитину для платника податку, який утримує двох чи більше дітей віком до 18 років;

 

-            150 % загальної пільги (для одиноких матерів (батьків), удов (удівців) або опікунів, піклувальників в розрахунку на кожну дитину, які утримують двох чи більше дітей віком до 18 років; осіб, які утримують дітей-інвалідів;учасників бойових дій на території інших країн у період після Другої світової війни тощо);

 

200 % загальної пільги (для інвалідів І і ІІ груп із числа учасників бойових дій на території інших країн у період після Другої світової війни; осіб, нагороджених чотирма й більше медалями «За відвагу» тощо).

 

Податкова соціальна пільга вираховується лише тоді, коли сума доходу працівника не перевищує суми, що становить 1,4 прожиткового мінімуму для працездатного населення, встановленого на 1 січня відповідного року, округленого до найближчих 10 гривень.

 

Виходячи з цього ПДФО буде розраховано так (2.5):

 

ПДФО = (Д – Псоц) х Ст,

(2.5)

 

де Д – дохід, нарахований у вигляді заробітної плати;

 

Псоц – податкова соціальна пільга (якщо у працівника є право);

Ст – ставка ПДФО

 

Виплата заробітної плати

 

Заробітна плата працівників на території України виплачується у грошових знаках, що мають законний обіг на території України.

Згідно законодавства заробітна плата повинна виплачуватися працівникам регулярно в робочі дні, у строки, встановлені колективним договором чи нормативним актом роботодавця, погодженим з вибраним органом первинної профспілкової організації, але не рідше двох разів на місяць, через проміжок часу,


27

 

що не перевищує 16 календарних днів і не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Розмір зарплати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації, або іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, але не менше, ніж оплата за фактично відпрацьованого часу з розрахунків тарифної ставки працівника.

 

За особистою письмовою згодою працівника виплата заробітної плати може здійснюватися через установи банків, поштовими переказами на вказаний ними рахунок з обов’язковою оплатою цих послуг за рахунок власника або уповноваженого ним органу.

 

Згідно законодавства підприємства зобов’язані компенсувати громадянам втрату частини грошових доходів у зв’язку з порушенням термінів їх виплати.

 

Виплата заробітної плати в натуральній формі здійснюється на підставі Закону України «Про оплату праці». Така виплата може застосовуватися тільки у вигляді виключення і тільки в тих галузях або за тими професіями, де така виплата є звичайною чи бажаною для працівників. Також необхідно враховувати, що законодавством встановлено обмеження, згідно якому частина натуральної оплати праці не може перевищувати 50 % нарахованої в даному місяці заробітної плати.

 

Крім того ціна на продукцію, яка видається в рахунок натуроплати, не повинна перевищувати її собівартість. Законодавством також встановлені обмеження за видами продукції, які не можуть бути видані в рахунок натуроплати.