Практична робота за темою "Визначення стилю керівництва"

Практична робота №5

1. Тема "Визначення стилю керівництва"

2. Мета:  вивченні підходів до кількісного вимірювання стилю керівництва, ознайомленні з методиками передових підприємств промислово розвинутих   країн,   виробленні   навичок  адаптації  цих  методів до умов

     діяльності конкретного підприємства.

3. Матеріальне забезпечення: ручка, аркуші належної форми, зошит.

4. Вихідні данні: ЛИСТ ОЦІНКИ РІВНЯ СТИЛЮ КЕРІВНИЦТВА.

5. Хід виконання:

     5.1. Розглянути завдання у ЛИСТУ ОЦІНКИ РІВНЯ СТИЛЮ КЕРІВНИЦТВА.

  5.2. Самостійно вибрати учасником практичної роботи керівника. Ім'я керівника, подальші результати роботи повинні бути конфіденційні.

  5.3. Ознайомитися з "Листом оцінки стилю керівництва фірми "Ессо", відповіси на поставлені питання.

  5.4. Зробити обробку результатів відповідей.

  5.5. Оцінити стиль керівництва.

6. Контрольні запитання.

6.1. У чому полягає процес керівництва?

6.2. Які стадії включає процес керівництва колективом?

6.3. Які є співвідношення між керівником та лідером?

6.4. Які категорії менеджменту покладені в основу керівництва?

6.5. Що таке стилі керівництва? Назвіть стилі керівництва?

7. Література:

     7.1. О.М.Гірняк, П.П. Лазановський «Менеджмент». Ст..102-105.

ЛИСТ ОЦІНКИ РІВНЯ СТИЛЮ КЕРІВНИЦТВА

(МЕТОДИКА  ФІРМИ "ЕССО")

1. Керівник ретельно аналізує й планує:

 1 - майже ніколи;               2 - рідко;

 3 - іноді;                              4 - часто;

 5 - майже завжди.

2. Раціонально використовує людей і ресурси:

 1 -   важко сказати;        3 -  іноді;

 5 - регулярно.

3. В екстремальних ситуаціях діє впевнено і помірковано (див. 1).

4. Підлеглим доводиться вести зайві, на їхню думку, справи (див. 1).

5. Підлеглі на своїх робочих місцях і при існуючій організації праці мають
змогу повністю використовувати свої можливості:

1 - не мають змоги;             2 - мають, але мало;

З - досить багато;               4 - багато;

5 - дуже багато.

6. Керівник постійно займається вдосконаленням організації праці
колективу (див. 1.).

7. Здійснює тиск на підлеглих:

 1 - дуже сильний;               2 - сильний;

 3 - середній;                      4 - майже не здійснює;

 5 - зовсім не здійснює.

8. 3 готовністю приймає позитивні пропозиції:

 1 - майже ніколи;               2 - рідко;

 3 - іноді;                              4 - часто;

 5 - майже завжди.

9. Легко приймає рішення (див. 1).

10. Якщо підлеглий самостійно приймає рішення в межах своєї
компетентності, керівник відчуває себе ображеним, сердиться (див. 1).

11. Якщо потрібно для справи, керівник дає можливість підлеглим
висловити свою думку і взяти участь у прийнятті рішення (див. 1).

12. Бере на себе відповідальність за дії підлеглих (див. 1).

13. Максимально використовує можливості підлеглих (див. 1)

14. Підлеглі постійно відчувають виправдане навантаження в роботі (див. 1).

15. Дає підлеглим всю інформацію, необхідну для виконання завдань (див. 1).

16.Дозволяє підлеглим самостійно знаходити необхідну інформацію (див. 1).

17. Чітко й свідомо делегує (передає) повноваження:

 1 - зовсім не робить цього;       2 - майже ні;

 3 - частково;                      4 - значною мірою;

 5 - завжди.

18. Дотримується виданих ним самим правил делегування (див. 1).

19. Підлеглим достатньо отриманої від нього інформації для оцінки
результатів своєї діяльності (див. 1).

20. Дає завдання, не супроводжуючи їх необхідними поясненнями (див. 1).

21. Організовує роботу підлеглих не за допомогою сильного тиску, а
завдяки правильно поставленій перед ними меті:

 1 - не вміє;                          2 - майже не вміє;

 3 - якоюсь мірою;              4 - добре вміє;

 5 - дуже добре вміє.

22. Підлеглі відчувають, що результати їхньої праці оцінюються правильно
і справедливо (див. 1).

23. Стимулює своїх підлеглих і дбає про їхній розвиток:

 1 - майже ні;                       2 - мало;

 3 - іноді;                              4 - часто;

 5 - регулярно.

24. Коли у підлеглих виникають професійні запитання, вони можуть
звернутися до керівника (див. 1).

25. Якщо підлеглий припускається помилки, керівник критикує його в
міру і по суті (див. 1).

26. У розмовах з підлеглими створює атмосферу розкутості, невимушеності
(див. 1).

27.  Вміє тактовно вказати на помилки і допомагає їх виправити (див. 1).

28.  Якщо підлеглий добре працює, керівник знає, як його винагородити
(див. 1).

29. Видає ідеї інших за свої власні:

 1 - часто;                            2 - досить часто;

 2 - іноді;                              4 - рідко;

 5 - ніколи.

30. Тримається з підлеглими "на дружній нозі", але без загравання (див. 1).

31.  Відіграється на підлеглих після конфліктів з начальством або в сім'ї
(див. 1).

32. Не вміє тримати злість на підлеглих (див. 1).

Відповідаючи на запитання "Листа оцінки...", студент (слухач) вибирає одну із декількох відповідей з відповідним номером. Порядок відповідей побудований так, що він є одночасно і кількістю балів із цього питання.

На наступному етапі обробки результатів відповідей необхідно просумувати всі бали за 32 наведеними питаннями ( ). Окремо знайти суму () за питаннями 4,10,14, 20,31.

Знайти різницю  - = S.

  Якщо  S   є в межах 70 - 100 балів, то рівень стилю керівництва вважається середнім;

-  вище,ніж 100балів,- високим;

-  нижче, ніж 70 балів, - низьким.

   Анкетування на підприємствах повинні бути суворо конфіденційними, відповіді - об'єктивними. Тільки за таких умов даний метод визначення рівня стилю керівництва менеджера може бути використаний для матеріального чи морального стимулювання, просування по ієрархічних ступенях апарату управління організації.

1. Руководство – это целенаправленное влияние лиц, наделенных функциями и компетенцией руководителей, на коллектив, то есть взаимодействие руководителя и  исполнителя. Руководство – не только необходимый, но и основной элемент процесса управления. Содержание процесса руководства раскрывается через его функции:

1) планирование;

2) организация;

3) контроль;

4) мотивация и воспитание.

Первые четыре раскрывают содержание процесса руководства в системе «руководитель - производство», а последняя – одну из важных сторон руководства – это формирование личности в сфере трудовой деятельности.

2. Основными стадиями процесса руководства коллективом являются:

1) изучение целей, которые должны быть достигнуты за определенный отрезок времени;

2) информирование коллектива о задачах, методах их выполнения, ресурсов и т.д.;

3) проведение аналитической работы с целью изучения резервов повышения эффективности трудовой деятельности коллектива.

 Таким образом, учитывая содержание основных стадий руководства, можно сказать, что руководство – это процесс непрерывного обмена информацией между субъектом и объектом с целью влияния один на другого, то есть это «работа с людьми».

3. Большое значение в менеджменте имеет соотношение руководства и лидерства. Лидерство имеет место в сферах профессиональной деятельности руководителя любого ранга. Менеджер, занимая определенную должность на соответствующем уровне, становиться формальным лидером коллектива, поскольку получает полномочия руководить им. Однако он может и не быть лидером коллектива, если не владеет соответствующими качествами. В этом случае функция лидерства может перейти к неформальным руководителям-лидерам, наиболее авторитетным членам коллектива. При этой ситуации лидерство становиться процессом стихийного, спонтанного руководства коллективом и может носить негативное влияние на него, если формальный руководитель не обратит на это внимание. Неформальными лидерами становятся наиболее инициативные, энергичные, информированные работниками. В различных ситуациях жизнедеятельности коллектива лидерами могут быть различные работники.

Безлидерные коллективы менее эффективны. Наибольшей эффективности в своей деятельности достигают те коллективы, где руководитель является одновременно и лидером. Руководитель должен уметь влиять на коллектив через его неформальных лидеров, а не противопоставлять себя им и бороться с ними.

4. В основе руководства лежат следующие категории менеджмента, это:

  1) лидерство – это способность влиять на отдельных работников и их группы с целью направления усилий на достижение целей организации;

  2) влияние – это любое поведение одного индивидуума, которое вносит изменения в поведение другого индивидуума;

  3) власть – это возможность влиять на поведение других людей согласно определенных полномочий.

5. Особенности взаимодействия членов коллектива по поводу принятия и реализации решений формируют стиль руководства. Стиль руководства обуславливается особенностями распорядительно-властных взаимоотношений в коллективе, в зависимости, от соотношений которых он  может быть:

1) директивным (автократическим) характеризуется отстранением подчиненных от участия в производстве и принятии решения, отсутствия у них возможности проявлять собственную инициативу и самостоятельность. Он базируется на том, что авторитарный руководитель имеет достаточную власть, чтобы навязать свою волю исполнителям;

2) демократическому стилю характерно участие членов коллектива в обсуждении важных вопросов его деятельности. Существует интерес руководителя к мнениям подчиненных. Он умет привлечь к принятию решения членов коллектива и интегрирует их мнения;

3) либеральному руководителю присуще как бы само отстранение от процесса управления, подчиненным предоставляется полная свобода в определении целей и контроль за своей собственной работой, однако руководитель создает необходимые организационные условия для их работы, определяет ее правила, задает границы решения, за собой он оставляет функции консультанта, арбитра, эксперта, оценивающего полученные результаты.

Перед Вами 20 тверджень. Оцініть у 5-бальній системі, як Ви дієте, коли Вам необхідно взаємодіяти з іншими людьми.

Дії:

1.Вказуєте людям, що треба робити.

2.Вислуховуєте думки інших людей.

3.Даєте можливість іншим брати участь у прийнятті рішень.

4.Даєте можливість іншим діяти самостійно.

5.Наполегливо пояснюєте як потрібно що-небудь робити.

6.Навчаєте людей вмінню працювати.

7.Радитесь з іншими.

8.Не заважаєте іншим працювати.

9.Указуєте, як потрібно працювати.

10. Враховуєте успіхи інших.

11. Підтримуєте ініціативу.

12. Не вмішуєтесь у процес визначення цілей діяльності іншими.

13. Показуєте, як потрібно працювати.

14. Іноді даєте можливість іншим брати участь в обдумуванні.

15. Уважно вислуховуєте співрозмовника.

16. Якщо вмішуєтесь у справи інших, то по-діловому.

17. Думок інших не поділяєте.

18. Докладаєте зусилля з метою залагоджування суперечностей.

19. Намагаєтесь залагоджувати суперечності.

20. Вважаєте, що кожен повинен застосовувати свій талант як може.

Обробка результатів:

A.   Дії 1,5,9,13,17 - вказують на схильність до директивного стилю
керівництва.

Б. Дії 3,7,11,15,19 - свідчать про схильність до колегіального (демократичного) стилю керівництва.

B.   Дії 4,8,12,16,20 - є індикаторами пасивності до дій інших людей
(анархічний стиль керівництва).

Г. Дії 2,6,10,14,18 - дають можливість судити про схильність до ділового стилю керівництва.

Оцінювання

В кожній групі максимально можна набрати 25 балів; 20 і більше говорять про те, що тестований - прибічник стилю А, Б, В або Г. Якщо в кожній групі набрано 12-14 балів, то це означає, що іноді він здатний проявляти саме даний стиль взаємодії.

Загальний показник (по всьому тесту) в 70-80 балів свідчить про схильність до взаємодії з людьми. Показник в 30-40 балів реєструє пасивність людини в груповій діяльності.