Профілактика синдрому професійного вигорання

Профілактика синдрому  професійного вигорання

“Синдром згорання” — складний психофізіологічний феномен, що визначається як емоційне, розумове і фізичне виснаження через тривале емоційне навантаження.

Н. Амінов наводить такі основні  ознаки цього синдрому: • виснаження, утома;  • психосоматичні ускладнення;  • безсоння;  • негативні настанови стосовно підлеглих;  • негативні настанови щодо своєї роботи;  • нехтування виконанням своїх обов’язків;  • збільшення прийому психостимуляторів (тютюн, кава, алкоголь, ліки);  • зменшення апетиту чи переїдання;  • негативне самооцінювання;  • посилення агресивності (роздратованості, напруженості);  • посилення пасивності (цинізм, песимізм, безнадія, апатія);  • почуття провини.

Причини «синдрому згорання» в  колективі: • напруженість і конфлікти у професійному оточенні, недостатня підтримка з боку колег;  • недостатні умови для самовираження, експериментування та інновацій;  • одноманітність діяльності й невміння творчо підійти до виконуваної роботи;  • вкладання в роботу значних особистісних ресурсів за недостатнього визнання і відсутності позитивного оцінювання з боку керівництва;  • зверхність у ставленні до вчителів;  • робота без перспективи, неможливість побудувати професійну кар’єру;  • невмотивованість учнів, результати роботи з якими «непомітні»;  • невирішені особистісні конфлікти.