Самостійна робота № 3 Фінансово-кредитне забезпечення підприємництва

 Самостійна робота № 3 Фінансово-кредитне забезпечення підприємництва

План

3.1 Основи організації фінансів підприємств

3.2 Фінансова діяльність в підприємницькому управлінні

3.3 Зміст управління фінансами підприємств

Перелік питання

1 Що покладено в основу фінансів підприємств?

2 Які принципи комерційного розрахунку визначають організацію фінансової роботи на підприємстві?

3 У чому полягає фінансова незалежність підприємства?

4 За якими напрямами здійснюється фінансове забезпечення управлінських рішень?

Література

1  Кісельов Л.П. Основи бізнесу: Підручник. – К.: Вища школа, 1997.

2 Мочерний С.В., Устенко О.А., Чеботар С.І. Основи підприємницької діяльності. : Посібник. – К.: Видавничий центр «Академія», 2001.

3        Шипунов В.Т.,  Кишкель Е.Н. Основы упраленческой деятельности: Учебник для сред.спец.учеб.заведений – М.: Высшая школа, 1996.

ІНАНСОВО-КРЕДИТНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПІДПРИЄМНИЦТВА  

У результаті вивчення теми студент повинен:

ЗНАТИ: що покладено в основу фінансів підприємств; як принципи комерційного розрахунку визначають організацію фінансової роботи на підприємстві.

ВМІТИ: визначати – у чому полягає фінансова незалежність підприємства, у яких випадках підприємці несуть економічну відповідальність за результати своєї діяльності та аналізувати – за якими напрямами здійснюється фінансове забезпечення управлінських рішень.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОПІДГОТОВКИ

1  

2

3  

ЛІТЕРАТУРА

Самостійна робота № 3 Фінансово-кредитне забезпечення підприємництва

Успіх підприємницької діяльності значною мірою визначається вмінням і знанням з багатьох питань управління виробничою, збутовою, маркетинговою діяльністю за допомогою фінансів. Термін «фінанси» (від латинського finantia — платіж, fino — плачу) означає сукупність усіх грошових коштів, що знаходяться у розпорядженні підприємства. Водночас це система формування, розподілу і використання грошових коштів для втілення в життя підприємницьких задумів, управлінських рішень. З'ясування основ організації фінансів підприємств, форм фінансового забезпечення підприємницької діяльності і становить центральну ідею теми.

1 Основи організації фінансів підприємств

Перехід до ринкової економіки зумовлює посилення ролі фінансів підприємств у системі підприємницького управління. Конкурентоспроможність та платоспроможність підприємств визначаються добре налагодженою організацією фінансів. Організація фінансової діяльності підприємства повинна сприяти підвищенню ефективності прийнятих підприємством управлінських рішень. Функціонування фінансів підприємств здійснюється не автоматично, а за допомогою цілеспрямованої їх організації.

Організація фінансів підприємств — це сукупність форм, методів, способів формування та використання ресурсів, контролю за їх кругообігом для досягнення економічних цілей згідно з чинними законодавчими актами.

В основу організації фінансів підприємств покладено комерційний розрахунок, який базується на принципах само­регулювання, самоокупності та самофінансування. Сутність комерційного розрахунку полягає в постійному порівнюванні (у грошовому вираженні) витрат та результатів діяльності. Його метою є одержання максимального прибутку при міні­мальних витратах капіталу та мінімально можливому ризику. Питання про те, що виробляти, як виробляти, для кого вироб­ляти у ринкових умовах для підприємця визначається основ­ним орієнтиром — прибутком.

Комерційний розрахунок в ринкових умовах значно впливає на організацію фінансів підприємств. Він передбачає зміну взаємовідносин держави і підприємця. Фінансові від­носини підприємств регламентуються державою в основному економічними методами — за допомогою важелів відповідної податкової, амортизаційної, валютної, протекціоністської політики. Збитки, що їх зазнало підприємство внаслідок виконання вказівок державних органів та посадових осіб, які суперечать чинному законодавству, повинні бути відшкодо­вані відповідними органами.

Кожен суб'єкт підприємницької діяльності має справжню фінансову незалежність, тобто право самостійно вирішувати як і що виробити, кому реалізувати продукцію, як розподілити виручку від реалізації продукції, як розпорядитися прибутком, які фінансові ресурси формувати та як їх використовувати. Повна самостійність підприємств не означає, однак, відсут­ності будь-яких правил їхньої поведінки. Ці правила розроб­лено та законодавче закріплено у відповідних нормативних актах. Ясна річ, що підприємства можуть приймати рішення самостійно тільки в рамках чинних законів.

Суб'єкти підприємницької діяльності несуть реальну еко­номічну відповідальність за результати діяльності та своєчасне виконання своїх зобов'язань перед постачальниками, спожи­вачами, державою, банками. За своїми зобов'язаннями під­приємство відповідає власним майном і доходами. За невико­нання зобов'язань підприємством до нього застосовується система фінансових санкцій. Справді самостійне підприємство покриває свої втрати та збитки за рахунок фінансових ре­зервів, системи страхування та за рахунок власного прибутку

Джерелом формування фінансових ресурсів підприємств є реально зароблені доходи від реалізації продукції, виконаних робіт та наданих послуг. Економічна відповідальність під­приємств настільки велика, що його можуть оголосити банкру­том у разі завеликих збитків та неспроможності виконати зобов'язання перед кредиторами.

У підприємств формуються партнерські взаємовідносини з банками, фінансовими посередниками, страховими компа­ніями. Підприємства і банки є рівноправними партнерами, які організують фінансові взаємовідносини з метою одержання прибутку. Банки не надають підприємствам безкоштовних та безстрокових кредитів. Підприємства, у свою чергу, за збе­рігання коштів на банківських рахунках одержують певні відсотки. Фінансові посередники допомагають краще залучити та використовувати грошові кошти підприємств. Страхові компанії страхують численні ризики, пов'язані з підприєм­ницькою діяльністю суб'єктів господарювання, створюючи певні гарантії стабільності виробничої діяльності.

У підприємств формуються взаємовідносини з бюджетом та державними цільовими фондами, створеними для підтримання комерційних засад в організації підприємництва. Держава встановлює податкові платежі, обов'язкові збори та внески на такому рівні, щоб не підірвати заінтересованості підприємств у розвитку виробництва та підвищенні його ефективності. У разі необхідності підприємствам виділяють бюджетні асигнування у вигляді цільових субсидій та субвенцій, що виключає можли­вість паразитування за рахунок державних коштів.

На організацію фінансів впливають організаційно-правові форми,  сфера та характер  підприємницької діяльності. Це проявляється в процесі формування капіталу (статутного фонду), розподілу прибутку, утворення грошових фондів, а також у внутрішньовідомчому розподілі засобів, взаємовід­носинах  з  бюджетом  тощо.   Ринкова  економіка  зовсім не виключає присутності поряд з іншими і державної власності. До державного сектора належать ті установи та організації, які повністю або частково фінансуються із державного бюджету. Створюються також підприємства зі змішаною формою влас­ності, у статутному фонді яких держава є основним власником. Так, на малих підприємствах управління фінансами найчастіше здійснює підприємець-власник (власники) фірми. Бухгалтерія здійснює збір та первинну обробку інформації, але управлінські рішення приймає власник.

2 Фінансова діяльність

в підприємницькому управлінні

В управлінській роботі підприємця фінансова діяльність займає особливе місце. Від неї багато в чому залежить своє­часність та повнота фінансового забезпечення виробничо-господарської діяльності та розвитку підприємства, вико­нання фінансових зобов'язань перед державою та іншими суб'єктами господарювання.

Фінансова діяльність — це система використання різних форм і методів фінансового забезпечення щодо функціону­вання підприємств та досягнення ними поставлених цілей, тобто це та практична фінансова робота, що забезпечує жит­тєдіяльність підприємства, поліпшення її результатів.

Фінансове забезпечення управління здійснюється за та­кими основними напрямами:

- фінансовим прогнозуванням та плануванням;

- аналізом та контролем підприємницької діяльності;

- поточною фінансово-економічною роботою.

Фінансове прогнозування та планування є однією з найважли­віших ділянок фінансової роботи підприємства. На цій стадії фінансової роботи визначається загальна потреба у грошових коштах для забезпечення нормальної виробничо-господар­ської діяльності та можливість одержання таких коштів.

За ринкових умов підприємство самостійно визначає на­прями використання та розмір прибутку, який залишається в його розпорядженні після сплати податків. Метою скла­дання фінансового плану є визначення фінансових ресурсів, капіталу та резервів на підставі прогнозування величини фі­нансових показників: власних оборотних коштів, амортиза­ційних відрахувань, прибутку, суми податку.

Планування виручки є необхідним для розробки плану прибутку від реалізації продукції або виконаних робіт, наданих послуг, визначення суми планових платежів у бюджет. Від об­ґрунтованості та правильності розрахунку виручки значною мірою залежить також реальність основного джерела надход­ження коштів та розмір запланованого прибутку.

Мета планування витрат — визначення можливості най економнішого витрачання матеріальних, трудових та грошових ресурсів на одиницю продукції. Зменшення витрат вироб­ництва то обігу — важливий фактор збільшення ефективності виробництва. Зниження собівартості за рахунок економії сировини, матеріалів, палива, енергії та живої праці дає змогу виробити значну кількість додаткової продукції, збільшити прибуток та рентабельність підприємств, створює реальні можливості для самофінансування, приведення в дію конку­рентних переваг. Скорочення витрат на виробництво одиниці продукції є матеріальною підставою для зниження цін на неї, а відтак — прискорення обертання оборотних коштів, зро­стання можливостей розширення підприємницької діяльності. Підприємці та менеджери, спираючись на опрацьовані фінансові показники, складають перспективні, поточні та опе­ративні фінансові плани. Так, поточний фінансовий план скла­дається у формі балансу доходів та витрат грошових коштів. Аналіз та контроль фінансової діяльності підприємства — це діагноз його фінансового стану, що уможливлює визначення недоліків та прорахунків, виявлення та мобілізацію внутріш­ньогосподарських резервів, збільшення доходів та прибутків, зменшення витрат виробництва, підвищення рентабельності, поліпшення фінансово-господарської діяльності в цілому. Матеріали аналізу використовуються в процесі фінансового планування та прогнозування, визначення потреб залучення зовнішніх джерел фінансування.

3 Зміст управління фінансами підприємств

Як було з'ясовано у попередніх темах, в умовах переходу до ринкової системи господарювання зароджується конку­ренція — важливий механізм регулювання економічних процесів. Однак у перехідний період вона ще незначна, не охоплює усі сфери економічного життя. Це дає змогу продавцям установлювати й підтримувати більш високі ціни, ніж вони могли б дозволити собі за розвинутої конкуренції, що призво­дить до зменшення попиту, застою у виробництві, безробіття, а в кінцевому підсумку — до соціально-економічної та політичної нестабільності, блокування розвитку підприємництва.

Конкурентоспроможність підприємства можна забезпе­чити правильною організацією управління фінансами: рухом фінансових ресурсів та фінансовими відносинами. Зміст фінансового менеджменту полягає в ефективному викорис­танні фінансового механізму для досягнення стратегічних і тактичних цілей підприємства.

Фінансовий механізм підприємства — це система управління фінансами,  призначена для організації , взаємодії фінансових відносин і грошових фондів з ме­тою оптимізації їхнього впливу на кінцеві результати діяльності підприємства.

Взаємодія фінансових відносин досягається завдяки вико­ристанню усіх фінансових категорій (виручки, прибутку, амортизації, оборотних коштів, кредиту, бюджету, податків), нормативів, різного роду стимулів, пільг, санкцій та інших фінансових важелів.

Як нам вже відомо, на підставі маркетингового дослід­ження підприємство вирішує такі три проблеми: які товари, роботи, послуги слід виробляти та в якій кількості? Як мають бути вироблені ці товари? Хто отримає, придбає чи зможе використати ці товари та послуги?

Підприємці зобов'язані визначити обсяг та джерела фінансових ресурсів, необхідних для виробництва і реалізації продукції, виконання фінансових зобов'язань перед бюд­жетом, банками, партнерами по бізнесу.

Процес виробництва відбувається в певній технологічній послідовності, коли безперервно повторюється стадія прид­бання сировини, матеріалів та підготовки їх до виробництва, стадія перетворення сировини на напівфабрикати, незавершене виробництво, готову продукцію, тобто відбувається оборот, рух ресурсів. Потреба в коштах у підприємства виникає на кожній із цих стадій ще до відшкодування виробничих витрат з виручки  від реалізації продукції. Саме тому кожен підприємець, фор­муючи свій капітал (статутний фонд), мусить передбачити необ­хідну суму оборотних коштів. Вкладені оборотні кошти на кож­ній стадії виробничого процесу, переходячи з однієї функціо­нальної форми в іншу, зміщуються після реалізації продукції.

Дуже важливим у процесі управління фінансами під­приємств є визначення такої потреби в оборотних коштах, яка забезпечувала б мінімально необхідні розміри виробничих запасів, незавершеного виробництва, залишків готової про­дукції для виконання виробничої програми. За браком влас­них виробничих коштів для поточного інвестування необхідно визначити потребу в позичкових коштах.

Брак оборотних коштів у окремих підприємств виникає саме через те, що надходження та використання грошей не збігаються у часі і здійснюються в різних обсягах. Внаслідок цього в одних підприємствах на певний момент з'являються тимчасово вільні кошти, а в інших — виникає тимчасова потреба в них. Ця суперечність процесу відтворення вирішується комерційними банками через кредитування підприємств. За тимчасового дефіциту власних оборотних коштів під­приємство звертається в банк з метою одержання кредитів.

Отже, цінова діяльність забезпечує втілення управлінських рішень у життя. Фінанси пов'язані й з іншими напрямами підприємницького управління — виробничим менеджментом, збутом, маркетингом.

Цей взаємозв'язок може бути проілюстрований прикладом послідовності складання річного бюджету компанії «Крафт Якобз Сушар Україна».

1. Загальна частина включає характеристику загальної еконо­мічної ситуації в країні і компанії, конкретизує основні цілі фінансового планування на рік.

2.       Виробнича частина визначає кількість продукції за катего­ріями, яку планується виробити в наступному році.

3.       Маркетингова частина складає прогноз продажу продукції по кожній торговій марці.

4.      Комерційна частина планує обсяг продажу за категоріями і
регіонами.

5.      Фінансова частина (підсумкова) — це розрахунки прибутків  і збитків (надходжень і витрат) на основі запланованого обсягу продажу.

Безпосереднім завданням управління фінансами під­приємств є забезпечення формування та правильного роз­поділу виручки від реалізації продукції для відновлення оборотних коштів, формування амортизаційного фонду, вало­вого та чистого доходу. Кожне підприємство прагне забез­печити ліквідність оборотних активів для своєчасної сплати короткострокової кредиторської заборгованості. Тому своє­часне та повне надходження виручки від реалізації продукції постійно контролюється фінансовими менеджерами.

Амортизаційні відрахування нині є найважливішим еле­ментом витрат на виробництво та основним джерелом від­творення основних фондів. Управління формуванням та використанням амортизаційних відрахувань, особливо у разі застосування прискореної амортизації, є важливою стороною фінансового менеджменту. Першочерговим завданням є також своєчасне виконання фінансових зобов'язань перед бюджетом, державними цільовими фондами, банками, стра­ховими компаніями та іншими суб'єктами господарювання.

Чинним законодавством та нормативними актами вста­новлено конкретні строки платежів з кожного виду податків та інших обов'язкових внесків. Несвоєчасне та неповне перера­хування таких платежів у бюджет спричиняє застосування фінансових санкцій до підприємств-неплатників. Ці санкції можуть стати причиною значних додаткових витрат, чого в жодному разі не повинен допускати фінансовий менеджер, а підприємець повинен здійснювати своєчасний контроль.

Управління фінансами підприємств включає також сферу формування, розподілу та використання прибутку, який зали­шається в розпорядженні підприємства. Розподіл прибутку є однією з форм реалізації економічних інтересів учасників процесу відтворення. Так, у результаті фінансово-господар­ської діяльності підприємств держава одержує свою частку у вигляді податків, підприємство — у вигляді чистого при­бутку, а працівник — від розподілу і використання частини прибутку. Від регулювання розподілу чистого доходу залежить мотивація підприємницької діяльності, можливість дальшого збільшення прибутку.

Підсумки теми

□   Конкурентоспроможність підприємницької діяльності визначається фінансовим забезпеченням управлін­ських рішень, вмінням підприємця формувати, роз­
поділяти  і  використовувати  грошові  кошти  для втілення підприємницьких задумів.

□   Основою орієнтації фінансів підприємств є комер­ційний розрахунок.

а Суб'єкти підприємницької діяльності самостійно вирішують що і як робити, кому реалізувати про­дукцію, як розподілити виручку від реалізації про­дукції, як розпорядитися прибутком.

б Підприємці несуть реальну економічну відповідаль­ність за своєчасне виконання своїх зобов'язань перед постачальниками, споживачами, державою, банками.

в  На організацію фінансів впливають організаційно-правові форми підприємницької діяльності. а  Фінансове   забезпечення   управлінських   рішень складається із фінансового прогнозування і плану­вання, аналізу та контролю підприємницької діяль­ності, поточної фінансової роботи, а  Поточний фінансовий план складається у формі

балансу доходів та витрат грошових коштів. а  Підприємці визначають обсяг та джерела фінан­сових зобов'язань перед бюджетом, банками, парт­нерами по бізнесу.

□  Оборотні кошти потрібні підприємцю для фінан­сового забезпечення безперервної діяльності. а  Розподіл прибутку є однією з форм реалізації еко­номічних інтересів учасників підприємницької діяль­ності і держави.

ТЕСТИ

Питання 1.

Що покладено в основу організації фінансів?

1.1.Грошові фонди.

1.2.Оборотні кошти.

1.3.Комерційний розрахунок.

1.4.Прибуток.

Питання 2.

Чим відповідає підприємство за своїми фінансовими зобов'язаннями?

2.1.Власним майном.

2.2.Доходами.

2.3.Власним майном і доходами.

2.4.Власним прибутком.

Питання 3.

На якій стадії у підприємства виникає потреба в коштах?

3.1. Придбання сировини і матеріалів.

3.2. Найму робочої сили.

3.3.Виробництва продукції.

3.4.Реалізації продукції.

3.5 На кожній з перерахованих стадій.

Питання 4.

Чим є амортизаційні відрахування?

4.1.Джерелом відтворення основних доходів.

4.2.Елементом витрат на виробництво.

4.3.Одночасно і елементом витрат, і джерелом відтворення.

4.4.Фінансовим інструментом.

Питання 5.

Що лишається у розпорядженні підприємства?

5.1.Чистий прибуток.

5.2.Податки.

5.3.Плата за кредити

5.4.Страхові внески

.

Теми рефератів

1. Роль фінансів у підприємницькому управлінні.

2. Комерційний   розрахунок  як  основа  організації фінансів.

3.  Самофінансування у підприємницькій діяльності.

4.  Використання фінансів у малому підприємництві.

5.  Оборотні кошти підприємств і механізм їх викорис­тання.

6.  Прибуток — узагальнюючий показник фінансової діяльності.

7. Фінансові показники підприємницької діяльності.