відповідальності, у формах проведення страхування тощо. В зв’яз­ку з цим можна виділити найсуттєвіші класифікаційні ознаки, за допомогою яких здійснюється класифікація страхування і які є найважливішими як в теоретичному, так і в практичному значенні. Розрізняють класифікацію страхування:

*           за історичною ознакою;

*           за економічними ознаками (за сферою діяльності, або спеціалізацією страховика; за об’єктами страхування; за родом небезпек; за статусом страхувальника; за статусом страховика);

*           за юридичними ознаками (за вимогами міжнародних угод і внутрішнього законодавства; за формою проведення).

Використання певної класифікаційної ознаки зумовлює відповідний результат класифікації.

Класифікація за історичною ознакою пов’язана із виділенням окремих етапів розвитку страхування з точки зору часу виникнення тих чи інших видів страхування. Така класифікація має скоріш теоретичне, аніж практичне значення, однак варто наголосити, що теоретичні знання історії страхової справи, її витоків, генезису допомагають практикам розумітися на процесах, що мають міс­це на страховому ринку, прогнозувати тенденції його розвитку, будувати відносини між собою з урахуванням досвіду, накопиченого за багатолітню історію зарубіжного і вітчизняного страхування.

Класифікація за економічними ознаками передбачає декілька варіантів. Підхід до вибору варіантів залежить від цілей проведення класифікації. Так, класифікація за спеціалізацією страховика приводить до виділення двох сфер діяльності: страхування життя («Life assurance») та загальних видів страхування («Non-life», або «General insurance»). Це є необхідним, оскільки весь спектр страхових послуг, що їх надають страхові компанії в усьому світі, поділяється саме на такі сфери. Компанії, які проводять страхування життя, як правило, не мають права займатися загальними видами страхування і навпаки.

Студент має усвідомити суттєві відмінності цих сфер страхування і, як похідні від них, відмінності в організації фінансів відповідних страхових компаній, особливо щодо формування і розміщення страхових резервів та оподаткування доходів від страхової діяльності.

Не менш важливою з економічної точки зору є класифікація за об’єктами страхування. Об’єкти страхування — це те, на що спрямований страховий захист. Класифікація за об’єктами страхування передбачає виділення трьох галузей:

*           особистого страхування (об’єкти — життя, здоров’я і працездатність страхувальників або застрахованих);

*           майнового страхування (об’єкти — майно в різних його видах: рухомі та нерухомі матеріальні цінності, грошові кошти, доходи);

*           страхування відповідальності (об’єкт — відповідальність за шкоду, завдану страхувальником життю, здоров’ю, майну третьої особи).

Зазначені галузі, в свою чергу, поділяються на підгалузі та види. Таку класифікацію покладено в основу розробки всіх видів страхових послуг, що їх пропонують вітчизняні страховики. Об’єкт страхування є вирішальним чинником, від якого залежить характер договору страхування та його основні умови: страхова сума, перелік страхових випадків (обсяг страхової відповідальнос­ті), страхова премія, франшиза, термін дії договору, виключення, обмеження та ін.

Слід навчитися точно визначати об’єкт страхування й ті відмінності між трьома галузями страхування, які випливають із специфіки об’єктів, що страхуються.

Іноді практика проведення страхування потребує комплексного страхового захисту майнових інтересів страхувальника. Тоді по одному страховому полісу приймаються на страхування декілька різнорідних об’єктів на випадок тих самих страхових подій. У цьому разі доцільніше дотримуватися класифікації не за об’єктами страхування, а за родом небезпеки. Під родом небезпеки розуміється набір специфічних страхових подій (страхових ризиків), які супроводжують конкретну діяльність страхувальника. З цієї точки зору в загальному страхуванні виділяється, наприклад, автотранспортне страхування, морське та авіаційне страхування, страхування ядерних, космічних, кредитних ризиків тощо.

Страхувальниками можуть бути як фізичні, так і юридичні особи (суб’єкти підприємницької діяльності). Зрозуміло, що страхові інтереси цих двох груп страхувальників, як і підходи страховиків щодо проведення страхування, суттєво різняться. Тому в загальному страхуванні застосовується ще один варіант класифікації: класифікація за статусом страхувальника. Вона передбачає розподіл усього розмаїття страхових послуг на ті, що обслуговують інтереси громадян (в зарубіжному страхуванні використовують термін «Personal lines»), і ті, що обслуговують інтереси суб’єктів підприємницької діяльності («Commercional lіnes»). Необхідно звернути увагу на відмінності у проведенні страхування в зазначених секторах, вміти їх пояснити.

Окрім класифікації за статусом страхувальника, існує потреба у класифікації за статусом страховика. Така класифікація використовується, в основному, з метою забезпечення державного регулювання страхової діяльності (видача ліцензій, ведення державного реєстру страхових компаній тощо), контролю за страховиками, аналізу розвитку страхового ринку в інституційному і територіальному розумінні. З цієї точки зору можна виділити страхування комерційне (в Україні відповідно до чинного законодавства його здійснюють страхові компанії, створені у формі акціонерних товариств відкритого і закритого типу, повних, командитних товариств, товариств з додатковою відповідальністю; в інших країнах комерційне страхування здійснюють також приватні страхові компанії), взаємне (здійснюється товариствами взаємного страхування), державне (здійснюється спеціалізованими державними страховими організаціями).

Студент має знати відмінності в проведенні страхування на комерційній основі і на принципах взаємності, особливості й сфери застосування державного страхування.

Класифікація за юридичними ознаками, як і за ознаками економічними, передбачає декілька підходів. Насамперед це виділення певних класів страхування згідно з міжнародними нормами. На основі цієї класифікації в багатьох країнах проводиться ліцензування страхової діяльності.

З 1996 р. приблизно такий же підхід до виділення окремих класів (їх названо «видами») страхування при видачі страховикам ліцензій практикується в Україні. Перевага використання подібної класифікації полягає в тому, що вона значною мірою наближена до загальноєвропейських стандартів. Це сприяє взаєморозумінню між вітчизняними та іноземними страховими компанія­ми, що є дуже важливим, зважаючи на інтернаціональний характер страхового бізнесу.

Класифікація за юридичними ознаками передбачає можливість застосування такої класифікаційної ознаки, як форма проведення страхування. За цією ознакою страхування поділяється на обов’язкове й добровільне. Обов’язкове страхування охоплює види страхування, визначені Законом України «Про страхування». Всі інші види страхування проводяться в добровільній формі. Студенти мають з’ясувати відмінності між добровільним та обов’язковим страхуванням, зміст і значення обов’язкового страхування, його особливості.

Основним при вивченні теми «Класифікація страхування» є засвоєння підходів до класифікації при використанні найважливіших класифікаційних ознак; оволодіння понятійним апаратом щодо виділення окремих ланок класифікації залежно від обраної класифікаційної ознаки (галузь, підгалузь, вид, клас, форма, сфера тощо).

Література: 1; 22; 29; 34; 45; 57; 61; 88; 100; 106; 107; 109; 116; 117; 118.

ПЛАН СЕМІНАРСЬКОГО ЗАНЯТТЯ

1. Необхідність класифікації страхування та її значення. Ознаки класифікації.

2. Класифікація за спеціалізацією страховиків.

3. Класифікація за об’єктами страхування.

4. Класифікація страхування за формами проведення.

ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК

Види класифікаційних ознак — історичні, економічні, юридичні.

Галузь, підгалузь, вид страхування — ланки класифікації при класифікації за об’єктами страхування.

Класифікація страхування — система поділу страхування на сфери діяльності, галузі, підгалузі, види і класи за певною ознакою (ознакою класифікації).

Об’єкт страхування — майновий інтерес страхувальника, пов’язаний:

а) з життям, здоров’ям, працездатністю страхувальника (особисте страхування);

б) з володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страхування);

в) з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди третій особі (страхування відповідальності).

Ознака класифікації — ознака, покладена в основу поділу страхування на окремі ланки класифікації.

Сфера, клас, вид страхування — ланки класифікації за спеціалізацією страховика.

Форма, вид страхування — ланки класифікації за законодавчою визначеністю.

Форми страхування — порядок організації страхування на засадах добровільності або обов’язковості.

Теми рефератів

1. Значення класифікації страхування для практичної діяльності страхових компаній.

2. Розвиток окремих галузей страхування в Україні: аналітичний огляд.

3. Форми проведення страхування: погляд у перспективу.

4. Вимоги українського законодавства щодо договорів страхування життя.

5. Обов’язкове страхування в Україні: призначення та види.

? Питання для дискусій

1. Обов’язкова форма страхування: переваги і вади.

2. Стандартний підхід до класифікації страхування в країнах—членах ЄС: чи повинна Україна дотримуватися таких самих стандартів? Чому?

3. Порівняльний аналіз трьох галузей страхування: особистого, майнового, страхування відповідальності з точки зору об’єктів страхування і визначення страхової суми.

4. Порівняльний аналіз підгалузей особистого страхування з точки зору строку дії договорів, сплати страхових внесків, виплати страхових сум.

5. Порівняльний аналіз добровільного та обов’язкового страхування з точки зору об’єктів страхування, контингенту страхувальників і застрахованих, розміру страхової суми і страхових внесків, переліку страхових подій.

6. У чому полягає зміст спеціалізації страховиків?

Завдання для перевірки знань

1. Які з наведених нижче видів страхування є обов’язковими:

а) страхування майна (крім врожаю) у радгоспах;

б) страхування врожаю у радгоспах;

в) страхування військовослужбовців;

г) страхування пасажирів на приміських маршрутах;

ґ) страхування авіапасажирів;

д) страхування заставного майна;

е) страхування небезпечних вантажів;

є) страхування кредитів;

ж) страхування туристів;

з) страхування депутатів.

2. Які з наведених нижче видів страхування не належать до майнового страхування:

а) страхування наземного транспорту;

б) страхування інвестицій;

в) страхування кредитів;

г) страхування відповідальності власників автотранспортних засобів.

3. Страховики в Україні отримують ліцензію на проведення:

а) страхової діяльності;

б) перестрахових операцій;

в) конкретних видів страхування;

г) діяльності, пов’язаної з оцінкою страхових ризиків;

ґ) діяльності, пов’язаної з оцінкою збитків і розміру відшкодування;

д) діяльності, пов’язаної з формуванням страхових резервних фондів.

4. Хто визначає розмір страхових тарифів по добровільних видах страхування?

а) Укрстрахнагляд;

б) страховик;

в) страхувальник.

5. Страховими випадками при страхуванні життя є:

а) смерть застрахованого від будь-якої причини;

б) смерть застрахованого лише від нещасного випадку;

в) дожиття застрахованим до закінчення строку дії договору страхування;

г) тимчасова втрата працездатності у зв’язку із травмою.

6. Класифікація страхування за економічними ознаками — це класифікація за:

а) об’єктами страхування;

б) формами проведення страхування;

в) статусом страхувальника;

г) часом виникнення окремих видів страхування.

7. Існують такі галузі страхування:

а) обов’язкове страхування;

б) майнове страхування;

в)добровільне страхування;

г) страхування життя;

ґ) особисте страхування;

д) страхування відповідальності.

8. Класифікація страхування для цілей ліцензування страхової діяльності в Україні включає такі види:

а) страхування вантажів та багажу;

б) страхування автомобілів;