ТЕМА 5. АНАЛІЗ ГРОШОВИХ ПОТОКІВ

ТЕМА 5. АНАЛІЗ ГРОШОВИХ ПОТОКІВ

Однією з основних умов фінансового добробуту підприємства є надходження грошових коштів, які забезпечують покриття його зобов'язань. При цьому відсутність мінімального запасу грошо­вих коштів свідчить про серйозні фінансові труднощі, а надмірна їх величина вказує на те, що підприємство зазнає збитків, пов'язаних з:

Ø інфляцією та знеціненням грошей;

Ø утраченою можливістю їх вигідного розміщення і отриман­ня додаткового доходу.

У зв'язку з цим виникає необхідність оцінки управління гро­шовими коштами на підприємстві.

Головна мета аналізу грошових потоків полягає в оцінці здат­ності підприємства заробляти грошові кошти визначеного розмі­ру і в установлені строки, необхідні для здійснення запланованих витрат. Досягнення цієї мети передбачає вирішення таких завдань:

Ø вивчення обсягів та джерел грошових коштів, що надходять на підприємство;

Ø дослідження основних напрямків використання грошових коштів;

Ø аналіз достатності власних коштів для здійснення інвести­ційної діяльності;

Ø з'ясування причин розходження між величиною отриманого прибутку та фактичною наявністю грошових коштів;

Ø досягнення фінансової оптимізації.

Під час аналізу необхідно враховувати склад грошових акти­вів, до якого входять:

Ø грошові активи в національній валюті;

Ø грошові активи в іноземній валюті;

Ø резервні грошові активи у формі високоліквідних коротко­строкових фінансових вкладень (депозитні вкладення в банках, депозитні сертифікати банків, високоліквідні фондові інструмен­ти з короткостроковим періодом зберігання).

Управління грошовими активами підприємства потребує здій­снення попереднього їх аналізу, під час якого вивчаються:

1)  співвідношення грошових коштів і поточних зобов'язань;

2)  період обороту грошових коштів;

3) структура середнього залишку грошових активів за основ­ними його елементами;

4) оборотність грошових активів;

5) рух грошових активів у періоді, що розглядається.

Для цілей як внутрішнього, так і зовнішнього аналізу необхід­но знати, у який спосіб та з яких джерел підприємство отримує грошові кошти і які основні напрямки їх витрачання.

Для того щоб забезпечити користувачів бухгалтерської" ін­формації даними про зміни грошових коштів підприємства та їх еквіваленти в розрізі основних видів діяльності підприємства, використовують Звіт про рух грошових коштів. Цей звіт склада­ється або у формі звіту про зміни фінансового стану підприємст­ва, або за спеціальною формою, де напрямки руху грошових ко­штів згруповано за трьома сферами:

Ø господарською;

Ø інвестиційною;

Ø фінансовою.

Під господарською діяльністю розуміють основну статутну діяльність підприємства, яка має на меті отримання доходу. До основних джерел надходження грошових коштів у межах госпо­дарської діяльності відносять: отримання виручки від реалізації боргів, що були раніше списані як безнадійні, штрафів від під­приємств, котрі порушили умови угоди, тощо.

Відплив грошових коштів, пов'язаний зі сплатою за рахунка­ми постачальників, з виплатою заробітної плати, сплатою штра­фів тощо.

Рух грошових коштів, пов'язаних з інвестиційною діяльніс­тю, передбачає придбання (створення) і реалізацію майна довго­строкового використання. Передусім це стосується надходження (вибуття) основних засобів, нематеріальних активів, довгостро­кових фінансових вкладень.

Фінансова діяльність підприємства відображається у надхо­дженні коштів у формі довгострокових і короткострокових кре­дитів і позик, бюджетних асигнувань та у витрачанні коштів у вигляді погашення заборгованості за отриманими раніше креди­тами і позиками, сплаті відсотків, дивідендів.

Необхідно підкреслити, що в процесі аналізу руху грошових коштів використовують прямий та непрямий методи.

Завдяки прямому методу у звіті відображаються абсолютні суми надходжень і витрачань грошових коштів.

Позитивною стороною використання прямого методу є те, що він дає змогу оцінити загальні суми припливу і відпливу грошових коштів підприємства, а отже, зробити висновки відносно до­статності коштів для сплати за рахунками поточних зобов'язань, виділити ті статті, які формують найбільший приплив і відплив грошових активів у розрізі трьох видів діяльності.

Недолік цього методу полягає в тому, що він не розкриває вза­ємозв'язку отриманого фінансового результату зі зміними гро­шових коштів на рахунку підприємства.

Для подолання цього недоліку у фінансовому аналізі викорис­товують непрямий метод, сутність якого полягає в перетворенні чистого прибутку у величину грошових коштів.

Необхідність здійснення такої процедури обумовлена тим, що існує певна об'єктивна невідповідність між величиною грошових коштів та величиною отриманого прибутку, і підприємство, яке, за даними бухгалтерської звітності, є прибутковим, може зазна­вати значних труднощів із грошовими коштами. Зауважимо, що важливим моментом аналізу руху грошових коштів є виявлення основних причин розбіжності між величиною грошових коштів і сумою отриманого прибутку.

При непрямому методі аналізу фінансовий результат перетво­рюється у величину грошових коштів від поточної діяльності за певний період (різниця сум на початок і кінець періоду) за допо­могою коригувальних процедур.

На першому етапі коригування виявляють відповідність між фінансовим результатом і власними оборотними коштами. Для цього усувають вплив на фінансовий результат:

Ø операцій нарахування амортизації;

Ø операцій, пов'язаних із вибуттям об'єктів довгострокових активів.

На другому етапі з'ясовують відповідність зміни власного оборотного капіталу і грошових коштів.

У зв'язку з цим необхідно визначити, як зміни за кожною статтею оборотного капіталу відбилися на стані грошових коштів підприємства. Для цього вивчають механізм впливу на їх рух операцій, що відображається на активних і пасивних рахунках.

Слід підкреслити, що існує певне правило коригувальних процедур при розрахунку величини чистого грошового потоку від господарської діяльності. За цим правилом збільшення за­лишків за статтями поточних активів має бути відраховано від показника чистого прибутку, а зменшення — додано до нього; збільшення ж залишків за статтями поточних пасивів додаєть­ся до фінансового результату, а зменшення — віднімається від нього.

На третьому етапі проводять додаткові коригувальні про­цедури, що пов'язані з використанням чистого прибутку (штра­фи, що сплачуються з чистого прибутку, дивіденди, виплати за фондом споживання тощо).

Слід наголосити, що, крім попереднього аналізу, на підприєм­ствах здійснюють і перспективний аналіз грошових потоків, ре­зультати якого дають змогу формувати стратегію управління ци­ми активами.

Здійснення перспективного аналізу грошових потоків зводи­ться до обчислення можливих джерел надходження та витрачан­ня грошових коштів і виконується в кілька етапів.

На першому етапі розраховується обсяг можливих грошових надходжень. Виходячи з того, що основним джерелом надхо­дження грошових коштів є реалізація продукції, яка поділяється на продаж товару готівкою і в кредит, за допомогою балансового методу розраховуються величина грошових надходжень і зміна дебіторської заборгованості.

                                       (5.1)

де   ДЗ_П, ДЗ_К — дебіторська заборгованість на початок і кінець пе­ріоду;

      V_p — виручка від реалізації;

      ГН — грошові надходження.

За наявності інших суттєвих джерел надходження грошових коштів їх прогнозна сума додається до суми грошових надхо­джень від реалізації продукції.

На другому етапі розраховується обсяг витрачання грошових коштів. Основним його складовим елементом є погашення кре­диторської заборгованості.

До інших напрямків використання грошових коштів відносять заробітну плату, адміністративні та інші постійні і змінні витра­ти, а також капітальні вкладення, сплату податків, дивідендів.

На третьому етапі через порівняння грошових надходжень і виплат, що прогнозуються, розраховується чистий грошовий потік.

На четвертому етапі розраховується сукупна потреба в корот­костроковому фінансуванні. Сутність етапу полягає у визначенні розміру короткострокового банківського кредиту на плановий період, необхідного для забезпечення прогнозованого грошового потоку.

При розрахунку рекомендується брати до уваги бажаний мі­німум грошових коштів на розрахунковому рахунку, який доці­льно мати як страховий запас, а також для вигідних інвестицій.

Визначення мінімально необхідної потреби в грошових кош­тах (ГА_min) для здійснення поточної діяльності спрямоване на установлення нижньої межі залишків необхідних грошових активів у на­ціональній та іноземній валюті. Існує два методи розрахунків:

;                                                 (5.2)

.                                    (5.3)

де ГА_К — залишок грошових активів на кінець звітного періоду; ПВ_ГА і ФВ_ГА — відповідно плановий та фактичний обсяги (вели­чини) платіжного обороту за поточними господарськими опера­ціями згідно з планом (фактом) надходження грошових коштів у майбутньому (звітному) періоді; О_ГА — оборотність грошових активів з урахуванням запланованих заходів щодо прискорення оборотності грошових активів.

Скачано с www.znanio.ru