Визнання, класифікація та оцінка основних засобів

Визнання, класифікація та оцінка основних засобів

Методологічні основи формування в бухгалтерському обліку  інформації про основні засоби визначені П(С)БО 7 «Основні засоби».

Основні засоби – це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою їх використання у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний термін корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу,  якщо  він довший за рік).

Об’єкт основних засобів – це закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього; конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій; відокремлений комплекс конструктивно з’єднаних предметів однакового або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, внаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс – певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно; інший актив, що відповідає визначенню основних засобів, або частина такого активу, що контролюється підприємством.

П(С)БО 7 «Основні засоби» передбачено наступні види оцінки:

1)   первісна вартість – історична (фактична) собівартість основних засобів в сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) основних засобів.

Первісна вартість безоплатно отриманих основних засобів дорівнює їх справедливій вартості з урахуванням вищенаведених витрат.

Первісна вартість основних засобів, що внесені до статутного капіталу підприємства є погоджена засновниками (учасниками) підприємства їх справедлива вартість.

Первісна вартість об’єктів, переведених до основних засобів з оборотних активів дорівнює її собівартості, яка визнається згідно з П(С)БО 9 «Запаси» і П(С)БО 16 «Витрати».

2)   справедлива вартість – сума, за якою може бути проведений обмін активу в результаті операції між обізнаними, зацікавленими і незалежними сторонами (згідно П(С)БО 19 «Об’єднання підприємств»). Справедливою вартістю є ринкова ціна.

3)     залишкова вартість (чиста балансова вартість) визначається як різниця між первісною вартістю та сумою нарахованого зносу (амортизації);

4)   переоцінена вартість – вартість основних засобів після їх переоцінки;

5)   вартість, яка амортизується – первісна або переоцінена вартість основних засобів за вирахуванням їх ліквідаційної вартості;

6)      ліквідаційна вартість – сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує одержати від реалізації (ліквідації) за об’єкт основних  засобів після закінчення терміну корисного використання (експлуатації) за вирахуванням витрат, пов’язаних з продажем (ліквідацією).