Загальнодержавні податки та обов’язкові платежі

Загальнодержавні податки та обов’язкові платежі

Податок на прибуток

Податок на прибуток підприємств — це прямий податок, що сплачується підприємствами з прибутку, одержаного від реалізації продукції (робіт, послуг), основних фондів, нематеріальних активів, цінних паперів, валютних цінностей, інших видів фінансових ресурсів та матеріальних цінностей, а також із прибутку від орендних операцій, роялті та від позареалізаційних операцій.

Основним законодавчим актом, який установлює податкові правила для обчислення податку на прибуток, Податковий кодекс.Визначення оподаткованого прибутку представлено

Оподаткований прибуток=податковий доход – податкові витрати-амортизація

Податковий  дохід — загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їхными межами.

Датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

— або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, в разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку — дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої — дата інкасації готівки в банківській установі, що обслуговує платника податку;

— або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) — дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

У разі здійснення торгівлі продукцією (валютними цінностями) або роботами

(послугами) з використанням торговельних автоматів або іншого подібного обладнання, що не передбачає наявності касового апарата, контрольованого уповноваженою на це фізичною особою, датою збільшення валового доходу вважається дата вилучення з таких торговельних апаратів або подібного обладнання грошової виручки.

Якщо торгівля продукцією (роботами, послугами) через торговельні автомати здійснюється з використанням жетонів, карток або інших замінників гривні, то датою збільшення валового доходу вважається дата продажу таких жетонів, карток або інших замінників гривні.

У разі коли торгівля продукцією (роботами, послугами) здійснюється з використанням кредитних або дебетових карток, дорожніх, комерційних, персональних або інших чеків, то датою збільшення валового доходу вважається дата оформлення відповідного рахунка (товарного чека).

Податкові  витрати — сума будь-яких витрат платника податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Витрати на придбання товарів (робіт, послуг)

Витрати на оплату праці

Сума страхових внесків до фондів державного соціального страхування

Сума податків, зборів(обов’язкових платежiв)

Інші доходи

Датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

— або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їхнього придбання за готівку — день їхньої видачі з каси платника податку;

— або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) —дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

У разі коли платник податку придбаває товари (роботи, послуги) з викорис-

танням кредитних, дебетових карток або комерційних чеків, то датою збільшення валових витрат вважається дата оформлення відповідного рахунка (товарного чека).

Датою збільшення валових витрат платника податку при здійсненні ним операцій з особами, які є:

а) нерезидентами;

б) резидентами, які сплачують податок на прибуток за ставкою нижчою, ніж 25 відсотків, або сплачують цей податок у складі єдиного чи фіксованого податку чи є звільненими від сплати податку або не є його суб’єктами згідно із законодавством, — є дата оприбуткування платником податку товарів (а при їх імпорті — також робіт (послуг), супутніх чи допоміжних такому імпорту товарів), а для робіт (послуг), — дата їхнього фактичного отримання від таких осіб, незалежно від наявності їхньої оплати (у тому числі часткової або авансової).

Амортизація основних фондів та нематеріальних активів — поступове віднесення витрат на їхнє придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого доходу платника податку в межах норм амортизаційних відрахувань.

Амортизації підлягають витрати на:

— придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення;

— самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб,

включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайня-

ті на виготовлення таких основних фондів;

— проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів;

— капітальні поліпшення землі, не пов’язані з будівництвом, а саме: іригація, осушення, збагачення та інші подібні капітальні поліпшення землі.

Не підлягають амортизації та повністю належать до валових витрат звітного періоду витрати платника податку на:

— придбання і відгодівлю продуктивної худоби;

— вирощування багаторічних плодоносних насаджень;

— придбання основних фондів або нематеріальних активів з метою їх подальшого продажу їх іншим особам чи використання їх як комплектуючих (складових частин) інших основних фондів;

— призначених для подальшого продажу іншим особам;

— утримання основних фондів, що знаходяться на консервації.

Не підлягають амортизації та проводяться за рахунок відповідних джерел фінансування:

— витрати бюджетів на будівництво та утримання споруд благоустрою й житлових будинків, придбання і збереження бібліотечних та архівних фондів;

— витрати бюджетів на будівництво та утримання автомобільних доріг загального користування;

— витрати на придбання та збереження Національного архівного фонду України, а також бібліотечного фонду, що формується та утримується за рахунок бюджетів, бібліотечних і архівних фондів;

— витрати на придбання, ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих фондів.

Термін «невиробничі фонди» слід розуміти як капітальні активи, які не використовуються в господарській діяльності платника податку.

Основні фонди — це матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей та вартість яких перевищує 1000 грн, поступово зменшуються у зв’язку з фізичним або моральним зносом.

Основні фонди підлягають поділу на шістнадцять груп.

Амортизаційні відрахування проводяться до досягнення залишковою вартістю нематеріального активу нульового значення.

Основна ставка податку на прибуток становить 23%. Крім того, підприємства, які здійснюють плату за придбання торгового патенту для деяких видів підприємницької діяльності, мають право при обчисленні податку до сплати зменшити податкове зобов’язання звітного періоду на вартість придбаних торгових патентів у цьому звітному періоді.

У бухгалтерському обліку методологічні засади формування інформації про податок на прибуток визначені П(С)БО 17 «Податок на прибуток».

Витрати (дохід) з податку на прибуток — загальна сума витрат (доходу) з податку на прибуток, яка складається з поточного податку на прибуток з урахуванням відстроченого податкового зобов’язання або відстроченого податкового активу.

Для обліку суми податку на прибуток призначено рахунок 98 «Податок на прибуток», який має два субрахунки:

981 «Податок на прибуток від звичайної діяльності»;

982 «Податок на прибуток від надзвичайних подій».

На субрахунку 981 «Податок на прибуток від звичайної діяльності» ведеться облік нарахованої суми податку на прибуток від звичайної діяльності, що визначається від прибутку, відображеного в бухгалтерському обліку (незалежно від суми прибутку для цілей оподаткування).

На субрахунку 982 «Податок на прибуток від надзвичайних подій» ведеться облік нарахованої суми податку на прибуток від надзвичайних подій.

Внаслідок розбіжностей у порядку формування прибутку в бухгалтерському

обліку та за вимогами податкового законодавства може виникати відстрочений податок на прибуток, який визначається за допомогою відстроченого податкового зобов’язання або відстроченого податкового активу.

Відстрочений податковий актив — сума податку на прибуток, що підлягає відшкодуванню в наступних періодах унаслідок:

— тимчасової різниці, що підлягає вирахуванню;

— перенесення податкового збитку, не включеного до розрахунку зменшення податку на прибуток у звітному періоді.

Відстрочене податкове зобов’язання — сума податку на прибуток, який сплачуватиметься в наступних періодах з тимчасових різниць, що підлягають оподаткуванню.

Якщо податок на прибуток, визначений за даними бухгалтерського обліку, більший від оподатковуваного прибутку, виникає відстрочене податкове зобов’язання,ьяке відображається на рахунку 54 «Відстрочені податкові зобов’язання».

Наприклад, податок на прибуток за даними бухгалтерського обліку за звітний період становить 2500 грн, а за даними податкового обліку — 2000 грн. У бухгалтерському обліку необхідно відобразити такі господарські операції:

Дт 981 «Податок на прибуток від звичайної діяльності»

Кт 641 «Розрахунки за податками» — 2000 грн;

Дт 981 «Податок на прибуток від звичайної діяльності»

Кт 54 «Відстрочені податкові зобов’язання» — 500 грн.

Якщо податок на прибуток, визначений за даними бухгалтерського обліку, менший від оподатковуваного прибутку, то виникає відстрочений податковий актив, який відображається на рахунку 17 «Відстрочені податкові активи».

Наприклад, податок на прибуток, за даними бухгалтерського обліку, за звітний період становить 2000 грн, а за даними податкового обліку — 2500 грн. У бухгалтерському обліку необхідно відобразити такі господарські операції:

Дт 981 «Податок на прибуток від звичайної діяльності»

Кт 641 «Розрахунки за податками» — 2000 грн;

Дт 17 «Відстрочені податкові активи»

Кт 641 «Розрахунки за податками» — 500 грн.

Податок на додану вартість

Податок на додану вартість (ПДВ) — це непрямий податок на споживання, який вилучає до бюджету частину доданої вартості, створеної на всіх стадіях виробництва та обігу. Він включається у вигляді надбавки до ціни товарів, робіт, послуг і повністю сплачується кінцевим споживачем товарів, робіт та послуг.

Правила ведення податкового обліку ПДВ Податковим кодексом

Ставки податку на додану вартість становлять 20% і 0% до бази оподаткування та додаються до ціни товарів (робіт, послуг). При цьому платники податку здійснюють окремий облік операцій з продажу та придбання, які підлягають оподаткуванню за ставкою 20% та звільнених від оподаткування, а також операцій, сума за якими не включається до складу  витрат виробництва (обігу) або не підлягають амор-

тизації, імпортних та експортних операцій.

За нульовою ставкою оподатковуються операції з: продажу товарів, що були ви-

везені (експортовані) платником податку за межі митної території України; продажу

робіт, послуг, призначених для використання та споживання за межами митної території України; продажу товарів (робіт, послуг) підприємствами роздрібної торгівлі,які розташовані на території України в зонах митного контролю(безмитних магазинах); надання транспортних послуг з перевезення пасажирів та вантажів за межами митного кордону України; продажу переробним підприємствам молока та м’яса живою масою сільськогосподарськими товаровиробниками всіх форм власності і

господарювання; продажу товарів (робіт, послуг), за винятком підакцизних товарів, грального бізнесу, покупних товарів підприємствами та організаціями громадських організацій інвалідів.

Сума ПДВ, що має бути сплачена до бюджету, визначається так:

ПДВ до бюджету = ПЗ — ПК, (16.2)

де ПЗ — загальна сума податкових зобов’язань, що виникли у зв’язку з продажем продукції протягом звітного періоду. Податкове зобов’язання — сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному періоді;

ПК — сума податкового кредиту за розрахунковий період. У свою чергу, податковий кредит — це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного податкового періоду.

Для обчислення і сплати податку важливо встановити дату виникнення податкових зобов’язань і право платника на податковий кредит.

Податкове зобов’язання — це загальна сума податку, отримана (нарахована) платником податку у звітному (податковому) періоді, визначена Податковим кодексом

За загальним правилом датою виникнення податкових зобов’язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

— або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти — дата їх оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої — дата інкасації                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                     готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

— або дата відвантаження товарів (робіт, послуг).

У деяких випадках дата виникнення податкового зобов’язання виникає за іншими правилами.

Податок на доходи фізичних осіб— це плата фізичної особи за послуги, які надаються їй територіальною громадою, на території якої така фізична особа має податкову адресу або розташовано особу, що утримує цей податок згідно із Законом.

Податок з доходів фізичних осіб розраховується та утримується із загального річного оподатковуваного доходу, який складається з місячних оподатковуваних доходів та доходів, отриманих за кордоном. З частини оподатковуваних доходів податок сплачується за результатами місяця, з останніх доходів податок сплачується в кінці року.

Податкова соціальна пільга — сума, на яку платник податку може зменшити загальний місячний оподаткований дохід, що отриманий з джерел на території України від одного роботодавця у вигляді заробітної плати.

Під час обчислення доходу за різними формами (у вигляді заробітної плати в грошовій формі, доходу в натуральній формі, в іноземній валюті) необхідно враховувати таке:

— під час нарахування доходів у вигляді заробітної плати об’єкт оподаткування визначається як нарахована сума такої заробітної плати, зменшена на суму збору до Пенсійного фонду України та внесків до фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування, які справляються з найманої особи;

— під час нарахування доходів у будь-яких негрошових формах об’єкт оподаткування визначається як вартість такого нарахування, визначена за звичайними цінами та помножена на коефіцієнт, який розраховується за такою формулою: К = 100 : (100 — Сn),

де К — коефіцієнт;

Сn — ставка податку.

При цьому сума негрошового доходу, визначена за звичайною ціною, збільшується на:

1) суму ПДВ, якщо суб’єкт господарювання, який нараховує дохід, є платником ПДВ (ПДВ під час нарахування податку не виключається);

2) суму акцизного збору, якщо надається підакцизний товар.

Під час нарахування доходів в іноземній валюті їхня сума перераховується у гривні за курсом НБУ, що діяв на момент отримання таких доходів.

З 01.01.2007 р. ставка податку становить 15%. Окремі види доходів оподатковуватимуться за іншими ставками. Так, максимальну ставку податку 26% (з 1 січня 2007 року — 30%) встановлено для доходів нерезидентів, доходів, отриманих як призи, а також у вигляді спадщини від спадкодавця-іноземця.