Зведений облік затрат на виробництво

Зведений облік затрат на виробництво

Зведений облік затрат на виробництво та визначення фактичної собівартості продукції здійснюється централізовано головною бухгалтерією підприємства в розрізі виробничих підрозділів.

У зведеному обліку затрат на виробництво усіх виробів відображаються:

— фактичні затрати по всій виробничій діяльності підприємства за економічними елементами;

— фактична собівартість усієї продукції по калькуляційних статтях.

Зведений облік затрат на виробництво складається на основі даних машинограм (відомостей розподілу матеріалів, зарплати тощо), які одержані в результаті обробки первинної документації, оформленої в установленому порядку.

У зведеному обліку затрати групуються по центрах затрат (цехах, виробництвах) за видами продукції (групами однорідної продукції).

В об’єднаннях (комбінатах) зведений облік повинен забезпечити виділення затрат та собівартості продукції підприємств, які входять до складу об’єднання, а на великих підприємствах — спеціалізованих цехів (дільниць). На інших підприємствах, які перебувають на самостійному балансі, зведений облік затрат на виробництво ведеться за видами продукції в цілому по підприємству.

На підприємствах із цеховою структурою управління зведений облік повинен забезпечити відокремлення в собівартості продукції затрат окремих цехів. На підприємствах із безцеховою структурою управління зведений облік затрат на виробництво ведеться за видами продукції і в цілому по підприємству. Дані зведеного обліку використовуються при складанні калькуляції фактичної собівартості продукції.

Затрати на виробництво включаються у собівартість продукції того звітного періоду, до якого вони відносяться, незалежно від часу оплати попередньої (орендна плата і т. п.) або наступної (оплата відпусток працівників та ін.). Окремі види затрат, де не можна точно встановити, до якого калькуляційного періоду вони належать, включаються у затрати на виробництво у кошторисно-нормативному порядку.

Непродуктивні затрати та втрати від браку відображаються в поточному обліку та в калькуляціях фактичної собівартості продукції в тому звітному місяці, в якому вони виявлені. При виявленні неправильного або несвоєчасного віднесення затрат на собівартість продукції або виявлених інвентаризацією чи перевіркою нестач сировини, матеріалів, палива, незавершеного виробництва та готової продукції в цехах та на складах підприємства, а також у випадку виявлення помилок в обліку затрат, які відносяться до попередніх періодів, необхідно виконати відповідні виправлення у собівартості продукції звітного місяця.

З метою точного визначення затрат на виготовлену продукцію потрібно врахувати залишки незавершеного виробництва на початок та кінець місяця, вартість остаточного браку, а також нестач незавершеного виробництва.

До незавершеного виробництва належить продукція, яка не пройшла всіх стадій обробки, передбачених технологічним процесом. Не належить до незавершеного виробництва сировина та матеріали, які не були піддані процесу обробки.

На підприємствах обсяг незавершеного виробництва встановлюється такими методами:

— за даними фактичного зважування;

— шляхом оперативно-технічного обліку;

— об’ємним вимірюванням;

— умовним перерахунком;

— за даними партійного обліку.

У відповідних галузевих рекомендаціях з обліку затрат на виробництво та калькулювання собівартості продукції наводяться конкретні методи визначення обсягів незавершеного виробництва та його оцінки.

Інвентаризація незавершеного виробництва має за мету визначити кількість наявних напівфабрикатів та продукції, переробка якої не закінчена; визначити фактичну комплектність незавершеного виробництва та виявити неврахований брак; перевірити загальну суму витрат по рахунку основного виробництва; перевірити правильність розподілу цієї суми за видами продукції та уточнити собівартість випущеної продукції.