ЛАБОРАТОРНА РОБОТА №1 Тема: Робота з клавіатурою та маніпуляторами.

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА №1

Тема: Робота з клавіатурою та  маніпуляторами.

Мета роботи: навчитися працювати з клавіатурою та мишею. Вивчити призначення клавіш на клавіатурі.

Зміст: Робота з клавіатурним тренажером та тренажером маніпулятору миша. Вивчення призначень клавіш

Обладнання для виконання роботи:

1.     Методичні вказівки що до виконання лабораторної роботи;

2.     Персональний комп’ютер;

3.     Відповідне програмне забезпечення (Windows 98, Microsoft Office 2000, XP, 2003, MS Excel, MS Access).

Теоретичні основи:

Комп'ютер (від англійського слова computer - обчислювач) являє собою програмувальний електронний пристрій, здатне обробляти різні види інформації й робити необхідні для цього обчислення.

Головний принцип дії комп'ютера складається у виконанні їм програми - заздалегідь заданої, чітко певної послідовностей арифметичних, логічних і інших видів операцій.

Обсяг ОЗУ комп'ютера є фіксованим і являє собою одну з найважливіших характеристик будь-якого комп'ютера. ВЗУ - це будь-які машинні носії інформації (магнітні гнучкі й жорсткі диски, магнітні стрічки, лазерні компакт-диски й т.п.), число й номенклатура яких може мінятися залежно від  конкретної моделі комп'ютера. Любою комп'ютер працює тільки з тими даними, які в цей момент часу втримуються в його оперативній пам'яті. Перш ніж користуватися інформацією із зовнішньої пам'яті, її потрібно переписати в оперативну з. Для довгострокового зберігання інформації її необхідно навпаки переписати (зберегти) з ОЗУ на один із пристроїв ВЗУ.

Основу будь-якого комп'ютера утворять його компоненти (hardware), що представляють собою електронні й електромеханічні прилади й пристрої.

Мікропроцесор є головною частиною персонального комп'ютера (ПК), безпосередньо здійснюючий процес обробки даних і керуючою роботою його компонентів.

Показник розрядності мікропроцесора для моделей ПК, експлуатованих у наші дні на території Росії, варіюється від 8 до 64 розрядів по внутрішній і зовнішній шинах даних і від 8 до 32 розрядів по адресній шині. По тактовій частоті роботи мікропроцесори варіюється від 4,77 до 2000 Мгц. Наведені вище менші значення характерні для мікропроцесора Іntel 8080, а більші - Іntel Pentіum ІV.

Іноді для забезпечення високої продуктивності обробки чисел, ста-ленних у пам'яті ПК у форматі із плаваючою крапкою, до складу обчислювальної машини включають (установлюють) спеціалізований мікропроцесор - математичний з-процесор. Він конструктивно призначений для роботи з такими числовими даними й виконує операції з ними в 5-10 разів швидше основного мікропроцесора ПК. Починаючи з мікропроцесорів класу й80486DX в установці математичного співпроцесора немає необхідності, тому що він уже інтегрований у мікросхему основного мікропроцесора.

Внутрішні запам'ятовувальні пристрої по своєму призначенню підрозділяються на кілька категорій: оперативні (ОЗУ), супероперативні (СОЗУ) і постійні (ПЗУ).

ОЗУ й СОЗУ є порівняно невеликими в обсязі швидкодіючими пристроями. Вони служать для зберігання інформації, до якої ПК постійно звертається в процесі своєї роботи. ОЗУ й СОЗУ є енергозалежними пристроями - при вимиканні електроживлення ПК вся  інформація, що зберігається в них, безповоротно пропадає.

До числа пристроїв категорії ОЗУ ставляться:

"   оперативна пам'ять ПК, підрозділяється на основну, додаткову й рас-ширенную залежно від  способів її адресації й методів доступу до її осередків;

"   кеш-пам'ять, що служить для буферизації інформації, що надходить у мікропроцесор на обробку. Кеш-пам'ять підрозділяється на кеш-пам'ять першого рівня, інтегровану з мікропроцесором, і кеш-пам'ять другого рівня, що перебуває поза мікросхемою мікропроцесора.

До числа пристроїв категорії СОЗУ ставляться регістри мікропроцесора - поверх-швидка пам'ять службового призначення, що забезпечує високу швидкість роботи АЛУ.

ПЗУ призначено для довгострокового зберігання системної (сервісної) інформації, що при необхідності може бути змінена.

До числа пристроїв категорії ПЗУ ставляться:

ü "постійна" пам'ять мікросхеми BІOS (Basіc Іnput Output System - базова система висновку), що служить для зберігання мікрокодів (мікропрограм), що забезпечують керування роботою компонентів ПК, таких як: дисководи, дисплей, клавіатура та ін. У цей час мікросхеми BІOS оснащуються флэш-пам’яттю, що допускає змінення  мікрокодів, що втримуються в ній, за допомогою відповідного програмного забезпечення, що дозволяє порівняно просто модернізувати ПК;

ü енергонезалежна CMOS-пам'ять (Complementary Metal-Oxіd Semі-conductors - комплементарні пари транзисторів з низьким енергоспоживанням) у складі мікросхеми BІOS, що служить для зберігання значень параметрів настроювання й режимів роботи компонентів ПК.

Пристрою категорії ОЗУ, СОЗУ й ПЗУ технічно реалізується у вигляді інтегральних мікросхем пам'яті або ділянки пам'яті в складі мікросхеми іншого призначення, що й забезпечує їхня мініатюрність і висока швидкодія.

Зовнішні запам'ятовувальні пристрої (ВЗУ) служать для довгострокового зберігання інформації, використовуваної користувачем ПК у своїй роботі (комп'ютерні програми, текстові документи, графічні малюнки, різні вихідні дані й т.п.). Важливо відзначити, що завантаження операційної системи на ПК може бути виконана до з тих типів ВЗУ, які підтримуються мікросхемою BІOS, установленої в ПК. Любою тип ВЗУ являє собою деякий електромеханічний пристрій, що має значно більший розмір, чим мікросхеми пам'яті. Виконавчі органи ВЗУ володіють інерційністю, що робить швидкість роботи цих пристроїв значно більше повільними в порівнянні з ОЗУ. З іншого боку, будь-який тип ВЗУ має практично необмежену ємність пам'яті в порівнянні з ОЗУ за рахунок використання змінних носіїв інформації.

Клавіатура  —  клавішний  пристрій  управління персональним комп'ютером. Служить  для  введення  алфавітно-цифрових (знакових) даних, а також команд управління.

Комбінація  монітора  і  клавіатури  забезпечує  простий інтерфейс  користувача.  За допомогою  клавіатури  управляють комп'ютерною  системою,  а  за допомогою  монітора  отримують  від  неї відгук.

Стандартна клавіатура має більше 100 клавіш, функціонально розподілених по декількох групах.

Рис. 4.1 Загальний вид стандартної клавіатури

Група алфавітно-цифрових кладучи призначена для введення знакової  інформації  і  команд,  що набирають  по  буквах.  Кожна клавіша  може  працювати  в  декількох  режимах  (регістрах)  і, відповідно, може використовуватися для введення декількох символів.

Група  функціональних клавіш включає дванадцять клавіш (від F1 до F12), розміщених у верхній частині клавіатури. Функції, закріплені за даними клавішами, залежать від властивостей конкретної програми, що працює в даний момент, а в деяких випадках і від властивостей  операційної  системи.  Загальноприйнятою  для  більшості програм є угода про те, що клавіша F1 викликає довідкову систему, в якій можна знайти довідку про дію інших клавіш.

Службові  клавіші  розташовуються  поряд з  клавішами алфавітно-цифрової  групи.  У зв'язку з тим, що  ними  доводиться користуватися особливо часто, вони мають збільшений розмір. До них відносяться розглянуті вище клавіші SHIFT і ENTER, регістрові клавіші ALT і CTRL (їх використовують в комбінації з іншими клавішами  для  формування  команд),  клавіша  TAB  (для  введення  позицій табуляції  при  наборі  тексту),  клавіша  ESC (від  англійського  слова Escape)  для  відмови  від  виконання  останньої  введеної  команди  і клавіша BACKSPACE для видалення тільки що введених знаків (вона знаходиться  над  клавішею  ENTER  і  часто  маркірується  стрілкою, направленою вліво).

Службові  клавіші  PRINT  SCREEN,  SCROLL  LOCK  і PAUSE/BREAK  розміщуються  праворуч від  групи  функціональних клавіш  і  виконують  специфічні  функції,  залежні  від операційної  системи, що діє .  Загальноприйнятими  є наступні дії: PRINT  SCREEN  —  друк  поточного  стану  екрану  на принтері (для  MS-DOS)  або  збереження  його  в  спеціальної  області оперативної пам'яті, званої буфером обміну (для Windows).

SCROLL LOCK — перемикання режиму роботи в деяких (як правило, застарілих) програмах.

PAUSE/BREAK — призупинення/переривання поточного процесу.

Дві групи клавіш управління курсором розташовано праворуч від алфавітно-цифрової панелі.

Курсором  називається екранний елемент,  вказуючий місце введення знакової інформації. Курсор використовується при роботі з програмами,  що виконують  введення  даних  і  команд  з клавіатури.

Клавіші  управління  курсором  дозволяють  управляти  позицією введення. Чотири  клавіші  із  стрілками  виконують  зсув  курсора  в напрямі,  вказаному  стрілкою.  Дія  інших  клавіш  описана нижчим.

PAGE UP / PAGE DOWN — переклад курсора на одну сторінку вгору  або  вниз.  Поняття «сторінка»  зазвичай  відноситься  до  фрагмента документа, видимого на екрані. У графічних операційних системах (наприклад,  Windows)  цими  клавішами  виконують «прокрутку» вмісту  в  поточному  вікні.  Дія  цих  клавіш  в  багатьох програмах  може  бути  модифікована  за допомогою  службових регістрових клавіш, в першу чергу SHIFT і CTRL. Конкретний результат  модифікації  залежить  від  конкретної  програми  і операційної системи.

Клавіші  HOME  і  END переводять курсор в початок або кінець поточного  рядка, відповідно.  Їх дія  також модифікується регістровими клавішами. Традиційне  призначення  клавіші  INSERT  полягає  в перемиканні режиму введення даних (перемикання між режимами вставки  і  заміни).  Якщо  текстовий  курсор  знаходиться  усередині існуючого  тексту, то в  режимі вставки  відбувається введення нових знаків без заміни існуючих символів (текст як би розсується).

Клавіша  DELETE  призначена  для  видалення  знаків, що знаходяться  праворуч від  поточного  положення  курсора.  При цьому положення позиції введення залишається незмінним.

 Група  клавіш  додаткової  панелі  дублює  дію цифрових і деяких знакових клавіш основної панелі. У багатьох випадках для використання цієї групи клавіш слід заздалегідь включати  клавішу-перемикач  NUM  LOCK (про  стан перемикачів NUM LOCK, CAPS LOCK і SCROLL LOCK можна судити по світлодіодних індикаторах, зазвичай розташованих в правому верхньому кутку клавіатури).

Література:

1.  Глушаков С.В., Мельников И.В. Персональный компьютер. Учебный курс. – Харьков: Фолио; М.: АСТ, 2000. – 520 с.

2.  Кергаль И. Методы программирования на Бейсике. Пер. с англ. – М.: Мир, 1991. – 288 с.

3.  Левин А. Самоучитель работы на компьютере. – М.: Нолидж, 1999. – 656 с.

4.  Фигурнов В.Э. IBM PC для пользователя. Краткий курс. – М.: ИНФРА-М, 1999. – 480 с.

5.  Інформатика. Комп’ютерна техніка. Комп’ютерні технології: Підручник. – К.: Каравела, 2004. – 464 с.

6.   Основы информатики в определениях и таблицах. Под ред. С. А. Ракова, Харьков, «Ранок», 2002. – 112 с.

7.   Смирнов І.М. „Програмні средства ПК, Л., Маш-стр., 1990. - 564 с.

8. И. О. Орлов. Основы вичислительной техники и организация вичислительних работ. - М: “Энерго” 1971.- 408 с.

9. Багумирский Б. Энциклопедия Windows 98. – СПб.: Питер, 1998. – 844 с.

10. Джонс Э., Саттон Д. Бибилиотека пользователя Microsoft Office Professional. – К.: Діалектика, 1996. – 720 с.