Лекция 1

Страхування в умовах ринкової економіки

   Перехід економіки на ринкові відносини, розвиток підприємницької діяльності, розширення кола товарних і обмінних операцій, взаємних договірних зобов'язань між господарюючими суб'єктами об'єктивно вимагає надійної системи гарантій, які надаються страховиками.
   Страхування є особливою сферою перерозподільчих відносин щодо формування і використання цільових фондів грошових засобів для захисту майнових інтересів фізичних і юридичних осіб і відшкодування їм матеріальних втрат при настанні несприятливих явищ і подій.
   Тлумачення цього терміна дається в Законі України "Про страхування": "Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій)". У законі зафіксовано головну мету страхування - захист майнових інтересів фізичних та юридичних осіб.
   Отже, страхування є, насамперед, системою економічних відносин між конкретними суб'єктами господарювання, де, з одного боку, виступають страховики, а з іншого - страхувальники.
   Страховики - юридичні особи (акціонерні, повні, командитні товариства або товариства з додатковою відповідальністю), які одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. Вони виробляють умови страхування і пропонують страхові послуги своїм клієнтам.
   Страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, які уклали із страховиками договори щодо страхування свого власного інтересу або інтересу третьої особи, сплачують страхові платежі і мають право (за договором або за законом) на отримання компенсації (відшкодування) при настанні страхового випадку.
   Страхування ґрунтується на таких основних принципах.
   Вільний вибір страховика і виду страхування. Страхувальникові надається можливість обирати будь-якого страховика, що має ліцензію на даний вид страхування, а страховика ніхто не зможе змусити здійснювати той чи інший вид добровільного страхування.
   Страховий ризик - це ймовірна подія або сукупність подій, на випадок яких здійснюється страхування.
   Страховий інтерес випливає з матеріальної заінтересованості у страхуванні об'єктів, до яких страхувальник має стосунок як власник, орендар та ін.
   Максимальна сумлінність. Для надійного страхування необхідне високе довір'я між сторонами. Ні страхувальник, ні страховик не мають права приховувати один від одного ту чи іншу інформацію, що стосується об'єкта страхування.
   Відшкодування в межах реально завданих збитків. Страхові відшкодування та виплати не повинні приносити страхувальнику прибутку.
   Франшиза - це передбачена договором частин збитків, що в разі настання страхового випадку не відшкодовується страховиком.
   Суброгація - це передання страхувальником страховикові права на стягнення заподіяної шкоди з третіх (винних) осіб у межах виплаченої суми.
   Контрибуція. Обставини іноді складаються так, що один і той самий предмет стає об'єктом страхування більш як один раз. Контрибуція - це право страховика звернутися до інших страховиків, які за проданими полісами несуть відповідальність перед одним і тим самим конкретним страхувальником, з пропозицією розділити витрати з відшкодування збитків.
   Страхові послуги можуть бути надані на умовах обов'язковості і добровільності. Відповідно за формою проведення страхування може бути обов'язковим і добровільним.
   Обов'язкове страхування як в галузі державного соціального страхування, так і в індивідуальному страхуванні зумовлене ризиками, пов'язаними з життям, втратою працездатності або із виникненням таких збитків, які не можуть бути відшкодовані окремою особою. Цей вид страхування встановлюється законом, згідно з яким страховик зобов'язується страхувати відповідні об'єкти, а страхувальники - вносити належні страхові платежі. Стаття 6 Закону України "Про страхування" подає перелік 27 видів страхування, які є обов'язковими у нашій державі:
-- медичне страхування;
-- державне особисте страхування військовослужбовців і військовозобов'язаних, призваних на збори;
-- державне обов'язкове страхування працівників прокуратури;
-- державне страхування життя і здоров'я народних депутатів;
-- державне страхування донорів крові та її компонентів;
-- особисте страхування від нещасних випадків на транспорті;
-- страхування членів екіпажу й авіаційного персоналу;
-- страхування авіаційних суден;
-- страхування ризикових професій народного господарства від нещасних випадків;
-- обов'язкове страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень у державних сільськогосподарських підприємствах; та інші.
   Добровільне страхування здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Ним, як правило, охоплюються ті юридичні та фізичні особи, котрі не підпадають під обов'язкове страхування і бажають застрахуватися. Загальні умови та порядок проведення добровільного страхування визначаються правилами, які встановлюються страховиком самостійно. Конкретні умови добровільного страхування визначаються під час укладання договору страхування.
   Набір різних видів страхування, до яких може удатися страхувальник, представляє собою асортимент страхового ринку. Види страхування однорідних об'єктів групуються в галузі, які складають основу класифікації страхування. Формування страхового ринку, поява нових об'єктів страхування і ризиків в сфері підприємництва, зовнішньоекономічної діяльності, фінансово-кредитних операцій, обумовлює виділення таких галузей страхування, як майнове, особисте і страхування відповідальності.
   Найрозвинутішою галуззю страхування є майнове страхування. Його економічне призначення полягає в компенсації шкоди, заподіяної страхувальнику внаслідок страхового випадку із застрахованим майном. Воно поділяється на страхування майна юридичних осіб і страхування майна громадян.
   Особисте страхування - галузь страхування, в якій об'єктом страхових відносин є життя, здоров'я і працездатність громадян. Воно включає три підгалузі:
   1) страхування від нещасних випадків;
   2) медичне страхування;
   3) страхування життя.
   Страхування відповідальності - галузь страхування, де об'єктом є відповідальність перед третіми особами в разі, якщо їм внаслідок діяльності або бездіяльності страховика буде завдано шкоди.
   Отже, страхування - об'єктивно необхідний атрибут ринкової економіки. Ступінь його розвитку свідчить про зрілість ринкових відносин. Добре налагоджена страхова справа активно сприяє розвитку бізнесу і вирішенню соціальних проблем.

Страхування в умовах ринкової економіки

Страхування виникло й розвивалося як протистояння стихійним лихам і прояву всіляких негараздів, несприятливих подій, що завдавали збитків упродовж всього періоду діяльності людства. Через систему страхового захисту реалізуються економічні відносини між людьми у процесі життєдіяльності. Страхування надає всім членам суспільства гарантії у відшкодуванні збитків.

Стихійні лиха призводять до матеріальних втрат, загибелі багатьох людей. Відшкодування збитків, завданих у результаті прояву руйнівних сил природи й суспільства, зумовлює необхідність їх попередження, подолання. Такі відносини людей, що складаються заради забезпечення безупинного й безперебійного виробничого процесу та для підтримки стабільності й стійкості досягнутого рівня життя, — разом становлять економічну категорію страхового захисту. Специфіка цієї категорії визначається такими ознаками:*

випадковий характер настання стихійного лиха чи іншого прояву руйнівних сил природи;*

вираз збитку в натуральній чи грошовій формі;*

об'єктивна потреба відшкодування збитку;*

реалізація заходів для попередження й подолання наслідків конкретної події.

Сутність економічної категорії страхового захисту полягає у накопиченні та подальшому використанні ресурсів для захисту від всіляких небезпек та ризиків, а також: у відшкодуванні витрат, пов'язаних з ними.

Усвідомлена людиною й суспільством у цілому необхідність страхового захисту формувала страхові інтереси, завдяки яким стали складатися певні страхові відносини.

Зміст страхових відносин охоплювало утворення й використання ресурсів страхового фонду незалежно від конкретної форми його організації.

В міру розвитку суспільства ці відносини одержали цивільно-правове закріплення, що у свою чергу дозволило регулювати їх правовими методами.

Страхування — це відшкодування збитків, яких зазнала фізична чи юридична особа, за допомогою розподілу їх міме багатьма особами.

Згідно із Законом України "Про страхування", страхування — це вид цивільно-правових відносин із захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством за рахунок фондів, що формуються шляхом сплати   громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій)*.

Відшкодовуються збитки із засобів страхового фонду, що перебуває у віданні страхової організації. Об'єктивна потреба у страхуванні часто зумовлюється і тим, що збитки виникають унаслідок руйнівних факторів (стихійних сил природи). За такої ситуації неможливо стягувати збитки, тому вони відшкодовуються самим потерпілим. Страховий фонд може бути джерелом відшкодування збитків. Страхові правовідносини оформлюються у вигляді договорів (полісів) страхування.

Страхування й підприємництво взаємозалежні. Для підприємництва характерні гнучкість, готовність йти на ризик. При цьому виникають визначені страхові інтереси, зумовлені природою підприємницької діяльності.

Страхування — як економічна категорія — це система економічних відносин, за яких страхувальник, сплачуючи страхові внески, забезпечує їх використання на відшкодування збитку, завданого за різних непередбачених несприятливих явищ (ризиків), а страхувач, який несе цю відповідальність, розміщує резерви, провадить превентивні заходи щодо зменшення наслідків ризику, а за необхідності — перестраховує частину ризику.

Такі ознаки характеризують економічну категорію страхування:*

наявність ризику;*

сформоване страхове поле;*

наявність договірних відносин між страхувачем та страхувальником;*

перерозподільчі відносини;*

підприємницька основа страхової діяльності.

У перехідній економіці забезпечується зростання ролі страхування в суспільному відтворенні, розширюється сфера страхових послуг. У ринковій економіці страхування виступає, з одного боку, засобом захисту бізнесу й добробуту людей, а з іншого — видом діяльності, що приносить дохід. Джерелами прибутку страхової організації служать доходи від страхової діяльності, від інвестицій тимчасово вільних засобів, банківські депозити, цінні папери тощо.

Сутність страхування також пов'язана зі створенням і використанням фондів коштів. Вихідна ланка у трактуванні сутності страхування — його замкнена розкладка збитку між зацікавленими учасниками.

Можна означити такі функції страхування: ризикова, створення страхових фондів (резервів), заощадження коштів, інвестиційна, превентивна (попередження страхового випадку, або зменшення наслідків страхової події).

Ризикова (випадкова) функція. Страхування завжди прив'язане до ймовірного страхового випадку, тобто страхуванню притаманний випадковий характер відносин. При настанні обумовленого договором або законом страхового випадку   страхувач звертається до страхувальника з вимогою відшкодувати наслідки ризику.

Створення страхових фондів (резервів) та їх використання. Страхування стає можливим, якщо у страхувача є кошти для покриття збитків. Цей капітал створюється з внесків страхувальників, як плата за ризики, що беруть на свою відповідальність страхові компанії.

Страхування передбачає замкнений перерозподіл збитку за допомогою спеціалізованого грошового страхового фонду, утвореного за рахунок страхових внесків. При страхуванні виникають перероз-подільні відносини з формування й використання цього фонду. Право на відшкодування збитку мають тільки ті особи, які є учасниками формування страхового фонду. Відшкодування збитку через зазначену функцію здійснюється фізичною чи юридичною особами у рамках наявних договорів страхування. Порядок відшкодування збитку визначається страховими компаніями (виходячи з умов договорів страхування) і регулюється державою (ліцензування страхової діяльності).

Цей фонд може формуватися як в обов'язковому, так і в добровільному порядку. Держава виходячи з економічної і соціальної обстановки регулює розвиток страхової справи у країні.

Заощадження коштів. Страхування через функцію формування спеціалізованого страхового фонду несе заощаджувально-ризикову функцію. Кожен учасник страхового процесу, при страхуванні життя, упевнений в одержанні матеріального забезпечення за нещасного випадку і по завершенні терміну дії договору. При майновому страхуванні через функцію формування спеціалізованого страхового фонду не тільки розв'язується проблема відшкодування вартості постраж-далого майна в межах страхових сум і умов, обговорених договором страхування, але й створюються умови для матеріального відшкодування частини вартості постраждалого майна.

Сприяючи розвитку заощаджувальних видів страхування, держава дає змогу впливати на вирішення соціальних проблем.

Інвестиційна функція. Через формування страхового фонду розв'язується проблема інвестицій тимчасово вільних засобів у банківські й інші комерційні структури, вкладання коштів у нерухомість, придбання цінних паперів тощо. З розвитком ринку у страхуванні незмінно буде удосконалюватися і розширюватися механізм використання тимчасово вільних засобів. У країнах із розвиненою ринковою економікою страхувачі більшу частину прибутку одержують не від страхової діяльності,   а від інвестиційної. Головна задача для страховиків —

збільшення кількості страхувальників і використання зібраної страхової премії для інвестиційної діяльності.

Превентивна функція (попередження страхового випадку, або зменшення наслідків страхової події) передбачає широкий комплекс заходів, зокрема фінансування тих, що мають запобігати негативним наслідкам страхових випадків, стихійних лих. Сюди ж належить правовий вплив на страхувальника, закріплений в умовах укладеного договору страхування й орієнтоване на його дбайливе ставлення до застрахованого майна. З метою реалізації цієї функції страхувач створює особливий грошовий фонд попереджувальних заходів.

В інтересах страхувача витрати певних коштів на попередження збитку (фінансування протипожежних заходів, встановлення протикрадіжних приладів в автомобілі тощо), що допоможуть зберегти застраховане майно в первісному стані. Витрати страхувача на попереджувальні заходи доцільні, позаяк дозволяють домогтися істотної економії коштів на виплату страхового відшкодування. Джерелом формування фонду превентивних заходів служать відрахування від страхових платежів.

У чому ж полягає роль страхування в ринковій економіці? Розглянемо головні напрямки прояву позитивного впливу стра-хування.

Страхування надає впевненості в розвитку бізнесу. В умо-вах формування приватної власності не можна централізовано в наказовому порядку керувати розміщенням фінансових ресурсів. Таке керування — справа окремого власника, причому діє він згідно зі своїми Інтересами, що постійно коригуються ситуацією на ринках товарів, цінних паперів, кредитів. Жодний власник не інвестує свого капіталу в розвиток виробництва тих чи інших то-варів або у сферу послуг, не врахувавши можливого ризику втрати авансованих ресурсів.

Завдяки переданню за окрему порівняно невелику плату відпо-відальності за наслідки ризикованих подій страховим організаці-ям інвестор упевнений, що в разі пожежі стихійного лиха або іншого страхового випадку завдані збитки будуть відшкодовані.

Страхування дуже важливе як для тих підприємств, що вже давно функціонують, так і для новостворених, або тих, що тільки організуються і ще не набули достатнього виробничого потенціа-лу та не нагромадили власних резервних фондів. Страхування не лише забезпечує   відшкодування фактичних збитків, зумовлених певною подією. Наявність відповідної страхової угоди дає змогу впевненіше користуватися кредитом, щоб спорудити чи придбати необхідні засоби виробництва, поповнити товарну масу у торго-вельній мережі тощо.

Часто страхування сприяє появі й упровадженню нової техні-ки та технологій, наукових розробок.

Особливо велику роль може відігравати страхування в аграр-ному секторі. Тут надзвичайно багато ризиків, зумовлених приро-дними факторами, що призводять до великих втрат. Нині страхо-вий захист сільськогосподарських підприємств, а також фер-мерських господарств перебуває на дуже низькому рівні. Здійс-нення аграрної реформи зумовлює потребу серйозного посилення страхування на селі. Цьому має сприяти прийняте рішення про від-новлення обов'язкового страхування урожаю зернових культур та цукрових буряків підприємств усіх форм власності з частковим по-криттям витрат на страхові платежі за рахунок бюджету.

Ненормальним є становище, коли страхування ризиків ще нерід-ко ігнорують замовники, підрядчики та всі ті, хто пов'язаний зі спо-рудженням складних промислових, комунальних і транспортних бу-дівель і споруд.

Перспективним є якомога ширше застосування зарубіжного досвіду страхування втрат від переривання виробництва на час, потрібний для відновлення зруйнованих або пошкоджених стра-ховими випадками об'єктів.

Страхування прямо стосується розвитку міжнародного бізне-су. Україна — держава в центрі Європи, Тут перетинаються транспортні артерії, що сполучають Схід і Захід. Зростає товаро-обмін інших країн з нашою державою, збільшуються транзитні вантажопотоки. Страхування вантажів, туристів, транспортних засобів, інвестиційних проектів є необхідним компонентом фор-мування нормальних міжнародних відносин.

Цивілізований бізнес не можна уявити без страхування відпо-відальності партнерів за виконання контрактів, відповідальності товаровиробника за якість продукції та послуг, відповідальності роботодавця перед своїми працівниками, професійної відпові-дальності працівників за шкоду, завдану споживачам товарів та послуг. У підвищенні комерційної дисципліни велика роль нале-жить страхуванню юридичних витрат.

Отже, страхування майнових ризиків так само, як і розширен-ня страхування відповідальності, спрямовані на підтримку розви-тку комерційної діяльності. Від її стану залежить задоволення потреб споживачів матеріальних благ, наповнення дохідної час-тини   бюджету.

Страхування дає змогу оптимізувати ресурси, спрямовува-ні на організацію економічної безпеки. Раніше вже йшлося про те, що страховий захист є проявом економічної безпеки фізичних і юридичних осіб. Серед багатьох форм страхового захисту стра-хуванню належить особлива роль. Воно дає змогу досягти раціо-нальної структури коштів, що спрямовуються на запобігання (або оперативне усунення) наслідкам стихії чи іншим чинникам, які перешкоджають діяльності тієї чи іншої особи.

Страхування, маючи великі можливості маневрування резер-вами, є важливою ланкою формування всієї системи економічної безпеки. Така роль стає реальною тільки за належного рівня розвит-ку страхової справи.

Тепер, коли страхуванням в Україні охоплено менш як 10 % страхового поля, регулівна роль цього економічного важеля ще мало помітна, на відміну, наприклад, від більшості країн Євро-пейського союзу, США, Японії, де страхуванням охоплені прак-тично всі підприємства й громадяни.

Важко уявити на Заході підприємця, який ризикнув би зайня-тись тим чи іншим бізнесом, зігнорувавши страхування. Такі дії суперечили б здоровому економічному глузду.

Це особливо важливо для підприємств малого і середнього бі-знесу, які мають великі можливості для розвитку і в Україні.

Проілюструємо сказане таким прикладом. Нова фірма має на-мір здійснювати виїзну торгівлю спортивним одягом та взуттям. Підприємець для організації цього бізнесу має у своєму розпоря-дженні 60 тис. грн. При цьому 20 тис. грн потрібно авансувати на придбання спеціального автомобіля, а решту коштів спрямувати на закупівлю товару та інші витрати. Припустимо, що за такої структури розміщення капіталу підприємець отримуватиме сере-дньоденний прибуток у 500 грн протягом 250 днів на рік. Проте автомобільний транспорт характеризується як найбільш небезпе-чний.

Перед підприємцем постає проблема: що вигідніше — створи-ти власний резерв коштів на випадок термінової необхідності за-міни автомобіля чи вдатися до послуг страхової компанії? Уявімо ситуацію, що власник не застрахував автомобіль. У такому разі він матиме економію на страховій премії (наприклад, 8 % від   вартості автомобіля, тобто 1600 грн на рік).

Водночас утриматися від придбання страхового полісу озна-чає для підприємця необхідність зарезервувати з метою само-страхування транспортного засобу, а отже, значною мірою і без-пеки свого бізнесу, не менш як третину всього капіталу (20 тис. грн). Це суттєво зменшує фінансові результати діяльнос-ті. У даному випадку на авансований капітал буде отримано при-бутку не 125000, а лише 83330 грн. Крім того, зберігаючи резерв на депозитному рахунку, підприємець може розраховувати ще на отримання приблизно 5 тис. грн процентів. Отже, втрачений при-буток буде більшим за страхові платежі на 35070 грн, або в 22 рази. Хоч приклад і умовний, але він добре відбиває ті перева-ги, які надає страхування.

Можливості страхування зростають із розширенням кола страхувальників, а це, у свою чергу, підвищує фінансовий потен-ціал страховиків. На посилення саме цих тенденцій слід очікува-ти в найближчій перспективі.

Чим вищий коефіцієнт освоєння страхового поля та чим більша концентрація страхових фондів, тим більші можливості для зниження ціни страхування.

Страхування забезпечує раціональне формування й викори-стання коштів, призначених для здійснення соціальних про-грам. Світовий досвід довів доцільність нагромадження і викори-стання коштів на соціальні програми страховим методом. Сформовані цим методом ресурси застосовуються як доповнення до державних ресурсів, спрямовуваних на фінансування освіти, охорони здоров'я, пенсійне забезпечення та деякі інші соціальні заходи.

Перевага страхового методу формування й використання коштів соціального спрямування полягає ось у чому. Він усуває знеособлення таких коштів, а завдяки цьому й зрівня-лівку в їх розподілі, коли однакові за розміром пенсії одер-жують головні конструктори та прибиральниці, підвищує відповідальність за якість медичних та інших соціальних по-слуг.

Створення завдяки страхуванню можливостей нагромадити кошти для виплати майбутніх пенсій, придбання житла, оплати витрат на навчання у вищому навчальному закладі сприяє тому, щоб кожний громадянин реалізував свої можливості і задоволь-нив потреби. У такому разі зменшується навантаження   на держав-ний бюджет, а контроль за раціональним використанням коштів переноситься безпосередньо на споживача соціальних послуг і виплат.

Останнім часом в Україні йде підготовча робота до проведен-ня реформи соціального страхування. З деяких питань (страху-вання на випадок безробіття, страхування працівників від нещас-них випадків та ризикованої професійної діяльності) уже при-йняті відповідні законодавчі акти й розпочалася організація спе-ціальних фондів. У стадії завершення знаходяться умови прове-дення пенсійної реформи.

У страхуванні створюються значні резерви грошових ре-сурсів, які стають джерелом зростання інвестицій в економіку. Грошові резерви тим відрізняються від натуральних, що вони навіть і тоді, коли тимчасово виходять із обігу коштів конкретного підприємства-власника, не перестають «працювати» на нього та економіку країни в цілому.

Ресурси, які тимчасово вивільняються на одних підприємст-вах, через кредитну систему, ринок цінних паперів, інвестиційні товариства переходять у користування інших суб'єктів господа-рювання. Останні, у свою чергу, сплачують власникам залучених ресурсів відсотки — дивіденди.

Страхові компанії, отримуючи прибуток від інвестиційної дія-льності, дістають змогу знижувати тарифи на страхові послуги, збільшувати власні резерви, здійснювати відрахування до бю-джету, стимулювати персонал, збільшувати дивіденди своїх акці-онерів.

Акумульовані у страхових компаніях ресурси через систему інвестування сприяють розширенню виробництва або приско-ренню виконання інших програм. Це вигідно страхувальникам, страховим компаніям, банкам та іншим підприємницьким струк-турам і державі в цілому.

Отже, страхування має величезні можливості сприяти еко-номічному й соціальному розвитку країни, задовольняти ін-тереси щодо захисту майна та доходів як юридичних, так і фі-зичних осіб.

Список використаної та рекомендованої літератури

Базилевич В. Д., Базилевич К. С. Страхова справа. — К.: Товариство "Знання", КОО, 1997. — 216 с.

Закон України "Про страхування" // Уряд, кур'єр. — 1996. — 18 квіт.

ЛукіновІ. І. Інвестиційна діяльність в забезпеченні стабільного розвитку // Персонал. — 2000. — № 1(2). — 200 с.

Страховое дело: Учебник/Под ред. РейтманаЛ. И. —М.: Рост.н/Д., 1992. — 530 с.

Страхование: Учеб. для   вузов. — М.: Страховой полис, ЮНИТИ, 1997. —311с.

Страхування: Підручник / Керівник авт. кол. і наук. ред. С. С. Оса-дець, д-р екон. наук, проф. — К.: Вид-во КНЕУ, 1998. — 528 с.

Статистичний щорічник України за 1998 рік / За ред. О. Г. Оса-уленка. — К.: Техніка, 1999. — 576 с.

Степанов Д. В. Страховий ринок України: 1995-1998 pp.//Фінансові послуги. — 2000. — № 1-2. — С. 17-19.

Степанов Д. В. Сходные пути развития // Страховое ревю. — 2000. — № 4 (72). — С.41^4.

Федоренко В. Г. Інвестиційний менеджмент: Навч. посіб.— К.: МАУП, 1999. —184с.