Лекция 14а

Лекція 14

Тема: Страхування зовнішньо – економічних ризиків

План

1.     Класифікація зовнішньо - економічних ризиків

2.     Страхування вантажів у міжнародних перевезеннях

3.     Страхування валютних ризиків

4.     Страхування біржових ризиків

Література:

1.     Вовчак О.Д. Страхування: Навчальний посібник.- Львів: “Новий Світ”, 2005.- 480с.

2.     Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг. Закон України від 12.07.2001.// Україна-бізнес.- 2001.- №35

3.     Про внесення змін до Закону України “Про страхування”. Закон України від 4 жовтня 2001 р. №44// Урядовий кур’єр. – 2001. – 7 листопада.

4.     Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну  діяльність в Україні. Закон України від 28 серпня 2001р.//Голос України. – 2001р..- 11 вересня.

5.     Мачурський В.В. Правові основи страхування: Навч. посібник .- К.: КНЕУ. 2003. – 302с.

1. Класифікація зовнішньо - економічних ризиків

Розвиток підприємницької діяльності, здійснення зовнішньоекономічних операцій зумовлює появу специфічних ризиків для тих суб’єктів господарювання, які проводять такі види операцій. Такі ризики насамперед супроводжують операції перевезення товарів (вантажів) з однієї країни в іншу, тобто торкаються майнових інтересів експортерів і імпортерів товарів та послуг. Тому при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності страхування здійснюється за такими видами:

1.     страхування засобів наземного транспорту;

2.     страхування засобів повітряного транспорту;

3.     страхування засобів водного транспорту;

4.     Страхування вантажів;

5.     Страхування контейнерів;

6.     Страхування фінансових ризиків;

7.     Страхування відповідальності.

Однією з найпоширеніших страхових операцій зовнішньоекономічної діяльності є страхування вантажів, яке тісно пов’язане з страхуванням транспортних засобів. У міжнародній практиці таке страхування розглядається як елемент транспортного страхування. Воно ґрунтується на міжнародних правилах та угодах з перевезення вантажів.

Правила міжнародних перевезень були розроблені ще в 1928 році Асоціацією міжнародного права і прийняті Варшавською конференцією. Пізніше вони були доопрацьовані в Оксфорді і отримали назву «Варшавсько – Оксфордських правил». Однак ці правила не мають юридичної сили і їх застосовують лише у випадку узгодження між покупцем і продавцем.

Пізніше Англією, Німеччиною, Францією були вироблені додаткові умови для перевезення вантажів з особливими властивостями, які враховували звичаї цих країн. Але ці умови також не мали юридичної сили, а носили рекомендаційних характер.

З метою уніфікації понять та правил їх трактування у зовнішній торгівлі Міжнародною торговельною палатою було прийнято міжнародні правила щодо тлумачення термінів «ІНКОТЕРМС».

Здійснення зовнішньоекономічної діяльності зумовлює появу валютних та біржових ризиків. Страхування валютних та біржових ризиків у багатьох країнах є обов’язковим і  введено з метою стимулювання експортної діяльності виробників, які займаються зовнішньоекономічною діяльністю. Таке страхування надає гарантії відшкодування збитків тим підприємствам, зовнішньоторговельним об’єднанням, які зазнали втрат в результаті зміни курсів валют у країнах – експортерах.

Окреме місце займає страхування експортних кредитів. Можливість надання комерційних кредитів є важливим чинником підвищення конкурентноздатності на світовому ринку. Разом з тим, експортер, що надає відстрочку платежу та його банк наражаються на ризик непогашення заборгованості імпортером. Захистити експортера від такого ризику може страхування експортних кредитів.

Ризики, що покриваються страхуванням експортних кредитів, діляться на 2 групи:

1.     економічні ризики;

2.     політичні ризики.

Під економічними ризиками розуміють банкрутство імпортера або його тривалу неплатоспроможність, а також ухилення ним від виконання платіжних зобов’язань.

До категорії політичних ризиків відносять різного роду державні заходи та політичні подій, які перешкоджають виконанню контрактів імпортерами: ембарго, мораторій на платежі, військові дії, страйки. При цьому реальне відшкодування втрат від реалізації політичних ризиків може здійснюватись лише за рахунок державних коштів.

З метою спрощення операцій страхування економічних і політичних ризиків їх страхуванням в західних країнах займається одне страхове товариство з одночасним передаванням політичних ризиків на відшкодування державі. У багатьох західних країнах існують спеціалізовані заходи страхування таких кредитів, наприклад товариство «Гермес» у Німеччині, «Коф ас» у Франції та інші. Вони переважно належать державі або держава має в них контрольний пакет акцій.

Різноманітність умов експортного страхування та складність ідентифікації та оцінки кредитних ризиків призводить до того, що страхові тарифи суттєво різняться як у розрізі окремих країн, так і в розрізі окремих страхових організацій м межах однієї країни.

2. Страхування вантажів у міжнародних перевезеннях

Сьогодні невід’ємною умовою  торговельної угоди є договір страхування вантажу. Найпоширенішими у світовій практиці є такі типи торговельних договорів: CIF, FAS, FOB, FCA, CFR, DES, DEQ.

За угодою CIF продавець зобов’язаний сплатити витрати і фрахт, необхідні для поставки товару в погоджений порт призначення, а також забезпечити морське страхування для усунення ризиків загибелі або пошкодження товару при перевезенні. Продавець укладає догові страхування і сплачує страховий внесок.

Покупець мусить знати, що а цією угодою продавець повинен одержати страховку на мінімальне покриття.

За цією угодою продавець повинен здійснити очистку товару від мита на експорт.

При продажу товарів за умовами CIF продавець зобов’язаний:

1.                      доставити вантаж на борт судна в порт відвантаження в погоджений день або строк відвантаження;

2.                      сплатити всі витрати, пов’язані з митними формальностями, потрібними для вивозу а також усі мита, податки та інші офіційні збори, що сплачуються при вивозі;

3.                      нести витрати, зумовлені перевіркою товару (перевірка якості, зважування, підрахунок);

4.                      за свій рахунок забезпечити упаковку з відповідним маркуванням ( за винятком товарів, що перевозяться без упаковки);

5.                      застрахувати товар;

6.                      оплатити фрахт (перевезення вантажу);

7.                      передати покупцеві коносамент (документ, який видається перевізником вантажу його відправнику, що засвідчує прийняття вантажу до перевезення в пункт призначення та передачу його отримувачу) у паперовому або електронному варіанті;

8.                      передати покупцеві страховий поліс.

За угодою CIF покупець зобов’язаний:

1.     сплатити ціну, зазначену в договорі купівлі – продажу;

2.     нести всі витрати і відповідальність за можливе псування товару або його випадкову втрату;

3.     сплатити всі мита, податки та інші офіційні збори, а також витрати щодо виконання митних формальностей, які стягуються при ввезенні товару і у разі потреби – для їхнього транзитного перевезення через треті країни;

4.     сплатити витрати по передвінвантажувальній перевірці, за винятком тих випадків, коли цього вимагає влада країни експорту;

5.     сплатити всі витрати і збори пов’язані з одержанням документів або еквівалентних електронних повідомлень і відшкодувати всі витрати і збори, понесені продавцем при наданні допомоги відповідно до цього пункту;

6.     надати продавцю на його прохання потрібну інформацію з приводу одержання страхового відшкодування.

Угода FAS означає, що продавець виконав свої зобов’язання щодо поставки, якщо товар розміщено вздовж борту судна на набережній або на ліхтерах у зазначеному порту поставки.

З цього моменту всі витрати і ризики загибелі або пошкодження товару перекладаються на покупця.

Доказом поставки є транспортний документ або еквівалентне електронне повідомлення.

Термін FAS вимагає, що покупець очистив товар від мита на експорт.

Зобов’язання продавця:

1.     поставка товару відповідно до договору;

2.     відповідальність за всі ризики загибелі або пошкодження товару до моменту, коли він поставлений вздовж борту судна;

3.     негайне повідомлення покупця про поставку товару вздовж борту судна;

4.     здійснення витрат щодо перевірки товару;

5.     забезпечення упаковки за свій рахунок.

Зобов’язання покупця:

1.     сплати ціни передбачені договором;

2.     отримання на свій ризик і на свій рахунок будь-яких експортної та імпортної ліцензії;

3.     виконання всіх митних формальностей щодо експорту та імпорту товарів, а в окремому випадку – для транзитного перевезення через треті країни;

4.     укладення за свій рахунок договору перевезення товару з погодженого порту відвантаження;

5.     відповідальність за всі ризики загибелі або пошкодження товару з моменту його поставки вздовж борту судна;

6.     відповідальність за виплати всіх додаткових витрат, які виникли внаслідок того, що судно не прибуло вчасно або не в змозі прийняти, або припинило прийняття вантажу до настання встановленої дати;

7.     сплата мита, податків та інших офіційних зборів;

8.     відповідальність за сплату всіх витрат і зборів, що зазнав продавець при наданні допомоги;

9.     завчасне повідомлення продавця про назву судна, місце навантаження і час поставки;

10. прийняття доказу поставки;

11. здійснення всіх витрат, пов’язаних з повторною перевіркою товару;

12. сплата всіх витрат і зборів, пов’язаних з одержанням документів;

13. відшкодування всіх витрат і зборів, що їх зазнав продавець при наданні допомоги.

Згідно угоди FOB зобов’язання щодо поставки вважається виконаним після того, як твар передано через поручні судна в погодженому порту відвантаження.

За угодою FOB покупець зобов’язаний нести всі витрати і ризики загибелі або пошкоджу товару від цього моменту.

Угода FOB вимагає, щоб продавець здійснив очистку товару від мита на експорт. Цю умову можна використовувати тільки для морського та внутрішнього водного транспортування.

За вимогами FOB продавець має такі зобов’язання:

1.     доставити згідно з договором товар і торговий рахунок-фактуру;

2.     одержати на свій ризик і за свій рахунок експортну ліцензію або інший дозвіл державних органів і виконати всі митні формальності необхідні для вивозу товару.

Зобов’язання покупця:

1.     сплата ціни, передбаченої договором;

2.     одержання за свій рахунок на свій ризик імпортної ліцензії;

3.     виконання всіх митних формальностей щодо ввезення товарів;

4.     несення всіх витрат щодо товару з моменту, коли він перейшов через поручні судна в погодженому порту відвантаження;

5.     сплата всіх додаткових витрат, пов’язаних з тим, що судно не прибуло вчасно або воно не може прийняти товари, або якщ покупець не зміг вчасно оповістити продавця про назву судна, пункт призначення і час поставки;

6.     сплата всіх мит, податків та інших офіційних зборів, а також витрат щодо виконання митних формальостей, які стягуються пр ввезені товару;

7.     сплата всіх витрат і зборів, що виникли при одержанні документів.

Угода FCA означає, що зобов’язання продавця стосовно поставки вважається виконаним після передачі товару, очищеного твід експортного мита, під відповідальність перевізника, названого покупцем, у погодженому місці або пункті.

Якщо покупець не вказав точного пункту, то продавець може вибрати у межах домовленого місця або зони пункт, де перевізник візьме товар під свою відповідальність.

За угодою FCA продавець зобов’язаний:

1.     доставити товар і товарний рахунок-фактуру за договором;

2.     одержати на свій ризик і за свій рахунок експортну ліцензію;

3.     доставити товар на зберігання перевізнику чи іншій особі, вибраному покупцем чи продавцем у зазначеному місці у ден чи в межах терміну, визначеного для доставки;

4.     нести всі ризики загибелі або пошкодження товару до моменту, коли товар буде оставлений перевізнику;

5.     сплатити витрат, пов’язані з митними формальостями, а також усі мита і податки та інші збори щодо вивезення товару;

6.     завчасно повідомити покупця про доставку товару на зберігання перевізникові;

7.     нести весь ризик пошкодження чи загибелі товару аж до моменту його доставки.

Основні зобов’язання покупця:

1.     сплатити ціну, передбачену договором;

2.     прийняти поставки товару;

3.      отримати а свій рахунок та на свій ризик необхідні імпортні ліцензії;

4.     виконати всі митні формальності щодо імпорту товару;

5.     нести ризик втрати або пошкодження товару, а також витрати щодо повторної перевірки товару з моменту його доставки;

6.     повідомити продавця про особу перевізника.

Угода CFR означає, що продавець зобов’язаний сплатити витрат і фрахт, необхідні для доставки товару в погоджений пункт призначення, однак ризики загибелі або пошкодження товару, а також ризик будь-якого збільшення витрат, спричинених подіями, що відбулися після доставки товару на борт судна, переходить з продавця на покупця в момент переходу через поручні судна в поту відвантаження. Ця угода вимагає, щоб продавець очистив товар від мита на експорт. Цю вимогу можна використовувати лише приморському і внутрішньому водному транспортуванню.

1.     доставити товар і торговий рахунок-фактуру;

2.     отримати за свій рахунок і на свій ризик експортну ліцензію;

3.     виконати всі митні формальності, пов’язані з експортом товару;

4.     укласти за свій рахунок договір перевезення товару до погодженого порту призначення;

5.     нести всі витрати стосовно товару аж до моменту його фактичного переходу за поручні судна у встановленому порту відвантаження;

6.     оплатити фрахт та інші збори, пов’язані з перевезенням товару та його розвантаженням, перевіркою товару, упаковкою та маркуванням;

7.     на прохання продавця, на його ризик і за його рахунок сприяти продавцеві в одержанні документів та інформації щодо одержання страховки.

Зобов’язання покупця:

1.     доставити товар і торговий рахунок-фактуру;

2.     одержати на свій ризик і за свій рахунок будь-ку експортну ліцензію або інший дозвіл державних органів;

3.     виконати всі митні зобов’язання , необхідні для вивезення товару;

4.     за договором страхування зобов’язань немає;

5.     за свій рахунок заключити договір перевезення вантажу до зазначеного пункту;

6.     сплатити фрахт та інші збори, пов’язані з перевезенням вантажу в пункт призначення, його розвантаженням які можуть здійснюватись тією ж компанією, що здійснює перевезення;

7.     надати покупцеві за свій рахунок транспортний документ;

8.     повідомити покупця про доставку товару на борт судна;

9.     сплатити ціну, передбачену в договорі купівлі – продажу;

10. одержати за свій рахунок і на свій ризик імпортну ліцензію;

11. виконати всі митні формальності щодо ввезення товару;

12. за договором перевезення зобов’язань немає;

13. прийняти поставку вантажу;

14. нести всі ризики загибелі або пошкодження товару з моменту фактичного переходу через поручні судна в порту відвантаження;

15. сплатити всі мита, податки та інші збори, а також витрат щодо виконання митних формальностей, які стягуються при ввезенні товару;

16. сплатити всі витрати і збори, пов’язані з перевезенням товару в пункт призначення і його розвантаженням, вилучати ті з них, які сплачуються судохідною компанією, що здійснює перевезення.

За угодою DES зобов’язання продавця стосовно доставки вважаться виконаними після того, як товар надано покупцеві на борт судна неочищеним ід мита на імпорт у погодженому порту призначення.

Продавець несе всі витрати і ризики, пов’язані з доставкою товару в погоджений пункт призначення. Ця угода застосовується тільки для морського та внутрішнього водного транспортування.

Зобов’язання подавця:

1.     доставка товару і торгового рахунка-фактури;

2.     одержання експортної ліцензії за свій рахунок і на свій ризик;

3.     відповідальність за весь зик загибелі або пошкодження товару, а також всі витрати, пов’язані з товаром аж до моменту його поставки в пункт призначення;

4.     заключення договору перевезення за свій рахунок і на свій ризик;

5.     за договором страхування зобов’язань немає;

6.     надання покупцеві з свій рахунок доручення на відвантаження;

7.     повідомлення покупця про передбачуваний час прибуття вантажу.

Зобов’язання покупця:

1.     прийняти поставку товару;

2.     сплатити ціну, передбачену договором купівлі-продажу;

3.     отримати за свій рахунок і на свій ризик імпортні ліцензії;

4.     виконати всі митні формальності, пов’язані з імпортом товару;

5.     нести ризик загиблі або пошкодження товару, а також всі витрати, пов’язані з товаром з моменту його доставки.

Угода DEQозначає, що зобов’язання продавця щодо поставки вважається виконаним після того, як він надав товар у розпорядження покупця на набережній у погодженому порту призначення й очищеним від мита на імпорт. Продавець повинен нести всі ризики і витати, включаючи мита, податки та інші збори щодо доставки туди товару. Цю угоду варто використовувати тоді, коли продавець не може прямо або опосередковано одержати імпортну ліцензію.

Зобов’язання продавця:

1.     доставити товар та торговий рахунок-фактуру;

2.     одержати за власний рахунок і на власний ризик експортну та імпортну ліцензії;

3.     нести ризик повної втрати та пошкодження товару, а також інші витрати, пов’язані з товаром аж до моменту його доставки;

4.     укласти договір з перевезення до пристані у визначеному порту призначення за свій рахунок;

5.     за договором страхування зобов’язань немає;

6.     надати покупцеві транспортний документ;

7.     повідомити покупця про час прибуття судна.

Зобов’язання покупця:

1.     сплатити ціну передбачену договором купівлі – продажу;

2.     прийняти поставку товару;

3.     нести весь ризик загибелі та пошкодження товару, а також всі витрат щодо товару з моменту, коли товар надано в йог озпорядження.

3. Страхування валютних ризиків

Страхування валютних ризиків умовлено специфічними умовами зовнішньо - економічних контрактів. Метою такого страхування є захист вітчизняних експортерів, імпортерів та інших учасників зовнішньоекономічної діяльності. Страхування валютних ризиків необхідне для відшкодування втрат, пов’язаних з виробництвом експортної продукції за відмову від її оплати закордонним імпортером з будь-яких причин, збитків від неплатежів за поставлені товари, виконані роботи і надані послуги у разі загострення фінансового становища або банкрутства іноземного партнера, збитків від коливання валютних курсів у період від укладення контракту до закінчення його дії, що негативно впливає на купівельну здатність валюти платежу. Страхуванню підлягають і збитки, зумовлені політичною нестабільністю в країні імпортера. При цьому слід звернути увагу на те, що у перших двох випадках втрат зазнає вітчизняний інвестор. В інших випадках збитки можуть стосуватися як експортера, так і зарубіжного покупця. Перший зазнає збитків при зниженні курсу валюти платежу, другий – у разі підвищення.

Окремо виділяють страхування інтересів інвесторів на випадок заборони вивозу прибутку,  одержаного від інвестування, та інших порушень прав іноземного інвестора внаслідок прийняття рішення законодавчих чи виконавчих органів влади, політичних обставин. В сучасних умовах таке страхування є особливо актуальним для залучення в Україну коштів іноземних інвесторів, а також для українських підприємців, які вкладають ресурси в підприємницьку діяльність за кордоном.

В широкому розумінні названі види страхування розглядаються як страхування експортних кредитів, при цьому враховується те, що кожний  них має певні особливості. Захист від валютних ризиків може включати використання захисних застережень у контрактах, прогнозування курсу різних валют.

4. Страхування біржових ризиків

Об’єктом страхування біржових ризиків може бут відповідальність учасників біржових контрактів за збитки, зумовлені невиконання умов угоди одним із партнерів. У світовій практиці страхуються збитки інвесторів, зумовлені шахрайством чи неплатоспроможністю члена іржі, а також збитки членів біржі від неплатоспроможності одного з них. При страхуванні контрактів на реальний товар договір може укладатись як продавцем, так і покупцем. Якщо договір укладається покупцем, відповідальність страховика виникає у разі відмови продавця від поставки товару або затримки його поставки. Коли договір страхування укладається з продавцем, відповідальність страхової організації виникає за відмови покупця від оплати товару або при затримці з його оплатою.

Серед біржових контрактів значного розвитку набули ф’ючерсні угоди, що укладаються на поставку через певний строк товарів, які на даний момент можуть бути не виготовлені. За своїм змістом ф’ючерсні контракти одночасно виконують функцію страхування від можливих збитків. Вони можуть застосовуватись для страхування від форс-мажорних обставин або незалежних перешкод для виконання угод.

Об’єктом страхування можуть бути як грошова сума непоставленої продукції, так і виробничі (непрямі) збитки покупця.

Разом з тим, таке страхування в Україні наразі рідко застосовується, насамперед, через нерозвиненість ринкових відносин, ринкової інфраструктури. Біржі не завжди сумлінно вибирають собі клієнтів, здійснюю вибір учасників торгів, контролюють виконання ними угод, контрактів. Тому вважається більш доцільним страхування біржових ризиків здійснювати у вигляді біржового взаємного страхування або через акціонерні страхові компанії за участю капіталу біржі, коли біржа і страховик є взаємозацікавленими у такому страхуванні.