ЛЕКЦИЯ НА ТЕМУ: Безробіття, його зміст, види та форми

ЛЕКЦИЯ НА ТЕМУ:

Безробіття, його зміст, види та форми

Досягнення повної зайнятості належить до цілей досягнення макроекономічної стабільності. Безробіття є проявом нестабільності економічного розвитку країни.

За визначенням МОП, безробіття — наявність групи осіб, які старші за певний вік, не мають роботи, здатні нині до роботи та які шукають роботу у розглядуваний період.

Безробіття не визначається звичайною різницею між робочою си­лою та зайнятими, оскільки існують різноманітні класифікації безро­біття. Це пояснюється різними підходами до проблеми безробіття, відсутністю єдиної бази статистичної інформації щодо зайнятості. Найпоширенішою класифікацією є поділ безробіття на три види: фрикційне, структурне, циклічне.

Фрикційне безробіття пов'язане з пошуком та очікуванням робо­ти і має добровільний характер. Охоплює велику кількість людей в усіх країнах, має короткостроковий період тривалості та є немину­чим. Шляхами подолання фрикційного безробіття є вдосконалення інформаційної бази на ринку праці та введення певних обмежень щодо переміщення робочої сили. Фрикційне безробіття кваліфікується як добровільна зміна місця роботи, пошук нової роботи через звільнен­ня, пошук роботи вперше.

Сезонне безробіття є підтипом фрикційного і виникає в результаті сезонних коливань попиту та пропозиції на ринку праці.

Структурне безробіття пов'язане з невідповідністю пропозиції праці та попиту на робочу силу.

З часом у структурі сукупного попиту і в технології відбуваються зміни, які, в свою чергу, змінюють структуру загального попиту на робочу силу. Внаслідок таких змін попит на деякі професії знижується або взагалі зникає. Попит на інші професії, у тому числі й такі, що ра­ніше не існували, збільшується. Виникає безробіття, за якого робоча сила реагує повільно на ці зміни і її структура повністю не відповідає новій структурі робочих місць. Структурне безробіття, як і фрикційне, також вважають неминучим.

Методами економічної політики, спрямованими на зменшення структурного безробіття, є програми розвитку переструктурованих галузей та регіонів країни, програми перекваліфікації робочої сили.

Циклічне безробіття викликане рухом економічного циклу. При піднесенні економіки рівень безробіття знижується, при спаданні — зростає. Циклічне безробіття може бути пов'язане ще й із тривалим економічним застоєм, або стагнацією, економіки. За тривалістю цик­лічне безробіття перевищує фрикційне та поступається структур­ному.

Шляхами подолання циклічного безробіття є державні програми щодо стабілізації темпів економічного зростання, спрямовані на під­вищення сукупного попиту, приміром великі державні програми на будівництво житла, доріг тощо.

Залежно від тривалості існування розглядають короткострокове і довгострокове безробіття.

За характером прояву розрізняють відкрите безробіття, яке врахо­вується офіційною статистикою, та приховане, коли людина працює, має дохід, а офіційно не зареєстрована як зайнята.

Повна зайнятість — це зайнятість за наявності лише природного безробіття та відсутності безробіття циклічного.

Природний рівень безробіття — рівень безробіття за умови повної зайнятості. Він дорівнює сумі рівнів фрикційного та структурного безробіття.

На величину природного рівня безробіття впливає передусім стан економіки в країні. Показниками цього стану можуть бути валовий внутрішній продукт на душу населення, демографічні показники, мі­німальний рівень заробітної плати.

Повна зайнятість означає підтримування частки незайнятого на­селення у розмірі 5,5-6,5 % загальної чисельності робочої сили. У різ­них країнах ці показники різні, але в усіх випадках природний рівень безробіття не означає 100%-ної зайнятості. Повний, або природний, рівень безробіття виникає за збалансова­ності ринків робочої сили, тобто коли кількість тих, хто шукає роботу, дорівнює кількості вільних робочих місць.

Різниця між фактичним та природним рівнем безробіття дає по­казник циклічного безробіття. Отже, рівень безробіття за повної зай­нятості досягається у тому випадку, коли циклічне безробіття дорів­нює 0.

У сучасній економіці замість терміну "природний рівень" безро­біття вживають термін "стійкий рівень безробіття", який не прискорює інфляцію, — NAIRU (Non-Accelerating-Inflation Rate of Unemployment). Цей показник обчислюється як усереднена величина фактичного рів­ня безробіття в країні за попередні й наступні десять років. Похибки визначення рівня безробіття пов'язані з суб'єктивними самооцінками людей щодо категорій безробітних та зайнятих і з тіньовою еконо­мікою, коли високий відсоток тіньової економіки в країні супрово­джується значним рівнем безробіття, зафіксованим у статистичних документах.

За міжнародними стандартами 1983 р. Міжнародна організація праці (МОП) поділяє усе населення на три категорії (рис. 4 ).

Рис.  4- Категорії населення

1. Зайняті — люди, котрі виконують якусь оплачувану роботу, а також ті, що мають роботу, але тимчасово не працюють через хворобу, страйк чи відпустку.

Зайнятими (за матеріалами вибіркового обстеження робочої сили) вважають осіб, які відпрацювали протягом обстежуваного тижня не менше чотирьох годин (в особистому підсобному господарстві — не менш як 30 годин) незалежно від того, була це постійна чи тимчасова, сезонна, випадкова або інша робота 2.        Безробітні, у визначенні МОП, — це особи віком 15-70 років (за­
реєстровані та незареєстровані в державній службі зайнятості), які:

•  не мали роботи (прибуткового заняття);

•  шукали роботу або намагались організувати власну справу
впродовж обстежуваного тижня;

•  готові розпочати або розпочинають роботу протягом наступ­
них двох тижнів;

•  знайшли роботу та чекають відповіді;

•  зареєстровані в службі зайнятості як такі, що шукають роботу;

• навчаються за направленням служби зайнятості.

Зареєстровані безробітні, згідно з Законом України "Про зайня­тість населення", — це працездатні громадяни працездатного віку, які не мають заробітку або інших передбачених законодавством дохо­дів, зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні розпочати підходящу роботу

3. Особи поза робочою силою, або економічно неактивне насе­лення:

•  люди віком до 16 років, а також ті, які перебувають у спеціалі­зованих установах (психіатричних установах, виправних закла­дах тощо);

•  особи, які вибули зі складу робочої сили, — дорослі, які мають
можливість працювати, але не працюють і не шукають роботу; особи, які навчаються з відривом від виробництва; військові строкової служби; жінки, які перебувають у відпустці по догля­ду за дитиною; пенсіонери; особи дуже хворі, щоб працювати, або такі, що не шукають роботу; іноземні громадяни.

Безробіття і зайнятість вимірюються показниками "рівень безро­біття" і "рівень зайнятості" відповідно.

Рівень безробіття — це відношення (у %) кількості безробітних до робочої сили:

Рівень безробіття =

Рівень зайнятості — це відношення кількості зайнятого населення до всього опитуваного населення. Розрізняють рівні зайнятості за статтю, віковими групами, місцем проживання.

Рівень зайнятості по країні визначається за формулою:

Рівень зайнятості по країн і = ,

Потенційним рівнем ВВП вважають обсяг виробництва за умови повної зайнятості ресурсів. Під час спаду він менший за цей рівень, потім поступово повертається до нього, а інколи перевищує цей рі­вень під час піднесення економіки.

Якщо фактичний ВВП менший за потенційний, Y_f < Y_p свідчить про відставання ВВП. Відставання ВВП — це обсяг продукції, що його економіка втрачає через неповне використання свого виробничого потенціалу.

Якщо фактичний ВВП більший, ніж потенційний, У_f > Y_p ілюструє перевищення фактичним ВВП свого потенційного рівня. Це стає мож­ливим найчастіше в екстремальних ситуаціях, коли в процес вироб­ництва залучаються додаткові зміни робітників, капітальне облад­нання використовується понад встановлені нормативи, поширюється понаднормова праця і праця за сумісництвом.

Циклічне безробіття, крім соціальних негараздів, призводить до втрат в обсязі реального ВВП.

Артур Оукен на прикладі США математично виразив зв'язок між рівнем безробіття і відставанням обсягу ВВП. Він сформулював за­кон, згідно з яким країна втрачає 2-3 % фактичного ВВП відносно потенційного ВВП, коли фактичний рівень безробіття збільшується на 1 % порівняно з його природним рівнем:

,

де Y_f — фактичний ВВП,

   Y_p — потенційний ВВП,

   и_f — фактичний рівень безробіття,

   и_p — природний рівень безробіття,

   — емпіричний коефіцієнт чутливості ВВП до змін циклічного безробіття (коефіцієнт Оукена).

Припустимо,   = 2,5. Тоді закон Оукена формулюється так: якщо фактичний рівень безробіття и_f  перевищує природний рівень и_p на 1 %, то відставання обсягу ВВП становить 2,5 %.

Це відношення (1:2,5 або 2:5) дозволяє обчислити абсолютні втрати продукції, які пов'язані з будь-яким рівнем безробіття.