ЛЕКЦИЯ НА ТЕМУ: Природа, сутність та класифікація рішень у сфері менеджменту

ЛЕКЦИЯ НА ТЕМУ:

Природа, сутність та класифікація рішень у сфері менеджменту

Менеджером можна назвати людину тільки тоді, коли вона ухвалює організаційні рішення або реалізовує їх через інших людей. Прийняття рішень, як і обмін інформацією, – складова частина будь-якої управлінської функції. Необхідність прийняття рішення пронизує все, що робить керівник, формулюючи цілі і прагнучи їх досягнути.

У широкому значенні рішення – це вибір альтернативи. Кожен з нас протягом дня приймає сотні рішень. Проте в управлінні ухвалення рішень більш систематизований процес, ніж у приватному житті, оскільки вони ґрунтуються на великій відповідальності, що особливо яскраво виявляється на вищих рівнях управління. Менеджер будь-якої ланки управління обирає напрямок дій не тільки для себе, але й для організації та інших працівників.

Подібно до процесу комунікацій прийняття рішень відображається на всіх аспектах управління. Прийняття рішень – частина щоденної роботи керівника і продукт його діяльності. Прийняття рішень – це інтегральна частина управління організацією будь-якого роду.

Існують певні поради менеджерам щодо прийняття управлінських рішень, а саме: щодо формулювання високих вимог щодо досягнення цілей; щодо залучення персоналу до вироблення критеріїв оцінки досягнення цілей; щодо існування можливостей до постійного вдосконалення. При цьому до передумов вироблення управлінських рішень відносять: екстраполяцію минулого в майбутнє, передбачення змін, контроль за виконанням завдань.

Кожна управлінська функція пов’язана з рішеннями. Деякі з останніх перелічені в таблиці 1.

Організаційне рішення – це вибір, який повинен зробити керівник, щоб виконати обов’язки, зумовлені його посадою. Мета організаційного рішення – забезпечення руху до поставлених перед організацією завдань. Тому найбільш ефективним організаційним рішенням є вибір, який буде насправді реалізований і зробить найбільший внесок у досягнення кінцевої мети.

Організаційні рішення можна класифікувати на запрограмовані та незапрограмовані.

Запрограмовані рішення – значною мірою структуровані рішення, результат реалізації певної послідовності кроків або дій, подібних до тих, що робляться при вирішенні математичного рівняння. Як правило, число можливих альтернатив обмежене, і вибір повинен бути зроблений у межах напрямків, заданих організацією.

Таблиця 1 – Рішення, типові для функцій управління

Незапрограмовані рішення – рішення, які потрібні в ситуаціях у певній мірі нових, внутрішньо не структурованих або пов’язаних із невідомими чинниками. Оскільки заздалегідь неможливо скласти конкретну послідовність необхідних кроків, керівник повинен розробити процедуру прийняття рішення. До незапрограмованих можна віднести рішення такого типу: якими повинні бути цілі організації, як поліпшити продукцію, як удосконалити структуру управління організацією, як посилити мотивацію підлеглих. У кожній із подібних ситуацій справжньою причиною проблеми може бути будь-який з факторів. У той самий час керівник має безліч варіантів вибору.

На практиці більшість управлінських рішень не є запрограмованими або незапрограмованими в чистому вигляді. При цьому, як правило, рішення приймаються в умовах ризику, який можна оцінювати (імовірність результатів рішень є відомою величиною).

Підходи до прийняття рішень

Розглядаючи процеси прийняття рішень, слід ураховувати два моменти:

§   приймати рішення, як правило, порівняно легко: все, що при цьому робить людина, зводиться до вибору напрямку дій, проте важко ухвалити хороше рішення;

§   прийняття рішення – це психологічний процес.

Хоча будь-яке конкретне рішення рідко належить до якоїсь однієї категорії, можна стверджувати, що процес прийняття рішень має інтуїтивний, заснований на думках або раціональний характер.

Інтуїтивне рішення – це вибір, зроблений тільки на основі відчуття того, що він правильний. Особа, яка приймає рішення, не займається при цьому свідомим зважуванням “за” і “проти” за кожною альтернативою і не потребує навіть розуміння ситуації. Просто людина робить вибір.

Рішення, що ґрунтується на думках (на судженні) – це вибір, зумовлений знаннями або накопиченим досвідом. Такі рішення іноді здаються інтуїтивними, оскільки логіка їх неочевидна. Людина використовує досвід, щоб спрогнозувати результат альтернативних варіантів вибору в існуючій ситуації. Спираючись на здоровий глузд, вона вибирає альтернативу, яка принесла успіх у минулому. Проте надмірна орієнтація на минуле або шаблони зміщає рішення в напрямах, знайомих керівникам за їх минулими діями. Через таке зміщення керівник може упустити нову, можливо, більш ефективну альтернативу.