ЛЕКЦИЯ НА ТЕМУ: Валютні курси. Конвертованість грошей

ЛЕКЦИЯ НА ТЕМУ:

Валютні курси. Конвертованість грошей

Валютний курс — це ціна грошової одиниці однієї країни, виражена в грошових одиницях іншої країни.

Ціна іноземної валюти встановлюється фінансовими органа ми шляхом котирування. Існує кілька видів котирування валюти пряме, непряме, спот-курс, крос-курс, форвард-курс (рис. 9).

Рис. 9-. Види валютних курсів

Якщо одиниця іноземної валюти виражається у національної валюті, то йдеться про систему прямого котирування. Система прямого котирування валютних курсів застосовується в більшості країн.

При системі непрямого (зворотного) котирування, навпа­ки, одиниця національної валюти оцінюється певною кількістю одиниць іноземної валюти. Ця система котирування застосовуєть­ся в Англії, де один фунт стерлінгів оцінюється в іноземних ва­лютах. Історична традиція непрямого (зворотного) методу ко­тирування англійського фунта стерлінгів сягає тих часів, коли англійська валюта була провідною світовою валютою, частка якої в міжнародних розрахунках на початок XX ст. становила майже 80 %. На сьогодні окрім англійського фунта стерлінгів непряме котирування використовують такі валюти: ірландсь­кий фунт стерлінгів, австралійський і новозеландський дола­ри, євро.

Спот-курс — це ціна валюти однієї країни, виражена у ва­люті іншої країни, встановлена на момент укладення товарної угоди за умови оплати на наступний робочий день після дня укла­дення угоди.

Форвард-курс —так званий попереджувальний, тимчасовий курс валют, що показує, яку вартість матиме валюта через пев­ний час після укладення угоди.

Крос-курс — це співвідношення між двома валютами, яке встановлюється, виходячи з їхнього курсу відносно третьої ва­люти.

Сучасний етап грошово-валютних відносин характеризуєть­ся такими режимами регулювання валютних курсів: плаваючий, фіксований, змішаний.

Плаваючий валютний курс встановлюється вільно, виходя­чи зі співвідношення попиту й пропозиції на певну валюту в умо­вах вільного грошового ринку. Режим плаваючого валютного курсу найбільш поширений у країнах з розвинутою ринковою економікою і високим рівнем доходів. Його успішне викори­стання можливе за умов економічної і політичної стабільності, повної відсутності інфляції або незначного її рівня, виваженої макроекономічної політики держави.

Фіксований валютний курс передбачає встановлення твер­дих зареєстрованих паритетів, що покладені в основу валютних курсів і підтримуються державними фінансовими органами. Фіксовані валютні курси використовуються за умови наявності

в країнах кризових явищ, при нестабільній економіці, високих темпах інфляції тощо.

Змішаний валютний курс встановлюється на основі взає­модій сил вільного ринку з певним регулюванням курсу урядо­вими фінансовими органами. Тому змішаний валютний курс можна охарактеризувати як контрольований плаваючий курс. Його метою є запобігання надмірному підвищенню або знижен­ню валютного курсу, тобто встановлення так званого курсового "валютного коридору."

Зазвичай встановлюються валютні курси продавця — вищий і покупця — нижчий. Різниця між ними (маржа) становить дохід банків і комерсантів, які здійснюють валютні операції.

Рис.  10  - Функції котирування валют

Що ж лежить в основі визначення валютних курсів?

За часів золотомонетного стандарту валютний курс визначав­ся золотим паритетом, тобто співвідношенням золотого вмі­сту (масштабу цін) грошових одиниць відповідних країн і міг коливатися залежно від попиту й пропозиції, але лише в межах золотих точок.

Нині валютні курси встановлюють на основі співвідношен­ня паритетів купівельної спроможності різних валют. Купівельна спроможність грошей — це кількість товарів і послуг, які можна придбати за одну грошову одиницю в певній країні. Найпростішим і поширеним способом визначення паритету купівельної спроможності валют є зіставлення цін стандартно­го однойменного набору ("кошика") товарів і послуг у національ­них валютах різних країн за формулою

де КС — купівельна сила валют;

 Р  , P  — рівень цін у відповід­них країнах за _J-й період.

Поряд з вказаним методом існує і метод визначення валютно­го курсу на основі співвідношення ефективних виробничих ви­трат у країнах, що зіставляються: рівень заробітної плати, нор­ма позичкового процента, рента, рівень продуктивності праці тощо. Цей метод певною мірою абстрагується від кон'юнктурних коливань цін і дає змогу врахувати довго- та середньострокові фак­тори, що впливають на валютний курс. Він також відрізняється своєю стабільністю, оскільки базується на досить стабільних ви­робничих показниках, відображає глибинні і найважливіші еко­номічні процеси в країнах, що зіставляються.

З валютним курсом тісно пов’язана конвертованість валют.

Конвертованість валюти означає ступінь її здатності вільно обмінюватися на національні грошові одиниці інших країн.

Конвертованість — це невід'ємний атрибут ринкової еко­номіки. Вона передбачає відкритість економіки, лібералізацію зовнішньої торгівлі, вільну міграцію капіталу та ін. Без конвертованості національної грошової одиниці товаровиробник не може долучитися до різноманітних структур світового ринку, до міжна­родного поділу праці, а споживач позбавляється можливості на­лежним чином задовольнити свій платоспроможний попит.

Розрізняють повну і часткову, внутрішню і зовнішню кон­вертованість валют, а також замкнену ( неконвертовану ) валю­ту (рис.11).

Рис.11  - Види конвертованості валют

За повної (вільної) конвертованості всі фізичні і юридичні особи як вітчизняні, так і зарубіжні, що володіють належної сумою грошей певної країни, можуть вільно і необмежено oбмінювати їх на іноземні з метою здійснення всіх поточних зовнішніх розрахунків.

Повну свободу конвертованості валюти можуть собі дозволити лише країни з потужною економікою, значним експорт ним потенціалом, розвинутим внутрішнім кредитним ринком Нині з понад 180 країн — членів МВФ досить обмежена кіль кість їх (7—8 країн) мають валюту, що функціонує в режимі повної конвертованості. Це долар, фунт стерлінгів, евро, єна.

За часткової конвертованості на операції з купівлі й продажу валюти державою встановлюються певні обмеження (за звичай національна валюта обмінюється лише на деякі іноземні валюти й не використовується для розрахунків за певними ви дами міжнародного платіжного обороту).

Внутрішня конвертованість валюти передбачає надання прав громадянам і юридичним особам лише певної країни вільно купувати за національну валюту іноземну валюту для використання її насамперед у зовнішньоекономічній діяльності.

За зовнішньої конвертованості валюти лише іноземним резидентам надається право вільно обмінювати свої активи у гро­шових одиницях певної країни (у вигляді доходів, прибутку чи інших надходжень) на необхідну їм валюту інших країн і здійснювати перекази цієї валюти за кордон. Такий режим ро­бить економіку країни відкритою і привабливою для іноземно­го капіталу.

Замкнена (неконвертована) валюта — це національна ва­люта, яка функціонує лише в межах країни, не вивозиться за кордон і не обертається на світових валютних ринках.