ЛЕКЦИЯ НА ТЕМУ: Зміст і структура світової валютної системи

ЛЕКЦИЯ НА ТЕМУ:

 Зміст і структура світової валютної системи

Валюта в широкому розумінні — це грошова одиниця країни (гривня,рубль, долар і т. ін.); у вузькому розумінні — це грошові одиниці іноземних держав.

Національна валютна система — форма організації валют­них відносин країни, що визначається національним законодав­ством (рис. 13).

Рис.  13 - Структура національної валютної системи

Етапи розвитку міжнародної валютної системи (МВС) І. Система "золотого стандарту" (рис. 4):

— золотомонетний стандарт (діяв із 1867 р. до початку XX ст.);

— золотозливковий стандарт (з початку XX ст. до Першої світової війни);

— золотодевізний (золотовалютний) стандарт (із 1922 р. до початку Другої світової війни).

Переваги:

— стабільність курсів валют сприяє розвитку торгівлі та
зменшує ризики;

—жорстке саморегулювання.
Недоліки:

—відмова від самостійної грошової політики;

—залежність від видобутку золота.

Рис.  14-Форми золотого стандарту

II.        Бреттон-Вудська система (створена в 1944 р.)

Основні принципи:

—встановлення твердих обмінних курсів країн-учасниць до курсу долара;

—курс долара фіксований відносно золота;

—центральні банки підтримують стабільний курс національ­ної валюти відносно долара;

—організаційною ланкою виступають МВФ і МБРР.

III.   Ямайська валютна система(створена в 1976 р.)

Основні особливості:

—заснована на кількох валютах;

—відмінено монетний паритет золота;

—основний засіб розрахунків;

— вільно конвертована валю­та, а також міжнародні кредитні гроші — СПЗ і резервні позиції МВФ;

—вільний плаваючий курс валют визначається попитом і
пропозицією;

—центральні банки країн не зобов'язані втручатися в робо­ту валютних ринків для підтримання фінансового паритету на­ціональних валют;

—країна сама обирає режим валютного курсу (фіксований, плаваючий або змішаний).

Курс валюти — це ціна грошової одиниці однієї країни, виражена у грошовій одиниці іншої країни.

Котирування — визначення офіційними державними органами (центральним банком) ціни іноземної валюти.

Фактори, які зумовлюють коливання курсів валют:

—співвідношення купівельної спроможності валют на внутрішніх ринках;

—співвідношення попиту і пропозиції національних валют на міжнародних ринках.

Штучні валюти, запроваджені для міжнародних розрахунків

СПЗ — "спеціальні права запозичення" — створена у 1969 р. МВФ колективна валютна одиниця з метою перетворення її в го­ловний резервний актив МВС, альтернативний золоту і долару.

СПЗ застосовують для встановлення паритетів і курсів валют. Свого головного призначення їй виконати не вдається.

Європейська валютна система (1979 р.) запровадила свою валютну одиницю — ЕКЮ, яка виконувала функції: міри вар­тості (засобу для встановлення курсів валют шляхом прирівню­вання до неї курсів національних європейських валют) і засобу платежу в міжнародних розрахунках.

З посиленням інтеграційних процесів ЕКЮ поступилася місцем ЄВРО (1999 р. — початок запровадження). Ця валюта покликана виконувати всі функції повноцінних грошей.

Конвертованість валюти — здатність національної грошової одиниці обмінюватись на інші валюти.

Режими конвертованості

Повна конвертованість — можливість вільно здійснюва­ти (без будь-яких обмежень) усі валютні операції фізичним та юридичним особам.

Часткова конвертованість — передбачає певні обмеження на обмінні валютні операції, які за вимогами МВФ не повинні сто­суватися платежів за поточні міжнародні операції.

Зовнішня конвертованість — надання повної свободи іно­земним фізичним і юридичним особам щодо здійснення валют­них операцій.

Внутрішня конвертованість — надання права здійсню­вати обмінні операції національних грошових одиниць на іно­земну валюту тільки фізичним і юридичним особам даної кра­їни.