Лекция по теме: Зміст та функції підприємницького ризику 2

Лекция по теме:

Зміст та функції підприємницького ризику 2

Визначення експертної ймовірності має здебільшого виму­шений характер з огляду на брак необхідної математично-ста­тистичної інформації про випадкові події. Експертне оцінювання ґрунтується на об'єктивних фактах, знаннях і суб'єктивних від­чуттях експертів щодо реальної ситуації. Незважаючи на деяку обмеженість результативних можливостей методу експертного оцінювання, він доволі широко застосовується в економіці.

Отже, визначити ризик та його ступінь у ситуації непевності можна лише одним із методів обчислення ймовірності появи не­гативних наслідків непевних подій. Якщо такий метод застосувати не вдається, то результат лишається непевним. Негативними наслідками непевної події можуть бути не лише прямі втрати (збитки), а й непрямі, скажімо, недоотримана (втрачена) очікува­на користь, якої планувалося досягти у процесі господарської ді­яльності. Звідси випливає такий висновок: ризик— це ймовір­ність зазнати втрат очікуваної економічної (фінансової) користі або прямих збитків через появу непевної (випадкової) події, що стосується майнового інтересу членів суспільства.

Зауважимо, що поряд із суто науковим визначенням ризику існують інтуїтивні, побутові його тлумачення, коли він асоцію­ється з небезпекою:

—ризик як «дамоклів меч»;

—ризик як удар долі;

—ризик як виклик власним силам;

—ризик як гра;

—ризик як ранній індикатор небезпеки.

Теоретичну та методологічну базу досліджень ризику, обчис­лень імовірності настання втрат і збитків становить так звана те­орія ризику. Як наука ця теорія має два напрями: перший стано­вить спеціальну частину прикладної математики — стохастику, завданням якої є обчислення ймовірностей, а другий — спеціаль­ну економічну дисципліну, що вивчає економічний зміст втрат і збитків, які виникають із певною ймовірністю, та методику їх уникнення.

У страховій теорії і практиці поняттям ризику часто охоплю­ється не лише ймовірність появи непевних (випадкових) подій і збитків, а й самі такі події та об'єкти, на які вони чинять негатив­ний вплив, — носії ризику. Так, ще в 1966 році американська ко­місія у справах страхової термінології офіційно опублікувала два різні визначення ризику. В першому з них ризик тлумачиться як непевність щодо настання того чи іншого явища в умовах, коли існують дві або більше можливостей перебігу подій, що йому пе­редують. У другому визначенні — як застрахована особа або предмет. При цьому поняття ризику в розумінні кількісної міри непевності застосовують передусім теоретики в наукових дослі­дженнях, а предметне визначення ризику переважає у практиці страховиків.

У всіх сферах суспільно-економічного життя існує безліч ризиків, які потрібно класифікувати за видами, щоб далі мож­на було піддавати їх системному аналізу, приймаючи раціона­льні управлінські рішення. Залежно від завдань класифікації ризики класифікують за різними якісними та кількісними критеріями. Найбільшого прикладного значення набула класифі­кація за критеріями, що характеризують найважливіші скла­дові поняття ризику: випадкову подію як причину виникнення ризику, ризикогенний об'єкт як його носій, імовірність на­стання випадкової події щодо місця, часу і наслідків. Іноді бе­руть до уваги й інші критерії класифікації, які дають змогу повніше охарактеризувати прояви ризиків у різних сферах су­спільного життя.

За своїм походженням ризики поділяються, насамперед, на природні та антропогенні. Причини природних ризиків — випа­дкові події і стихійні явища — зовсім не залежать від діяльності людини, тоді як антропогенні ризики виникають лише внаслідок різноманітної господарської й науково-технічної діяльності лю­дей. Із постійним розширенням сфери діяльності людини вплив її на появу ризиків стає дедалі відчутнішим. Антропогенні ризи­ки давно є предметом спеціальних наукових досліджень, оскіль­ки їм, на відміну від природних ризиків, які мають статичний характер, притаманна надзвичайна динамічність. Динамізм ан­тропогенних ризиків зумовлюється економічними, технологіч­ними та організаційними змінами, що супроводжують розвиток суспільства. У деяких випадках поділ ризиків на природні та ан­тропогенні стає умовним. Так, ризик аварії ядерного реактора можна одночасно вважати антропогенним, оскільки людина за­початковує ядерну реакцію, і природним — тією мірою, якою така реакція може відбуватися далі неконтрольовано під дією природних сил.

Ризики, ототожнюванні з ризикогенними об'єктами, можуть класифікуватися згідно з критерієм сутності їх безпосередніх но­сіїв. З огляду на це ризики поділяються на майнові та особисті. Незалежно від випадкової події майнові ризики стосуються май­нових об'єктів і майнових інтересів відповідних власників, а осо­бисті— конкретних осіб. Особа як об'єкт ризику є незрівнянно складнішою за майновий об'єкт. Адже вона є одночасно фізич­ним, фізіологічним та соціальним тілом і здатна генерувати від­повідно ширшу гаму ризиків. Залежно від того, котрій із зазначе­них субстанція завдала шкоди випадкова подія, особисті ризики можуть виявлятися як ризики фізичного, фізіологічного та соціа­льного походження.

Оскільки ризики сприймаються здебільшого за кількісними параметрами, то дуже важливим є їх поділ на класи за критерієм розміру. За цим критерієм розрізняють катастрофічні, великі, се­редні, малі та незначні ризики (рис. 1).

Поділ ризиків за критерієм їх розміру має важливе практичне значення, оскільки допомагає розробляти й застосовувати єдину методологію обслуговування ризиків різних категорій, а переду­сім, — катастрофічних і великих. Зауважимо, що визначення ве­ликих ризиків ще 1969 року стало предметом обговорення в Єв­ропейському страховому комітеті. Підсумком такого обгово­рення було створення спеціальної Міжнародної комісії з великих ризиків.

Рис. 1 Види ризиків

Особливістю катастрофічних ризиків є не лише великомасштабність негативних наслідків, а й неможливість їх передбачити і розрахувати. Поняття катастрофи пов'язується, як правило, з природними катаклізмами: землетрусами, циклонами, вивержен­нями вулканів, повенями та іншими стихійними явищами. При­чинами катастрофічних ризиків можуть бути й різні види людсь­кої діяльності: винахідницька, політична чи економічна. Ката­строфічний ризик означає загрозу появи численних негативних наслідків однієї події. Проте до катастрофічних наслідків може призвести також збіг у часі та просторі багатьох окремих незнач­них подій. Катастрофічні ризики називають «ризиками існуван­ня», оскільки вони можуть загрожувати нормальному існуванню людського суспільства. Згідно з оцінками експертів у XX столітті сталося понад 400 великих катастроф, головним чином природ­ного, стихійного походження. Залежно від причин структура (ча­стка у відсотках до загальної кількості) катастроф була така:

Повені..................................................... 52

Землетруси............................................. 17

Урагани (циклони, тайфуни, бурі тощо 15

Посухи..................................................... 7

Виверження вулканів.............................. З

Інші причини........................................... 6

Одне з поширених визначень катастрофічного ризику хара­ктеризує його як «явище природи або людської діяльності, ко­тре може зумовити численні кумульовані окремі ризики та привести до майнових і особистих збитків у особливо великих розмірах».

Великі ризики порівняно з катастрофічними менш відчутні економічно, але виявляються з більшою закономірністю, а тому піддаються точнішому передбаченню й розрахунку. З огляду на це Міжнародна комісія

з великих ризиків дійшла висновку, що великий ризик — це можливість появи події, котра завдає вели­ких збитків, які значно перевищують середній рівень збитків від порівнянних, тобто однакових за походженням ризиків.

З метою уніфікованого підходу до страхового обслуговування великих і катастрофічних ризиків усі ризики спеціальними дире­ктивами ЄС були умовно поділені на дві основні категорії: великі та масові. Масовими визнаються такі ризики, які немає підстави відносити до великих. У свою чергу до великих ризиків віднесені ті ризики, які генеруються в найбільш ризикогенних галузях гос­подарської діяльності. Це — транспортні та повітряні ризики, ри­зики кредиту і застави, ризики загальної відповідальності й май­нові, що виявляються на великих підприємствах.

Наслідками випадкових подій, передусім антропогенного по­ходження, можуть бути не лише негативні, а й позитивні резуль­тати. Тобто в цих випадках альтернативою ризику стає його про­тилежність — шанс.

Імовірність настання при цьому негативних результатів також набуває ознак ризику, але особливого, спекулятивного характеру. Отже, враховуючи можливі наслідки випадкових подій, ризики можна поділити на чисті та спекулятивні— згідно з критерієм можливих наслідків. Коли ризики чисті, наслідок випадкової по­дії завжди альтернативний: збитки або їх відсутність.

Поділ ризиків на чисті та спекулятивні має важливе практичне значення у страхуванні.

Виділяють такі модифікації ризику:

• суб'єкт, що робить вибір із декількох альтернатив, має в роз­порядженні об'єктивні ймовірності одержання передбачуваного результату, що ґрунтуються, наприклад, на проведених статисти­чних дослідженнях;

• імовірності настання очікуваного результату можуть бути одержані на основі суб'єктивних оцінок, тобто суб'єкт має спра­ву із суб'єктивними ймовірностями;

• суб'єкт у процесі вибору і реалізації альтернативи володіє як
об'єктивними, так і суб'єктивними ймовірностями.

Для того щоб зняти ризикову ситуацію, суб'єкт робить вибір і прагне реалізувати його. Цей процес знаходить своє вираження в понятті «ризик», що існує як на стадії вибору рішення (плану дій), так і на стадії його реалізації. І в тому, і в іншому випадку ризик є моделлю зняття суб'єктом невизначеності, способом пра­ктичного розв'язання суперечностей при незрозумілому (альтер­нативному) розвитку протилежних тенденцій за конкретних об­ставин. Під підприємницьким ризиком мається на увазі ризик, що виникає за будь-яких видів підприємницької діяльності, спря­мованих на отримання прибутку і пов'язаних із виробництвом продукції, товарів і послуг, їх реалізацією; товарно-грошовими і фінансовими операціями; комерцією, а також реалізацією науко­во-технічних проектів.

Підприємницький ризик пов'язаний, насамперед, із вибором і ухваленням управлінського рішення на різних рівнях структури управління: галуззю, підприємством чи його підрозділами. Ризик підприємницької діяльності, крім елементів господарського ри­зику, включає специфічні види ризику, пов'язані з особистими майновими грошовими внесками в дане підприємство. Підпри­ємницький ризик включає ризик повної чи часткової втрати май­на або грошового внеску, в тому числі й ризик банкрутства, хара­ктерний для ринкових відносин.

Важливість фактора ризику зумовила перетворення його на товар; створився потужний ринок ризику. Диференціація умов господарювання та прийняття рішень щодо об'єктів ризику, а та­кож різне ставлення до ризику в суб'єктів викликає необхідність обміну ризиками. Потужними споживачами ризику є страхові компанії, фірми, організації, фонди. Вони отримують ризик від багатьох суб'єктів і за деяку винагороду повертають їм певні га­рантії. Іноді ризик бажаний для суб'єктів, тому він створюється штучно (гральний бізнес).

Отже, ризик — це об'єктивна необхідність, він органічно пов'язаний із фундаментальними інститутами сучасного суспіль­ства. Джерела ризику досить різноманітні: науково-технічний прогрес, кон'юнктура ринку, внутрішня та зовнішня політична ситуація, погодні умови, наявність корисних копалин, природа людини та багато інших.

Застосовуючи нові технології, нову техніку, нові методи орга­нізації праці, виробництва, інноваційний маркетинг, менеджмент тощо, підприємець, звичайно, ризикує понести збитки, втратити частину ресурсів чи повністю. Проте він розраховує не на втрати, а на отримання підприємницького доходу. І, як свідчить практи­ка, у багатьох випадках отримує його. Ось чому фірми іннова­ційного типу мають більш високу рентабельність і більш високий рівень конкурентоспроможності порівняно з тими, які здійсню­ють процес відтворення з використанням традиційних техноло­гій, методів організації та управління.

Зміст ризику як економічної категорії зумовлює його основні функції, що виконуються в процесі підприємницької діяльності. Л. І. Донець, Н. Г. Романенко серед основних функцій відміча­ють такі:

— інноваційна;

— регулятивна;

— захисна;

— аналітична.

Інноваційна функція ризику стимулює пошук нетрадиційних рішень проблем, що стоять перед підприємцем. Ризикові рішення, ризиковий тип господарювання приводять до більш ефективного виробництва, від якого виграють і підприємці, і споживачі, і суспі­льство в цілому. Ця функція нерозривно пов'язана з ризиком: до­пущення помилки у новаторській ідеї, у виробництві, у його резуль­татах, у реалізації нового товару. Тому підприємець, викори­стовуючи інновації, організовуючи інноваційний процес, ризикую­чи при цьому, тим самим створює особливий інноваційний клімат.

Регулятивна функція — підприємець надає динамізму про­цесу господарювання. Це рух уперед з багатьма невідомими, з ризиком. Щоб надати цьому процесу стійкості, адаптуватися в умовах невизначеності, потрібна особлива регулятивна функція. Ця функція має суперечливий характер і виступає в двох формах: конструктивній і деструктивній. У першому випадку властивість ризикувати є одним із шляхів успішної діяльності. Однак ризик може стати проявом авантюризму, суб'єктивізму, якщо рішення приймається в умовах неповної інформації, без належного враху­вання закономірностей розвитку явища. В цьому випадку ризик є дестабілізуючим фактором.

Захисна функція ризику — якщо для підприємця ризик є приро­дним станом, то нормальним має бути і терпиме ставлення до невдач. Ініціативним, заповзятливим господарникам необхідний спе­ціальний захист, правові, політичні й економічні гарантії, що ви­ключають покарання та стимулюють виправданий ризик. В умовах визначеності є небезпека втрат і непередбачених витрат ресурсів, недоотримання доходів порівняно із запланованим варіантом. Про­раховуючи й передбачаючи ймовірність непередбачених ситуацій, підприємець запобігає багатьом віратам або швидко компенсує їх.

Аналітична функція ризику пов'язана з тим, що наявність ризику передбачає необхідність вибору одного із можливих варі­антів рішення, у зв'язку з чим підприємець у процесі ухвалення рішення аналізує всі можливі альтернативи, вибираючи найбільш рентабельні (прибуткові) і найменш ризиковані. Ризик вимагає великої аналітичної роботи, тому що необхідне прорахування можливих варіантів, вибору оптимального варіанта, який дозво­лить здійснити господарський маневр у потрібний момент, із найменшими втратами або з найбільшим виграшем.

Соціальна функція. Сприяючи підвищенню ефективності ви­робництва, ризик тим самим створює реальну матеріальну базу для задоволення соціальних потреб, підвищення добробуту насе­лення. При стійкій роботі підприємства стабілізується зайнятість населення.