ЛЕКЦІЯ. Аудит операцій з необоротними активами та запасами

ЛЕКЦІЯ.

Аудит операцій з необоротними активами та запасами

План лекції:

1.     Аудит основних засобів та інших необоротних активів.

2.     Аудит виробничих запасів.

Аудит основних засобів та інших необоротних активів.

Основні засоби є сукупністю засобів праці, які функціонують у натуральній формі протягом кількох років у сфері матеріального виробництва або нематеріальної сфери, які відповідно до бухгал­терських звітів включені до складу основних засобів. У процесі екс­плуатації вони переносять свою вартість на собівартість продукції частинами (нарахуванням амортизації).

Основні засоби підприємств і організацій незалежно від форм власності відображаються у бухгалтерському обліку і звітності за фактичними витратами на їх придбання, перевезення, встановлення, державну реєстрацію, які становлять їхню первісну вартість.

До основних засобів відносяться предмети вартістю понад 15 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з терміном експлуа­тації більше одного року. З 1 липня 2000 р. до основних засобів відносяться матеріальні активи, очікуваний строк корисного вико­ристання та експлуатації яких більше одного року (або операційно­го циклу, якщо він довший за рік).

Основними завданнями і метою аудиту є встановлення:

1. Правильності документального оформлення і своєчасного відоб­раження в обліку операцій з основними засобами, їх надходження, внутрішнього переміщення і вибуття.

2. Перевірка правильності розрахунку, своєчасного відображення зносу (нарахування амортизації) основних засобів.

3.Контроль за витратами на капітальний ремонт.

4. Перевірка правильності відображення в обліку фінансових ре­зультатів від вибуття (в тому числі ліквідації) основних засобів.

5.  Контроль за збереженням основних засобів.

6.  Перевірка правильності проведення індексації основних за­собів.

Джерелами інформації для аудиту основних засобів є:

1.  Баланс (форма № 1).

2. Звіт про фінансові результати та їх використання (форма № 2).

3. Звіт про фінансово-майновий стан підприємства (форма № 3).

4.  Синтетичні регістри обліку основних засобів (Головна книга, журнал-ордер № 13).

5.  Первинні документи з обліку основних засобів: інвентарні картки, акти приймання-передачі, введення в експлуатацію, ліквідації, відомості індексації балансової вартості основних засобів.

Одиницею обліку основних засобів є інвентарний об'єкт. Кожному інвентарному об'єкту незалежно від його знаходження (в експлуатації або на складі) присвоюється відповідний інвентарний номер. Інвен­тарні номери повинні проставлятися на всіх первинних документах, які є підставою для відображення в обліку їх наявності або руху.

У зв'язку з цим аудит основних засобів необхідно починати з перевірки збереження основних засобів. Вона здійснюється шляхом проведення інвентаризації основних засобів. Інвентаризацією вста­новлюється наявність та технічний стан об'єктів основних засобів.

Наступним етапом аудиту є перевірка правильності відображен­ня в обліку руху основних засобів.

Первинним документом, що є підставою для введення в експлуа­тацію основних засобів, є акт приймання-передачі (ф. № ОЗ-1). Акт повинен складатися при введенні кожного окремого інвентарного об'єкта. На кожний об'єкт слід виписувати інвентарну картку, що є регістром аналітичного обліку основних засобів, і дозволяє контро­лювати їх наявність у місцях зберігання.

Вибуття основних засобів відбувається шляхом їх реалізації, без­коштовної передачі у разі їх повного фізичного або морального зно­су, остаточного вибуття з ладу або загибелі.

Перевірка реалізації або безкоштовної передачі основних засобів починається з ознайомлення з рішенням (дозволом) на вчинення підприємством відповідних дій. Залежно від підпорядкованості підприємства цей документ може бути протоколом загальних зборів засновників, дозволу фонду Державного майна України, відповідного підприємства або відомства. Після цього аудитор вивчає акти прий­мання-передачі, в яких повинен бути вказаний відповідний адресат їх передачі. При перевірці ліквідації у зв'язку із зносом або по­шкодженням розглядаються акти на ліквідацію основних засобів. Слід перевірити, чи затверджений відповідний акт керівником підпри­ємства, та чи зроблена відмітка бухгалтерії про фіксацію вибуття інвентарного об'єкта в інвентарній карточці.

Наступним етапом є перевірка відображення в обліку порядку ліквідації (реалізації) або надходження основних засобів. Залежно від форми власності підприємства (державна або недержавна) визна­чається порядок обліку.

Основною відмінністю є те, що на підприємствах державної фор­ми власності ліквідація та надходження основних засобів відбувається із зміною величини статутного фонду, тоді як на недержавних підпри­ємствах розмір повинен залишатися незмінним.

Бухгалтерські проводки щодо відображення руху основних за­собів розглянуті в попередніх пунктах цього розділу.

На останньому етапі аудиту руху основних засобів перевіряється відповідність первинних документів синтетичним регістрам обліку. Для цього звіряються дані інвентарних карток обліку основних за­собів з даними журналу-ордера № 13, Головної книги та фінансової звітності підприємства.

Аудит зносу основних засобів слід поділити на три періоди: нараху­вання амортизації (зносу) до 01.07.97 p.; нарахування амортизації (зносу) після 01.07.97 р. до 01.07.2000 p.; нарахування аморти­зації (зносу) після 10.07.2000 р.

На першому етапі необхідно встановити правильність застосу­вання норм зносу. До 01.07.97 р. норми амортизаційних відраху­вань були встановлені у процентах до балансової вартості основних засобів залежно від терміну їх експлуатації. Норми були згруповані за відповідними видами основних засобів, кожному виду присвоювався відповідний шифр. Таким чином, перевіряється правильність застосу­вання відповідних норм зносу згідно з Єдиними нормами амортизацій­них відрахувань на повне відновлення основних засобів, затверджених Постановою Ради Міністрів СРСР № 1027 від 22.10.90 р. Після цього перевіряється нарахування на введені в експлуатацію основні засоби: підприємство повинно нараховувати знос з 1-го числа міся­ця, наступного за місяцем їх введення, а за тими, що вибули, нараху­вання зносу припиняється з 1-го числа місяця, наступного за міся­цем їх вибуття.

Перевіряючи нарахування амортизації (зносу) після 01.07.97 р. до 01.07.2000 p., аудитор повинен мати на увазі, що амортизації підлягають витрати на:

-  придбання основних фондів для власного виробничого вико­ристання;

— самостійне виготовлення основних фондів для власних вироб­ничих потреб;

- проведення усіх видів ремонтів, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів;

-  придбання, ремонт і амортизація легкового автотранспорту лише юридичними особами, які надають платні послуги щодо пере­везення сторонніх громадян та послуги з надання легкового авто­транспорту в оренду (прокат);

— поліпшення якості земель, не пов'язаних з будівництвом.

Не підлягають амортизації, а повністю відносяться до валових витрат, витрати на:

— придбання і відгодівлю продуктивної худоби;

- вирощування багаторічних плодоносних насаджень;

— утримання законсервованих основних фондів;

- придбання основних фондів з метою їх подальшої реалізації.

Нарахування амортизації по окремому об'єкту основних фондів групи І припиняється у таких випадках:

-  при досягненні балансовою вартістю такого об'єкта 100 нео­податковуваних мінімумів доходів громадян;

— у разі виведення з експлуатації окремого об'єкта основних фондів у зв'язку з його ліквідацією, капітальним ремонтом, реконст­рукцією та консервацією за рішенням платника податку або Кабіне­ту Міністрів України.

Нарахування амортизації основних фондів II і III груп припи­няється у таких випадках:

— при досягненні балансовою вартістю групи нульового значення;

-  якщо на початок звітного кварталу II і III групи основних фондів не містять матеріальних цінностей.

Перевіряючи нарахування амортизації (зносу), аудитор повинен приділити увагу встановленню правильності застосування належно­го понижуючого коефіцієнта.

На останньому етапі аудиту нарахування зносу (амортизації) є зіставлення на відповідність даних первинних, аналітичних та син­тетичних регістрів обліку.

Аудит індексації основних засобів проводиться з метою встанов­лення наявності та правильності проведення індексації основних засобів. Аудитор вивчає документи, які підтверджують проведення індексації балансової вартості. Такими документами є складені комі­сією з індексації відомості індексації балансової вартості основних засобів та їх зносу відповідно до законодавчих актів. Далі пере­віряється правильність відображення зміни вартості основних за­собів у бухгалтерському обліку.

Починаючи з 01.07.97 p., підприємства мають право протягом звітного року віднести до валових витрати, пов'язані з поточним, капітальним ремонтом, реконструкцією, модернізацією, технічним переозброєнням та іншими видами поліпшення основних фондів, на суму, що не перевищує 5 % сукупної балансової вартості груп основ­них фондів на початок звітного року.

Витрати, що перевищують зазначену суму, відносяться на збільшен­ня балансової вартості груп II і III (балансової вартості окремого об'єкта основних фондів групи І) та підлягають амортизації за нор­мами, передбаченими для відповідних основних фондів.

Аудит виробничих запасів.

Методичні прийоми аудиту можна визначити як сукупність способів вивчення законності, доцільності й ефективності господарських операцій для оцінки діяльності підприємства загалом. Ці прийоми будуть подібними незалежно від особливостей підприємства, оскільки вони різноманітні та їх застосування обумовлюється не тільки об”єктами аудиту, а й професійним рівнем і практичним досвідом працівників аудиторської служби підприємства. Аналіз методичних прийомів аудиту дає змогу розподілити їх на три групи: загальнонаукові, документальні і фактичні (рисунок).

Загальнонаукові прийоми (аналіз, синтез, дедукція, індукція, спостереження, порівняння) є початковими методичними прийомами аудиту. Їх можна застосовувати до всіх об”єктів  аудиту.

Документальні прийоми охоплюють: зустрічну перевірку документів; аналогію; логічне осмислення операцій; експертні оцінки (експертизу) документів; статистичні методи (групування, абсолютні, відносні величини, дисперсія, середнє квадратичне відхилення, коефіцієнт варіації, індексний метод, кореляція); економіко-мотематичні методи ( математичні моделі, система сітьового планування й управління); моделювання.

Фактичні прийоми складаються з інвентаризації, обстеження, лабораторного аналізу, контрольного запуску сировини і матеріалів у виробництво, контрольних обмірів виконаних робіт.

Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", для підтвердження правильності та достовірності даних бухгалтерського обліку та звітності, передбачено проведення підприємствами, їх об'єднаннями незалежно від форм власності інвентаризації майна, коштів і фінансових зобов'язань.

Інвентаризація  матеріальних цінностей провадиться згідно з Інструкцією, затвердженою наказом Головного управління Державного казначейства України №69 від 26.07.1994 року.

Інвентаризація – перелік, перерахування, зважування, перемірювання  в натурі виробничих запасів, що знаходяться в місцях зберігання, і зіставлення наявності з даними бухгалтерського обліку.

Для проведення інвентаризації наказом керівника підприємства створюється комісія із кількості працівників підприємства при обов'язковій присутності головного бухгалтера, яку очолює керівник підприємства або його замісник. Крім складу інвентаризаційної комісії , в ньому вказуються порядок і строки проведення інвентаризації, оформлення необхідної документації.

Інвентаризація запасів проводиться по місцям збереження і по матеріально-відповідальним особам. Матеріальні запаси  записуються в інвентаризаційні описи по  кожному найменуванню, вказуючи номенклатурний номер, вид , групу, сорт і кількість. Виявлені в процесі інвентаризації непридатні або зіпсовані матеріальні цінності в описи не заносяться, а складається акт, в якому вказуються причини, ступінь і характер порчі матеріальних цінностей, а також винні особи, які допустили порчу.

Інвентаризація виробничих запасів проводиться шляхом огляду кожного предмета. Виробничі запаси заносяться в описи по найменуванням згідно номенклатурним номерам і в одиницях виміру, прийнятих в бухгалтерському обліку.

На малоцінні і швидкозношувані  предмети, які прийшли в негодність і не списані , інвентаризаційною комісією складаються акти, де вказується час експлуатації, причина непридатності, можливість використання цих предметів в господарських цілях.

Відповідальність за організацію інвентаризації несе керівник підприємства, який повинен створити необхідні умови для її проведення у стислі строки, визначити об'єкти. кількість і строки проведення інвентаризації, крім випадків, коли проведення інвентаризації є обов'язковим.

Основними завданнями інвентаризації є:

1.       Виявлення фактичної наявності основних фондів, нематеріальних актів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, цінних паперів та інших грошових документів, а також обсягів незавершеного виробництва у натурі;

2.       Установлення лишку, або нестачі цінностей і коштів шляхом зіставлення фактичної наявності з даними бухгалтерського обліку;

3.       Виявлення товарно-матеріальних цінностей, які частково отримали свою перевірку, якість застарілих фасонів і моделей, а також матеріальних цінностей на нематеріальних актів, що не використовуються;

4.       Перевірка дотримання умов та порядку збереження матеріальних та грошових цінностей, а також правил утримання та експлуатації основних фондів;

5.       Перевірка реальності вартості зарахованих на баланс основних фондів, нематеріальних актів, товарно-матеріальних цінностей, цінних паперів і фінансових вкладень і ін.

При встановленні серйозних порушень правил проведення інвентаризації та в інших випадках проводять, за дорученням керівника підприємства, повторні суцільні інвентаризації.

Розглядають письмові пояснення осіб, які допустили нестачу чи псування цінностей, або інші порушення, і свої пропозиції щодо регулювання виявлених нестач та витрат від псування цінностей, заліку внаслідок пересортиці відображають у протоколі. В протоколі мають бути наведені відомості про причини  і про осіб, винних у нестачах. втратах, та про вжитих до них заходів.

Дозволяється складання групових інвентаризаційних описів малоцінних швидкозношуванних предметів, виданих в індивідуальне  користування працівників, із зазначенням у них відповідальних за ці предмети осіб ( на яких ведуться особові картки) з їх розпискою в опису.

Найбільш поширеними первинними документами  при інвентаризації є:

1.                                  Інвентаризаційний опис ( Форма № М-2).

2.                                  Інвентаризаційний опис ТМУ, прийнятих ( зданих ) на відповідальне зберігання.

3.                                  Порівнювальна відомість результатів інвентаризації.

Опис складається в одному примірнику інвентаризаційною комісією і підписаний членами комісії і матеріально-відповідальною особою передається до бухгалтерії.

При інвентаризації товарно-матеріальних цінностей, прийнятих на відповідальне зберігання, записи в опис проводяться інвентаризаційною комісією на підставі перевірки і перерахунку цінностей в натурі.

Порівнювальна відомість призначена для відображення результатів інвентаризації. При складанні порівнювальної відомості проводяться такі операції:

-                                      залік надлишків і нестач  в  наслідок пересортиці;

-                                      розрахунок природного убутку відповідно до встановлених законодавством норм.

Інвентаризація є одним із способів контролю за наявністю, використанням виробничих запасів. За допомогою інвентаризації  можна виявити надлишки і при цьому підвищити економічну ефективність сільськогосподарського виробництва, забезпечити раціональне використання виробничих запасів.

Прийоми фактичного і документального аудиту тісно взаємопов”язані і взаємообумовлені.Це передусім виявляється у тому, що при використанні  будь-якого прийому фактичного аудиту перевірка має закінчуватися тоді, коли її доповнено необхідною інформацією з відповідної документації. Те саме відбувається і в разі використання прийомів документального аудиту, коли необхідні додаткові дані про фактичну наявність товарно-матеріальних цінностей, збереження майна тощо.

Результати проведення аудиту, як комплексного. Так і по окремих ділянках роботи, слід оформлювати спеці-альними документами.За результатами аудиту по окремих об”єктах досліджень це може бути доповідна записка на ім”я керівника або власника підприємства. За результатами аудиту по всіх об”єктах перевірки на підприємстві, який слід провадити не менше від одного разу на рік, таким документом може бути акт аудиту господарської діяльності підприємства.