Організація превентивної роботи в початковій школі

Кирилівський навчально-виховний комплекс Волноваської районної ради Донецької області Організація превентивної роботи в початковій школі Демченко Олена Павлівна 2017 – 2018 н.р. Система превентивного виховання ­ це керована діяльність, що забез­ печує   теоретичну   та   практичну   реалізацію   заходів   щодо   попередження   та подолання відхилень у поведінці школярів, запобігання розвитку різних форм асоціальної та аморальної поведінки, яка є однією із складних проблем сучасної школи. Мета превентивного виховання – формування і розвиток у молодших школярів почуття соціальної відповідальності за свою поведінку, усвідомлення своїх прав і обов'язків, формування імунітету до негативних впливів соціального оточення. Превентивна   робота   проводиться   з   усіма   дітьми,   починаючи   від дошкільного періоду, з метою попередження відхилень у поведінці, особливо з тими,   хто   перебуває   у   несприятливих   умовах   виховання,   характеризується негативною   поведінкою,   а   також   з   тими,   хто   став   на   шлях   асоціальної   і протиправної   поведінки.   Превентивність   має   бути   складовою   будь­якої соціально­педагогічної   дії,   оскільки   превентивний   процес   суттєво   посилює позитивний потенціал суб'єктів взаємодії. Превентивне виховання здійснюється за певними напрямами: ­ права дитини і обов'язки; ­ попередження насильства в учнівському середовищі; ­ запобігання проявів девіантної поведінки молодших школярів; ­ формування потреби в здоровому способі життя. Педагогічна   практика   стверджує,   що   серед   учнів   все   більше   стає важковиховуваних. Таку категорію дітей класифікують як діти з нестандартною поведінкою. Головними причинами появи важковиховуваності є: ­   відсутність   наступності   в   діяльності   дитячого   садка   і   батьків,   що виховують дитину вдома, і початкової ланки школи; ­   відсутність   ранньої   психолого­педагогічної   діагностики   відхилень   у поведінці; ­   несвоєчасне   виявлення   у   дитини   як   позитивних,   так   і   негативних якостей; ­ відсутність захисту і надання допомоги дитині в процесі її розвитку. Щоб   досягти   успіху   в   коригуванні   окремих   негативних   проявів, недоліків у поведінці учнів, слід встановити контроль за проведенням їх вільного часу, за ходом засвоєння ними норм і правил поведінки і дотримання їх у школі та вдома. Позицію   важковиховуваного   підлітка,   що,   як   правило,   не   збігається   з позицією   педагогічно   керованих   учнів,   слід   делікатно   коригувати.   Ми використовуємо ситуацію, що стихійно створюється в учнівському колективі, або будуємо   її   з   урахуванням   своїх   знань   і   досвіду.   Методом   створення   ситуації модулюємо певні умови, за яких учневі необхідно розкрити свої погляди, вчинки, беручи   до   уваги   громадську   думку,   норму   та   правила   поведінки   в   школі, суспільні й національні традиції тощо. Надаючи   важковиховуваному   учневі   допомогу,   ставлячи   його   у відповідні   до   його   потреб   та   інтересів,   здібностей   і   психологічних   якостей проблемні   ситуації,   стимулюємо   прояв   таких   привабливих   соціально­ психологічних   рис,   як   адекватна   самооцінка,   відповідальність,   гуманність, активність.   Класний   керівник   навчає   орієнтуватись   в   складних   ситуаціях, допомагає дотримуватись соціально бажаної поведінки. Загальна   психолого­педагогічна   характеристика   молодшого шкільного віку В   організації   превентивного   виховання   треба   ураховувати   вікові особливості учнів молодшого шкільного віку. Цей період охоплює вік від 6 до 10 років. Основою для його визначення є час навчання дітей в початкових класах. У цей період відбувається активне анатомо – фізіологічне дозрівання організму. До   7   років   здійснюється   морфологічне   дозрівання   лобного   відділу великих   півкуль,   що   створює   можливості   для   здійснення   ціленаправленої довільної поведінки, планування та виконання програми дій. До   6­7   років   зростає   рухливість   нервових   процесів,   відмічається рівновага процесів збудження і гальмування, але процеси збудження домінують, що   саме   визначає   такі   характерні   особливості   молодших   школярів,   як непосидючість, підвищена емоційна збудженість. У цілому в дітей 7­10 років основні властивості нервових процесів за своїми   характеристиками   наближаються   до   властивостей   нервових   процесів дорослих людей. Але в окремих дітей ці властивості дуже нестійкі, тому говорити про тип нервової системи у молодших школярів можливо лише умовно. До вікових особливостей дітей 1­4­х класів можна віднести: незначний соціальний та моральний досвід, підвищену емоційність, вразливість і одночасно пластичність   до   морально­етичних   впливів,   імпульсивність   та   безпосередність поведінки   дитини,   бажання   постійно   розширювати   коло   спілкування.   Тому узгодження поведінки та усвідомлення моральних явищ життя характеризуються емоційними   узагальненнями,   аналізом   ситуацій   та   вчинків,   які   відповідають загальнолюдським етичним цінностям. Розрив між знаннями моральних принципів і   відповідною   поведінкою   —   найхарактерніша   властивість   дитини   цього   віку. Подальшого   розвитку   набуватимуть   такі   моральні   почуття:   провини,   сорому, обов'язку, відповідальності, справедливості, власної гідності, сумління. Основними   потребами   дитини   в   початкових   класах   є   потреби   у спілкуванні   з   людьми,   в   емоційному   контакті,   визнанні,   оцінці   своїх   дій   та вчинків,   виявленні   власних   позицій   у   ставленні   до   інших,   світу,   у   дружбі, товариськості, повазі до особистості, самоповазі, набутті нових знань та вмінь для пізнання довкілля. Зі вступом дитини до школи в її житті відбуваються суттєві зміни, які докорінно   змінюють   соціальну   ситуацію   розвитку,   формується   навчальна діяльність, яка є ведучою. Саме на основі навчальної діяльності розвиваються основні   психологічні   новоутворення   молодшого   шкільного   віку.   За   Л.   С. Виготським, навчання висуває мислення у центр свідомості дитини. Мислення стає домінуючою функцією. Доведено, що діти в цьому віці мають значно більші пізнавальні   можливості,   що   дозволяють   розвивати   в   них   основи   теоретичних форм   мислення.   У   цей   період   формується   почуття   соціальної   психологічної компетентності   (при   несприятливому   розвитку   –   соціальної   та   психологічної неповноцінності). Особливу роль у житті молодшого школяра відіграє вчитель, який виступає центром його життя. Саме з ним пов'язане емоційне самопочуття дитини. Поряд з навчальною діяльністю суттєве місце займає ігрова діяльність: переважно ігри за правилами, ігри ­ драматизації. Необхідною умовою успішного навчання є розвинені пізнавальні процеси: пам'ять, увага, мислення. Актуальність ранньої превенції асоціальних проявів поведінки З дітьми молодшого  шкільного  віку  педагогічно доцільно здійснювати раннє превентивне виховання, з особливостями якого слід ознайомити батьків. Актуальність проблеми ранньої профілактики полягає в тому, що: ­   спостерігається   омолодження   злочинності,   проявів   аморальної поведінки; ­   дитинство   є   тим   періодом,   в   якому   закладається   фундамент особистості; ­ нервова система дитини надзвичайно пластична і здатна змінюватися; ­   у   цьому   періоді   дитина   володіє   підвищеною   лабільністю   психіки, світосприйняття; ­   спостерігається   залежність   від   дорослих,   а   батьки   і   педагоги   –   її найбільші авторитети. На обліку в правоохоронних органах питома вага молодших школярів складає 6­8%. Рання профілактика буде ефективною, якщо починатиметься не з моменту   зовнішнього   прояву   негативної   поведінки   дитини   чи   вже   скоєних серйозних проступків (що найчастіше спостерігається у підлітковому – 11­16­ літньому віці), а з виявлення перших, мало примітних негативних симптомів у стосунках і поведінці дитини та їх якнайшвидшій ліквідації. Як  свідчать   дослідження   Оржеховської   В.  М.,  відхилення   в  поведінці спостерігаються  дуже  рано. Три  чверті  усіх  важких  підлітків   уже  в  першому класі проявляли нестійкість у поведінці, грубощі, жорстокість, конфліктували з педагогами. Багато з них уже у 1­2 класах опинялись у становищі „ізольованих” і надавали перевагу позашкільній сфері взаємовідносин. Отже, необхідною умовою ранньої профілактики у початковій школі має бути вчасне виявлення дітей з відхиленнями в розвитку і поведінці.