Основні моделі прийняття управлінських рішень

 Основні моделі прийняття управлінських рішень

У                               теорії управління виділяють три основні моделі прийняття рішень:

1)                                       класична модель;

2)                                       поведінкова модель;

3)                                       ірраціональна модель.

Класична модель спирається на поняття«раціональності» в прийнятті рішень. Передбачається, що особа, яка приймає рішення, має бути абсолютно об’єктивною і логічною, мати чітку мету, усі її дії в процесі прийняття рішень спрямовані на вибір найкращої альтернативи.

Основні характеристики класичної моделі – особа, яка приймає рішення

має:

– чітку мету прийняття рішення;

– повну інформацію щодо ситуації прийняття рішення;

– повну інформацію щодо можливих альтернатив і їхніх наслідків ;

– раціональну систему упорядкування переваг за ступенем їх важливості;

– завжди на меті максимізацію результату діяльності організації.

Отже, класична модель передбачає, що умови прийняття рішення мають бути достатньо визначеними.

32

Проте на практиці на процес прийняття рішень впливають численні обмежуючі та суб’єктивні фактори.Сукупність таких факторів у процесі прийняття рішень враховує поведінкова модель.

Характеристики поведінкової моделі – особа, яка приймає рішення:

-                                       не має повної інформації щодо ситуації прийняття рішення;

-                                       не має повної інформації щодо всіх можливих альтернатив;

-                                       не здатна (не схильна) передбачити наслідки можливих альтернатив. Враховуючи ці характеристики Г. Саймон сформулював два ключових

поняття поведінкової моделі:

1) поняття «обмеженої раціональності», яке означає, що люди можуть тільки намагатися прийняти раціональне рішення, але їх раціональність завжди буде обмеженою (теоретично завжди існує рішення краще за прийняте);

прийняття не найкращого рішення пересилив намагання досягти оптимального рішення. Саме такий стан (той момент, коли приймається рішення) Г. Саймон охарактеризував як «досягнення задоволеності».

Ірраціональна модель ґрунтується на передбаченні,що рішення приймаються ще до того, як досліджуються альтернативи.

Ірраціональна модель найчастіше застосовується:

а) для вирішення принципово нових, незвичайних рішень, таких, які важко піддаються вирішенню;

б) для вирішення проблем в умовах дефіциту часу; в) коли менеджер або група менеджерів маютьдостатньо влади для

нав’язування свого рішення.

Скачано с www.znanio.ru