Позакласний захід з української літератури "Образ матері в українській літературі" ( 9 клас)

Курылко Валентина Владимировна,  учитель украинского языка и литературы, русского языка и литературы Муниципальное общеобразовательное учреждение «Школа №57  города Донецка» г. Донецк  ПОЗАКЛАСНИЙ ЗАХІД З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ Тема:  Образ матері в українській літературі Клас: 9Мета: простежити вивчення образу матері в поезії; сприяти розвиткові  творчих здібностей учнів, бажання примножувати родинні традиції; виховувати  почуття любові до матері, шанобливого ставлення до неї.  Обладнання: презентація, відео із фільму «Літа молодії, тексти творів. Перебіг заходу І. Організаційний момент. ІІ. Оголошення теми та мети заходу. Слайди 1, 2 Слайд 3   Учениця: Слово «мама» виростає разом з нами тихо, як тихо виростають  дерева, сходить сонце, розцвітає квітка, світить веселка. І зі звуку­сльозинки  одного дня народиться на світ святе слово «мамо», мовлене вустами дитини.  Тільки не дано нам запам’ятати цю мить, як не згадати того дня, коли над нашою колискою вперше схиляється рідне обличчя. Це – мить, і це вічність, бо мама  живе завжди з нами, в наших дітях.  Слайд 4   Учень: Мамо! Це ти ніжною колисковою оберігала мій сон у дитинстві. Це  ти навчила мене жити за законами любові і правди. Це ти не давала мені  спіткнутися на життєвих дорогах, будила совість, берегла від ганьби. Я стаю на  коліна перед любов’ю і добротою, перед мужністю і ніжністю твоєю. Слайд 5 Учениця: Світ кожного поета чи прозаїка починається з матері. Коли ж  поетове слово «від Бога», образ матері стає домінуючим,набуває символічного  значення. Вершин художньої майстерності цей образ сягнув у творах Тараса   Шевченка, Лесі Українки, Івана Франка. Осанну матері проспівали  Павло  Тичина і Максим Рильський, Володимир Сосюра та Микола Сингаївський,  Дмитро Павличко і Борис Олійник. Слайд 6Учень: Мати, мама, матуся! Скільки спогадів і тепла таїть це лагідне  слово, бо називає людину, яка завжди для нас найближча, найдобріша, найкраща, наймиліша. Народні колискові пісні зачаровують нас надзвичайною ніжністю і  простотою. У них – материнська ласка і любов, світ добра, краси і  справедливості. Слайд 7 Звучить колискова пісня Мати сина колихала, Колихаючи співала: ­ Ніч надходить, треба спати, Коло тебе рідна мати. Я тебе нагодувала, І вповила, і приспала; Колишу тебе, співаю: Спи, дитино, баю, баю! Геть від нас усяке лихо, Хай круг тебе буде тихо, Над тобою я співаю: Спи, дитино, баю, баю! Спи ж, нехай Господь з тобою; Ніч покрила землю млою,  Я не сплю, тобі співаю: Спи, дитино, баю, баю! Слайд 8 Учениця: Дуже виразно розкривається глибоке материнське почуття до  своєї дитини у «Колисковій» Лесі Українки. У вірші мати із великою любов’ю  співає пісню над своїм дитям. Вона застерігає його від лиха, яке ще доведеться  зазнати, але доки вона в змозі, вона буде піклуватися про свою дитину,охороняти її спокій, не буде спати ночами, аби її дитина почувала себе  щасливою. Слайд 9 Виразне читання поезії «Колискова» Лесі Українки Місяць яснесенький Промінь тихесенький Кинув до нас. Спи ж ти малесенький, Пізній бо час Любо ти спатимеш, Поки не знатимеш, Що то печаль; Хутко прийматимеш Лихо та жаль. Тяжка годинонько! Гірка хвилинонько! Лихо не спить... Леле, дитинонько! Жить — сльози лить. Сором хилитися, Долі коритися! Час твій прийде З долею битися,­ Сон пропаде...Місяць яснесенький Промінь тихесенький Кинув до нас... Спи ж ти, малесенький, Поки є час! Слайд 10 Учень: Багато своїх творів Тарас Шевченко присвятив матері. Для поета,   мати – це втілення чистоти і духовності, терпіння і сили, краси і ласки. Де б не  згадував поет про свою матір, де б не з’являлася  «селянська мадонна»  з дитиною, скрізь – ніжність і любов поєднані з болем та жалем. Шевченко виріс сиротою, але материнські очі, що дивляться на нього  лагідно й з любов’ю, світять йому усе життя, як зорі… Слайд 11 Виразне читання поезії «Вечір» Тараса Шевченка Садок вишневий коло хати, Хрущі над вишнями гудуть. Плугатарі з плугами йдуть, Співають, ідучи, дівчата, А матері вечерять ждуть. Сім’я вечеря коло хати, Вечірня зіронька встає. Дочка вечерять подає, А мати хоче научати, Так соловейко не дає. Поклала мати коло хатиМаленьких діточок своїх, Сама заснула коло їх. Затихло все, тілько дівчата Та соловейко не затих. Слайд 12  Учениця: Давайте згадаємо ніжні дворядкові строфи поезії Василя  Симоненка «Лебеді материнства», які ніби відроджують мелодію української  колисанки, української казки. Добра мати прагне все зробити для любої дитини,  віддати їй увесь цвіт своєї душі, оберегти від усіх лих життя – зла, небезпеки,  хвороб, роздумує про майбутню долю свого сина. Слайд 13 Звучить вірш «Лебеді материнства» Василя Симоненка Мріють крилами з туману лебеді рожеві, Сиплють ночі у лимани зорі сургучеві. Заглядає в шибу казка сивими очима, Материнська добра ласка в неї за плечима. Ой біжи, біжи, досадо, не вертай до хати, Не пущу тебе колиску синові гойдати. Припливайте до колиски, лебеді, як мрії, Опустіться, тихі зорі, синові під вії. Темряву тривожили криками півні, Танцювали лебеді в хаті на стіні. Лопотіли крилами і рожевим пір’ям,Лоскотали марево золотим сузір’ям. Виростиш ти, сину, вирушиш в дорогу, Виростуть з тобою приспані тривоги. У хмільні смеркання мавки чорноброві Ждатимуть твоєї ніжності й любові. Будуть тебе кликать у сади зелені Хлопців чорночубих диво­наречені. Можеш вибирати друзів і дружину, Вибрати не можна тільки Батьківщину. Можна вибрать друга і по духу брата, Та не можна рідну матір вибирати. За тобою завше будуть мандрувати Очі материнські і білява хата. Можна все на світі вибирати, сину, Вибрати не можна тільки Батьківщину. Слайд 14 Учень: Всенародну  любов здобула поезія А. Малишка «Рідна мати моя»,  написана в 1959 році до фільму «Літа молодії», покладена на музику Платоном  Майбородою і відома під назвою «Пісня про рушник». Поезія присвячена  незабутньому образові матері, яка проводжає сина з рідної домівки в «дорогу  далеку». Надихав поета образ рідної неньки, простої селянки Ївги Остапівни. Цяпісня має глибокі фольклорні витоки. Образ рушника – як образ життєвої  дороги, як символ материнського благословення і любові. Слайд 15 Звучить   «Пісня про рушник» (відео із фільму «Літа молодії»)  Рідна мати моя, ти ночей не доспала, І водила мене у поля край села, І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала, І рушник вишиваний на щастя дала.  І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала, І рушник вишиваний на щастя, на долю дала. Хай на ньому цвіте росяниста доріжка, І зелені луги, й солов’їні гаї, І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка, І засмучені очі хороші твої. І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка, І засмучені очі хороші, блакитні твої. Я візьму той рушник, простелю, наче долю, В тихім шелесті трав, в щебетанні дібров. І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю: І дитинство, й розлука, і вірна любов. І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю: І дитинство, й розлука, й твоя материнська любов. Слайд 16 Учениця: Щире синівське почуття, що проймає пісню, велика дяка матері  знаходять відгук у серцях багатьох слухачів, хто теж пам’ятає зі свого  дитинства чи юності вишитий рушник і не раз пригадає їх на своїй життєвій  дорозі, пригадує «незрадливу материнську усмішку», «засмучені ласкаві  очі»,всю материнську любов.Слайд 17 Учень: Пам’яті  матері присвятив Борис Олійник цикл поезій «Сиве сонце  моє». Мати у віршах Б.Олійника – невсипуща сільська трудівниця, котра й  синові передала свою працелюбність. «Сива ластівка, сиве сонечко» ­ такою  живе у поетовому серці найдорожча людина. Вічну тему материнського відходу порушує Б. Олійник у «Пісні про матір»  Слайд 18 Звучить твір Б. Олійника «Пісня про матір» (звучить в особах: автор, мати, діти, онуки) Посіяла людям літа свої літечка житом, Прибрала планету, послала стежкам споришу. Навчила дітей, як на світі по совісті жити, Зітхнула полегко –  і тихо пішла за межу.  Куди ж це ви, мамо?! сполохано кинулись діти.  Куди ви, бабусю? –  онуки біжать до воріт.  Та я недалечко… де сонце лягає спочити. Пора мені, діти… А ви вже без мене ростіть.  Та як же без вас ми?.. Та що ви намислили, мамо?  А хто нас, бабусю,у  сон поведе по казках?  А я вам лишаю всі райдуги із журавлями, І срібло на травах, і золото на колосках.  Не треба нам райдуг, не треба ні срібла і злата, Аби тільки ви нас чекали завжди край воріт. Та ми ж переробим усю вашу вічну роботу,­ Лишайтесь, матусю. Навіки лишайтесь. Не йдіть. Вона посміхнулась, красива і сива, як доля. Змахнула рукою – злетіли увись рушники.  «Лишайтесь щасливі,» ­  і стала замисленим полем На цілу планету, На всі покоління й віки. Учениця: Тепло переданий діалог зі сполоханими дітьми й онуками.  Ніжністю і любов’ю звучать останні слова матері, котра не залишає по собі  спадків,проте розкриває перед нащадками велику свою душу, своє розуміння  справжніх цінностей людського життя. Слайд 19 Учень: В поезії Б.Олійника «Мати сіяла сон» постає перед нами образ  матері, невсипущої трудівниці, що приносить стільки радості своєму синові.Мати – як сонце, добре й ласкаве, що зігріває своїм промінням землю, бо  все кругом дозріває, зігріте її теплом і увагою. Все життя мати керується принципами народної моралі і навчає цього своїх  дітей, щоб любили людей і віддавали їм своє тепло. Ліричний герой від матері  успадкував цю щедрість душі, цей заряд добра і людяності і несе його людям,  «щоб не тільки мені, щоб і вам сонячно».   Звучить вірш «Мати сіяла сон»  Бориса Олійника  Мати сіяла сон під моїм вікном, А вродив соняшник. І тепер: хоч буран, хоч бур’ян чи туман, А мені – сонячно. Мати сіяла льон під моїм вікном, А зійшло полотно. А тепер: хоч яри, хоч вітри крізь бори, А я йду все одно. Мати сіяла сніг, щоб він м’яко – до ніг, А вродило зілля, І хоч січень січе, а мені за плечем Журавлі журавлять. Мати сіяла хміль, щоб дівчат звідусіль Станом я знаджував, А вони, як на сміх, проминали усі,Все ж одна – зважилась. Мати вибрала льон. І вино вже давно. Хмільно так хмелиться. І з­під крил журавлиних мені під вікно Листопад стелиться. Тільки квітом своїм при моєму вікні Не опав соняшник. Я несу його в світ, щоб не тільки мені, Щоб і вам – сонячно. Слайд 20 Учениця: А скільки віршів присвятив своїй матері Микола Сингаївський?   Свої знамениті «Чорнобривці» він  написав у 22 роки. Слухачі почули цю  пісню лише через рік. Скільки ночей недоспано, скільки сліз виплакано матір’ю!  Слайд 21 Учні виконують пісню  «Чорнобривці»   Чорнобривців насіяла мати У своїм світанковім краю. Та й навчила веснянки співати Про квітучу надію свою. Приспів Як на ті чорнобривці погляну, Бачу матір стареньку.Бачу руки твої, моя мамо, Твою ласку я чую, рідненька Я розлуки та зустрічі знаю, Бачив я на чужій стороні Чорнобривці із рідного краю, Що насіяла ти навесні. Приспів Прилітають до нашого поля Із далеких країв журавлі. Розквітають і квіти, і доля На  моїй українській землі Приспів Слайд 22 Учень:  По всьому світу линуть чудові пісенні вірші  Дмитра Павличка.  Знамениті «Два кольори» давно стали народною піснею. Автор показує все життя: від того, коли ще маленьким робив перші кроки, і до того, як уже «змахнула в очі сивина». Письменник показує те, що життя ­ це і  є два основні кольори: червоний, символізує любов, і чорне, що означає сум. Людині все в житті доводиться випробовувати, однак головним,  визначальним повинен бути оптимістичний дух, любов до батьків, здатність  залишитися самим і тоді, коли «змахнула в очі сивина». Тобто червоний колір  повинен переважати над чорним. Для героя пісні дорогим і святим залишився на все життя «той горточок  старого полотна». На ньому, як сам автор каже, вишите усе життя героя пісні.  Згорточок полотна залишався як добрий спомин про маму, заповіт вірності  рідній землі. Слайд 23 Учень виконує пісню Дмитра Павличка «Два кольори»Як я малим збирався навесні Піти у світ незнаними шляхами, Сорочку мати вишила мені Червоними і чорними нитками. Два кольори мої, два кольори, Оба на полотні, в душі моїй оба, Два кольори мої, два кольори: Червоне — то любов, а чорне — то журба. Мене водило в безвісті життя, Та я вертався на свої пороги, Переплелись, як мамине шиття, Мої сумні і радісні дороги. Два кольори мої, два кольори, Оба на полотні, в душі моїй оба, Два кольори мої, два кольори: Червоне — то любов, а чорне — то журба. Мені війнула в очі сивина, Та я нічого не везу додому, Лиш горточок старого полотна І вишите моє життя на ньому. Два кольори мої, два кольори, Оба на полотні, в душі моїй оба, Два кольори мої, два кольори: Червоне — то любов, а чорне — то журба. Слайд 24 Учениця: Ось і закінчується наша класна година. Ми багато співали,  декламували вірші.Учень: Мама завжди з нами, вона оживає в нас і в наших дітях та онуках, у всьому нашому роді і береже нас та благословляє на добро. А в найтяжчу нашу  годину стогоном вирветься з грудей одне слово – як остання надія на порятунок: «Мамо!» То подає голос наша душа, то мати захищає свою дитину й усміхається в любові, устає з сивих туманів віків, з синяви неба, з вишневого цвітіння й  калинової сопілки. Учениця: Мати…Перед нею схилялися царі й владики всього світу, «перед  нею помолюсь, писав Т.Шевченко, ­ мов перед образом святим». Скількох вона  вивела у світ, передавши їм у спадок любов до людей, глибоку чуйність до  людських тривог, надій, смутків і радощів, навчивши їх творити добро й красу,  берегти все святе на землі. Учень: Отже, образ матері – одна із вічних тем мистецтва. У полотнах  прославлених художників,на сторінках великих книг, у чарівних звуках музики  звучить дорогий серцю образ матері. Звучить він и в творчості українських   письменників.  Слайд 25   Список використаної літератури 1. Беляева Н.В. Уроки изучения лирики в школе. – М.: Вербум,­ 2004. 2. Клочек Григорій. Поезія Тараса Шевченка, сучасна інтерпретація.­ К.:  «Освіта»,­1998. 3. Літературна енциклопедія. ­ К.: «Освіта»,­1998.  4. Павличко Дмитро. Два кольори. – К.: Видавництво «А­ба­ба­га­ла­ма­га»,  2017. 5. Пахаренко В.І. Українська література: підручник для 9 кл. загальноосвіт.  навч. закл. ­ К.: Генеза, 2009.­ 368 с.6. Погребенник В.Ф., Баліна К.Н.. Українська література: підручник для  9 класу загальноосвітніх навчальних закладів.­ К.: «Грамота», 2009. – 248с. 7. Симоненко Василь. Вибрані твори. К.: «Смолоскип»,­2012.­852с. 8. Сингаївський Микола. Вибрані твори. К.: «Смолоскип»,­2013.­167с. 9. Українське народознавство в шкільному закладі: Навч посіб для студ.  вищ. пед. навч. закл. /А. М. Богуш, Н. В. Лисенко. 2­е вид., перераб. І доп.  К.: Вища школа, 2002. – 408 с.  10. Уліщенко А. Б., Уліщенко В.В.  Українська література (хрестоматія)       9­11 класи.­ К.: «Освіта»,­2014.