Робота з батьками першокласників.

Виховання   дитини   в   сім’ї   починається   від   її   народження.   Якою   вона виросте, значною мірою залежить від батьків. Саме батьки є головні природні вихователі дитини. Рідна домівка не тільки місце притулку, дах над головою, а й місце захисту від життєвих негараздів. Батьки першими розкривають маленькій людині   предметний   світ   і   надають   йому   емоційного   забарвлення.   В   сім’ї формується ставлення до людей, речей, самого себе, виробляються ідеали та цінності.          Зараз родина переживає важкі часи – необхідно багато працювати, щоб забезпечити сім’ю, розуміти ідеологічні, політичні, соціальні процеси, сто що відбувається в країні, бути готовими до змін, не відчувати себе безпорадним в цей жорстокий час, не втратити повагу у дітей, а залишитися доброзичливими, підтримувати один одного, зберігати атмосферу взаємної поваги та любові.      Хто і як  може допомогти батькам у вихованні дітей ? Перш за все дитячий садок, школа, які займаються  не тільки навчанням, а й вихованням, саме вони можуть створювати  середовище для спеціальної роботи з батьками. Залучення батьків до співпраці з педагогами щодо розвитку дитини та підготовки до школи – це одне з базових завдань дошкільного компонента.       Сучасна українська родина , залишаючись основним осередком суспільства, потребує   допомоги   з   боку   соціальних   інститутів.   І   школа,   як   найбільш наближений   до   неї   соціальний   інститут,   може   надати   таку   підтримку: організувати соціальну підготовку батьків, стимулювати й активізувати виховну функцію   сім’ї.   Внаслідок   такої   співпраці   виробляються   однакові   погляди   на процес розвитку, виховання та навчання дитини. І форм такої роботи існує дуже багато.             ФОРМИ РОБОТИ З БАТЬКАМИ     ­ відвідування родини  дитини (відвідування родини дитини багато дає для її   вивчення,   встановлення   контакту   з   дитиною,   її   батьками,   з’ясування   умов виховання .Педагогові необхідно заздалегідь погодити з батьками зручний для них час відвідування, а також визначити мету свого візиту);(див. додаток 5)         ­   день   відкритих   дверей  (досить   розповсюджена   форма   роботи   і   дає можливість   ознайомити   батьків   із   шкільним   закладом,   його   традиціями, правилами, особливостями освітньо­виховної роботи, проводиться екскурсія по школі);       ­ бесіди ( проводяться як індивідуальні, так і групові; зміст бесіди повинен бути   лаконічний,   значущим   для   батьків,   підноситься   таким   чином,   щоб спонукати співрозмовника для висловлення своїх думок); групові консультації можна запрошувати батьків різних груп, що мають однакові проблеми;   індивідуальні   тематичні   консультації   дають   батькам   можливість одержати реальне уявлення про шкільні справи та поведінку дитини);           ­ консультації  ( проводяться як індивідуально так і групові; на семінари­ практикуми   (ця   форма   роботи   дає   можливість   розповісти   про   способи   й прийоми   навчання   й   показати   їх:   як   читати   книгу,   розглядати   ілюстрації, розмовляти   про   прочитане,   як   готувати   руку   до   письма,   як   вправляти артикуляційний апарат);       ­ батьківські збори ( проводяться групові й загальні; загальні проводяться для батьків усього закладу 2­3 рази на рік, а групові 2­3 рази на місяць. На групові збори виноситься 2­3 питання, одне питання готує вчитель, інші питання можна запропонувати підготувати батькам або комусь із фахівців);         ­ круглий стіл  (у ньому беруть участь педагоги, психолог, інші фахівці, учасники   вільно   спілкуються   один   з   одним,   доцільно   використовувати   такі методи, як постановка дискусійних питань, аналіз педагогічних ситуацій, обмін досвідом батьків);     ­ батьківські вечори (проводяться в класі 1­2 рази на рік або в присутності дітей, або без них; це свято спілкування батьків із батьками друзів своєї дитини, це свято спогадів про власне дитинство й дитинство своєї дитини, це пошук відповідей на запитання, які ставить життя перед батьками, теми батьківських вечорів можуть бути найрізноманітнішими);     ­ усні журнали (кожна сторінка журналу – це усне повідомлення, яке може бути   проілюстровано   дидактичними   посібниками,   прослуховуванням магнітофонних   записів,   виставками   виробів,   малюнків,   книг.   В   «Усному журналі» висвітлюються актуальні проблеми інтелектуального розвитку дитини, головне зробити такі зустрічі не формальними, а зацікавити батьків);      ­ лекції (ця форма психолого­педагогічної освіти розкриває сутність тієї чи іншої проблеми виховання, головне в лекції – науковий аналіз виховних явищ, ситуацій,   метод   спілкування   підчас   лекцій   –   невимушена   розмова,   діалог зацікавлених однодумців, задушевна бесіда);     ­   сімейні   клуби  (клуб   будує   відносини   з   родиною   на   принципах добровільності,   особистої   зацікавленості,   у   клубі   людей   поєднує   загальна   проблема й спільні пошуки оптимальних форм допомоги дитині)      1 вересня – це особливий день для першокласників та їх батьків. Радість, тривога, задоволення, гордість охоплює кожного, хто переступив шкільний поріг вперше.        Чого чекають від школи діти, батьки? Мабуть, міцних знань. Але чи може навчання йти в розріз з вихованням? Ні. Починаючи з перших тижнів навчання у 1   класі,   діти   поступово   віддаляються   від   батьків,   хоча   постійно   відчувають потребу в підтримці та допомозі дорослої людини. Стосунки з батьками, склад сім’ї та взаємини між її членами мають значний вплив на учня.              Пропоную батькам заповнити схему. ­ Який вплив на дитину має сім’я? Сім’я Зі вступом дитини до першого класу в батьків з’являється новий статус – батьки першокласника, а відповідно й ті проблеми, що вирішують батьки спільно з дитиною, і ті радощі успіху, що переживаються спільно. Часто в розмові з батьками   учнів   першого   класу   доводиться   чути:   «Ми   пішли   до   першого класу…», «Ми не встигли зробити домашнє завдання…». Вживання займенників «ми», «нам» свідчить про те, що всі питання шкільного життя є для батьків і дитини спільними.            Робота з формування педагогічної культури батьків можна визначити як спеціально   організовану   діяльність   щодо   надання   допомоги   сучасній   сім’ї   у виконанні нею виховної функції. Формування педагогічної культури батьків є частиною   соціальної   політики   сучасного   українського   суспільства,   це   процес виховання   і   перевиховання   дорослих:   батьків,   інших   членів   родини,   навіть опосередковано   дітей,   який   може   бути   корисним   і   необхідним   навіть   тим батькам, які, виховуючи дітей, не відчувають певних проблем.           Учителеві, насамперед, потрібно пам’ятати, що спілкування з батьками одна   з   основних   складових   успішної   роботи   з   дітьми.   Знання   складу   сім’ї, особливостей виховання, залучення батьків до нового шкільного життя дитини­ умови   успішної   адаптації   наймолодшого   школяра   до   шкільного   життя.   Не потрібно забувати педагогу про роботу з неблагополучними сім’ями, корекцію виховної діяльності із різним типом сімейного благополуччя або дисфункційних, умови життя в яких негативно впливають на розвиток особистості дитини.            На перших організаційних зборах з батьками першокласників я провела анкетування   (додаток   1),   щоб   глибше   познайомитися   з   батьками   і   дітьми. Анкетування показало, що жоден учень не відвідував дитячий садок, але хочуть відвідувати   школу.   Діти   вдома   не   можуть   себе   зайняти,   постійно   шукають товариства   дорослих.   Не   вміють   рахувати   і   не   знають   букв.   Для   виявлення реального впливу сім’ї на процес формування суспільної активності школяра, визначення рівня вихованості першокласників  та залучення батьків до життя класу також проводжу анкетування (додаток 2).Це анкетування показало, що батьки самі мало читають, дивляться пізнавальних телепередач, не отримують газет та журналів – це напевно результат низького рівня життя, адже з трьох сімей   першого   класу  –  тільки   одні   батьки   працюють.   На   цих   зборах   кожній родині   вручаю   поради   (додаток   3)   та   звернення   до   батьків   першокласників (додаток 4).                 На першому уроці пропоную батькам зірочку, на  зворотному боці якої вони записують побажання своїй дитині у навчанні та у житті, це стимулює їх надавати допомогу своїй дитині та формує відповідальність за навчання дітей.               Найважливішими і найбільш значимими людьми у молодшому віці для дітей є батьки. Дитина ще не має свого ставлення до школи. Вона чує нові слова, які лякають її незрозумілістю: обов’язок, посидючість, дисципліна. Тому багато чого   залежить   від   психологічної   позиції,   яку   займають   батьки.   Насамперед, треба дізнатися, чи хоче дитина йти до школи. Пропоную провести тест «Чи хоче дитина йти до школи?». Тест «Чи хоче дитина йти до школи?».         1.Коли я піду до школи, у мене з’являться багато нових друзів.         2.Мені цікаво, які у нас будуть уроки.         3.Думаю, що буду запрошувати на свій день народження весь клас.         4.Мену хотілося б, щоб урок тривав довше, ніж перерва.         5.Цікаво, що у школі пропонують на сніданок?        6.Коли я піду до школи, то буду гарно вчитися.        7.Найкраще у шкільному житті – це канікули.        8.Мені здається, у школі більше цікавого, ніж у дитячому садку.        9.Мені хочеться у школу, тому що діти з мого будинку уже навчаються.      10.Якби мені дозволили, я пішла б учитися торік. Обведіть номери висловлювань, із якими ваш малюк погодиться і порахуйте кількість позитивних відповідей      Сума 1­3 бали – ваша дитина вважає, що непогано живе і без школи. Вам слід замислитися над причинами такої думки.      Сума 4­8 балів – так, у школу хочеться, але в основному вона мріє поки що про нові ігри і друзів.          Сума 9­10 балів – вам не варто тривожитися. Добре, якщо ваша дитина збереже таке ставлення до школи на найближчі 10 ­11 років.                 Після   проведення   цього   тесту   батьки   часто   дивуються   результатам опитування,  вони   навіть   не   здогадувалися,  що   діти   хочуть   йти   до   школи   чи навпаки.              Тему тих чи інших зборів найчастіше підказує саме життя, інтереси і потреби класного колективу. Але разом із тим слід планувати роботу так, щоб батьки засвоювали систематичний курс необхідних знань про виховання дітей в умовах сім’ї, а батьківські збори стали для них уроками родинного виховання. Пропоную ряд орієнтовних тем батьківських зборів у першому класі. Тренінг Тема. Спілкування з батьками майбутніх першокласників. Мета. Через групову роботу забезпечити активну участь і взаємодію батьків               між собою і з учителем, познайомити з методами роботи на тренінгу,            розробити правила групи, виявити очікування учасників, створити              дружню атмосферу, надати можливість відпрацювання навичок             комунікації і групової роботи.                                              Хід тренінгу  1.Вправи на знайомство «Не хочу хвалитися ,але я…»              Сьогодні ми з вами зібралися, щоб краще пізнати себе та своїх дітей і налагодити   взаємодію   у   нашому   батьківському   колективі.   У   цьому   нам допоможуть вправи. Усі учасники тренінгу сідають у коло, кожен по черзі називає своє ім’я та говорить фразу, що починається зі слів: «Не хочу хвалитися, але я…». У вправі задіяні всі учасники. 2.Правила роботи в групі.          Вчитель звертається до батьків із запитанням: «Для чого у нашому житті існують різні правила?» Після відповідей батьків він пропонує прийняти правила роботи в групі, записані на плакаті «Правила тренінгу» ­ Приходити вчасно, відвідувати всі заняття. ­ Добровільна участь у виконанні вправ і завдань. ­ Говорити тільки про себе, свої переживання. ­ Один говорить, усі слухають. ­ Обговорювати дію, а не особу. Правила розміщуються на видному місці, і кожне заняття починається з їхнього повторення. 3.Очікування учасників.      Учасникам роздаються невеликі аркуші паперу. Вчитель просить написати на них, чого саме батьки чекають від занять. Після цього аркуші прикріпляються на плакаті із зображенням скриньки. 4.Вправа «Перетворення».         Учасники   сідають   у   коло.   Вчитель   говорить   про   те,   що   знайомство продовжується і пропонує закінчити такі речення: ­ Якби я був книжкою, то  я  був  би … (словником, детективом, віршами тощо). ­ Якби я був явищем природи, то я був би …(вітром, сонцем, бурею тощо). ­ Якби я був музикою, то я був би …(романсом, класикою, джазом тощо). ­ Якби я був дитиною, то я був би … Всі учасники відповідають почергово. 5.Поділ батьків на творчі групи (за листівками). 6.Вправа «Намисто унікальності». На столі лежать листівки, розрізані на дві частини. Кількість листівок – за числом   пар   учасників.   На   звороті   обох   частинок   однієї   листівки   написи: «Спорт», «Фантастика», «Вечірка», «Музика», «Танці» тощо.        Учасники одержують одну частину листівки і знаходять свою пару. Кожна пара   має   створити   і   підписати   значок   «Любителі…»(те,   що   зазначено   на листівці). Потрібно зробити стільки екземплярів свого значка, скільки учасників є   у   групі.   Для   цього   вчитель   роздає   кожній   парі   необхідну   кількість прямокутних заготовок одного кольору розміром 5 на 7 см (бажано, щоб кожна пара виконувала значок певного кольору).          Після цього кожна група коротко представляє свій значок, і всі значки викладаються на столі. Кожен із учасників вибирає собі не більше 5 значків, які йому сподобалися. Далі кожен учасник бере заготовку білого кольору і створює та   підписує   значок   власного   захоплення,  якого   немає   серед   запропонованих. Потім кожен кріпить усі вибрані значки на нитку, зв’язує кінці нитки й одягає «намисто» на шию.              Вчитель просить всіх стати у коло і подивитися на «намисто» інших учасників. Чи є однакові   «намиста»?   Батьки роблять висновок, що кожен із учасників – унікальний, так як і унікальна кожна дитина. 7. Мозковий штурм «Спілкування – це…»         Кожен із учасників висловлює свою думку. Потім вчитель робить висновок, що   конструктивно   вирішити   будь­яку   ситуацію   можна   лише   ефективно спілкуючись, при  конструктивній взаємодії. 8.Підведення підсумків заняття.         Вчитель разом з батьками обговорюють усі види діяльності, використані на занятті.          Потім пропонує батькам висловити власні судження з приводу тренінгу, доповнюючи незакінчене речення:         «Мені було…, тому що…». 9.Прощання. Вправа «Подякувати сусідові»           Учасники дякують один одному за спілкування, за приємно проведений час. Батьківські збори Тема: Ваша дитина стала школярем. Мета: Ознайомити батьків з фізичним та психічним розвитком дітей            шестирічного віку, допомогти виробити єдину лінію у сімейному            вихованні, спрямувати на єдність виховання у сім’ї та у школі. 1.Фізичний розвиток шестирічок. Хід зборів            Молодший шкільний вік – це період дитини від 6 до 10 років. У цей час відбувається   зміна   провідного   виду   діяльності:   місце   гри   поступово   займає навчання. Проте дитина ще не готова до тривалого сидіння на одному місці й постійних зосередженості, уваги та запам’ятовування.       Кістково ­ сполучний апарат дитини відзначається гнучкістю, в кістках ще багато   хрящової   тканини.   На   це   треба   зважати,   щоб   запобігти   можливому викривленню   хребта.   Дрібні   м’язи     кисті   у   першокласників   розвиваються повільно. Через це учні, особливо шестирічного віку, недосконало координують рухи, відчувають значні труднощі в опануванні графічних навичок. Діти в цьому віці   дихають   частіше,   ніж   дорослі.   Для   підтримання   їхньої   працездатності важливо, щоб у приміщенні було чисте повітря. 2.Психічний розвиток.           Завдяки   навчанню   в   молодших   школярів   разом   із   мимовільним запам’ятовуванням розвивається довільна пам’ять, яка відіграє провідну роль в оволодінні   знаннями.   Діти   частіше   вдаються   до   спеціальних   прийомів запам’ятовування: смислового групування матеріалу, поділу тексту на частини, складання   плану   прочитаного   тощо.   Без   спеціального   керівництва   розвиток пам’яті   молодші   школярі   використовують   найпростіший   спосіб   довільного запам’ятовування – переказ та вивчення віршів.                  Мислення першокласників конкретно – образне, однак під впливом навчання   в   його   структурі   зростає   роль   абстрактних   компонентів:   аналізу, узагальнення, висловлення власних суджень, міркувань. Важливо навчити дітей висловлюватися чітко, зрозуміло, говорити у відповідному темпі, контролювати своє мовлення.               Учні   початкових   класів   характеризується   підвищеною   емоційною вразливістю тому так важливо в процесі спілкування враховувати внутрішній стан дитини, розумно застосовувати заохочування, вміти словом. 3. Що повинні вміти й знати учні першого класу.       У першому класі учні повинні навчитися: читати словами(окремі слова – за складами) невеликі зв’язні тексти зі швидкістю 20­30 слів за хвилину, розуміти прочитане; знати букви алфавіту та звуки, які вони позначають на письмі; вміти виконувати звуковий та звуко­буквений аналізи слів; записувати на слух склади, слова і речення; списувати слова і речення; складати усні розповіді.              Першокласники мають вміти додавати і віднімати в межах 10; читати і записувати числа до 20; розв’язувати прості задачі на одну дію; розпізнавати круг,   трикутник,   квадрат,   прямокутник;   вимірювати   довжину   відрізка   й будувати відрізки заданої довжини.            Учні першого класу вчаться добирати необхідне обладнання до занять, правильно   сидіти   під   час   письма   та   читання,   користуватися   навчальним приладдям.   Вони   повинні   вміти   виділяти   в   предметах   певні   ознаки   (розмір, форму,   колір,   смак   тощо),   порівнювати   об’єкти   за   зовнішніми   ознаками, перевіряти роботу шляхом зіставлення зі зразком, оцінювати її за орієнтирами, даними вчителем. Отже, ваші діти стали першокласниками. Їхнє життя серйозно змінилося. Але, організовуючи навчальну діяльність дитини, не забувайте і про дозвілля, адже   їй   ще   так   потрібні   ігри,   прогулянки,   спілкування   з   однолітками,   а найголовніше – ваші любов і підтримка.                                                                                                                  Додаток 3                           Поради батькам першокласників 1. На прикладах із життя демонструйте дітям зразки чесного виконання обов’язку перед суспільством і сім’єю. 2. Відвідуйте збори для батьків. 3. Виділіть школяреві постійне робоче місце. 4. Привчайте учня до охайності, дбайливого ставлення до шкільного майна і навчальних посібників. 5. Щоденно   цікавтесь   успіхами   дитини   в   школі(запитуйте:   «Що   цікавого було сьогодні в школі? Про що дізнався, чого навчився? Чи похвалила тебе   вчителька?   За   що?).   Головне   –   підтримуйте   інтерес   дитини   до навчання. 6. Сприяйте тому, щоб дитина брала участь у заходах, що проводяться в класі або в школі. 7. Намагайтеся вислухати дитину до кінця. Поділитися своїми враженнями ­природна потреба малюка. 8. Організовуйте дозвілля дитини, надавайте їй можливість ходити в кіно, театр,   на   виставки   тощо;   привчайте   слухати   музику,   читати   художню літературу; підтримуйте інтерес до техніки, образотворчого мистецтва і фізкультури. 9. Систематично привчайте малюка до праці. 10.Пам’ятайте,   що   тільки   разом   зі   школою   можна   досягти   бажаних результатів у вихованні і навчанні дітей. Учитель – ваш перший порадник і друг.   Радьтеся   з   ним,   підтримуйте   його   авторитет.   Зауваження   щодо роботи вчителя висловлюйте в школі. Не робіть цього в присутності дітей.                                                                                                                                       Додаток 4                     Звернення до батьків першокласників Шановні батьки!     Ви віддаєте в мої руки сердечка своїх дітей. Разом з цим ви покладаєте на мене свої надії, сподівання. І всі неодмінно хочете, щоб дитина з перших днів шкільного  життя  стала  розумною, вміючою  читати, писати, рахувати.  Але варто пам’ятати, що не кожна дитина може одразу успішно навчатися, та й це не та основна цінність, заради якої живе людина.       Вірте в безмежність вашої дитини і допоможіть їй повірити в свої сили. Це допоможе дитині долати труднощі.       Шлях розвитку кожної дитини індивідуальний.             Часто   ви   вважаєте   основними   показниками   готовності   до   школи знайомство   дитини   з   літерами,   уміння   читати,   рахувати,   знання   віршів   та пісень. Однак не тільки це впливає на успішність навчання              Важливим  етапом підготовки дитини до школи є розвиток дрібної моторики   кисті   руки.   Діти,   в   яких   рука   не   готова   до   письма,   швидко втомлюється, втрачають бажання вчитися, писати. Велике значення в підготовці дитини до навчання відіграє її здоров’я. робіть все від вас можливе, щоб дитина була здоровою, ситою, загартованою.           Школа і сім’я – це один довгий ланцюжок, який здатен побороти всі труднощі. Без вашої допомоги я не в силі буду довести до сердець і розуму все те, що ви хочете бачити у своїх дітях. Давайте будемо толерантними, взаємо   ввічливими,   доброзичливими,   терплячими,   не   байдужими   до   своїх дітей.      Не забувайте:       Школа – майстерня людяності;                                     Школа – майстерня гуманності;                                     Школа – співтовариство вчителя та учня.                                                                                   З повагою ваш вчитель.                                                                                                      Додаток 1.                 Анкета для батьків першокласників. Ім’я та прізвище дитини ____________________________________________ Вкажіть, будь ласка, склад сім’ї ______________________________________ Чи є в дитини старші брати або сестри, що вчаться в школі? ______________ З ким із дорослих дитина проводить більшу частину свого часу? __________ Чи відвідувала дитячий садок? _______________________________________ Як що так, то з якого віку? __________________________________________ Чи охоче туди ходила? ______________________________________________ Як дитина реагує на похвалу? ________________________________________ Як реагує на докори, зауваження? ____________________________________ Які форми покарання застосовуються вдома? ___________________________ Чи є у дитини вдома постійні обов’язки? ______________________________ Чи є у дитини друзі? ________________________________________________ Як дитина вступає в спілкування з однолітками? ________________________ Як вступає в спілкування з дорослими? ________________________________ Чи є у дитини бажання йти до школи? _________________________________ Чи просить навчити чогось, пов’язаного зі школою? _____________________ Чи знає букви? ____________________________________________________ Чи вміє читати? ____________________________________________________ Чи вміє дитина лічити, в яких межах? _________________________________ Чи вміє віднімати, додавати, в яких межах? ____________________________ Що ще ви хотіли б повідомити про свою дитину ? _______________________ Прізвище, ім’я по батькові тата ______________________________________ Прізвище, ім’я по батькові мами _____________________________________ Домашня адреса ___________________________________________________ Місце роботи тата __________________________________________________ Місце роботи мами _________________________________________________ Які побажання ви хотіли б висловити вчителю?_________________________                                                                                                         Додаток 2.                                                     Анкета 1. Мета: ознайомлення з рівнем підготовки дітей до навчання в школі. 1. Чи знає ваша дитина букви? 2. Чи вміє читати? 3. Чи вміє рахувати? До якого числа? 4.   Чи вміє виконувати арифметичні дії? Як часто ви їй даєте альбом і олівці? 5. Ваша дитина хоче навчатися в школі? 6. Що ваша дитина робить з охотою? 7. Чи відвідувала ваша дитина дитячий садок?                                                Анкета 2. Мета: визначення рівня вихованості першокласників. 1. Як ви вважаєте, чи правильно ви виховуєте свою дитину? 2. Що вам заважає правильно виховувати її? 3. Чи здатна ваша дитина говорити неправду, взяти чужу річ без дозволу? 4. Які риси характеру вам не подобаються у вашій дитині? 5. Які риси характеру вам би хотілося виховати в дитині? 6. Яку допомогу у виховання дитини ви б хотіли отримати?                                             Анкета 3. Мета: виявлення реального впливу сім’ї на процес формування                 суспільної активності школяра.              1. Чи розповідає вам дитина про школу? 2. З ким дружить ваша дитина? 3. Чи бувають її друзі у вас вдома? Як часто? 4. Чи говорите ви з дітьми про домашні турботи? 5. Які обов’язки вдома має ваша дитина? 6. Чи знає вона ваші плани на слідуючий день?                                            Анкета 4. Мета: визначення культурного рівня батьків. 1. Чим ви займаєтесь у вільний час? 2. Про що любите читати? 3. Які книги останнім часом ви прочитали? 4. Які фільми любите дивитись? 5. Чи дивитесь ви мультфільми та дитячі передачі? 6. Які газети та журнали отримує ваша сім’я?                                         Анкета 5. Мета: залучення батьків до життя класу. 1. Щоб ви змінили в інтер’єрі класу? Можете допомогти? 2. Який виховний захід хотіли б побачити? 3. Яку допомогу ви б могли дати у його проведенні? 4. В яке місце на екскурсію ви б повели б дітей? Коли? 5. Чого ви б могли навчити дітей? (в’язання, фотографування). 6. Які уроки класу ви б хотіли відвідати? Чому?                                                                                                                    Додаток 5 Програма відвідування сім’ї першокласника 1. Знайомство з родиною. 2. Виявлення умов проживання дитини. 3. Ознайомлення з матеріальним становищем сім’ї. 4. Налагодження контактів з батьками. 5. Виявлення складу сім’ї. 6. Збір даних про батьків: освіта, вік, місце роботи. 7. Збір даних про дитину: вік, дата народження, відвідування дошкільного закладу. 8. Виявлення окремої кімнати та місця для приготування уроків. 9. Виявлення місця для відпочинку.