ТЕМА 2. ІНФОРМАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФІНАНСОВОГО АНАЛІЗУ

ТЕМА 2. ІНФОРМАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФІНАНСОВОГО АНАЛІЗУ

Фінансова інформація — це набір даних (систематизований у певний спосіб) про:

—склад господарських ресурсів, зобов'язань і фінансових джерел фірми;

—рівень прибутку й витрат, які дають змогу оцінити очікува­ні доходи та пов'язані з ними ризики;

—обороти фірми та якість її активів;

—обсяг та якість потоків грошових коштів.

Аналіз фінансових допомагає вивчити ліквід­ність, платоспроможність, фінансову стійкість, кредитоспромож­ність підприємства.

Головне в аналізі фінансових звітів — це зрозуміти та прави­льно інтерпретувати результати обробки даних.

У світовій і національній практиці фінансова звітність базу­ється на принципах:

відкритості інформації;

зрозумілості фінансової звітності особам, які приймають ді­лові рішення на її підставі;

корисності чи значущості та вірогідності;

припущень і обмежень, які дають змогу адекватної інтер­претації фінансової звітності.

Мета фінансової звітності — надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підпри­ємства.

Фінансова звітність забезпечує інформаційні потреби корис­тувачів щодо:

— придбання, продажу та володіння цінними паперами; —участі в капіталі підприємства;

—оцінки якості управління;

—оцінки здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов'язання;

—забезпеченості зобов'язань підприємства;

—визначення суми дивідендів, що підлягають розподілу;

—регулювання діяльності підприємства;

— інших рішень.

Головна мета аналізу фінансових звітів — оцінити резуль­тати ефективності діяльності підприємства за звітний період і йо­го поточний фінансовий стан; своєчасно виявляти й усувати недоліки у фінансовій діяльності та знаходити резерви поліпшення фінансового стану підприємства й підвищення його платоспроможності.

При цьому необхідно вирішити такі завдання:

1. На основі вивчення взаємозв'язку між різними показниками виробничої, комерційної і фінансової діяльності оцінити вико­нання плану з надходження фінансових ресурсів та їх викорис­тання з позиції поліпшення фінансового стану підприємства.

2. Прогнозування можливих фінансових результатів економіч­ної рентабельності виходячи з реальних умов господарської діяль­ності й наявності власних і позичених ресурсів, розроблення моделей фінансового стану за різних варіантів використання ре­сурсів.

3. Розроблення конкретних заходів, спрямованих на ефектив­ніше використання фінансових ресурсів і зміцнення фінансового стану підприємства.

Аналіз фінансових звітів повинен дати відповіді на два запи­тання:

1) Чи має фірма прибуток за результатами своєї фінансово-господарської діяльності за рік;

2) Чи спроможна фірма виконати свої зобов'язання і чи не призведе  таке  виконання  зобов'язань до  ліквідації фірми  у зв'язку з браком фінансових ресурсів.

За допомогою аналізу фінансових звітів проводять:

Ø попередню (загальну) оцінку фінансового стану підприємства;

Ø аналіз кредитоспроможності підприємства та ліквідності його балансу;

Ø аналіз платоспроможності та фінансової стійкості підпри­ємства;

Ø аналіз фінансових результатів підприємства;

Ø аналіз обігу оборотних коштів;

Ø оцінку потенційного банкрутства;

Ø аналіз дохідності (рентабельності);

Ø аналіз використання капіталу;

Ø аналіз рівня самофінансування;

Ø аналіз валютної самоокупності.

Слід пам'ятати, що основними джерелами інформації для ана­лізу фінансового стану підприємства є звітний бухгалтерський ба­ланс, звіт про фінансові результати, звіт про власний капітал, звіт про рух грошових коштів, відомості про стан майна підприємства та інші форми звітності, дані первинного й аналітичного бухгал­терського обліку, які деталізують окремі статті балансу.

Загальні вимоги до фінансової звітності викладені в положен­ні (стандарті) бухгалтерського обліку 1 (далі — П(С)БО 1), за­твердженому наказом Міністерства фінансів України № 87 від 31 березня 1999 р. Це положення встановлює:

Ø мету фінансових звітів;       

Ø їх склад; звітний період; якісні характеристики та принципи, якими слід керуватися під час складання фінансових звітів;       

Ø вимоги до розкриття інформації у фінансових звітах.

Фінансова звітність визначена П(С)БО 1 як бухгалтерська звіт­ність, що відображає фінансовий стан підприємства і результати його діяльності за звітний період. Метою такої звітності є забез­печення загальних інформаційних потреб широкого кола корис­тувачів, які покладаються на неї як на основне джерело фінансо­вої інформації під час прийняття економічних рішень.

Для прийняття економічних рішень користувачам фінансових звітів потрібна інформація про фінансовий стан, результати діяль­ності та зміни у фінансовому стані підприємства. Зазначені ін­формаційні потреби обумовили склад фінансової звітності. Згід­но з П(С)БО 1 до неї відносять:

баланс;

звіт про фінансові результати;

звіт про рух грошових коштів;

звіт про власний капітал;

примітки до звітів.

Інші звіти (звернення ради директорів до акціонерів, звіт керів­ництва компанії, звіт аудитора тощо), які входять до звітності підприємства, не є фінансовою звітністю.

Для того щоб фінансова звітність була зрозумілою користува­чам, П(С)БО 1 вимагає наявності у ній даних про:

·         підприємство;

·         дату звітності та звітний період;

·         валюту звітності та одиницю її виміру;

·         відповідні показники (статті) за звітний та попередній періоди;

·         облікову політику підприємства та її зміни;

·         аналітичну інформацію щодо статей фінансових звітів;

·         консолідацію фінансових звітів;

·         припинення (ліквідацію) окремих видів діяльності;

·         обмеження щодо володіння активами;

·         участь у спільних підприємствах;

·         виявлені помилки та пов'язані з ними коригування;

·         переоцінку статей фінансових звітів;

·         іншу інформацію, розкриття якої передбачено відповідними П(С)БО.

Фінансова звітність має бути підготовлена та надана користу­вачам у певні терміни, які визначаються чинним законодавством. У разі надмірної затримки під час надання звітної інформації во­на може втратити свою доречність.

Дані фінансової звітності є основою не тільки для оцінки резуль­татів звітного періоду, а й для їх прогнозування. Так, інформація що­до фінансового стану та результатів діяльності часто використовуєть­ся як основа для прогнозування майбутнього фінансового стану.

За П(С)БО 1, звітний період становить календарний рік. Проте для новоствореного підприємства або для підприємства, яке лікві­дується, тривалість звітного періоду може бути іншою.

Тепер будь-які активи, виготовлені на підприємстві (незавер­шене виробництво, готова продукція, основні засоби, нематері­альні активи тощо), оцінюються за виробничою собівартістю у складі прямих та виробничих накладних витрат.

До собівартості придбаних активів включаються:

·         ціна придбання;

·         податки, мито, збори (крім тих, що повертаються згодом підприємству);

·         витрати на їх доставку, вантажно-розвантажувальні роботи;

·         витрати доведення активів до стану, придатного для викори­стання (реалізації);

·         інші витрати, безпосередньо пов'язані з придбанням цих ак­тивів.

·         Будь-які торговельні та інші знижки вираховуються при ви­значенні витрат на придбання.

З метою забезпечення вірогінодсті, інформація у фінансо­вих звітах має бути повною, з огляду на її важливість для ко­ристувача та витрати, пов'язані з отриманням цієї інформації.

Щоб скласти фінансову звітність, керівництво підприємства формує облікову політику, тобто обирає принципи, методи і процедури обліку у такий спосіб, щоб достовірно відобразити фі­нансовий стан і результати діяльності підприємства та забезпечи­ти зіставність фінансових звітів.

Основним звітним документом фірми є бухгалтерський ба­ланс. Баланс — звіт про фінансовий стан підприємства, який відо­бражає на певну дату його активи, зобов 'язання і власний капітал.

Метою складання балансу є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан під­приємства на звітну дату.

Як і будь-яка форма фінансової звітності, баланс містить заго­ловок, основні елементи (класи) та підкласи. У заголовку наво­дяться:

— назва підприємства, його організаційно-правова форма та юридична адреса;

— назва звіту;

— дата, на яку складено звіт;

— валюта, в якій складено звіт та рівень її точності.

Елементами балансу, безпосередньо пов'язаними з визначен­ням фінансового стану підприємства та змін у ньому, є:

активи; зобов'язання; власний капітал.

Підсумок активів балансу повинен дорівнювати сумі зо­бов'язань та власного капіталу.

Звіт про фінансові результати — це звіт про доходи, витра­ти і фінансові результати підприємства. Звіт про фінансові результати (форма № 2) складається з трьох розділів (фінансові результати, елементи операційних витрат, розрахунок показників прибутковості акцій).

Призначення звіту про фінансові результати полягає у визна­ченні чистого прибутку (збитку) звітного періоду. З цією метою у формі звіту передбачається послідовне зіставлення його статей. Отже, процес розрахунку прибутку (збитку) звітного періоду мо­же бути поділений на такі кроки:

1) визначення чистого доходу (виручки) від реалізації продук­ції (товарів, робіт, послуг);

2) розрахунок валового прибутку (збитку);

3)  визначення фінансового результату — прибутку (збитку) — від операційної діяльності;

4) розрахунок прибутку (збитку) від звичайної діяльності до оподаткування;

5) визначення прибутку (збитку) від звичайної діяльності;

6)  визначення чистого  прибутку (збитку) звітного  періоду.

Показники прибутку на акцію (ППА) використовуються для оцінки минулих результатів операційної діяльності підприємства з метою формування висновку щодо його потенціалу та прийняття рішень про інвестиції. Його економічний зміст по­лягає в розкритті ефективності (прибутковості) використання під­приємством ресурсів, наданих власниками його звичайних акцій.

Наступним звітом, який складає підприємство, є звіт про рух грошових коштів (форма № 3). Грошові кошти — це кошти' в касі та на рахунках у банках, які можуть бути використані для поточних операцій. Еквівалентами грошових коштів є короткострокові фінансові інвестиції, які можуть бути вільно конвертовані у певну суму коштів і мають незначний ризик щодо зміни вартості.

Рух коштів відображається у звіті про рух грошових коштів у розрізі трьох видів діяльності: операційної, інвестиційної та фі­нансової.

Операційна діяльність — це основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною та фінансо­вою. Це:

— надходження коштів від реалізації продукції (товарів, по­слуг);

— надходження коштів за надання права користування акти­вами (оренда, ліцензії);

— платежі постачальникам;

— виплати працівникам тощо.

Інвестиційна діяльність — це сукупність операцій з придбан­ня та продажу довгострокових (необоротних) активів, а також короткострокових (поточних) фінансових інвестицій, які не є ек­вівалентами грошових коштів. Це:

— платежі, пов'язані з придбанням основних засобів і немате­ріальних активів;

— надходження коштів від продажу необоротних активів;

— надання позик іншим підприємствам;

— надходження коштів від фінансових інвестицій (дивіденди, відсотки).

Фінансова діяльність — це сукупність операцій, які ведуть до зміни величини та (або) складу власного та позикового капіталу. Це:

— випуск власного капіталу (акцій);

— отримання позик та їх погашення;

— викуп акцій власної емісії;

— виплата дивідендів.

Негрошові операції — це операції, які не потребують грошо­вих коштів або їхніх еквівалентів. Це: —бартерні операції;

— надходження основних засобів на умовах фінансового лі­зингу;

— перетворення зобов'язань на власний капітал. Негрошові операції не входять до звіту про рух грошових коштів.

У примітках до фінансової звітності слід розкрити інформацію про рух грошових коштів:

*  склад грошових коштів та їх еквівалентів;

*  склад статей «Інші надходження», «Інші платежі» та інших статей, які об'єднують кілька видів грошових потоків;

*  негрошові операції інвестиційної і фінансової діяльності;

*  наявність значного сальдо грошових коштів та їх еквівален­тів, які є в наявності у підприємства і які недоступні для викорис­тання групою, до якої належить підприємство.

У разі придбання або продажу майнових комплексів протягом звітного періоду слід розкривати:

*  загальну вартість придбання або реалізації майнового комп­лексу;

*  частину загальної вартості майнового комплексу, яка відпо­відно була сплачена або отримана у формі грошових коштів та їх еквівалентів;

*  суму грошових коштів та їх еквівалентів у складі активів майнових комплексів, що були придбані чи реалізовані;

*  суму активів (крім грошових коштів та їх еквівалентів) та зобов'язань придбаного або реалізованого майнового комплексу за окремими статтями .

Наступним звітом є звіт про власний капітал (форма № 4).

Власний капітал підприємства визначається як різниця між вартістю його майна і борговими зобов'язаннями.

Власний капітал — це частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов 'язань.

Разом з тим власний капітал є основою для початку і продов­ження господарської діяльності будь-якого підприємства, він є одним із найістотніших і найважливіших показників, оскільки виконує такі функції:

1) довгострокового фінансування;

2)  відповідальності і захисту прав кредиторів;

3)  компенсації понесених збитків;

4)  кредитоспроможності;

5)  фінансування ризику;

6)  самостійності і влади;

7) розподілу доходів і активів.

Як правило, підприємство створюється з метою отримання прибутку. Реалізувати цю мету воно може лише за умови збере­ження свого капіталу.

Власний капітал утворюється двома шляхами:

1)  внесенням власниками підприємства грошей та інших ак­тивів;

2)  накопиченням суми доходу, що залишається на підприєм­стві.

Тому за формою власний капітал поділяється на дві категорії:

—інвестований (вкладений або сплачений капітал);

—нерозподілений прибуток.

За рівнем відповідальності власний капітал поділяється на:

—статутний капітал;

—додатковий капітал (нереєстрований) — це додатково вкла­дений капітал, резервний капітал та нерозподілений прибуток.

Зауважимо, що разом із фінансовими звітами подаються при­мітки до фінансових звітів.

За принципом повного висвітлення фінансова звітність має містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки операцій і подій, яка може вплинути на рішення, що приймають­ся на її підставі. Інформація, що підлягає розкриттю, наводиться безпосередньо у фінансових звітах або у примітках до них.

Примітки до фінансових звітів — це сукупність показників і пояснень, яка забезпечує деталізацію і обґрунтованість статей фі­нансових звітів, а також інша інформація, розкриття якої передба­чене відповідними положеннями (стандартами).

Скачано с www.znanio.ru