ТЕМА 9. АНАЛІЗ ПРИБУТКОВОСТІ ТА РЕНТАБЕЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

ТЕМА 9. АНАЛІЗ ПРИБУТКОВОСТІ ТА РЕНТАБЕЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

Починаючи з 2000 р. після введення національних стандартів процес розрахунку чистого прибутку (збитку) за звітний період можна поділити на такі кроки:

1)  визначення чистого доходу (виручки) від реалізації продук­ції (товарів, послуг);

2)  розрахунок валового прибутку (збитку);

3)  визначення фінансового результату від операційної діяль­ності (прибутку або збитку);

4)  розрахунок прибутку (збитку) від звичайної діяльності до оподаткування;

5)  визначення прибутку (збитку) від звичайної діяльності піс­ля оподаткування;

6)  визначення надзвичайного прибутку (збитку);

7)  визначення  чистого  прибутку  (збитку)  звітного  періоду.

Модель формування прибутку підприємства побудовано відповідно до вимог Положення (стандарту) бухгалтерського обліку З "Звіт про фінансові результати". Як відомо, вертикальний формат даного звіту являє собою послідовний розрахунок чистого прибутку, здійснений шляхом співставлення відповідних доходів і витрат.

Отже, запропонована модель формування і розподілу прибутку складається з наступних ітерацій:

Перша ітерація. Визначення чистого доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг):

ЧД = Д-ПДВ-А-ІВД                                        (9.1)

де ЧД - чистий доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);

        Д - доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);

     ПДВ - податок на додану вартість;

     А     - акцизний збір;

 ІВД - інші вирахування з доходу

Друга ітерація. Визначення валового прибутку (збитку):

ВП= ЧД-СВ                                               (9.2)

де   ВП - валовий прибуток (збиток);

            СВ - собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг).

Третя    ітерація.    Визначення    фінансових    результатів    від операційної діяльності:

ФРОД = ВП + ІОД-АВ-ВЗ-ІОВ                           (9.3)

де   ФРОД - фінансові результати від операційної діяльності;

               ІОД - інший операційний доход;

АВ - адміністративні витрати;

ВЗ - витрати на збут;

ІОВ - інші операційні витрати.

Четверта   ітерація.   Визначення  фінансових  результатів   від звичайної діяльності до оподаткування:

ФРЗД_{до оподаткування} = ФРОД + ДК + ІФД +ІД – ФВ – ВК – ІВ      (9.4)

де     ФРЗД   ₀₀   оподаткування   -   фінансові   результати   від   звичайної         діяльності до оподаткування;

ДК - доход від участі в капіталі; ІФД - інші фінансові доходи;

ІД   - інші доходи;

ФВ - фінансові витрати;

ВК~ втрати від участі в капіталі; ІВ - інші витрати.

П'ята    ітерація.    Визначення    фінансових   результатів    від звичайної діяльності:

ФРЗД = ФРЗД_{до оподаткування} – ПП                          (9.5)

де     ФРЗД - фінансові результати від звичайної діяльності;

      ПП - податок на прибуток від звичайної діяльності.

Шоста ітерація. Визначення чистого прибутку:

П = ФРЗД + НД-НВ-ПНП                                 (9.6)

де   П- чистий прибуток (збиток);

НД - надзвичайні доходи;

НВ - надзвичайні витрати;

ПНП - податки з надзвичайного прибутку.

Кожна  з  наведених  вище  ітерацій  формування  фінансових результатів   є   адитивною   факторною   моделлю,   результативним показником у якій є відповідний вид фінансових результатів: чистий доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт,  послуг); валовий прибуток; фінансові результати від операційної діяльності; фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування; фінансові результати від звичайної діяльності; чистий прибуток. Форма зв'язку між чинниками (доходами та витратами) і результатами (прибутком або збитком) є функціональною, що дозволяє кількісно обчислювати вплив чинників на формування фінансових результатів за методом прямого рахунку.

На формування прибутку підприємства впливають різноманіт­ні фактори. В узагальненому вигляді ці фактори можна поділити на зовнішні та внутрішні.

Із великої кількості факторів, які впливають на чистий прибу­ток підприємства, доцільно досліджувати такі:

Ø зміни обсягу (товарообороту) реалізації товарів (робіт, по­слуг);

Ø зміни обсягів усіх видів прибутків, які формують чистий прибуток;

Ø зміни собівартості реалізованої продукції (витрат обертання).

Вплив собівартості реалізованої продукції (витрат обертан­ня) на прибуток від операційної діяльності визначають за фор­мулою:

                     (9.7)

де С_Р.П.П (В_О.П.) та С_Р.Ф.П. (В_О.Ф.) — собівартість реалізації продукції (витрати обертання) за планом у перерахунку на фактичний обсяг та фактично.

Вплив оптових цін на зміну прибутку підприємства від операційної діяльності визначають за формулою:

                                      (9.8)

де В_Р.Ф. та В_Р.П. — виручка від реалізації фактична та за планом у перерахунку на фактичний обсяг реалізації.

Вплив зміни обсягу реалізації товарів на прибуток визначають за формулами:

,                                  (9.9)

або

                                                    (9.10)

де   Пр_опер — плановий прибуток від операційної діяльності підпри­ємства;

ЛП — відсоток виконання плану реалізації продукції, %;

Р_Ф та Р_П — реалізація (товарооборот) відповідно фактична та планова.

Вплив на прибуток від операційної діяльності підприємства фактора асортиментних та структурних змін у реалізації товарів розраховують за формулою:

                           (9.11)

де ПР_оепр(ф)— прибуток від операційної діяльності підприємства за планом, перерахованим на фактичну реалізацію товарів;

ПР_{оепр(пл)} — прибуток від операційної діяльності за планом.

Обов'язковими елементами дослідження фінансових резуль­татів діяльності підприємства є:

Ø аналіз змін кожного показника за поточний аналізований період (горизонтальний аналіз показників фінансових результатів за звітний період);

Ø аналіз структури відповідних показників та її змін («верти­кальний аналіз» показників);

Ø дослідження (хоча б у найбільш узагальненому вигляді) ди­наміки зміни показників фінансових результатів за ряд звітних періодів (тобто «трендовий аналіз» показників).

Після того як виявлені основні фактори утворення прибутку та збитків, аналізується порядок його розподілу та використання. Завдання аналізу розподілу прибутку полягає у виявленні відпо­відності між розподілом прибутку та результатами роботи колек­тиву підприємства.

З прибутку, який отримує підприємство, передусім сплачую­ться податки. Використання чистого прибутку визначається під­приємством самостійно. Під використанням прибутку підприємс­тва слід розуміти його спрямування на фінансування тих чи ін­ших витрат. Тому використання прибутку підприємства — це насамперед використання чистого прибутку, тобто прибутку, який залишається у розпорядженні підприємства і з якого спла­чуються відсотки за кредит, штрафи, пені, неустойки.

Інформація про розподіл прибутку міститься у фінансовому плані, у формі № 1 і № 2. На підставі цих джерел порівнюється плановий та фактичний розподіл прибутку, виявляються відхи­лення та встановлюються їх причини.

Підприємство самостійно визначає, яку частку чистого прибу­тку використати на накопичення, тобто капіталізувати його з ме­тою розширення обсягів виробництва або підприємницької діяль­ності, а яку направити на споживання, тобто на створення заохо­чувальних заходів та соціальний розвиток.

Із чистого прибутку виплачується одноразова допомога працівникам у зв'язку із виходом на пенсію, надбавки до пен­сій, оплата додаткових відпусток понад установленої чинним законодавством тривалості, надається матеріальна допомога тощо. Крім того, за рахунок чистого прибутку здійснюються витрати на безоплатне харчування або харчування за пільгови­ми цінами працівників підприємств. Усі ці витрати чистого прибутку відносять до статті його використання — «На соці­альні потреби».

Важливою проблемою оптимального використання чистого прибутку є раціональний його розподіл між витратами на нако­пичення та споживання з урахуванням умов ринкової кон'юн­ктури.

Для аналізу використання чистого прибутку підприємства складається таблиця за останні два роки за напрямами викорис­тання чистого прибутку.

Для систематичного пошуку конкретних джерел та резервів підвищення чистого прибутку на підприємстві слід не рідше од­ного разу на квартал оцінювати вплив на чистий прибуток під­приємства усіх показників та факторів. Для цього потрібно на­самперед з урахуванням специфіки підприємства щороку на ос­нові багатоваріантних розрахунків планувати прибуток підпри­ємства та систематично складати кошториси використання чис­того прибутку за основними напрямами.

У зв'язку з цим рекомендується багатоваріантне планування прибутку підприємства, яке доцільно здійснювати із застосуван­ням таких методів розрахунку:

Ø метод прямого розрахунку;

Ø аналітичний метод;

Ø госпрозрахунковий метод.

За методом прямого розрахунку чистий дохід (виручка) від реалізації товарів (робіт, послуг) визначається як різниця між плановою сумою доходу (виручки) від реалізації товарів (робіт, послуг) та ПДВ, а валовий прибуток — як різниця між чистим доходом (виручкою) від реалізації товарів (робіт, послуг) та собі­вартістю реалізації продукції (витратами обертання).

Одним із різновидів планування валового прибутку підприєм­ства за методом прямого розрахунку може бути його планування на основі показника нормативних витрат на одну гривню товаро­обороту (виручки від реалізації товарів, робіт, послуг). Планова сума валового прибутку (Вп) визначається при застосуванні тако­го методу за формулою:

                                                  (9.12)

де Вр — товарооборот (виручка) від реалізації товарів, робіт, по­слуг;

Нп — норматив валового прибутку у розрахунку на кожну гривню товарообороту.

Аналогічно, тобто як методом прямого розрахунку, так і його різновидом — методом прямого розрахунку із застосуванням нормативу може плануватись чистий прибуток підприємства.

Особливістю аналітичного методу розрахунку планового при­бутку підприємства є врахування впливу факторів на прибуток у плановому періоді.

При нормативному методі планування прибутку його роз­мір визначається на основі розрахунку нормативу рентабель­ності. Це вимагає попередньої роботи щодо встановлення та­ких нормативів у відповідних галузях економіки або розрахун­ку нормативу рентабельності на кожному окремому підприєм­стві.

При плануванні чистого прибутку підприємства на основі госпрозрахункового методу застосовується така методична по­слідовність розрахунків:

1. На основі плану економічного та соціального розвитку під­приємства розраховується потреба у виробничому та соціальному розвитку підприємства (Пв.с).

2. Розраховується питома вага чистого прибутку, який направ­ляється на виробничий та соціальний розвиток (Х₀) до загальної суми чистого прибутку.

3. Обчислюється сума чистого прибутку, який забезпечить підприємству можливості самофінансування (Пос).

4. Визначається питома вага чистого прибутку (Нп) у сумі ва­лового прибутку.

5. Розраховується сума валового прибутку (Пвп), яка забезпе­чить умови самофінансування підприємства.

Оскільки при застосуванні цього методу розрахунок планово­го чистого прибутку заснований на потребах підприємства, одер­жані за цим методом обсяги прибутку набагато перевищують розрахунки за іншими методами. /

Госпрозрахунковий метод найбільш доцільно застосовувати в умовах ринкових відносин, коли є можливості забезпечення са­мофінансування підприємства.

Щоб планові суми чистого прибутку підприємства одночасно відбивали і потреби, і можливості підприємства, доцільно вико­ристовувати при плануванні чистого прибутку одночасно два ме­тоди — аналітичний та госпрозрахунковий.

Показники рентабельності характеризують відносну дохід­ність чи прибутковість, яка визначається у відсотках до витрат коштів чи майна.

На практиці уся підприємницька діяльність підприємств поді­ляється на три види діяльності:

Ø операційну (основну);

Ø інвестиційну (вклад коштів в акції, інші цінні папери, капі­тальні вкладення тощо);

Ø фінансову — отримання (виплата) дивідендів, відсотків.

У зв'язку з цим, оцінюючи фінансовий стан підприємства, за­стосовують такі групи показників: відносної дохідності; продук­ції; виробничих фондів і всього майна підприємства; інвестицій, цінних паперів.

Ефективність формування та використання прибутку підпри­ємства можна охарактеризувати за допомогою системи таких ко­ефіцієнтів:

1. Коефіцієнт, що характеризує рентабельність поточних ви­трат і показує, скільки прибутку (Пр) припадає на 1 гривню ви­трат (В). Розраховується за такою формулою:

.                                           (9.13)

2. Коефіцієнт дохідності авансованих вкладень, який характе­ризує, скільки прибутку  припадає на 1 грн, вкладену в основні засоби (ОЗ) підприємства:

 .                                            (9.14)

3. Коефіцієнт валового прибутку:

                                          (9.15)

де Пр_вал — валовий прибуток;

Вр — виручка від реалізації товарів (робіт, послуг) чи товарооборот.

Коефіцієнт показує, чи ефективно використовуються матері­альні ресурси та робоча сила у виробничо-комерційному чи тор­говельно-технологічному процесі.

4. Коефіцієнт операційного прибутку (Пр_опер):

 .                                                (9.16)

Цей коефіцієнт характеризує, який прибуток від операційної діяльності на кожну гривню виручки має підприємство. Високий коефіцієнт операційного прибутку показує, що виручка зростає швидше, ніж операційні витрати.

5. Коефіцієнт чистого прибутку:

 .                                            (9.17)

Цей показник є узагальнюючим показником роботи підприєм­ства, тому що порівнює чистий прибуток (ЧП) підприємства та виручку. Підприємству вигідно мати високий коефіцієнт чистого прибут­ку, оскільки це правильний шлях до залучення інвесторів.

6. Коефіцієнт окупності власного капіталу:

                                          (9.18)

де К_ВЛ — власний капітал.

Цей показник повинні використовувати насамперед власники підприємств недержавних форм власності, акціонери. Він визна­чає прибутковість та дохідність підприємства, в які вкладено пе­вний власний капітал.

Усі перелічені коефіцієнти доцільно застосовувати на кожно­му підприємстві для оцінювання ефективності використання прибутку в динаміці за ряд періодів.

Результати аналізу дають змогу зробити висновок про можли­вість максимізації прибутку підприємства.

Дохідність продукції характеризується такими показниками, як рентабельність реалізованої, випущеної продукції та окремих виробів.

7. Рівень рентабельності реалізації продукції визначається відношенням прибутку від операційної діяльності до суми ви­ручки від реалізації в оптових цінах без ПДВ та акцизу за фор­мулою:

                   (9.19)

де К — рентабельність реалізації продукції, % чи грн;

Р — при­буток від операційної діяльності;

О — виручка від реалізації (об­сяг);

S — собівартість реалізації продукції.

Рентабельність реалізації продукції показує, скільки отримано прибутку (в гривнях чи у відсотках на одну гривню).

8. Рентабельність товарного випуску окремих видів продукції визначається відношенням прибутку від випуску даного виду ви­робів до собівартості товарного випуску цього виробу. Вона ха­рактеризує абсолютну суму чи рівень (в %) прибутку на 1 грн витрачених коштів (виробничих ресурсів):

.                                        (9.20)

9. На практиці рентабельність одиниці окремих видів продукції визначається як відношення прибутку з даного виду виробу до його вартості:

.                                   (9.21)

Зміни у рівні показників рентабельності реалізації продукції можуть відбуватися під впливом змін структури реалізації про­дукції та індивідуальної рентабельності окремих видів продукції (робіт, послуг).

Для оцінювання діяльності підприємства найважливіше зна­чення має показник рентабельності виробничих активів. Цей по­казник також може використовуватись при вивченні попиту на продукцію.

10. Рентабельність виробничих активів визначається як відно­шення прибутку звітного періоду до середньої вартості основних виробничих засобів та матеріальних оборотних коштів. Цей показ­ник можна оцінювати і за чистим прибутком підприємства. На зміну рентабельності виробничих активів впливають зміни рівнів фондовіддачі та обертання матеріальних оборотних коштів, а та­кож рентабельності (дохідності) обсягу реалізації продукції.

Для характеристики ефективності використання фінансових ресурсів використовують показники рентабельності вкладень: усіх джерел коштів, у функціонуючі кошти, власних вкладень, в акції інших підприємств.

11. Рентабельність вкладень у підприємство в загальному вигляді визначається за вартістю усього майна, яке має підприємство. Для розрахунку цього показника прибуток звітного періоду чи чистий прибуток, чи прибуток від операційної діяльності ділять на загальний підсумок балансу. Порівняння із середньорічною сумою балансу різних видів прибутку дасть змогу визначити вплив зовнішніх факторів.

На зміну рівня рентабельності вкладень можуть впливати зміни рентабельності реалізації продукції та обертання активів. Взаємо­зв'язок рентабельності вкладень із рентабельністю продукції й обертанням активів може бути відображений такою формулою:

                                            (9.22)

де ЧП — чистий прибуток;

А_ср — середня величина активів під­приємства;

О — обсяг реалізації товарів, продукції, робіт, послуг.

Використовуючи метод абсолютних різниць, можна визначити ступінь впливу факторів на рентабельність вкладень: рентабель­ність реалізації продукції та обертання активів.

На рівень рентабельності власних вкладень впливають дохід­ність реалізації продукції; ресурсовіддача (фондовіддача) та структура авансованого капіталу. Взаємозв'язок рівня рентабель­ності власних коштів з цими факторами може бути визначений за допомогою формули Дюпона:

                                 (9.23)

де ВК_ср — середня величина власних коштів підприємства чи:

                                         (9.24)

де К₇ — рентабельність реалізації продукції;

К_ФВ— фондовіддача;

К_ФЗ   — коефіцієнт фінансової залежності, який характеризує структуру коштів підприємства.

Використовуючи метод різниць абсолютних величин, можна визначити ступінь впливу факторів на рівень рентабельності влас­ного капіталу підприємства за методичною формою.

Практичне використання розглянутих методів до аналізу фор­мування та використання прибутку сприятиме фінансовому оздо­ровленню та фінансовій стабілізації підприємства на основі зрос­тання його прибутковості.

Раціональне формування та використання чистого прибутку підприємства може базуватись тільки на глибокому та всебічному аналізі факторів формування та використання прибутку під­приємства, пошуку шляхів та резервів його зростання.

Пошук резервів зростання прибутку та напрямів його ефектив­ного формування та використання передбачає насамперед наяв­ність таких умов, як подолання кризи неплатежів, поліпшення ціноутворення, поліпшення управління формуванням і викорис­танням чистого прибутку підприємства.

Скачано с www.znanio.ru