9. Філія страхової компанії має право:

а) займатися рекламною діяльністю;

б) укладати та обслуговувати договори страхування;

в) проводити ревізії діяльності інших філій;

г) приймати рішення про свою ліквідацію.

10. Особливостями діяльності товариства взаємного страхування (ТВС) є:

а) неоднорідність складу учасників ТВС;

б) учасник ТВС одночасно виступає як страховик і як страхувальник;

в) страхувальник бере участь у розподілі прибутків або збитків за результатами діяльності ТВС за рік;

г) комерційний характер діяльності.

ТЕМА 6. ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ
СТРАХОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

МЕТОДИЧНІ ПОРАДИ ДО ВИВЧЕННЯ ТЕМИ

Страхування як частина фінансово-кредитної сфери є об’єк­том державного регулювання з метою забезпечення його стабільного функціонування.

Надання страхових послуг передбачає індивідуальні конкретні страхові відносини між страховиком і страхувальником щодо обсягу відповідальності страховика за соціальні наслідки його діяльності, які пов’язані із зростанням ризику в умовах складних господарських зв’язків. Реалізація цих відносин потребує наявності системи правового регулювання страхової діяльності: законодавчих і нормативних актів, положень, інструкцій, методичних вказівок передусім з питань фінансового стану страховика, його платоспроможності у зв’язку з обсягами укладених договорів страхування. Невиконання страховиком своїх зобов’язань породжує претензії страхувальників до державних органів, оскільки держава, надаючи ліцензію певному страховикові, виступає начебто гарантом його діяльності. Головна проблема державного регулювання страхової діяльності — забезпечити наявність у страховика достатнього обсягу коштів, за рахунок яких він був би здатний виконати свої зобов’язання перед страхувальниками за будь-яких обставин, тобто забезпечити платоспроможність кожного конкретного страховика.

Правові відносини в галузі страхування поділяються на такі групи:

· правовідносини, пов’язані з формуванням і використанням страхового фонду, за рахунок якого виконуються страхові зобов’язання страховика за укладеними договорами страхування;

· правовідносини, які виникають з приводу організації страхової справи, а саме: відносини з податковими адміністраціями, міністерствами та відомствами, з банками, органами державного управління тощо.

З огляду на зазначене, студенти мають визначити мету, необхідність, зміст і значення державного регулювання страхової діяльності.

Перехідна економіка підвищує ризикованість всіх сфер діяльності, що потребує активних заходів щодо формування ринку страхових послуг, дієвого, але виваженого втручання держави у процес реформування. Отже, об’єктивний процес розвитку страхового ринку зумовлює необхідність опрацювання та впровадження цілісного механізму державного регулювання та підтрим­ки страхового бізнесу, надання певних гарантій інвестиційним заходам страховиків. Студент має зосередити увагу на аналізі механізмів державного регулювання та заохочування страхової діяльності у різних країнах світу.

Виходячи з об’єктивної потреби державного регулювання страхування в Україні, при вивченні цієї теми необхідно визначити напрями концепції формування страхового ринку, складові елементи механізму прямого та опосередкованого впливу держави на економічні та правові взаємовідносини між страховиками, страхувальниками, посередниками, фінансовими інституціями, державними органами.

Для впровадження реальних важелів регулювання страхового ринку в Україні створено Комітет у справах нагляду за страховою діяльністю (Укрстрахнагляд). Укрстрахнагляд має центральний апарат, місцеві органи. Залежно від своєї спеціалізації кожний підрозділ та місцеві органи виконують певні функції.

Основні функції Укрстрахнагляду: видача ліцензій на здійснення страхової діяльності; ведення Державного реєстру страховиків; контроль за правилами страхування, обґрунтованістю страхових тарифів і платоспроможністю страховиків; визначення правил формування і розміщення страхових резервів, показників і форм обліку та звітності за страховими операціями; опрацювання нормативних і методичних документів з питань страхової діяльності; підготовка пропозицій щодо вдосконалення страхового законодавства; сприяння підвищенню кваліфікації кадрів страховиків; розвиток міжнародних контактів у галузі страхування.

Як орган державного регулювання страхового ринку Укрстрахнагляд має узагальнювати практику законодавства України та країн світу, вносити пропозиції щодо вдосконалення національного законодавства, акцентувати увагу Уряду на неврегульованих економічних і правових відносинах щодо діяльності усіх суб’єктів страхового ринку.

Необхідно приділити особливу увагу головному законодавчому акту з питань страхування — Закону України «Про страхування», його структурі та основним положенням. Документ має п’ять розділів (Загальні положення; Договори страхування; Забезпечення платоспроможності страховиків; Державний нагляд за страховою діяльністю в Україні; Заключні положення).

Регулюючий вплив держави на страховий ринок здійснюється також через визначення порядку організації та механізму проведення обов’язкових видів страхування.

Розпорядженнями Уряду регулюються страхові правовідносини при проведенні експериментів у галузі страхування. Постановами Уряду регулюються: діяльність страхових посередників, механізм проведення операцій з перестрахування, особливості функціонування товариств взаємного страхування, діяльність аварійних комісарів. Нормативними актами міністерств і відомств деталізуються ті чи інші законодавчі норми. Нормативними актами Укрстрахнагляду є: спільний з Ліцензійною палатою при Міністерстві економіки України наказ «Про затвердження Інструкції про порядок видачі суб’єктам підприємницької діяльності ліцензій на здійснення страхової діяльності на території України. Умови і правила її здійснення та контроль за їх дотриманням», Положення про порядок здійснення страхової діяльності відокремленими підрозділами страховиків, Тимчасова методика формування резервів з страхування життя, Положення про порядок формування, розміщення та обліку страхових резервів з видів страхування, інших, ніж страхування життя, Інструкція з бухгалтерського обліку операцій страхування (крім страхування життя), накази про спеціалізовану бухгалтерську звітність страхових організацій та деякі інші документи.

Виходячи з мети держави щодо захисту фінансових інтересів страхувальників, головною функцією Укрстрахнагляду визначено ліцензування страхової діяльності. Цим органом видається ліцензія на здійснення страхової діяльності та вноситься інформація до Єдиного державного реєстру страховиків України після подання до Укрстрахнагляду суб’єктом підприємницької діяльності визначених законодавчо відповідних документів.

Слід звернути увагу на порядок, механізм і терміни проходження документів, поданих на ліцензування до Укрстрахнагляду; на чинники, які впливають на прийняття рішення про видачу ліцензії або відмову в її видачі.

Укрстрахнагляд здійснює контроль за діяльністю страховиків. У разі виявлення порушень чинного страхового законодавства Укрстрахнагляд має право вжити заходів з покарання страховиків — приписи, призупинення діяльності, обмеження діяльності та відкликання ліцензії.

Важливим напрямом державного регулювання страхової діяльності є оподаткування. Склад податків, які сплачуються страховиками, визначається Законами України «Про систему оподаткування» і «Про оподаткування прибутку підприємств». Студенту необхідно запам’ятати, які податки сплачують страхові компанії в Україні.

Формування, подальший розвиток і вдосконалення державної політики в галузі страхування мають здійснюватися відповідно до сучасних потреб, з урахуванням наявних економічних можливостей і згідно з вимогами міжнародних союзів та угод, до яких наша країна приєдналася. Найважливіший напрям вдосконалення системи державного регулювання страхової діяльності пов’язаний з інтеграцією України до міжнародних організацій та союзів.

Актуальним залишається законодавче визначення діяльності об’єднань страховиків, впливу держави на проведення інвестиційної політики страховиків та її захист. Роль держави полягає у створенні оптимальної структури співвідношення між обов’яз­ковими і добровільними видами страхування, а також комплексної системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів. Держава має сприяти цивілізованим методам інтеграції страхового бізнесу у глобальний ринок страхових послуг.

Література: 1; 22; 28; 48; 50; 84; 100; 106; 109; 112; 116; 118; 120.

ПЛАН СЕМІНАРСЬКОГО ЗАНЯТТЯ

1. Необхідність, зміст та значення державного регулювання страхової діяльності.

2. Правове забезпечення страхової діяльності.

3. Функції та завдання Комітету у справах нагляду за страховою діяльністю (Укрстрахнагляду).

4. Порядок ліцензування страхової діяльності.

5. Напрями вдосконалення державної політики в галузі страхування.

ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК

Експертна рада з питань страхування — державний орган влади, створений в 1996 р. при Кабінеті Міністрів України як дорад­чий орган для висновків щодо формування державної політики у сфері страхування, розроблення пріоритетних напрямів розвитку страхового ринку.

Закон України «Про страхування» — законодавчий акт, прий­нятий Верховною Радою України 7 березня 1996 р. Регулює відносини у сфері страхування і спрямований на розвиток ринку страхових послуг, посилення надійності страхового захисту юридичних і фізичних осіб. Дія цього Закону не поширюється на державне соціальне страхування.

Комітет у справах нагляду за страховою діяльністю (Укр-страхнагляд) — орган державної виконавчої влади, який здійснює державний контроль за страховою діяльністю.

Ліцензія на страхову діяльність — документ, що засвідчує право страхової компанії брати на страхування (перестрахування) страхові ризики певного виду. Видається Комітетом у справах нагляду за страховою діяльністю, має спеціальну форму і містить такі обов’язкові реквізити: повну і скорочену назву страховика та його юридичну адресу; перелік видів добровільного та обов’яз­кового страхування; назву території, на якій страховик та його філії мають право укладати договори страхування; термін дії, реєстраційний номер і дату видачі ліцензії; підпис керівника (або заступника) Комітету у справах нагляду за страховою діяльністю. У разі порушення страхового законодавства ліцензія може бути відкликана.

Страховий нагляд — контроль за діяльністю суб’єктів страхового бізнесу, здійснюваний спеціально уповноваженими на це органами. В Україні функції страхового нагляду покладені на Комітет у справах нагляду за страховою діяльністю та його органи на місцях.

Теми рефератів

1.    Закон України «Про страхування», його значення для розвитку страхування в Україні.

2.    Правове регулювання страхової діяльності в Україні.

3.    Аналіз міжнародного законодавства з питань страхування.

4.    Страховий нагляд за діяльністю суб’єктів страхового ринку в умовах його становлення.

5.    Напрями вдосконалення державної політики в галузі страхування.

? Питання для дискусій

1.    Чи потрібен державний контроль за регулюванням інвестиційної політики страховика?

2.    Що слід розуміти під поняттям «страховий нагляд»?

3.    Якими є напрями вдосконалення державної політики в галузі страхування?

Завдання для перевірки знань

1. Якими законодавчими актами регламентується діяльність стра­ховика?

а) Постановою Кабінету Міністрів України щодо проведення страхових операцій;

б) Законом України «Про страхування»;

в) Спільним наказом Ліцензійної палати при Міністерстві економіки України та Комітету у справах нагляду за страховою діяльністю «Про затвердження Інструкції про порядок видачі суб’єктам підприємницької діяльності ліцензії на право здійснення страхової діяльності на території України. Умови і правила її здійснення та контроль за їх дотриманням»;

г) Законом України «Про страхування» та Постановою Кабінету Міністрів України щодо проведення страхових операцій.

2. Органом державної виконавчої влади, який здійснює контроль за страховою діяльністю, є:

а) Верховна Рада України;

б) Кабінет Міністрів України та Комітет у справах нагляду за страховою діяльністю;

в) Комітет у справах нагляду за страховою діяльністю;

г) Державна податкова адміністрація України та Комітет у справах нагляду за страховою діяльністю.

3. Функціями Комітету у справах нагляду за страховою діяльністю є:

а) видача ліцензії на проведення страхової діяльності;

б) ведення єдиного Державного реєстру страховиків;

в) участь у зборах засновників страховика;

г) встановлення правил формування, розміщення та обліку страхових резервів;

ґ) правильні відповіді а), б), в);

д) контроль за витратами страховика;

е) правильні відповіді а), б), г).

4. Законом України «Про страхування» встановлено:

а) умови забезпечення платоспроможності страховика;

б) порядок проведення обов’язкового страхування;

в) основний понятійно-термінологічний апарат;

г) порядок проведення страхування та облік страхових договорів;

ґ) правильні відповіді а), б);

д) правильні відповіді а), в), з);

е) порядок проведення страхових операцій;

є) регулювання таких загальних моментів, як розгляд спорів, з урахуванням питань міжнародного права.

5. Хто з боку держави здійснює контроль за діяльністю страхових бюро з найважливіших проблем страхування?

а) Кабінет Міністрів України;

б) уповноважений Укрстрахнагляду на місцях;

в) наглядова Рада бюро;

г) Комітет у справах нагляду за страховою діяльністю.

6. Державна політика щодо впровадження обов’язкового страхування здійснюється виходячи з:

а) введення нових видів обов’язкового страхування тільки в разі реальної потреби в цьому;

б) збільшення кількості видів обов’язкового страхування порівняно із добровільним страхуванням;

в) правильні відповіді а), б);

г) перегляду діючих видів обов’язкового страхування щодо можливого їх зменшення;

ґ) правильні відповіді а), ґ).

7. Страховий нагляд — це:

а) контроль за діяльністю страхових посередників;

б) контроль за діяльністю суб’єктів страхового бізнесу, що здійснюється спеціально уповноваженим на це органом — Комітетом у справах нагляду за страховою діяльністю;

в) контроль за організацією проведення страхових операцій, що здійснюється Комітетом у справах нагляду за страховою діяльністю.

8. Нормативними актами, які видає Комітет у справах нагляду за страховою діяльністю, встановлюються:

а) обмеження та відкликання ліцензії страховиків; порядок реєстрації страховиків, ліцензування, вилучення з реєстру, ліквідації та реорганізації страховиків;

б) збільшення статутного фонду, норматив запасу платоспромож­ності;

в) інструкції та методики щодо здійснення окремих видів діяльності;

г) вимоги до звітності та обліку;

ґ) порядок здійснення навчання, підготовки та перепідготовки кадрів страховиків;

д) правильні відповіді а), в), г);

е) правильні відповіді а), б), г), ґ).

9. Нагляд за страховою діяльністю здійснюється в напрямах:

а) аналізу щоквартальної звітності страховика;

б) підбору кадрів страховиків;

в) ліцензування;

г) використання власних коштів страховика;

ґ) безпосередніх перевірок на місцях;

д) правильні відповіді а), в), ґ).

10. На ліцензування до Укрстрахнагляду подаються:

а) установчі документи, правила страхування;

б) заява суб’єкта підприємницької діяльності;

в) установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію;

г) економічне обґрунтування діяльності;

ґ) заява суб’єкта підприємницької діяльності, економічне обгрунтування;

д) правильні відповіді а), ґ) та інші документи, визначені законодавчо;

е) правильні відповіді а), ґ).

ТЕМА 7. ОСОБИСТЕ СТРАХУВАННЯ

МЕТОДИЧНІ ПОРАДИ ДО ВИВЧЕННЯ ТЕМИ

Вивчення теми слід почати з визначення питання про необ-
хідність особистого страхування, його мету і класифікацію. Результатом розгляду класифікації особистого страхування має стати чітка орієнтація у визначенні підгалузей і видів страхування. При цьому важливо враховувати, що страхування життя на  відміну  від  інших підгалузей особистого страхування  проводиться