Тренинг Як допомогти дитині долати труднощі

"Хто хоче, той і може". М.Ф. Квінт Ілліон Тема. Як допомогти дитині долати труднощі Мета: з'ясувати причини, які викликають неуспішність учнів, і шляхи їх подолання, що допоможуть своєчасно виявити та ліквідувати прогалини в навчанні. Обладнання 1. Записи на дошці 2. Візитки 3. Аркуші паперу (32) 4. Ручки 5. Роздатковий матеріал(6) 6. Рекомендації (32) План-графік роботи під час тренінгу I. Вступ Прийняття правил проведення тренінгу Правила  Цінувати час (говорити по черзі, коротко й нечасто, за темою заняття).  Говорити тільки від свого імені.  Бути позитивними до себе та до інших (Бути +).  Правило додавання (Я+Ти+Ми).  Правило поваги до своєї і протилежної статі (+ + >).  Правило добровільної активності.  Правило конфіденційності. Привітання Вправа презентація. Тренер роздає заготівки різного кольору, на яких учасники повинні створити свою емблему. Написати обов’язково своє імм̕'я та відшукати свою пару (на емблемах однаковий малюнок). Відшукавши свою пару, учасники стають у коло. По черзі представляють свого партнера. Наприклад, ВІКТОР: В — вольовий І – ініціативний К — красномовний Т – терплячий О — оригінальний Р – рішучий. Подякуємо один одному за гарні слова. Очікувані результати: Учасники тренінгу пишуть на листках свої побажання й прикріплюють знизу сходів ІІ Основна частина Вступне слово тренера У сучасному суспільстві все більшого значення набуває вміння вчитися, яке формується ще в дитинстві. Важливим показником цього вміння є шкільна успішність, яка в певної кількості учнів не досягає мінімально необхідного рівня. Практика показує, що слабка успішність – багатогранне явище, яке має складну структуру та походження. Те, що з дітьми сьогодні працювати важче, ніж 10- 15 років назад, не потребує доведень. І вже не є таємницею, що кожного року в нашій країні збільшується кількість дітей, які не встигають з того чи іншого предмета. Неуспішність учня лягає великим тягарем на плечі кожного вчителя. Адже він повинен приділяти таким дітям додаткову увагу й час, організовуючи і проводячи для них додаткові індивідуальні заняття й консультації. Учитель повинен спеціально для них підбирати особливі завдання, неодноразово повторювати вивчений матеріал. Шкільні програми сучасної школи розраховані на середнього учня, але в класі зазвичай зустрічаються діти з різною підготовкою до навчальної діяльності, з різними можливостями та здібностями до навчання, і тому нестандартній дитині чи дитині з відхиленнями в розвитку важко, адже шкільні вимоги не збігаються з потребами нестандартних дітей, які у своєму розвитку або випереджають інших, або відстають від інших учнів. Такі діти, як правило, пасивні на заняттях, не прагнуть отримати знання, уникають труднощів, відволікаються в ті моменти, коли йде пошук, потрібне напруження думки. Це діти зі своєрідним відчуттям світу, способом мислення. Учителі не завжди враховують особливості розуміння таких дітей, характер їхнього мислення, рівень підготовленості, працездатності, загальний розвиток, інтереси, потреби, тимчасовий психічний стан. Таким чином, незважаючи на накопичений школою досвід зменшення, а в ряді випадків ліквідації відставання дітей у навчанні, ця проблема залишається актуальною в педагогіці. Тому питання, пов’язані з вивченням неуспішності й відставання учнів у сучасній школі, можна віднести до найбільш актуальних сьогодні для кожного вчителя. Проблему неуспішності в навчанні школярів ґрунтовно досліджували Ю. Бабанський, В. Цетлін, М. Мурачковський. За даними цих учених, приблизно 12,5% учнів відчувають труднощі в навчанні, що значною мірою ускладнює роботу вчителя [1]. А зараз об'єднайтеся в грути за кольором ваших візиток. Обговорення в групах причин неуспішності учнів (5 хв.). Виступ по одному представнику від групи. На думку академіка Ю. Бабанського, причинами неуспішності учнів є слабкий розвиток мислення – 27%; низький рівень навичок навчальної праці – 18%; негативне ставлення до навчання – 14%; негативний вплив сім’ї, однолітків – 13%; прогалини в знаннях – 11%; слабке здоров’я, швидка втомлюваність – 9%; слабка воля, недисциплінованість – 8% [4]. Хлопці Дівчата 20% 80% (записано на дошці) Дослідження свідчать, що ці причини по-різному впливають на хлопців і дівчат. Так, серед невстигаючих майже 80% хлопців і 20% дівчат [1]. Залежно від виду відставання в навчанні, учителі проводять відповідну роботу з учнями щодо його усунення. Ознаки неуспішності Окремі дії учня в ході навчання сигналізують спостережливому вчителю про те, що необхідно звернути увагу на цього школяра для того, щоб попередити розвиток його неуспішності. В. Цетлін встановив такі ознаки неуспішності дитини в навчанні: (Учасники тренінгу обговорюють основні способи виявлення неуспішності групах)  учень не може пояснити, у чому полягає складність задачі, намітити план її розв’язання, розв’язати задачу самостійно, указати, що отримано нового в результаті її розв’язку; учень не може дати відповіді на питання ознаки та учнів у за текстом, сказати, що нового він дізнався з нього. Ці ознаки можуть бути виявлені під час розв’язування задач, читання текстів та прослуховування пояснень учителя;  учень пасивний і відволікається в ті моменти уроку, коли йде пошук, необхідне розумове напруження, подолання труднощів. Ці ознаки можуть бути помічені під час розв’язування задач, під час сприйняття пояснень учителя, у ситуації вибору за бажанням завдання для самостійної роботи;  учень не реагує емоційно (мімікою, жестами) на успіхи та невдачі, не може дати оцінку своїй роботі, не контролює себе;  учень не може пояснити мету виконаної ним вправи, сказати, на яке правило вона дана, не виконує припису правила, пропускає дії, плутає їх порядок, не може перевірити отриманий результат та хід роботи. Ці ознаки проявляються під час виконання вправ, а також під час виконання окремих дій у складі більш складної діяльності. Щодня кожному вчителеві доводиться самостійно виявляти причини неуспішності своїх учнів. У практиці педагогів можна виділити такі основні способи виявлення неуспішності школярів:  спостереження вчителя за реакціями учнів на труднощі в роботі, на їхні успіхи та невдачі;  постановка питань учителя до учня та його вимоги сформулювати те чи інше положення;  організація педагогом навчальних самостійних робіт у класі, під час яких він отримує матеріал для судження про результати діяльності своїх учнів, спостерігає за їхньою роботою, вислуховує та відповідає на їхні запитання, іноді допомагає їм. Неуспішність – це складне й багатогранне явище шкільної дійсності, що вимагає різносторонніх підходів при його вивченні. Попереджувати відставання та неуспішність учнів покликані різноманітні і водночас суто індивідуальні методи стимулювання учнів (табл. 1) [3]. Вправа «Руханка»  Вправа «Австралійський дощ». Учасники стають у коло. Тренер каже: «Друзі, чи знаєте ви, що таке австралійський дощ? Якщо ми будемо уважними, то почуємо, який він. Я показуватиму рухи, а ви повторюватимете їх: - В Австралії піднявся вітер (терти долоні). - Починає накрапати дощ (клацання пальцями). - Дощ посилюється (почергове плескання по грудях). - Починається справжня злива (плескання по ногах). - А ось гроза, справжня буря (тупотіння ногами). - Але що це? Буря почала вщухати (плескання по ногах). - Злива перетворюється на дощ (плескання долонями по грудях). - Рідкі каплі падають на землю (клацання пальцями). - Вщухає вітер (терти долоні). - З’являється сонечко (руки догори). Тренер пропонує створити квітку основних шляхів подолання відставання учнів у навчанні (представники кожної групи записують на дошці свою пропозицію). Існують такі шляхи подолання відставання учнів у навчанні: 1. Посилення контролю за щоденною працею учнів. 2. Своєчасне реагування на окремі факти відставання, виявлення їх причин і вживання оперативних заходів, спрямованих на їх усунення. 3. Індивідуальні завдання або додаткові заняття з вивчення пропущеного. 4. Контроль за виконанням заданого. 5. Використання різноманітних завдань, спрямованих на розвиток інтересу до навчання. 6. Здійснення диференційованого підходу в опитуванні учнів та під час організації самостійної роботи поза класом. 7. Доброзичливе, уважне ставлення вчителя до учня із заохоченням до успіхів у навчанні. 8. Залучення учнівського активу до боротьби за підвищення відповідальності учня до навчання. 9. Посилення роботи з батьками дітей, які відстають у навчанні. Тренер. Аналіз методичної літератури та власний досвід роботи показують, що «слабкі» діти мають ряд переваг, які мусить ураховувати кожен учитель:  у ситуаціях, що вимагають монотонної роботи, вони більш успішні;  також ці учні є успішними в тих видах діяльності, що вимагають попередньої підготовки;  для них сприятливі ситуації, які вимагають послідовної планомірної роботи;  вони схильні до ретельного контролю виконання навчальних завдань і перевірки отриманих результатів. На столах у кожної групи лежать методи стимулювання учнів з метою попередження їхнього відставання та неуспішності вибрати найчастіше вживані й озвучити їх. . Учасникам пропонується Методи стимулювання учнів з метою попередження їхнього відставання та неуспішності 1­а група 2­а група За допомогою змісту Шляхом організації (змістовні) діяльності (організаційні) 1. Особливий підхід до  висвітлення навчально­  го матеріалу, характер  його подання:  а) емоційно­образний  (наочно­образний,  захоплений);  б) аналітичний (роз’яс­  нювальний, критичний,  логічний, проблемний);  в) діловий;  г) незвичний.  2. Використання, показ,  підкреслення різних  елементів, цікавих  особливостей змісту: а) важливість окремих  частин;  б) складність (простота,  доступність);  в) новизна, пізнаваль­  ність матеріалу;  г) історизм, сучасні  досягнення науки;  д) цікаві факти,  протиріччя, парадокси.  3. Завдання з цікавим  1. Цільова настанова на  роботу, її коротка  характеристика,  постановка завдань.  2. Висування вимог до  учнів. За змістом:  до дисципліни, до  роботи;  за формою: розвернуті,  алгоритми, звернуті  (вказівки, зауваження,  міміка);  єдині й індивідуально­ групові, загальні та  детальні, прямі й  непрямі.  3. Характер діяльності  (копіювальний, репро­  дуктивний, творчий).  4. Створення ситуацій  різного характеру:  інтелектуального  (проблемна, пошукова,  спір, дискусії,  протиріччя),  ігрового (пізнавальної  гри, змагань),  3­я група За допомогою виховного впливу на спілкування, стосунки, уважність (соціально­ психологічні) 1. Показ досягнень та  недоліків у розвитку  особистості, прояв  довіри щодо сил та  можливостей учнів.  2. Прояв власного  ставлення вчителя до  учня, класу,  висловлення своєї точки зору.  3. Прояв учителем  власних якостей, даних  особистості (стосовно  спілкування, ерудиції,  ставлення до предмета,  ділових якостей тощо)  та спонукання учнів до  подібних проявів.  4. Організація дружніх  взаємовідносин у  колективі  (взаємоперевірка, обмін  думками,  взаємодопомога). змістом, цікавими  питаннями.  4. Показ значимості  знань, умінь:  а) суспільної;  б) особистісної.  5. Міжпредметні  зв’язки. емоційного (успіху,  захоплення темою).  5. Аналіз помилок та  надання необхідної  допомоги.  6. Контроль за  діяльністю учня  (ретельний, побіжний),  взаємо­ та само­  контроль, оцінка.  7. Чітке використання  ТЗН, наочності,  дидактичних матеріалів, яскравих посібників. Вправа «Руханка» Учасники стають у коло. Повертаються вправо. Кладуть руки на плечі наступного  учасника. Сідають на коліна заднього учасника. Тренер. Для розв’язання проблеми відставання та неуспішності учнів учителям необхідно використовувати у своїй практиці опорні схеми та інтерактивні методи навчання. Якщо творчо використовувати на уроці інноваційні технології викладання, елементи передового педагогічного досвіду, кожен урок може формувати глибокі й міцні знання в учнів. Опорні схеми (на думку Л. Шведа) – це один із нестандартних методів навчання, що базується на досягненнях сучасної методики вивчення наукових основ у загальноосвітній школі. Вправа «Моя думка» (представники груп озвучують переваги методу опорних схем). Цей метод, по-перше, дає змогу вчителю використовувати особисті творчі прийоми і знахідки в методиці викладання предмета, покращує індивідуальну роботу з учнями; по-друге, він гарантує багаторазове варіативне повторення вивченого матеріалу на уроках, дає змогу домогтися його повного засвоєння; по-третє, він розвиває всі види пам’яті. Схеми-опори, які використовуються на уроках, стають постійними помічниками учням, умовою безконфліктного, ділового, дружнього спілкування, основою впевненості дітей у своїх здібностях долати труднощі. Схеми-опори забезпечують і підвищену працездатність учнів, а також енергійний темп уроку. Необхідні правила для виконання завдання дітям не потрібно пригадувати: вони читають їх на схемах. Читають сьогодні, завтра. Через тиждень схема не потрібна – діти засвоїли матеріал. У момент першого пояснення, коли вчитель використовує яскраві малюнки, таблиці, слабкі учні беруть участь у роботі, відповідають на запитання, а інколи роблять і правильні висновки. Серйозні труднощі діти відчувають, переходячи від доступної наочності до серйозного матеріалу, коли на основі добре засвоєних висновків слід будувати свої судження. А це часто не виходить у таких учнів. Вони не можуть з першого уроку ані зрозуміти, ані швидко завчити матеріал. Саме це й пояснює появу пасивності на уроці в слабких дітей. Залучити кожного учня до активної діяльності на уроці, довести уявлення з нової теми до формування понять, стійких навичок допомагають учителю саме опорні схеми. Від традиційної наочності вони відрізняються тим, що стали опорами думки учнів, опорами їхньої практичної діяльності. На уроці, користуючись даними схемами, учні читають їх, працюють з ними, будують свої відповіді. Жоден із них не почувається безпорадним. Зникає скутість, страх перед відповіддю, навантаження на пам'ять. Учні позбавлені механічного запам’ятовування правил. Вони засвоюють їх осмислено: виводять правило за запропонованою схемою-опорою, виконуючи практичне завдання. Учасникам пропонується створити зразок опорної схеми Вправа «Капелюх» Кожна група виймає з капелюха по три рекомендації, обговорює їх, висловлює згоду (або незгоду), доповнює власними пропозиціями. У роботі зі «слабкими» учнями учителю варто спиратися на узагальнені рекомендації: 1. Вірте в здібності «слабковстигаючого» учня та намагайтеся передати йому цю віру. 2. Уселяючи у слабких віру в те, що вони запам’ятають, зрозуміють, частіше пропонуйте їм однотипні завдання (з учителем, з класом, самостійно). 3. Пам’ятайте, що для «слабковстигаючого» необхідний період «проникнення» в матеріал. Не квапте його. Навчіться чекати. 4. Не ставте «слабкого» учня в ситуацію несподіваного запитання й не вимагайте швидкої відповіді на нього, дайте йому достатньо часу на обмірковування та підготовку. 5. Бажано, щоб відповідь була не в усній, а в письмовій формі. Під час підготовки учнем відповіді потрібно дати йому час для перевірки та виправлення написаного. 6. Слід у мінімальному ступені відволікати учня, намагаючись не переключати його увагу, створювати спокійну, не нервозну обстановку. 7. Кожний урок – продовження попереднього. Багаторазове повторення основного матеріалу – один із прийомів роботи зі слабкими. 8. Не давайте для засвоєння в обмежений проміжок часу великий, різноманітний і складний матеріал. Умійте з того, що вивчається, вибрати головне, викласти його, повторити та закріпити. 9. Не слід примушувати таких учнів відповідати на запитання з нового, щойно засвоєного матеріалу, краще відкласти опитування на наступний урок, давши можливість учням ознайомитись із ним удома. 10. Шляхом правильної тактики опитувань і заохочень (не тільки оцінкою, а й зауваженнями типу «відмінно», «молодець», «розумник» тощо) треба формувати в таких учнів упевненість у своїх силах, у своїх знаннях, у можливості вчитись. Ця впевненість допоможе учню в екстремальних стресових ситуаціях (написання самостійних та контрольних робіт, здача ДПА тощо). 11. Варто обережніше оцінювати невдачі учня, адже він сам дуже болісно до них ставиться. 12. Роботу зі «слабковстигаючими» не розумійте примітивно. Тут іде постійний розвиток пам’яті, логіки, мислення, емоцій, почуттів, інтересу до навчання. 13. Спілкування – головна складова будь-якої методики. Не зумієте привернути дітей до себе – не отримаєте й результатів навчання. 14. Навчіться керувати класом. Якщо урок одноманітний, діти самі знайдуть вихід – займуться своїми справами. 15. Починаючи цілеспрямовано працювати зі слабкими, пам’ятайте: через короткий час їхнє середовище знову розколеться – на здібних, середніх та слабковстигаючих. 16. Навчіться залучати до навчання слабких сильніших дітей. Виклали матеріал, опитали сильних – посадіть їх до слабких, і нехай продовжується навчання. Вправа «П’ять добрих слів» Мета: отримання зворотного зв'язку від групи, підвищення самооцінки, самопізнання. Інструкція. (Учасники групи (по шість осіб).) Кожен із вас має обвести свою руку на аркуші й на долоньці написати своє ім'я. Потім ви передаєте свій аркуш сусідові праворуч, а самі одержуєте малюнок від сусіда ліворуч. В одному з «пальчиків» отриманого чужого малюнка ви пишете якусь привабливу, на ваш погляд, рису її власника. Інша людина робить запис на іншому пальчику тощо, поки аркуш не повернеться до власника. Рефлексія: які почуття у вас виникли, коли ви читали написи на своїй «руці»? Чи всі ваші переваги, про які написали інші, вам відомі? Вправа «Здійснення очікуваних результатів» Література 1. Казачінер О. С. Діагностика як один із засобів подолання неуспішності молодших школярів // Початкова школа. – 2011. – № 1. – С. 51-53. 2. Орлова Л. Шляхи подолання неуспішності учнів // Директор школи. – 2010. – № 10. – С. 21-25. 3. Савченко О. Я. Дидактика початкової школи. – К.: Генеза, 2002. – 368 с. 4. Сухенко Т. П. Причини неуспішності учнів і шляхи їх подолання // Завуч. Усе для роботи (Осн). – 2011. – № 1/2. – С. 9-26. 5. Туріщева Л. В. Особливості роботи з дітьми, які погано навчаються // Початкове навчання та виховання. – 2010. – № 16-18. – С. 40. 6. Швед Л. Я. Блокова система вивчення української мови. – Львів: Миколаївська загальноосвітня школа І­ІІІ ступенів ТРЕНІНГ Учитель Ріпна Н.П. 2016­2017н.р.