Еволюція методології створення ІС - від структурно-функціональної до процессной організації

Еволюція методології створення ІС - від структурно-функціональної до процессной організації

Сучасний керівник організації (фірми, підприємства, корпорації) стоіть перед необхідністю вибору інформаційних систем і технологій із задовольняючими його характеристиками. Для цього недостатньо знань комп'ютера і програм, тобто крім комп'ютерної грамотності необхідно мати системну інформаційну грамотність. Це означає, що економіст, менеджер, тобто потенційні керівники, повинні мати знання методичних основ створення ІС і ІТ, розвиток яких залежить від стану управлінських процесів в організаціях. В сучасних умовах, коли інформаційна індустрія стала новою галуззю технологій, що приносить користувачам безпосередню вигоду, знання методичних основ створення і використання ІС і ІТ повинне тісно погоджуватися з розвитком і вдосконалюванням управлінських процесів. Тому в такому аспекті розкриємо цю важливу проблему.

Перехід у середині минулого сторіччя від ери індустріальної до ери інформаційної обумовлений цілком об'єктивними причинами. Насамперед , це науково-технічний прогрес. Він дав іненсивный поштовх розвитку індустрії і привів до ускладнення виробів, що випускаються промисловими підприємствами. Це викликало ускладнення виробничих і господарських процесів, загострило конкуренцію на ринках, де продукція домінуючого масового виробництва стала уступати продукції невеликих фірм, що за своїми споживчими властивостями виявлялася максимально наближеною до запитів покупців. На підприємствах масового і крупносерийного виробництва пошук підвищення ефективності своєї діяльності привів до необхідності перебудови організації бізнесу, зокрема, до самостійного функціонування складальних процесів (основне виробництво) і процесів, їх обслуговуючих. Формовані структури, стаючи самостійними фірмами, спеціалізувалися на виготовленні заготівель, що комплектують вироби, просуванні виробів на ринках збуту, рекламі тощо. Перебудова організаційно-виробничих, фінансових, адміністративних процесів в умовах становлення корпоративного функціонування зажадала пошуку нових рішень в області керування.

Цей же історичний період характеризується проривом в області наукових досліджень, пов'язаних з удосконалюванням керування складними економічними об'єктами, які стали розглядатися як складні системи, а управління ототожнюватися з інформаційним процесом. Праці ряду вчених в області автоматичного регулювання (управління), попередників Норберта Вінера (США), якому властиво належить першість розкриття науки кібернетики з позицій технічної, електронно-обчислювальної й інформаційної спрямованості, стали фундаментом науки про загальні закони отримання, зберігання, передачі й перетворення інформації в складних управляючих системах.

Наукові дослідження в області системного застосування ЕОМ для вирішення задач управління привели до розвитку теорії інформації, теорії кодування, сформувався як самостійний науковий напрямок інформатика - область знань і досліджень автоматизованої обробки алфавітно-цифрової інформації. Результати наукових досліджень лягли в основу розробки методології застосування технічних і програмних засобів для вирішення задач різної практичної спрямованості. Спочатку досягнення в області використання ЕОМ були зосереджені на реалізації військових і тактичних задач, де розвиток методики концентрувався на створенні програмного забезпечення рішення оптимізаційних задач, які через велику трудомісткість обробки інформації до використання ЕОМ не могли бути вирішені досить ефективно. Але інтенсивний розвиток обчислювальної техніки, підвищення можливостей ЕОМрозширило сфери їх застосування і  не могло обійти таку велику і надзвичайно затребувану суспільством сферу діяльності, як економіку. Тому, як за кордоно, так і в нашій країні був покладений початок створенню в економічних об'єктах (організаціях різного типу функціональної спрямованості) людино-машинних інформаційних систем і інформаційних технологій. Призначенням ІС і ІТ став не тільки інформаційний супровід виробничих і господарських процесів, вирішення функціональних задач управління всередині організації, але й інформаційна взаємодія між різними зв'язаними між собою у виробничому, господарському, інформаційному аспектах організаціями.

Стало зовсім очевидним, що створення інформаційних систем організаційного управління відкриває величезні перспективи в підвищенні ефективності діяльності організацій. Однак досягнуто це могло бути за умови корінного поліпшення організації виробничих і господарських процесів і формування методичних основ створення та функціонування ІС і ІТ. Незважаючи на те, що в 70-х рр. в економіці в основному використовувалися великі електронні обчислювальні машини, розвиток методики створення і застосування ІС і ІТ ішов дуже інтенсивно. Наукова думка була зосереджена на розробці єдиних методичних підходів, що поклали початок створенню регламентів і стандартів, що забезпечили надалі  однаковість у проектуванні ІС та ІТ, їх інформаційну взаємодію між різними економічними об'єктами і поступовий перехід від використання технічних і програмних засобів для вирішення окремих економічних задач до комплексного охоплення автоматизацією функцій управління по конкретних напрямках виробничої і господарської діяльності організацій.

Такими методичними підходами, сформульованими академіком В.М. Глушковим як науково-методичні положеннями й практичними рекомендаціями зі створення загальнодержавної автоматизованої інформаційної системи (ЗДАС), були сформульовані основні принципи побудови автоматизованих систем: системністі, розвитку, інформаційності, сумісності, стандартизації і уніфікації, декомпозиції та ефективності.

Принцип системності є найважливішим при створенні, функціонуванні і розвитку ІС. Він дозволяє розглядати досліджуваний економічний об'єкт (організацію), як єдине ціле; виявити на цій основі різноманітні типи зв'язків між його структурними елементами, що забезпечують цілісність системи; встановити напрямки виробничо-господарської діяльності організації та реалізовані нею конкретні функції. Принцип системності припускає проведення в організації двохаспектного аналізу, що одержав назву макро- і мікроаналізу.

При макроаналізі система й (або) її елементи розглядаються як частина системи більш високого порядку. Особлива увага приділяється інформаційним зв'язкам: встановлюються їх напрямки руху, виділяються й аналізуються ті зв'язки, що обумовлені метою функціонування і вивчення об'єкта (організації), а далі вибираються найбільш кращі, що реалізують задані цільові функції, які при вивченні ранжуються по пріоритетах і враховуються в процесі проектування ІС.

При мікроаналізі вивчаються всі аспекти діяльності організації, аналізуються її структурні складові (включаючи діяльність на кожному робочому місці) з метою виявлення функціональних характеристик, що проявляються через зв'язки з іншими елементами і зовнішнім середовищем.

Для організаційної структури управління економічним об'єктом, а значить і для проектованої ІС найбільш характерна багаторівнева, ієрархічна структура з вертикально субпідрядними елементами (підсистемами).

Ієрархічна структура створює відносну свободу дій над окремими елементами для кожного рівня системи s можливість сумісності локальних критеріїв оптимальності з глобальним критерієм оптимальності функціонування системи в цілому; забезпечує відносну гнучкість системи управління і можливість пристосовуватися до  умов, що змінюються; підвищує надійність за рахунок можливості введення елементної надмірності, упорядкування напрямків потоків інформації. Переваги ієрархічних структур сприяли їх широкому використанню в системах управління і до останнього часу визначали організаційно-функціональний підхід до створення ІС. Накопичений при цьому досвід вплинув  на сучасний процесний підхід до проектування інформаційних систем.

Практичне значення застосування системного принципу полягає в тому, що він дозволяє в доступній для аналізу формі не тільки виявити інтересуюче творців системи все істотне в діяльності організацій, але й використовувати комп'ютерне моделювання для дослідження поведінки проектованої системи в конкретних заданих експериментатором умовах. Тому в основі створення ІС лежить метод моделювання, що дозволяє знаходити найбільш прийнятні і обґрунтовані проектні рішення, варіанти побудови системи і тим самим забезпечувати найбільшу ефективність функціонування організації.

Принцип розвитку  полягає в тому, що ІС створюється з урахуванням можливості постійного поповнення і відновлення функцій системи і видів її забезпечення. Передбачається, що виробничі та управлінські процеси еволюціонують, ускладнюються, перебудовуються організаційні структури економічних об'єктів, що викликає необхідність нарощування обчислювальних потужностей ІС, оснащення їх новими технічними і програмними засобами для постійного поповнення і відновлення розв'язуваних задач, розширення інформаційного фонду, створюваного у вигляді баз і сховищ даних, баз знань.

Принцип інформаційної спрямований на детальне і всебічне вивчення інформації та інформаційних процесів, що супроводжують процеси управління ЕО. Мається на увазі вивчення інформації в семантичному (змістовному), синтактическом (знаковому) і прагматичному (корисність) аспектах. Крім теоретичної спрямованості вивчення інформації необхідно для проектування АРМ, систем передачі, зберігання, обробки даних, захисту інформації, де знання об’ємів, змісту і корисності відомостей є основними.

На інформаційному підході до аналізу управлінських процесів і проектуванню інформаційних потоків у вигляді електронних документообігів ґрунтується об’єктно-орієнтований метод моделювання інформаційних процесів і автоматизація проектувальних робіт.

Принцип сумісності полягає в забезпеченні здатності взаємодії ІС різних видів, призначень, рівнів у процесі функціонування економічних об'єктів. В процесі проектування повинне бути забезпечена системна єдність методичних підходів в вирішенні проблем інформаційної, технічної, програмної сумісності знов створюваних ІС управління. Єдність методичних підходів відбивається в нормативно-правових документах, що регламентують процес розробки, документування, приймання і експлуатації ІС. Це міжнародні і вітчизняні стандарти (ДЕРЖСТАНДАРТ), галузеві й відомчі нормативні матеріали, регламенти, протоколи, стандарти організацій. Наприклад, з комплексу державних стандартів нашої країни можуть бути названі такі: комплекс стандартів і керівних документів на автоматизовані системи "Інформаційна технологія", єдина система стандартів автоматизованої системи управління (єдина система програмної документації (ЄСПД) та ін. Значний внесок у створення єдиних підходів у методику проектування і функціонування ІС в умовах інтенсивного розвитку інформатизації, вносять міжнародні організації, зокрема  Міжнародна організація по стандартизації ІSO (Іnternatіonal Organіzatіon for Standardіzatіon), що створила основу для розробки широкого комплексу міжнародних стандартів відкритих систем OSІ (Open Systems Іnterconnectіon).  Широко використовуються стандарти, що регламентують язикові засоби інформаційної обробки, комунікаційні технології і організацію обчислень, міжоб’єктну взаємодію і т.п.

Принцип стандартизації і уніфікації полягає в необхідності застосування типових, уніфікованих і стандартизованих елементів функціонування ІС. Це насамперед  відноситься до складових інформаційної, технічної, програмної та іншої  підсистем, що забезпечують впровадження ІТ. Використання в практиці створення і розвитку ІС цього принципу дозволяє скорочувати часові, трудові і вартісні витрати на створення ІС при максимально можливому використанні накопиченого досвіду у формуванні проектних рішень і впровадженні автоматизації проектувальних робіт, забезпечує багатоаспектна взаємодія ІС.

Принцип декомпозиції використовується як при вивченні особливостей властивостей елементів і системи в цілому, так і при створенні ІС на новій інформаційно-технологічній базі. Принцип заснований на поділі системи на частині і виділенні окремих комплексів робіт, що створює умови для більш ефективного аналізу існуючого стану управлінської діяльності, вивчення особливостей вирішення функціональних задач для наступного моделювання конкретних аспектів управлінської діяльності і перекладу на автоматизовану технологію.

Принцип ефективності полягає в досягненні раціонального співвідношення між витратами на створення ІС і цільовим ефектом, який може бути отриманий при її функціонуванні.

Як правило, крім основних принципів для ефективного керування виділяють також ряд локальних принципів, що деталізують загальні і організаційно-технологічні (вирішення нових задач, автоматизації інформаційних потоків і документообігу, автоматизації проектування), застосування яких спрямовано на вдосконалення методики проектування  організації функціонування ІТ. Використовувані при цьому регламенти спрямовані не тільки на впровадження формалізованих методів опису бізнес-процесів, структурування даних, надання інтерфейсних зручностей користувачеві для роботи в новому інформаційно-технологічному середовищі, але й на забезпечення інформаційно-технологічної взаємодії між різними ІС при мінімізації витрат на їх створення і дотримання критерію вартість/якість при функціонуванні ІС і ІТ.

Досвід створення ІС і ІТ в управлінні економічними об'єктами показав, що ефективність функціонування організації залежить не стільки від рівня автоматизації інформаційних процесів, скільки від цілеспрямованості, аналітичності, регламентованості процедур самої управлінської діяльності, в обґрунтованості прийнятих фахівцями (економістами, менеджерами, керівниками) рішень. Тому на перший план вийшла розробка методики створення регламентованої технології вирішення функціональних задач, аналізу і підготовки до прийняття рішень, впровадження цілеспрямованих, науково-обґрунтованих процедур керування організацією. Така технологія досягається в процесі проектування, в основі якого лежить системно-технічний, інженерний підхід. Проектування управлінських процесів в економіці за цією методикою, що почалася з впровадження ПК у 80-і рр. одержало назву бізнесу-інжинірингу.

Під бізнес-інжинірингом розуміється виконання комплексу, проектувальних робіт з розробки методів і процедур керування бізнесом, коли без зміни прийнятої структури управління в організації (підприємстві, фірмі) досягається поліпшення її фінансового становища.

Метою бізнес-інжинірингу є забезпечення фахівцеві (економістові, менеджерові, керівникові) найбільш сприятливих умов роботи з метою підвищення прибутковості організації за рахунок досягнення ефективності виробництва, зниження собівартості проектних робіт, скорочення внутрішніх витрат, підвищення професійної підготовки, відповідальності, продуктивності праці персоналу, а в підсумку - збільшення обсягу продажів, надання більш широкого спектру послуг на ринку. Бізнес-інжиніринг для вдосконалення управління виробничими і господарськими процесами використовує системно-технічний і структурно-функціональний підходи в проектуванні (рис. 4.1), які застосовуються при створенні ІС і ІТ, що дозволяє більш результативно використовувати переваги нових інформаційних технологій і людських ресурсів для досягнення успіху і запобігання ризиків від неефективної управлінської діяльності.

На зміну існуючої на ранніх етапах розвитку автоматизованої обробки економічної інформації практики, коли впровадження ІТ велося без попереднього впорядкування організаційних процедур управління і ув'язування цих робіт із проектуванням ІС і ІТ, бізнес-інжиніринг ввів обов'язковий набір прийомів і методик, які організація повинна використовувати для проектування бізнесу у відповідності зі своїми цілями. Діяльність організації розглядається як процес, що може бути спроектований, змодельований, і якщо необхідно, то перепроектований відповідно до  інженерних принципів з урахуванням поставлених цілей.

Рис.4.1 -  Структурно-функціональна організація ЕО й складові  ІС

Реалізація інжинірингу будується на комп'ютеризації робочих місць фахівців і застосуванні ними для проектування бізнесу ряду методик:

-   виділення покрокових процедур проектованого процесу;

-   впровадження  процедури, що описує систему позначень;

- використання евристик і прагматичних рішень, що дозволяють описувати ступінь відповідності спроектованого варіанта бізнесу заданим цілям.

Впровадження інжинірингу відкрило можливість накопичувати досвід і реалізовувати важливі проблеми, поєднуючи в єдиний процес проектування впорядкування управлінських процедур, розробку нових інформаційних технологій і системи підтримки прийняття рішень.

Рішення цих складних проблем взяли на себе спеціалізовані фірми. Такими фірмами стали консалтингові, що займаються консультаційною роботою і підготовкою проектних рішень і фірми по створенню тематичних прикладних програм. Так, набула широкої популярності і завоювала ринок програмних продуктів компанія - розроблювач "1C", що випускає програмні комплекси "1C: Бухгалтерія" з розширеними інструментальними можливостями автоматизації рішення бухгалтерських задач у різних організаціях (галузеві системи "Промисловість", "Торгівля", "Бюджетні організації", "Будівництво" і ін.). Завдяки закладеним в них конструкторським особливостям програмні комплекси АРМ забезпечують користувачам можливість виконання будь-яких розрахунків, складання звітності в необхідних формах, видачу інформації в потрібних режимах.

Комплексне вирішення функціональних задач банківських систем автоматизується протягом  більше десяти років програмними засобами компаній "Диасофт", "Інверсія", R- Style Soft Lab, Іntel, Hewlett- Packard та інші, що створюють інтегровані автоматизовані банківські системи, спрямовані на вдосконалення керування банківським бізнесом, підвищення його ефективності.

Керуючись міжнародними і вітчизняними державними стандартами, кваліфіковані фахівці, програмісти, проектувальники створюють програмне забезпечення як для індивідуальних АРМ фахівців економічних, фінансових служб організацій, так і для комплексного вирішення функціональних задач в умовах застосування відкритих обчислювальних систем конкретної спрямованості (управління матеріальними ресурсами, фінансами, логістичними процесами, обліковими операціями й т.п.). Для промислових підприємств створюються і вводяться в експлуатацію системи (підсистеми) підготовки і обліку виробничої діяльності. Актуальним при цьому виявилося створення систем (підсистем) з виділенням комплексу задач керування на рівні окремих технологічних підрозділів підприємства. Такі системи (підсистеми) автоматизують виконання комплексу взаємозалежних функцій, які включають обробку облікової інформації, збір і попередню підготовку поступаючих в систему даних з керування технологічними процесами або об'єктами для їх наступної обробки і аналізу. Автоматизація включає також підготовку даних і задач для автоматизованого вирішення задач планування і аналізу виробничої діяльності підприємства, необхідних для прийняття оперативних рішень, що впливають на невеликий часовий період роботи підприємства або на обмежене коло його діяльності. Як  приклади таких систем можуть бути названі: MRP - Materіal Requіrement Plannіng (системи планування потреб у матеріалах); MRP ІІ - Manufacturіng Resource Plannіng (системи планування ресурсів виробництва); CRP - Computіng Resource Plannіng (система планування виробничих потужностей); САЕ - Computіng Aіded Engіneerіng (автоматизовані системи інженерного проектування - САПР); усілякі облікові системи й т.п.

Наведені ІС управління та ІТ створюють фахівцеві, економістові, менеджерові реальні і сприятливі умови комп'ютерного моделювання стосовно до конкретних найменувань виробів (продукції, послуг) "наскрізних" управлінських процесів для їх аналізу, вибору і впровадженню найбільш сприятливого за фінансовими показниками варіанта.Тим самим досягається значне поліпшення організації управлінської діяльності та інформаційного обслуговування працівників управління, керівників відповідних підрозділів організації при прийнятті ними обґрунтованих рішень. Реальним стало створення методики і впровадження в повсякденну практику управлінської діяльності формування бізнес-процесів.

Під бізнес-процесом розуміється цілісний опис основних видів діяльності організації (підприємства, фірми, банку, корпорації) і її проекції на організаційні структури, з урахуванням розвитку взаємодії між учасниками.

Розвиток ринкових відносин пред'являє до організації управління, менеджменту високі вимоги, змушуючи постійно переглядати технологію виконання виробничих і фінансових процесів, вводити використання інформаційних технологій для підвищення якості продукції, надаваних послуг, шукати резерви підвищення ефективності, як правило, нетривіальними методами. Не тільки проектування, але й функціонування бізнес-процесів залежить повністю від використання фахівцями (економістами, менеджерами, керівниками середнього і верхнього рівнів керування організацією) досягнень в області нових інформаційних технологій, що відкрило шляхи до використання корпоративних  ІС і Інтернет-технологій для активізації бізнесу.

Можливості підключення до послуг глобальної комп'ютерної мережі, роботи з електронними каталогами товарів, їх придбання у віддалених постачальників дали споживачам можливість пред'являти більш високі вимоги до виробників і стимулювати конкуренцію.

Як показала закордонна практика, робота економістів, менеджерів у сфері автоматизованих інформаційних технологій на обладнаних необхідними інструментальними засобами робочих місцях створила їм сприятливі умови для пошуку неординарних варіантів переходу від сформованих роками методів роботи до нових, що дає значне збільшення економічного ефекту. Створення такого складного організаційно-технологічного комплексу методичних рішень, спрямованого на поліпшення управління бізнесом одержало назву реінжиніринг бізнес- процесів.

Реінжиніринг бізнес- процесів  (BPR — Business process reengi-neering) з'явився в закордонній практиці на початку 90-х років і розглядався як подальший розвиток методів інжинірингу і, зокрема , системно-технічного і інформаційного підходів до розвитку проектування бізнес- процесів [28].

В умовах застосування реінжинірингу об'єктами вивчення і проектування є протікаючі в організації (комерційній структурі) бізнеси-процеси. Основна задача реінжинірингу - перепроектування діючої системи управління і створення на базі інтегрованої інформаційної системи нової технології управління бізнесом, завдяки якій повинні бути реалізовані поставлені цілі, отримані маючі цінність для споживача результати, а для організації (підприємства, фірми, банку, корпорації) досягнути бажаного економічного ефекту, тобто, поліпшення таких показників діяльності організації, як вартість, якість, послуги, темпи розвитку. Досягається це насамперед  тим, що реінжиніринг передбачає заміну ієрархічного (структурного), строго функціонального принципу управління всередині організації на процесний (міжфункціональний), що повинен забезпечувати підвищення якості виробленої продукції (послуг) за рахунок формування потоку робіт, що переходять від одного виконавця до іншого, або від одного підрозділу до іншого (рис. 4.2).

Під процессным підходом розуміється організація і управління діяльністю підприємства, орієнтовані на бізнес-процеси, а системне управління підприємством спрямовано на керування як кожним бізнес- процесом окремо , так і взаємодією процесів між собою, забезпечуючи при цьому якість технологій виконання бізнес-процесів в рамках існуючої або переглянутої організаційної структури підприємства. На рис. 4.3. надано схему організаційної взаємодії АРМ фахівців при реалізації реінжинірингу бізнесу для досягнення цільових показників і економічного успіху.

Проект по реінжинірингу бізнесу включає такі етапи: розробку образа майбутньої організації; аналіз існуючого бізнесу; розробка та  впровадження   нового   бізнесу.   При   цьому   оновлюються   і   підходи  до проектування ІС, де нові ІТ повинні служити технологічною платформою реального реінжинірингу в організації та платформою нових відносин і можливостей

людей у комп'ютеризованих колективах. Повинні створюватися проектні рішення, що передбачають вплив змін БП на нові ІТ- Архітектури і насамперед,  на архітектури систем з базами даних.

Проектування ґрунтується на системному та інформаційному підходах, вивченні потоків робіт і комп'ютерному моделюванні бізнес- процесів. Побудова процессной моделі підприємства передбачає виділення на верхньому рівні розгляд і декомпозицію наступних видів бізнес-процесів:

-  основні бізнес- процеси (виробництво продукції, послуг);

- допоміжні бізнес-процеси (забезпечення материальними, фінансовими, технічними, информаційно-технологічними та іншими ресурсами);

                  Рисунок 4.2 - Принципова схема взаємодії основних і допоміжних   

                                          бізнес- процесів в організації

- бізнес-процеси управління підприємством (стратегічне, тактичне, оперативне управління).

Використовуючи декомпозицію досліджуваного процесу, аналізуються і уточнюються фактори, що визначають керування якістю його виконання, формуються фундаментальні цілі функціонування організації, виявляються ключові фактори успіху, які необхідні і достатні для досягнення бажаних результатів. Для аналізу і проектування нової інформаційної технології застосовуються об'єктний і функціонально-технологічний методи, що дозволяють створити процесно-ориентований спосіб організації менеджменту, відповідаючий вимогам досягнення поставлених перед організацією проблем і забезпечуючий реальні можливості інформаційного супроводу управлінських процесів.

Початок такої інтеграції в удосконалюванні управлінської діяльності на базі нової ІТ- платформи почапвся з створення інтегрованої системи менеджменту (управління) якістю (СМЯ) продукції на базі міжнародного ІSO 9001- 2000 і державного стандарту (Системи менеджменту якості).

Система менеджменту якості (СМЯ) ґрунтується на ІС, що підтримує автоматизоване документування процесів забезпечення якості продукції (послуг) на всіх стадіях життєвого циклу її виробництва, а також автоматизоване управління цими процесами з  документальним супроводом. Як показала практика, найбільші проблеми на підприємстві викликає початковий етап реалізації СМЯ як людиномашинної системи з високим ступенем автоматизації. Реалізація завжди пов’язана з оволодінням виконавцями (економістами, менеджерами, фахівцями інших профілів) методами роботи за твердими регламентами і процедурами. Тому результативність освоєння і впровадження таких інтегрованих систем залежить, по-перше, від того, наскільки чітко визначені розроблені керівництвом організації стратегії СМЯ, і, по-друге, від професіоналізму і здатності людей, що створюють і експлуатують інтегровані системи.

Однак найбільш логічним є підхід до побудови корпоративної системи управління через інтеграцію розглянутих додатків, тобто ERP, ВРМ, OLAP, хоча для цього підприємству потрібно проводити аналіз і детальну оцінку як поточного, так і планованого рівня розвитку організації. Справа в тому, що порядок впровадження програмних засобів (додатків) повинен відповідати послідовності фаз удосконалення управління.

Методики реінжинірингу, відвівши ІС і ІТ провідну роль у реорганізації управлінських процесів для підвищення ефективності бізнесу, не могли не зробити впливу на характер і організацію діяльності самих інформаційно-технологічних служб економічних об'єктів. Процесний підхід до організації виробництва продукції (послуг) і управлінню виділив використання ІС і ІТ у ранг допоміжних (забезпечуючих) бізнес-процесів, що цілком виправдано.

Наприклад, нова інформаційна технологія у вигляді багатофункціонального програмного продукту або телекомунікаційної мережі не вирішує сама по собі проблему бізнесу. Реальним рішенням стає новий, більше високої якості зроблений підприємством продукт (послуга) або організація обслуговування клієнта (споживача), які завдяки ІТ та застосуванню фахівцями ПК, приносять організації економічний ефект.

Інакше кажучи, ІС роблять послуги, дають можливість фахівцям (менеджерам) реалізувати методики і бізнес-процеси керування на практиці. По суті справи ІТ забезпечує менеджерові персоніфікований, тобто враховуючий його персональну роль у процесі керування, погляд на стан бізнесу. Безумовно, послуги ІС повинні охоплювати всю організацію і передбачати спільний доступ до даних, щоб усі учасники процесу керування могли обмінюватися необхідною інформацією.

Досвід впровадження реінжинірингу бізнес-процесів показав необхідність чіткого поділу відповідальності бізнес-підрозділів і інформаційно-сервісної служби (Іс-служби). Іс-служба надає першим інформаційно-технологічні послуги і забезпечує ним як основні, так і допоміжні бізнеси-процеси. Функціонуюча на базі ІТ-платформи корпоративна ІС вбудованими проблемно-орієнтованими модульними додатками для .автоматизації інформаційного супроводу бізнес-процесів організації, дозволяє виділити в ІС діючі в ній інформаційно-технологічні процеси для управління й розглядати їх як основні бізнес-процеси Іс-служби. Стосовно до ІС-служби - це управління конфігураціями технічних і програмних засобів, керування змінами методик, даних, програмних засобів, керування інцидентами, пов'язаними із захистом інформації, керування сервісними угодами й т.п.

Таким чином, сучасна корпоративна ІС - це система інформаційно-управляюча, в якій використовуються інформаційні і комп'ютерні технології, що вимагають постійного відновлення та супроводу. Для підвищення ефективності віддачі від фінансових вкладень в ІС і ІТ, підвищення якості надаваних послуг керівники організацій можуть вибрати один із двох сучасних шляхів. Перший - провести реформування внутрішньої ІС-служби організації на основі процессного принципу керування, у результаті чого з рівня допоміжних процесів вона повинна перейти на рівень стратегічного бізнес- партнера організації. Другий шлях передбачає поступову передачу функції ІС у зовнішні організації за темою аутсорсинга, що фактично може привести до розформування ІС як штатної служби організації або трансформації її у відділ, що буде займатися управлінням зовнішніми постачальниками послуг.

Поняття "аутсорсінг" (outsourcіng) трактується як підхід до створення системи управління компанією, при якому виконання деякого комплексу взаємозалежних робіт зі створення, впровадження і/або супроводу системою передається сторонньої організації. Такими організаціями можуть бути консалтингові фірми й фірми - розроблювачі додатків, які стосовно до ІС- служби за умови передачі їм на умовах аутсорсинга робіт, наприклад з аналіза, проектування й супроводу  програмних продуктів (за винятком режимів таємності), можуть цілком їх здійснити.

Справа в тому, що великі підприємства, банки, інші організації, як правило, вдаються до допомоги цих фірм, тому що вони мають у своєму розпорядженні досвідчених висококваліфікованих фахівців у сфері розробки програмних продуктів, а також мають інструментарій (комп'ютери, програмне забезпечення), що відповідає всім вимогам останніх досягнень для створення ІС, наближених до західних ІТ міжнародного рівня. Тому вже є значний досвід протокольної взаємодії організації, консалтингової фірми й фірми - розроблювача додатків, щоправда, поки в основному при створенні сучасних ІС управління організацією. Що стосується аутсорсінга, те, очевидно, в Україні, ця справа найближчого майбутнього.