Еволюція та зміст мотивації як загальної функції менеджменту

Еволюція та зміст мотивації як загальної функції менеджменту

Для      того,  щоб    ефективно      рухатися      до      мети,керівник має      не       тільки

спланувати  й    організувати   роботу, а й    змусити   людей   виконувати   її  згідно   з

опрацьованим планом.

Мотивування    –     це          вид          управлінської        діяльності,спрямований  на

спонукання певної особи (осіб) до діяльності для досягнення цілей організації.

Мотивування передбачає:

– стимулювання          за          допомогою         зовнішніх          факторів(моральне та

матеріальне);

– мотивування внутрішніх (психологічних) спонукань до праці.

Мотивація сприяє можливості виявлення таких характеристик діяльності, як:

зусилля; старанність; наполегливість; добросовісність; спрямованість.

Мотивування базується на таких категоріях:

1) потреба – усвідомлена відсутність чого-небудь. Потреби поділяють на:

–      потреби          першого          роду(первісні),   які           за          своєю           сутністю           є

фізіологічними (потреби в їжі, сні тощо);

– потреби  другого  роду (вторинні), які  носять  соціально-психологічний

характер (потреби в повазі, владі, визнанні заслуг тощо).

Потреби    першого     роду     закладені     в      людину     генетично,а другого –       є

наслідком    її     соціальної    життєдіяльності.Потреби  неможливо    безпосередньо

спостерігати або вимірювати. Щодо їхнього існування можна зробити висновок

лише спостерігаючи за поведінкою людей.

Потреби         викликають          у           людини          бажання(прагнення)          до                                 їхнього

задоволення. Тому сутність  мотивації у  організації  зводиться  до  створення

умов, що дозволяють працівникам відчувати, що вони можуть задовольнити свої потреби такою поведінкою, яка забезпечує досягнення цілей організації;

2)                     мотив – внутрішня спонукальна сила, яка змушує людину щось робити або поводитися певним чином(орієнтація, установка, бажання, інстинкти, імпульси);

3)                     стимул – зовнішня причина, що спонукає людину діяти для досягнення певної мети;

4)                      винагорода – те, що людина вважає для себе цінним. Розрізняють два типи винагородження:

– внутрішнє. Це задоволення від спілкування з колегами,почуття досягнення результату, задоволення від корисності зробленого продукту. Внутрішня винагорода забезпечується шляхом створення хороших умов праці і точною постановкою завдань;

– зовнішнє. Вона може виступати у вигляді як матеріальної винагороди, так і моральної. Матеріальна – зарплата, додаткові виплати, премії, оплата виз-начених витрат. Моральна – присвоєння звання «кращий працівник», похвала, оцінка в наказі тощо.

Спрощену модель процесу мотивації можна представити у вигляді такої схеми (рис. 7.1).

Внутрішні потреби

викликають

Спонукання або мотиви

Рис. 7.1. Спрощена модель процесу мотивації

Історичний аспект мотивації. Виділяють три підходи до мотивації: традиційний, з позиції людських відносин і людських ресурсів.Новітні теорії мотивації утворять ще один,четвертий напрям, що одержав назву сучасних підходів.

Традиційний підхід. Найстріший спосіб навмисного впливу на людей з метою виконання завдань організації здійснювався за допомогою примусу й заохочення (метод «батога й пряника»). До початку XX століття ці умови мало

в чому змінилися. Однак Тейлор і його послідовники зрозуміли неефективність злидарського становища працівників. Була визначена денна норма виробітку, а працю понад цю норму почали оплачувати пропорційно її .величиніУ

впливають на поведінку людини, поясненні того, якими способами працівники прагнуть до винагороди.Нарешті, теорії підкріплення досліджують на

навчанні працівників на прийнятних у процесі праці зразках поведінки.

Скачано с www.znanio.ru