Форми безготівкових розрахунків в Україні

Форми безготівкових розрахунків в Україні

Всі безготівкові розрахунки виконуються через обслуговуючий банк, в якому підприємство зберігає грошові кошти.

В Україні безготівкові розрахунки здійснюються згідно з Інструкцією «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» за такими формами:

-         меморіальний ордер,

-         платіжними дорученнями,

-         платіжними вимогами-дорученнями,

-         чеками,

-         акредитивами,

-         векселями,

-         платіжними картками,

-         електронними розрахунковими документами.

Підприємство самостійно обирає форму розрахунків з іншими підприємствами, організаціями й установами.

Меморіальний ордер – розрахунковий документ, який складається за ініціативою банку для оформлення операцій щодо списання коштів з рахунку платника і внутрішньобанківських операцій відповідно до Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та нормативно-правових актів Національного банку.

Платіжне доручення являє собою бланк встановленої форми, який підприємство подає до обслуговуючого банку для перерахування зазначеної суми зі свого рахунку. Банки приймають до виконання платіжне доручення протягом 10 календарних днів з дати його заповнення. Платіжне доручення складає платник і подає його в банк для оплати. Банк перераховує одержувачу грошові кошти за їх наявності на поточному рахунку.

Платіжна вимога-доручення – це комбінований документ. Верхня частина якого є вимогою постачальника (одержувача коштів) покупцеві (платникові) сплатити вартість поставленої продукції, виконаних робіт, наданих послуг. Нижня частина – доручення платника своєму банкові перерахувати з його рахунка зазначену суму. Платіжна вимога-доручення надходить в банк платника. За його згодою відбувається оплата за продукцію (товари, роботи, послуги). При цьому вимога відривається від доручення та залишається у платника, а доручення завіряється печаткою і підписами платника, як згода про оплату. Банк перераховує одержувачу грошові кошти за їх наявності на поточному рахунку (використовується рідко).

Чек – це письмове розпорядження чекодавця банку, який веде його рахунок, сплатити чекодавцю зазначену у чеку суму грошових коштів. Чеки використовують юридичні особи між собою. Розрахунки чеками між фізичними особами не здійснюються. Для розрахунків чеками, у банку необхідно придбати чекову книжку. Чекові книжки є лімітовані і не лімітовані. Джерелом лімітованих чекових книжок є лімітований чековий рахунок, відкритий клієнтом у банку. Джерелом не лімітованих чекових книжок є позикові рахунки, на яких ведеться облік виданих клієнту кредитів. (дія нелімітованих чекових книжок припинена, лімітовані – використовуються рідко). Термін дії виписаного чека – 10 робочих днів без урахування дня його заповнення.

Чекові книжки є розрахункові та грошові. При розрахунку грошовими чеками власник рахунку дає розпорядження своєму банку на перерахування грошових коштів чекодержателю. Для розрахунків розрахунковими чеками певна сума коштів вноситься на особливий рахунок – рахунок лімітованої чекової книжки.

Акредитив – являє собою депонування грошових коштів на окремому рахунку у будь-якому банку(або банку постачальника) для оплати постачальнику за продукцію (товари, роботи, послуги). При цьому розрахунки здійснює банк самостійно без участі власника рахунку за наявності документів постачальника на відвантажену продукцію (товари, виконані роботи або надані послуги), які подаються у банк, де відкрито акредитив.

Акредитиви бувають покриті і непокриті. Покритий - акредитив, для здійснення платежів за яким завчасно бронюються кошти платника в повній сумі на окремому рахунку в банку-емітенті або у виконуючому банку. Непокритий - акредитив, оплата за яким (якщо тимчасово немає коштів на рахунку платника) гарантується банком- емітентом за рахунок банківського кредиту.

Акредитив може бути відкличним або безвідкличним. Це зазначається на кожному акредитиві. Якщо немає такої позначки, то акредитив є безвідкличним.

Відкличний акредитив може бути змінений, або анульований банком платника за його дорученням без погодження з постачальником (бенефіціаром). Усі розпорядження про зміни умов відкличного акредитива або його анулювання заявник може надати бенефіціару лише через банк-емітент, який повідомляє виконуючий банк, а останній - бенефіціара.

Безвідкличний акредитив - це акредитив, який може бути анульований або умови якого можуть бути змінені лише за згодою на це бенефіціара, на користь якого він був відкритий. Безвідкличний акредитив, що підтверджений виконуючим банком, не може бути змінений або анульований без згоди виконуючого банку.

Безвідкличний акредитив - це зобов'язання банку-емітента сплатити кошти в порядку та в строки, визначені умовами акредитива, якщо документи, що передбачені ним, подано до банку, зазначеному в акредитиві, або банку-емітента та дотримані строки та умови акредитива. Бенефіціар може достроково відмовитися від використання акредитива.

Вексель – це письмово оформлене боргове зобов’язання встановленого зразка, яке засвідчує безумовне грошове зобов’язання векселедавця сплатити після настання строку певну суму грошей власнику векселя (векселедержателю). Вексель належить до цінних паперів, які характеризуються як документи, що підтверджують майнові права, здійснення і передача яких можлива лише при його пред’явленні. Векселі бувають прості, переказні, відсоткові і безвідсоткові. (розрахунки векселем є діючими між крупними підприємствами)

Платіжна картка – спеціальний платіжний засіб у вигляді емітованої, в установленому законодавством порядку, пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу грошей з рахунку платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування грошей зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання грошей у готівковій формі в касах банків, фінансових установ, пунктах обміну іноземної валюти уповноважених банків та через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.

Розрахунки можуть здійснюватися за допомогою таких банківських платіжних карток (БПК):

1.     Корпоративна картка (БПК надана банком підприємству і використовується його працівниками для готівкових і безготівкових розрахунків).

2.     Зарплатна картка (БПК надана банком працівникам підприємства і використовується для отримання зарплати через мережу банків і банкоматів).

3.     Розрахункова картка (БПК надана банком для фізичних осіб для проведення безготівкових розрахунків за матеріальні цінності, в т.ч. товари, через спеціалізовані торгові термінали, а також для переведення в готівку грошових коштів.

4.     Накопичувальна картка (БПК надана банком юридичним та фізичним особам для накопичення грошових коштів, для розрахунків і отримання зарплати, або для переведення в готівку грошових коштів.

Емісія платіжних карток і здійснення операцій з їх використанням у межах України проводиться банками, що мають банківську ліцензію Національного банку України. За наявності такої ліцензії банки мають право здійснювати емісію платіжних карток і здійснювати операції з їх використанням без отримання дозволу на здійснення цих операцій.

Платіжна картка є власністю емітента і надається клієнту або його довіреній особі відповідно до умов договору з клієнтом, за винятком неперсоніфікованих наперед оплачених платіжних карток, що можуть видаватися емітентами без обов'язкового оформлення договору в письмовій формі.

Фізичним особам, які не є суб'єктами підприємницької діяльності, емітент надає особисті платіжні картки, а юридичним особам і фізичним особам - підприємцям - корпоративні платіжні картки.

Зарахування (поповнення) коштів на картрахунки фізичних осіб і фізичних осіб - підприємців, які здійснюють свою діяльність без створення юридичної особи, може виконуватися за рахунок унесення готівкових коштів через касу свого або іншого банку, через банкомати, які підтримують ці функції (депозитні банкомати), шляхом переказу коштів з інших поточних або депозитних рахунків, а також з рахунків інших осіб за їх дорученням і здійснюється з урахуванням обмежень (у тому числі режиму картрахунків в іноземній валюті), установлених законодавством України.

Зарахування (поповнення) коштів на картрахунки юридичних осіб здійснюється з їх поточних рахунків і за рахунок готівки, що вноситься в установленому порядку до каси банку-емітента, яка була повернена довіреною особою клієнта в касу юридичної особи як невикористана або як відшкодування за кошти, використані понад установлені норми витрат.

У разі втрати платіжної картки клієнт або її держатель має негайно повідомити про це емітента. В іншому разі емітент не несе відповідальності за переказ грошей, ініційований за допомогою цієї платіжної картки, до отримання такого повідомлення, якщо інше не передбачено договором.

Емітент зобов'язаний тимчасово призупинити здійснення операцій з використанням платіжної картки, а також вжити заходів з її вилучення в разі отримання заяви безпосередньо від клієнта або держателя платіжної картки про її втрату, а також у разі її отримання від агента, що розповсюджує платіжні картки.

Якщо валюта розрахунку за операцією, яка здійснюється за допомогою платіжної картки, відрізняється від валюти картрахунку, то уповноважений банк (за результатами оброблення інформації про виконані операції) здійснює перерахунок суми за операцією у валюту картрахунку за курсом, визначеним договором між клієнтом та уповноваженим банком-емітентом.

Якщо валюта, в якій проводиться міжбанківський переказ, не збігається з валютою, списаною з картрахунку клієнта, емітент може виконати операції з купівлі-продажу необхідної валюти на міжбанківському валютному ринку України в порядку, установленому Правилами здійснення операцій на міжбанківському валютному ринку України, затвердженими постановою Правління Національного банку України від 18.03.99 N 127, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України

18.03.99 за N 171/3464, зі змінами.

Електронні розрахункові документи – документи, які формуються банком для здійснення розрахункових операцій у без паперовій формі.

Порядок оформлення, приймання, оброблення електронних розрахункових документів та здійснення розрахункових операцій з їх застосуванням регулюється окремими нормативно-правовими актами Національного банку.

Платник може давати доручення про списання коштів зі свого рахунку у формі електронного розрахункового документа, якщо це передбачено договором між ним і банком. Електронний документ має однакову юридичну силу з паперовим документом. Електронний цифровий підпис на електронному документі має однакову юридичну силу з підписом на паперовому документі. Відповідальність за достовірність інформації, що міститься в реквізитах електронного документа, несе особа, яка підписала цей документ електронним цифровим підписом.

Платник може формувати електронні розрахункові документи на підставі належним чином оформлених платіжних доручень, платіжних вимог-доручень, а також з використанням платіжних карток.

Оперативне ведення клієнтом своїх рахунків у банку та обмін технологічною інформацією, визначеною в договорі між банком та клієнтом, клієнт може здійснювати за допомогою систем дистанційного обслуговування. Програмне забезпечення систем дистанційного обслуговування має відповідати вимогам законодавства, які пред'являються до технології та захисту електронних банківських розрахунків.

Дистанційне обслуговування рахунку клієнт може здійснювати за допомогою систем «клієнт - банк», «клієнт - Інтернет - банк», «телефонний банкінг».

Юридичною підставою для роботи клієнта за допомогою систем дистанційного обслуговування і оброблення банком дистанційних розпоряджень клієнта є договір банківського рахунку. У договорі обов'язково мають обумовлюватися права, обов'язки та відповідальність сторін, порядок вирішення спорів у разі їх виникнення тощо.

Системи типу «клієнт - банк», «клієнт - Інтернет - банк», «телефонний банкінг» на підставі дистанційних розпоряджень клієнта можуть виконувати функції надання інформаційних послуг згідно з переліком, що зазначений в договорі між банком та клієнтом, здійснення операцій за рахунком клієнта.

Під час здійснення розрахунків за допомогою систем «клієнт -банк», «клієнт - Інтернет - банк» застосовуються електронні розрахункові документи. Якщо це передбачено договором між банком та клієнтом, то використання клієнтом системи не виключає можливе оброблення банком документів клієнта на паперових носіях.

Реквізити електронного розрахункового документа, що використовуються в системах «клієнт - банк», «клієнт - Інтернет - банк», визначаються договором між банком та клієнтом, але обов'язково цей документ має містити такі з них:

-         дату і номер;

-         назву, ідентифікаційний код (номер) платника та номер його рахунку;

-         назву та код банку платника;

-         назву, ідентифікаційний код (номер) одержувача та номер його рахунку;

-         назву та код банку одержувача;

-         суму цифрами;

-         призначення платежу;

-         електронний цифровий підпис;

-         інші реквізити, які під час формування електронного розрахункового документа системою електронних платежів розміщуються в полі «Допоміжні реквізити».

Відповідальні особи платника, які вповноважені розпоряджатися рахунком і на законних підставах володіють особистим ключем, від свого імені або за дорученням особи, яку представляють, накладають підписи під час створення електронного розрахункового документа.

Платник може формувати електронні розрахункові документи на підставі належним чином оформлених платіжних доручень, платіжних вимог-доручень, а також з використанням платіжних карток.

Під час використання систем «клієнт - банк», «клієнт - Інтернет - банк» банк щоденно архівує електронні розрахункові документи, які відправлені клієнтом, та зберігає їх протягом установленого строку. Під час використання систем «клієнт - банк», «клієнт - Інтернет - банк» клієнт має дотримуватися всіх вимог, що встановлює банк, з питань безпеки оброблення електронних розрахункових документів. Якщо це передбачено в договорі, то банк має право виконувати періодичні перевірки виконання клієнтом вимог щодо захисту інформації та зберігання засобів захисту і припиняти обслуговування клієнта за допомогою системи в разі невиконання ним вимог безпеки.

Для здійснення операцій за рахунком клієнта (оплата комунальних послуг, телефонних переговорів тощо) за допомогою системи «телефонний банкінг» (дистанційне обслуговування клієнтів за допомогою телефонних каналів зв'язку) клієнт у договорі банківського рахунку або іншому договорі про надання банківських послуг зазначає інформацію, яка потрібна банку для списання ним коштів з рахунку клієнта. Якщо це передбачено договором між банком та клієнтом, то використання клієнтом системи не виключає можливе оброблення банком документів клієнта на паперових носіях.

Ідентифікація клієнта для доступу до системи «телефонний банкінг» здійснюється за допомогою засобів ідентифікації, що передбачені в договорі між банком та клієнтом.

Засоби ідентифікації (номер клієнта, особистий ПІН-код, сукупність цифрових та літерних компонентів) банк надає клієнту після укладення договору.

Передавання                 дистанційного    розпорядження    за     допомогою    системи

«телефонний банкінг» та реєстрація його банком здійснюються за погодженим каналом доступу в автоматичному режимі.

Дистанційне розпорядження вважається таким, що передане клієнтом, та прийняте банком до виконання, якщо клієнт:

-         для доступу до системи ввів правильне значення засобу ідентифікації;

-         увів код операції та всі параметри, які запитуються системою;

-         підтвердив це розпорядження.

Банк, що обслуговує платника, здійснюючи на підставі дистанційного розпорядження платника списання коштів з його рахунку, оформляє розрахунковий документ, у реквізиті «Призначення платежу» якого зазначає інформацію про платіж і документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів.

Якщо клієнт не підтвердив розпорядження на здійснення операції, то банк операцію не виконує, про що інформує клієнта.