Конспект урока развития речи "Мамина пісня колискова" (7 класс)

Тема уроку: ТВІР-РОЗДУМ «МАМИНА ПІСНЯ КОЛИСКОВА»

Мета уроку: ознайомити учнів з багатством колискових пісень, розкрити любов і ласку матерів до дітей, збагатити душу і серце глибоким почуттям вірності батьківській хаті, маминій пісні, рідній землі; вдоско­налювати вміння зв'язного мовлення, зокрема   складання твору-роздуму.

Обладнання: рушники, ілюстрації, таблиця „типи мовлення”, дошка із записами, свічка, аудіозаписи.

Тип уроку: урок розвитку зв’язного мовлення.

ХІД УРОКУ

Без пісні, що мені співала мати,

Я навіть дня прожити би не зміг.

В. ВИХРУЩ

І. Організаційний момент.

ІІ. Повідомлення теми та мети уроку.

ІІІ. Підготовка дот написання твору:

o    Повторення відомостей про типи мовлення, план (за таблицею „Типи мовлення”).

Звучить грамзапис колискової.

Коли м'який, ласкавий, тихий вечір

Лягає спати у траву шовкову,

Сон ніжний землю обійма за плечі —

Тоді я чую неньки колискову.

Вчитель. Сьогодні у нас мова про святиню — мамину пісню, адже колискова — це пісня материнської душі і безмежної любові, ласки й неповторної ніжності. А тому в ній так щільно переплетені радість і біль, тривога й надія.

Колискова пісня! Скільки їх створив народний геній! Лагідний материн наспів засіває дитячу душу любов'ю до людей, до природи, до усього живого. Під спів неньчиної пісні виростають поети і композитори, хлібороби та захисники рідної землі, філософи і політики, просто люди. Якби не мамина пісня, сказав якось один древній історик, яким убогим було б наше життя.

Вслухаюся в поетичні образи колискової і уявляю в колисці немовлятко, котре покліпує оченятами, світлими і довірливими, на які під мелодію пісні напливає, мов вечірній туман, дрімота...

А чи знаєте ви, з чого робили колиски?

1–й учень. Колиски робили з дерева: калини, ясена, клена чи плели з лози, щоб діти були дужими та співочими. Про це співається навіть у самих колискових:

Колисочка яворова,

Колисочка з горішка,

Нехай у ній колишеться

Маленька потішка.

2–й учень. Колись колиски підвішували до сволока. Ще й тепер у хатах можна побачити скоблики, до яких їх підвішували.

3–й учень. А ще в народі існував звичай: колиску, що вже вийшла з ужитку, ніколи не викидали. Її берегли доти, доки жили люди в хаті.

4–й учень. Біля колиски, плетеної з лози чи різьбленої з дерева, творилася найбільша таїна людського буття — переливання в душу дитини найщиріших материнських почуттів:

Ой щоб спало, щастя знало,

Ой щоб росло, не боліло,

На серденько не кволіло,

Соньки-дрімки в колисоньки,

Добрий розум в головоньки.

5–й учень. Мамина пісня... Але ж її не може бути без мами — найдорожчої, найріднішої для кожного з нас людини.

Пісня „Материна пісня”.

Учитель. Мама... Закрий очі і прислухайся. І ти почуєш мамин голос. Він живе в тобі, такий знайомий, рідний. Його не сплутаєш ні з яким іншим. Навіть, коли станеш дорослим, завжди будеш пам'ятати мамин голос, мамині руки, мамині очі.

Як дітей колишеш ти недремно,

То не раз змахнеш краплину поту.

Що ж прислів'я мовить недаремно:

«Хто не мав дітей — не мав клопоту»

А зростуть, то скільки дум у неньки,

І тривог за їхнє кожне діло.

Голова боліла від маленьких,

Від дорослих — серце заболіло.

Але що ті клопоти й тривоги,

Бо хіба із щастям їх зрівняти,

Як дитя, зіп'явшися на ноги,

Перший крок ступає по кімнаті.

Як почуєш ти уперше: «Мамо!»,

Як до школи поведеш за руку,

Як уже й одержиш телеграму:

«Мамонько, вітаю із онуком!»

Добре ж як себе пізнать в дитині

Знать: вона твої продовжить роки.

Добре дати світові людину,

І людині дати світ широкий.

Дарувати їй цвітіння рясту.

Сині гори, неспокійні ріки...

Хто не мав дітей, не звідав щастя,

Долею обкрадений навіки.

Вчитель. Кожна мама найкраще знає свою дитину, її уподобання,її характер. Своїми ніжними руками вона виліковує будь–який біль. Чи ж не тому в усіх народів слово „мама” вимовляється майже однаково. І в усі часи та в усіх народів складалися пісні про матерів.

Звучить пісня „Мама” у виконанні А.Варум.

Пісень про мам багато, але кожна мама має свою улюблену пісню. Чи знаєте ви, яка улюблена пісня вашої мами?

(Учні називають їх, читають уривки).

Вчитель. Колискові, їх надзвичайна ліричність здавна привертали увагу діячів культури, письменників. Їх публікували у своїх збірниках відомі вчені М. Максимович, А. Метлинський, Я. Головацький. Записували і друкували колискові Марко Вовчок, Іван Франко, Борис Грінченко. Та з особливою любов'ю до колискової пісні, казок, дитячих ігор ставилася славетна Леся Українка. Вона навіть сама писала художні тексти, один з яких — «Колискова» — відомий всім.

(Звучить запис „Колискової” Лесі Українки).

6–й учень. А хіба не колискова дала світові поета-генія Тараса Шевченка? Бо той біль за долю народу народився з колискової, яку співала мати. Про це пізніше він писав:

Мене там мати повивала,

І, повиваючи, співала,

Свою нудьгу переливала

В свою дитину.

7–й учень. Під мамину пісню зростали і генії, і просто люди. Великі дороги в широкий світ завжди починаються від материнської пісні, співаної над колискою.

Вчитель. Спить натруджене село, лише в нашій хаті допізна поблискує вогник. Чітка не по роках неньчина пам’ять дбайливо розсновує золоті ниті народної поезії, і дзвенять вони, немов струни бандури, живою мовою поколінь. Кожна прибережна співаночка оддзеркалює неповторною поетичністю, казковим дивосвітом.

(Учні зачитують колискові, записані від батьків).

Вчитель. Які почуття охоплюють вас, коли чуєте колискові?

8–й учень. Вслухаюся в поетичні образи колискових і уявляю немовлятко, котре покліпує  віями, дрімота–сон ходить біля віком, заглядає у шибки, а там, на воротях, стоїть кіт у червоних чоботях, легеньким помахом крил птахи поза точком приносять кашку з молочком та десь далеко-далеко виряджається козак у військо, щоб татарин-басурман не заполонив сестрицю.

Вчитель. Як бачимо, художні образи в колискових нечисленні: кіт, голуб, зозуля, сон, дитина, батько. А над усіма ними — величний образ жінки-матері, ніжне серце якої сповнене безмежною любов'ю до дитини.

(Учениця читає вірш О. Олеся «Сон»).

Вчитель. Уже стали крилатими слова з пісні В. Симоненка:

Можна все на світі вибирати, сину,

Вибрати не можна тільки Батьківщину.

І це, найсвятіше для нас почуття Батьківщини неодмінно асоціюється з маминою піснею, з тим, як

Заглядає в шибку казка з сивими очима.

Материнська добра ласка в неї за плечима.

Вчитель. Немає, друзі, нічого більшого, як любов материнська. Про це розкаже і народна легенда.

Був у матері єдиний син — добрий, ненаглядний. Душі в ньому мати не чула. По краплинці збирала росу для вмивання, найтоншим шовком вишивала сорочки. Виріс син ставний, гарний. Одружився з дівчиною небаченої краси. Привів молоду дружину в рідну хату. Незлюбила та свекруху, зненавиділа її. Боялася мати показатися невістці на очі, сиділа в сінях. А потім у сарай переселилась. Але й це не заспокоїло жорстоку. Каже вона чоловікові: «Коли хочеш, щоб я жила з тобою, убий матір, вийми з грудей серце і спали на вогні».

Не здригнулася душа сина: так зачарувала його врода дружини. Каже він матері: «Наказала мені дружина вбити вас, мамо... А не послухаю — піде від мене». Заплакала мати й відповідає: «Ну що ж, синку, роби так, як велить серце».

Пішов сим з матір'ю в діброву, наламав сухого хмизу, розпалив вогнище. Убив матір, поклав серце на жар. Спалахнув сучок, тріснув, полетіла жаринка, ударила в обличчя синові, обпекла боляче. Скрикнув той, закрив долонею обпечене місце. Стрепенулося серце материнське, що горіло на повільному вогні, прошепотіло: «Синочку мій рідний, тобі боляче? Зірви листок подорожника, ось росте біля вогнища, приклади до обпеченого місця. А до листка подорожника приклади серце материнське... Потім у вогонь покладеш...»

Заридав син, схопив гаряче материнське серце, уклав його в розкраяні груди, облив пекучими сльозами. Зрозумів він, що ніхто й ніколи не любив його так гаряче й віддано, як рідна мати. І такою величезною й невичерпною була любов материнська, таким всесильним було бажання бачити сина радісним і безтурботним, що ожило серце, загоїлася рана. Підвелася мати і притисла кучеряву голову до грудей.

Осоружною стала йому дружина-красуня, не міг він повернутися до неї. Не вернулася додому й мати. Пішли вони удвох степами широкими та й стали двома могилами високими.

Тож не даремно кажуть у народі, що найсвятіша любов – материнська.

(Легенда звучить у музичному супроводі. О.Свиридов. „Романс”).

Учитель.

Дні дитинства, наче плин води...

Проліта дитинство, та у спадок

Зостається материна пісня, повна згадок,

Пам’ять зостається назавжди!

(Учні складають план твору–роздуму, записують його в зошити).

План (орієнтовний)

1.     Колискова – пісня материнської душі.

2.     Мрії матері над колискою.

3.     Великі дороги в широкий світ.

4.     Безмежна любов до дитини.

5.     Неоціненна спадщина.

Або:

Без пісні, що мені співала мати,

Я навіть дня прожити би не зміг.

В. ВИХРУЩ

План

1. Коли м'який, ласкавий, тихий вечір

Лягає спати у траву шовкову,

Сон ніжний землю обійма за плечі –

Тоді я чую неньки, колискову.

2. Скупала в зіллі, словом сповила

І на добру долю пісню-колисанку в серце улила.

3. „Великі дороги в широкий світ завжди

починаються від материнської пісні, співаної над колискою”.

4. 3аглядає в шибку казка з сивими очима.

Материнська добра ласка в неї за плечима.

5. Дні дитинства, наче плин води...

Проліта дитинство, та у спадок

Зостається материна пісня, повна згадок,

Пам'ять зостається назавжди.

ІV. Домашнє завдання.

Написати за цією темою і планом твір.