Лекция по теме: Правова база розвитку підприємництва

Лекция по теме:

Правова база розвитку підприємництва

Знайти розумне співвідношення між державним регулю­ванням і ринковим саморегулюванням — одне з ключових зав­дань розбудови Української держави.

На етапі становлення ринкової економіки перед державою постають такі основні завдання. По-перше, формування нової системи відносин власності, які притаманні змішаній, багато­укладній економіці. По-друге, формування основних елементів ринкової інфраструктури. По-третє, сприяння становленню підприємництва. До того ж, формування цього сектора еко­номіки не може бути пущено на самоплив, а вимагає чіткого ініціювання, регулювання та підтримки з боку держави.

Слід зазначити, що найважливіша функція держави — розробка законодавства та забезпечення виконання законів, тобто — правове регулювання. Це, власне, і визначає роль держави в ринковій економіці.

Формування та розвиток національного підприємництва значною мірою залежить від створення відповідної правової бази, яка стимулювала б підприємницьку активність та добро­совісну конкуренцію.

Сьогодні правове регулювання підприємництва здійс­нюється численними нормативно-правовими актами як за­гального, так і спеціального характеру. Однак уповільнення темпів зростання кількості суб'єктів підприємництва, кіль­кості зайнятих свідчить про недостатність і недосконалість нормативно-правової бази розвитку підприємництва, яка повинна бути першоосновою, фундаментом (базою — в пов­ному розумінні цього слова) формування та розвитку суб'єктів підприємницької діяльності.

Що ж таке правова база підприємництва?

Правова база підприємництва — це сукупність законів, нормативних та інструктивних документів, які визна­чають порядок створення підприємств, реєстрацію фізичних осіб-підприємців, їхні правові та організаційні форми, порядок організації виробництва, забезпечення його необхідними ресурсами, збут, систему оподатку­вання, відносини між державою та підприємцями, суб'єктів підприємницької діяльності між собою, а також дають підприємцям певні правові гарантії.

Формування правової бази підприємництва — найголов­ніша передумова його становлення та розвитку. Законодавство у сфері підприємництва повинно становити єдину систему як за взаємною узгодженістю норм, так і за цілісністю норма­тивно-правового регулювання підприємницької діяльності.

Світовий досвід свідчить про те, що для успішного роз­витку підприємництва необхідно створити правову базу його функціонування, забезпечити належним чином юридичне закріплення прав та постійне правове забезпечення з боку держави, що гарантує захист законного функціонування підприємництва, сприяє його розвитку. Міжнародна практика господарювання доводить, що підприємництво не може існувати без чітких та ефективних законодавчих актів. Тому формування сприятливих умов для ведення підприємницької діяльності неможливе без прийняття та реальної дії таких законів, які б чітко визначали умови здійснення підприєм­ницької діяльності.

У розвинутих країнах з ринковою економікою не існує спеціальних законів про підприємництво. Свобода підприєм­ницької діяльності в цих країнах закріплена в конституції, цивільному законодавстві та в інших нормативно-правових актах, що регламентують господарську діяльність.

В Україні, як і в інших постсоціалістичних країнах, необ­хідність прийняття спеціального закону з питань підприєм­ництва обумовлена двома причинами:

<г> по-перше, необхідністю відмінити існуюче в законодавстві обмеження (до 1991 р. приватна підприємницька діяльність була заборонена, вона вважалась як карний злочин);

<г> по-друге, потрібно було сформувати правове поле, яке сти­мулювало б розвиток підприємництва та його підтримку. Тому 7 лютого 1991 р. Верховною Радою України було схвалено Закон України «Про підприємництво», який вступив у дію 1 березня 1991 р. Цей Закон визначає основні правові, організаційні, економічні та соціальні засади здійснення під­приємницької діяльності (підприємництва) громадянами та юридичними особами на території України, встановлює гаран­тії свободи підприємництва та його державної підтримки.

Підприємницьку діяльність регламентують також Закони України «Про власність», «Про підприємства в Україні», «Про господарські товариства», «Про селянське (фермерське) госпо­дарство», «Про захист економічної конкуренції» і т. ін.

ДОВІДКОВО

Початок формування попередніх правових засад розвитку підприємницької активності в Україні поклало прийняття у 1987 р. Закону СРСР «Про індивідуальну трудову діяльність громадян в СРСР», що сприяло частковій легалізації індивідуального бізнесу та від­крило доступ багатьом до створення власної справи. Нового імпульсу щодо розвитку підприємницької ініціативи додало прийняття у 1988 р. Закону СРСР «Про кооперацію». Це сприяло масовому потоку гро­мадян у щойно створені кооперативи, які привертали увагу демократичною формою організації вироб­ництва. Однак це був лише підготовчий (попередній) етап початку розвитку підприємництва в Україні, який реально (офіційно) розпочався з 1991 р.

Закон України «Про власність» від 7 лютого 1991 р. та вне­сені зміни і доповнення до нього забезпечують вільне економічне самовизначення громадян, використання природ­ного, економічного, науково-технічного та культурного потен­ціалів країни для підвищення рівня життя її народу. Зокрема, в цьому законі визначаються права приватної власності.

Закон України «Про підприємства в Україні» від 27 березня 1991 p., спрямований на забезпечення самостійності під­приємств, визначає їх права і відповідальність у здійсненні господарської діяльності, регулює відносини підприємств з іншими підприємствами і організаціями, органами держав­ного управління.

Закон України «Про господарські товариства» від 19 вересня 1991 р. окреслює поняття і види господарських товариств, правила їх створення, діяльності, а також права і обов'язки їх учасників та засновників.

Закон України «Про обмеження монополізму і недопу­щення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяль­ності» від 18 лютого 1992 р. визначає правові основи обме­ження і попередження монополізму, недопущення недобросо­вісної конкуренції в підприємницькій діяльності та здійснення державного контролю за додержанням норм антимонополь­ного законодавства.

Закон України «Про селянське (фермерське) господарство» в новій редакції від 22 червня 1993 р. визначає економічні, соціальні і правові основи створення та діяльності селянських (фермерських) господарств, які є формою підприємництва громадян України.

Створюється відповідна база і щодо розвитку конкуренції та обмеження монополізму. Поряд з існуючими законодав­чими актами Верховна Рада України в 1996 р. прийняла Закони України «Про захист від недобросовісної конкуренції» та «Про рекламу», а в травні 2000 р. було схвалено Закон Украї­ни «Про природні монополії» тощо.

І нарешті, з точки зору нормативно-правового забезпе­чення, відбулося конституційне закріплення свободи підприєм­ництва. Відповідно до Конституції України (ч. 1 ст. 42), яка прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України

28 червня 1996 p., «кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом».

Прийняття та введення в дію Конституції України — Основ­ного Закону нашої держави — справді знаменна подія. Україна та її народ отримали довгостроковий правовий фундамент для динамічного цивілізованого розвитку. Основний Закон — це гарантія не тільки незалежності, а й реформаторської розбу­дови держави, зокрема ринкової трансформації економіки.