Менеджмент як вид професійної діяльності

Менеджмент як вид професійної діяльності

Менеджмент часто розглядають і як вид професійної діяльності.З цієї точки зору для розуміння сутності менеджменту важливо ,знатихто такі менеджери і чим їхня діяльність відрізняється від діяльності інших категорій робітників.

Директор, керівник групи, начальник, завідувач тощо – усі ці слова позначають посади. Люди, які обіймають ці посади можуть бути об’єднані загальним поняттям «менеджер», оскільки можна визначити такі спільні для них ознаки діяльності:

1)                    менеджер керує роботою одного або кількох співробітників організації;

2)                    менеджер управляє частиною або всією організацією, в якій він працює;

3) менеджер отримує певні повноваження та приймає в межах цих повноважень рішення, які будуть мати наслідки для інших співробітників організації.

Тобто, менеджер – це людина, яка займає постійну керуючу посаду, наділена повноваженнями і приймає в їхніх межах рішення за певними видами діяльності організації.

Поняття менеджменту часто зв’язують з поняттям бізнесу.Бізнесмен і менеджер – поняття не тотожні. Суб’єкт у бізнесі називається бізнесменом (businеssman). Бізнесмен – особа, яка має свою справу,може вкласти засоби в певний проект. Ним може бути ділова людина, яка не займає постійної посади в організації, але є утримувачем її акцій або членом правління.

Підприємець – це людина, яка готова йти на ризик, новаторство, примноження багатства. Підприємець – організатор чогось нового (ідеї, товару, послуги).

Залежно від того, скількома компонентами (сферами) організації управляє менеджер, соціолог Парсонс виділяє три рівні управління:

– технічний;

– управлінський;

– інституційний.

Цим рівням відповідають три групи менеджерів (керівників):

– керівники  низової  ланки(операційні  управлінці);

– керівники середньої ланки;

– керівники вищої ланки.

досліджень і розробок тощо.

Середній рівень менеджменту є відповідальним за розробку та реалізацію оперативних планів і процедур упровадження тих рішень,які були прийняті вищим керівництвом організації.

визначають відповідний статус менеджера. Цей статус, у свою чергу, визначає характер міжособових відносин даного менеджера:з його начальниками; з робітниками рівного рангу; з підлеглими. Такі міжособові відносини, з іншого боку забезпечують менеджеру отримання інформації,яка йому необхідна для прийняття рішень.

Дослідження, проведені у 70–х роках. Г. Мінцбергом, дали можливість визначити ролі, які виконують менеджери в організації, та класифікувати їх за трьома групами (рис. 1. 1).

Формальна влада

Статус керівника

Ролі менеджера в організації

Рис. 1. 1. Ролі менеджера в організації

Головний керівник – символічний голова, в обов’язки якого входить виконання звичайних дій керівника(прийом відвідувачів, участь у церемоніях тощо). Лідер – відповідає за наймання, навчання та мотивацію робітників. Пов’язуюча ланка – забезпечує зовнішні контакти(листування, участь у нарадах поза організацією тощо). Той, хто приймає інформацію – розшукує і отримує різну інформацію (обробка пошти, особисті контакти, поїздки тощо). Той, хто розподіляє інформацію– передає отриману інформацію членам організації. Представник – передає інформацію для зовнішніх контактів

організації, діє як експерт. Підприємець – шукає можливості для удосконалень, ініціює нове, забезпечує його реалізацію. Той, хто усуває порушення– забезпечує коригування курсу дій у випадку виникнення відхилень від планів.

Той, хто розподіляє ресурси – розподіляє в межах своєї компетенції ресурси організації (розробка бюджетів). Той, хто проводить переговори – представляє організацію на зовнішніх переговорах.

Треба також усвідомлювати,що управлінська діяльність,як специфічний вид діяльності, незалежно від рівня і сфер менеджменту, вимагає і певних особистих якостей, необхідних менеджеру. Основними з них, на думку більшості спеціалістів, є:

1)                                технічні здібності (здатність кваліфіковано, професійно, зі знанням справи виконувати роботу на своїй ділянці,технічні прийоми конкретної діяльності);

2)                               аналітичні здібності (здатність ідентифікувати ключові фактори тієї або іншої ситуації, визначати, як вони взаємодіють і які з них вимагають найбільшої уваги);

3) діагностичні здібності (здатність ставити діагноз проблем організації, тобто визначати їхні симптоми та причини виникнення);

наслідкові зв’язки в організації,бачити, як можна скоординувати діяльність окремих частин організації, аби досягти поставлених цілей найпродуктивнішим способом).

Сучасні зміни у середовищі функціонування організацій висувають нові вимоги до особистих якостей менеджера.Основними характеристиками перспективної моделі менеджера є:

1)                               менеджер – це глобальний стратег, спроможний планувати діяльність

з   урахуванням майбутнього розвитку середовища організації;

2)                               здатність до адаптації, яка характеризується спроможністю визначати й реагувати на неочікувані зміни,своєчасно змінювати плани та характер дій відповідно до нових умов;

3)                                спроможність використовувати сучасні методи і технології в процесі управління організацією;

4)                                 здатність приймати раціональні управлінські рішення в критичних ситуаціях;

5)                                здатність до творчої діяльності , ізокрема, до адаптації традиційних методів і підходів до нових умов;

6)                                 уміння  працювати  у  складі  команди(і  як  лідер  команди, і  як  член

команди).

Основні критерії оцінки діяльності менеджера

1.                                     Соціально–психологічні: задоволеність працею, мотивація членів колективу, авторитет керівника в колективі(формальний, моральний, функціональний) самооцінка колективу.

2.                                      Економічні:  продуктивність,  прибутковість,  якість   продукції   та

послуг,нововведення, стабільність існуючої організації.

Скачано с www.znanio.ru