Методические рекомендации: "Педагогическая мастерская как один из путей совершенствования профессионального образования"

Вище професійне училище № 40 м. Алчевськ Педагогічна майстерня як один із шляхів вдосконалення професійної освіти Методичний посібник Шишкіна Людмила Миколаївна Шишкіна Л.М. Викладач вищої категорії, старший викладач. Педагогічна майстерня як один із шляхів вдосконалення професійної освіти.  Методичний посібник. ­ Алчевськ: ВПУ­40, 2013. – 18с. Ситуація нового часу , стрімко мінливий світ вимагає від кожного гнучкості, що  дозволяє адаптуватися в нових обставинах, залишаючись при цьому самими собою,  зберігаючи свою індивідуальність. Здібності людини до адаптації та соціалізації в  нетрадиційних умовах як провідні установки стандартів нового покоління залежать від того, чи вміє він надходити не пересічно, відповідно до ситуації ­ творчо. Навчити дітей творчості, дати осмислений імпульс до творчої діяльності в  межах освітнього процесу можливо в рамках формування універсальних навчальних дій всередині творчої майстерні. Творча майстерня формує вільну особистість, з яскраво  вираженою індивідуальністю ­ особистість, яка легко самореалізується в сучасному  світі. 2 Зміст 1. Вступ……………………………………………………………………………………….4 2. Витоки……………………………………………………………………………………..5 3. Концепція технології…………………………………………………………………….6 4. Сутність педагогічної технології майстерень…………………………………….7 5. Принципи і правила проведення навчальних занять у творчих майстернях..10 6. Типи творчих майстерень……………………………………………………………..10 7. Етапи творчої майстерні……………………………………………………………..11 8. Дуже важливі нюанси………………………………………………………………….13 9. Висновок…………………………………………………………………………………..14 10. Література………………………………………………………………………………15 3 Існує достатньо світла для тих,  хто хоче бачити,  і достатньо темряви  для тих, хто не хоче. Паскаль Блез                                                                      Вступ «Творча особистість», «творчий підхід», « творчі успіхи », «думати творчо», «прояв  творчості» ... ­ ці поняття безпосередньо пов'язані з процесом розвитку в наших дітях  якостей творчої особистості. Ситуація нового часу, стрімко мінливий світ вимагає від кожного гнучкості, що  дозволяє адаптуватися в нових обставинах, залишаючись при цьому самими собою,  зберігаючи свою індивідуальність. Здібності людини до адаптації та соціалізації в  нетрадиційних умовах як провідні установки стандартів нового покоління залежать від  того, чи вміє він надходити не пересічно, відповідно до ситуації ­ творчо. Навчити дітей творчості, дати осмислений імпульс до творчої діяльності в межах  освітнього процесу можливо. У цьому нас переконують дослідники дитячої психології та  психології творчості. У цьому мене переконує і власний досвід. Розвивати в дітях творчість просто необхідно. Творчість особистості ­ це самореалізація можливостей і здатності людини в  оптимальних формах і з максимальною ефективністю на основі створення нового в собі і  діяльності. Сьогодні особливо актуально вивчення самореалізації в творчої пізнавальної  діяльності. Використання технології майстерень у навчальному процесі дозволяє учням  проявляти і розвивати свої індивідуальні здібності і таланти, забезпечує можливість  4 самореалізації особистості. Їх ще називають французькими та їх люблять вчителя  гуманітарних предметів. Вони стимулюють сплеск активності учнів і підвищують інтерес до предмету. Вони відносно нові для педагогіки і спрямовані на персоніфікацію і  саморозвиток учня. Все це про технологію творчих майстерень, про яку не з чуток знають всі педагоги. І якщо з якоїсь причини вчитель ще  не випробував у своїй практиці сей  досвід, варто ближче познайомитися з цієї воістину видатною технологією. Витоки Над розробкою цієї системи працювали французькі педагоги та психологи, офіційними ж назвою цього колективу однодумців стала ­ «Французька група нового освіти».  Міністерство освіти Франції визнало цю групу в 1984 році. На початку 90 ­х ця технологія  прийшла в Росію і досі не втрачає своєї популярності. Впроваджувана технологія:  Філософсько ­ педагогічні ідеї «Французької групи нової освіти » ( GFEN ), що  сформувалися в першій чверті XX віку у Франції та отримали в 1980 ­ 1990 ­х роках  поширення в цілому ряді країн є найважливішою теоретичною основою виникнення,  розвитку, дослідження та реалізації педагогічної технології майстерень. З початку 1990 ­х  років, як філософські ідеї руху GFEN, так і безпосередньо, самі майстерні почали  отримувати визнання у  російській системі освіти. При цьому в Росії французька технологія  стала застосовуватися своєрідно, у власному авторському осмисленні, баченні і виконанні  майстерень педагогами. На думку вчених з Санкт ­ Петербурга, майстерні, розроблені і  проведені педагогами, більшою мірою предметно орієнтовані і сильніше, в порівнянні з  французьким оригіналом, наближені безпосередньо до вивчення дисциплін, до конкретних  навчальних занять. Відповідно, авторські розробки  російських вчених, зокрема, виконані під керівництвом А.А. Окунева, також є важливою теоретичною основою для подальшого  розвитку теорії і практики майстерень. Концепція технології Давайте ж уявімо урок , проведений згідно з технологією творчих (французьких)  майстерень. Чому ж майстерні? Тут і криється одна з головних основ технології ­ вчитель на  цих уроках перестає бути вчителем, лектором і урокодавцем. Він стає Майстром, а це  змінює і його поведінку, і цілі, і тактику уроку. Він створює спеціальні умови для навчально  ­ творчого процесу, він придумує такі завдання, які не мають на увазі конкретної, книжкової  5 відповіді на запитання. Майстер є скоріше консультантом, помічником, який організовує  урок, сприяє новому для учнів виду діяльності, сприяє пізнанню. На думку французьких педагогів, пояснення навчального матеріалу вчителем заважає дитині безпосередньо пізнавати предмет, самому приходити до якихось підсумками і  умовиводів . Завдання вчителя ­ майстра створити особливу емоційну атмосферу, яка сприятиме  перетворенню учня в творця. Використовуючи особистий досвід, дитина робить відкриття в предметі. Він робить це сам, а вчитель створює умови, каталізує процес пізнання. Девіз французьких майстерень ­ «Роби по ­ своєму». Знання дитина не отримує, а набуває, зрощує, пізнає проблему на основі власного досвіду. Майстерня передбачає організацію учнів у малі групи ( 8­15 осіб), Майстер пропонує і  гарантує учням  творчий характер діяльності, направляє їх на пошукові методи. Сам факт групової роботи сприяє розвитку комунікативних навичок учнів, дає їм  можливості навчитися розподілом обов'язків в міні ­ колективі, вчити слухати,  аргументувати, використовувати переваги колективного пошуку. На початку заняття учні   отримують вихідний матеріал, основу, використавши яку, вони зроблять свої відкриття. До  цього матеріалу педагог продумує кілька завдань, для їх виконання знадобляться навички  пошуку і творчий настрій. Сутність педагогічної технології майстерень Важливим аспектом педагогічної технології майстерень є виховання особистості  учасників майстерні. Процес виховання особистості  в ході майстерні здійснюється шляхом постійного коригування суб'єктивного досвіду, в зіставленні його з досвідом інших, в  результаті чого відбувається вибір власного шляху пізнання, само актуалізація. Мета  виховання особистості ­ пробудити людину, допомогти йому « народитися для власного  життя », вибрати шлях набуття себе. Для цього в процесі проведення майстерні її учасників включають в пізнавальний, художній, моральний пошук  збагачуючи їх суб'єктивний досвід  6 ­ основне джерело власного розвитку особистості. Суб'єктивний досвід дозволяє учасникам майстерні самим багато чого зрозуміти. Для реалізації виховного аспекту майстерні  обов'язковою умовою є надання учням волі на заняттях, при цьому  воля має бути присутня завжди, незалежно від дій учасника, скасовуючи тим самим примус, на якому, як  стверджував Л. М. Толстой, засноване традиційне виховання. Безсумнівною гідністю технології майстерень є те, що при її реалізації  учень та  викладач, і навчаються на заняттях, і виступають в якості вільних творців, йдучи при цьому  від цілого ряду формальних моментів навчальної діяльності. Такий підхід дозволяє забути  про оцінку, яка перестає бути стимулом для подальшої роботи. Однако слідує  розуміти,  що зовсім без оцінки не обійтися,  враховуючи, що оцінка ­ це визнання досягнень чи  критичний погляд на зроблене,  оцінка дозволяє дізнатися думку інших про виконану  роботу, висловити свою позицію. У традиційній школі оцінка ­ це свого роду контроль  вчителем знань учня, але під час проведення занять в технології педагогічних майстерень ці поняття розлучаються: контроль залишається, а оцінка забирається з самого пізнавального  процесу. Проте вчитель ( майстер ) повинен якось відзначити роботу учня, а як можна  оцінити творчий процес? Тільки позитивної оцінкою! І тут знову реалізується принцип  успішності, можливості отримання навіть самим недбайливим учнем найвищої позначки,  без якої, на жаль, вчитель в школі обійтися не може. Головним завданням майстра є підбір завдань для учнів, щоб кожен з них зміг знайти  для себе посильне і, найголовніше, цікаве завдання, яке б стимулювало його до подальшої  творчої діяльності. Завдання не повинні бути дуже простими, в кожному з них повинна бути якась загадка, таємниця, недомовленість. В учня не повинно бути прямого шляху до істини, і майстер не повинен вести до неї. В результаті виконання якихось завдань він вибере свій  шлях до пізнання, керуючись тільки своєю інтуїцією, своїм знанням, а роль вчителя  зводиться тільки до добре підготовлених завдань і невтручання в самостійний процес  присвоєння потрібної інформації. Така функція внутрішнього контролю не тільки дозволяє  учням оцінити істинність своїх думок, почуттів, гіпотез, правильність обраного способу  міркування, а й відіграє величезну мотиваційну роль. Для викладача контроль ­ спосіб і  засіб отримання інформації про труднощі, проблеми і здобутки в діяльності учнів, це та  7 інформація до побудови подальших занять, до коректування свого розуміння отриманих  знань учнями.      Особистісний ріст  учнів в технології творчих майстерень відбувається в безпечному,  підтримуючому оточенні. Відносини  учнів і педагога в технології майстерень шикуються  як чесні, теплі, відкриті, турботливі, емфатичні. Педагог в технології майстерень вказує  можливі напрямки розвитку учня, прагне стимулювати його бажання вдосконалюватися,  прочиняє разом з учнями двері в інтелектуальний, емоційний, моральний світ, сприяє їх  самостійного прориву до себе через розрив з колишнім поглядом на світ, через  зосередженість уваги на тому, що раніше не сприймалося, здавалося другорядним,  не  настільки важливим, було просто не потрібно, через додання більш значущого сенсу слову,  яке він вимовляє, чує, читає. У педагогічній технології майстерень використовуються різні способи навчання:   індивідуальний;   парний;   груповий.  І вони мають тут свою специфіку. На перший план тут висувається особистість учня,  який сам без втручання майстра, стикається з проблемою, сам конкретизує її, формулює  питання, сам пізнає щось нове, виділяє незрозуміле, відбирає те, що потрібно потім  обговорити в парі, групі , а може бути, і винести для загального обговорення. Отже, він  відповідає не тільки за свої знання, а й за організацію самого процесу пізнання.      Таким чином, майстерня як педагогічна технологія націлена на розкриття, прояв  індивідуальності людини, реалізації його права на розвиток усіх здібностей. При явно  вираженому акценті на формування способів розумових дій, в той же час у педагогічній  технології майстерень пріоритет віддається розвитку творчих здібностей. Як показав  проведений аналіз, майстерні можна розглядати як педагогічну технологію, відповідну  сучасним підходам ( компетентнісному, гуманістичному, суб'єкт ­ суб'єктному, педагогіці  співробітництва, педагогіці успіху). З діючих педагогічних методів роботи майстерня наближається до  дослідницьких і проблемним методам навчання.  8 Принципова відмінність, однак, полягає, принаймні, в двох особливостях майстерні:  Проблемне навчання в основному спирається на логічні протиріччя та зв'язок, а  творчий процес у майстерні заснований на чергуванні несвідомої і усвідомленої не до кінця творчості і подальшої її усвідомлення.   Проблема і напрям дослідження в урочній системі , як правило, визначається  вчителем, а в системі майстерень усі проблеми висуваються учнями. Ступінь  невизначеності в завданнях майстерні принципово більш значна, ніж в інших методах  роботи. Принципи і правила проведення навчальних занять у творчих майстернях :  ціннісно ­ смислова рівність усіх учасників, включаючи педагога;  ненасильницьке залучення в процес діяльності;  тільки позитивна оцінка учнів;  відсутність суперництва, бажання шукати в думці інших позитивне, примітне,  унікальне;  чергування індивідуальної та групової роботи;  важливість не стільки результату творчості, скільки самого процесу;  різноманітність використовуваного матеріалу;  відповідальність кожного за свій вибір;   право кожного на помилку;  значний елемент загадковості в завданнях;  організація і перебудова реального простору;  обмеження ролі участі практичної діяльності майстра, керівника як авторитету. Педагогічні методи роботи у творчих майстернях:  репродуктивний;  проблемний;  евристичний;  дослідницький.    За складом учасників:  для учнів; Типи творчих майстерень: 9  для дорослих;  універсальні.    За цілями і способам діяльності:  майстерні творчого письма;  майстерні побудови знань;  майстерні з самопізнання;  майстерні ціннісних орієнтацій. Завдання технології творчих майстерень :  активне сприйняття учнями навчального матеріалу;  творче осмислення навчального матеріалу;  саморозвиток учня;  підвищення інтересу до процесу навчання;  розвиток креативності;  підвищення рівня грамотності;  підвищення навичок аргументованого розмови і письма;  розвиток соціальної компетенції . І , нарешті , окремо варто сказати про головне завдання цієї технології ­ придбання знань  про самого себе. Це означає, що в процесі навчання в кращу сторону змінюється самооцінка дитини, він починає сходження до суті своєї особистості, осягає глибини своєї душі і  розуму. Етапи творчої майстерні Ці етапи є основними, і дотримуватися їх дуже важливо:  Індукція. Суть етапу в емоційному настрої на цікаву роботу, в мотивації до  творчості. Задіявши сферу почуттів учня, і навіть його підсвідомість, вчитель  налаштовує дитину на конструктивну і натхненну роботу на уроці. Головний ресурс ­  індуктор. У його ролі виступає будь­який інформаційний сигнал (малюнок,  предмет,  слово, текст, звук), завдання якому  можна викликати потік асоціацій у учня. 10  Деконструкція. Позначає нездатність за допомогою наявних засобів виконати  завдання. У цей момент формується інформаційне поле за допомогою пропонованого  матеріалу.  Реконструкція. Після деконструкції потрібно хаос перетворити на проект вирішення проблеми. Проходить обговорення і висунення гіпотези, яка представлена у творчих  проектах ­ малюнках, текстах, віршах і т.д.  Соціалізація. Важливий етап. Тут учні зіставляють свій отриманий матеріал з  результатами роботи інших груп, роблять висновки, виявляють закономірності та  зв'язку. На цьому етапі дається одне завдання для всього класу, відповіді повідомляються всім. Тут важливе уміння говорити, доносити інформацію, аргументувати. За відпрацюванням цих  моментів стежить Майстер .  Афішування ­ це презентація результатів роботи, виражених в тих же схемах,  проектах, малюнках. Цей матеріал учням належить захистити.  Розрив ­ є кульмінацією процесу творчості і завершується инсайтом (осяянням) .  Тобто учні ширше дивляться на свої знання, на свої відкриття і розуміють, що всі  розгадки і висновки попереду, в учня пробуджується інтерес до подальшого, більш  глибокого пізнання.  Рефлексія. На цьому етапі учень аналізують свою діяльність на уроці, своє  задоволення цим, свій емоційний стан. Дуже важливі нюанси 11 Ця технологія не ранжирує учнів. Вона стверджує, що всі здатні до осягнення знань і,  як наслідок, на високий результат. При цьому творці технології відзначають, що час все­ таки для цього у кожного своє. Учитель повинен скласти урок так, щоб дати учням цю  можливість. Звідси виростає ще одне непорушне правило технології ­ воля.  Учень вільний  у виборі інструментів для пізнавальної діяльності, вільний у побудові своєї роботи і т.д.  Його не повинні сковувати рамки, він повинен відчувати себе відкритим для творчості і для самовираження. Матеріал позбавлений логічної побудови: учні вільні самі вибрати послідовність  викладу, розібратися в ієрархії речей. Процес пізнання має велику цінність, ніж саме знання. Учень рухається до істини своїм шляхом. Учень має право на помилку. Помилка теж двигун пізнання. Колективна творчість культивується ­ спільна робота тільки підсилює ефект плідної  роботи. Висновок 12 У майстернях є незаперечний плюс, який приваблює багатьох вчителів ­ це створення  навчальної мотивації самим учасником майстерні. Мотив ­ велике чудо. Він змушує  міркувати нездатних , писати – не пишучих , трудитися ­ ледачих. Він висвітлює урок  зсередини загадковим і потужним світлом, об'єднуючи всіх його учасників в єдиному  радісному пориві. Впевненість у том, що проведена майстерня дійсно принесла бажані плоди, може дати наступний урок, проведений в традиційних рамках. Тоді можливо перевірити засвоєння  матеріалу, а також попрацювати над помилками, допущеними учнями, розкрити ті питання, які на майстерні виявилися не розглянутими в силу специфіки її побудови. Технологія творчих майстерень допоможе вчителю краще пізнати своїх учнів, в  іншому світлі побачити їх потенціал, а для самих учнів це прорив у самореалізації на уроці. У сучасних умовах динамічного розвитку економіки, зростання конкуренції,  скорочення некваліфікованої і малокваліфікованої праці відбувається становлення нової  парадигми освіти, при цьому на зміну жорсткої централізації освіти приходять тенденції  варіативності. Новий етап розвитку системи освіти характеризується зміною уявлень про  особистості учня, яка виступає в якості системо утворюючого початку освітнього процесу і крім соціальних якостей наділяється суб'єктивними властивостями, що визначають її  самостійність, незалежність, здатність до саморегуляції, рефлексії. Крім того в суспільстві  зростає затребуваність у творчо мислячих людях, здатних самостійно бачити і вирішувати  проблеми. Внаслідок цього виникає необхідність розгляду і вивчення педагогічної  технології творчих майстерень, практичне застосування якої дозволить управляти проявом  і розвитком індивідуальних творчих здібностей учнів у масовій загальноосвітній школі в  урочній і позаурочній діяльності . Література 13 1. Бухвалов В.А. Развитие учащихся в процессе творчества и сотрудничества. – М.:  Центр «Педагогический поиск», 2000.– 144 с. 2. Селевко Г.К. Педагогические технологии на основе информационно­ коммуникативных средств. – М.: НИИ школьных технологий, 2005. – 208 с. 14