МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ   І   НАУКИ   

Донецький електрометалургійний технікум

МЕТОДИЧНА  РОЗРОБКА

відкритого заняття

на тему “Організаційні форми підприємництва ”

з дисципліни “Основи підприємництва та управлінської діяльності ”

(для студентів гр. ПВ– 08 2/д спеціальності 5.05040106 «Обробка  металів тиском»)

ДОНЕЦК – 20__

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ   І   НАУКИ   

Донецький електрометалургійний технікум

МЕТОДИЧНА  РОЗРОБКА

відкритого заняття

на тему “Організаційні форми підприємництва ”

з дисципліни “Основи підприємництва та управлінської діяльності ”

(для студентів гр. ПВ– 08 2/д спеціальності 5.05040106 «Обробка  металів тиском»)

ДОНЕЦК – 20__

Укладач:

Шумська Лариса Анатоліївна, викладач економічних дисциплін вищої категорії Донецького електрометалургійного технікуму.

У даній розробці викладено методику проведення лекційного заняття, спрямованого на послідовне засвоєння матеріалу з дисципліни „Основи підприємництва та управлінської діяльності ”, яке спрямоване на розвиток основи раціонального економічного мислення  і здатність до нестандартних рішень.

Рекомендовано для викладачів економічних дисциплін дисципліни вищих навчальних закладів I-II рівнів акредитації.

     Програму розглянуто та схвалено

на засіданні циклової комісії

економічних дисциплін

Голова ЦК

                                                                                        _______________Білецька Н.С.

                                                                                                    Протокол № _____

          від   ”_____”   ”_________”   20__р.

Дата     ___28.02._____

Група  ___ПВ – 08 -2/д__

Спеціальність ____ 5.05040106     «Обробка      металів   тиском»_____________

Дисципліна ____ „Основи підприємництва та управлінської діяльності ”_______

Викладач______Шумська Лариса  Анатоліївна_____________________________

Тема заняття: “Організаційні форми підприємництва ”__________________

Мета заняття:

• методична: удосконалювати основи раціонального економічного мислення у студентів і здатність  до нестандартних рішень;

• дидактична: систематизувати і узагальнити теоретичні знання та навички студентів, розвивати логіку мислення,; формувати навички самостійної, пошукової роботи; симулювати розвиток та уміння студентів аргументувати свою відповідь;

• виховна: виховування культури спілкування та розвитку студентів на занятті.

Вид заняття: лекція

Тип заняття: комбінований, засвоєння нових знань

Метод проведення заняття: інформаційно-ілюстративний, проблемно-інформаційний

Форма проведення заняття: евристична бесіда: фронтальна, групова, індивідуальна

Міжпредметні зв’язки – міждисциплінарна інтеграція:

·         забезпечуючи                 “Економічна теорія ”,  

·         забезпечувальні              “Економіка металургійних підприємств ”

Методичне забезпечення заняття:

·         Програма (проект) з дисципліни “Основи підприємництва та управлінської діяльності ”;

·         робоча навчальна програма з дисципліни “Основи підприємництва та управлінської діяльності ”;

·         опорні конспекти студентів;

·         матеріали лекції;

·         методична розробка відкритого заняття

·         Роздатковий матеріал: картки, кросворди, тест

·         ТЗН, таблиці , схеми

Література

Основна:

1.            Варлій З.С., Сизоненко В.О., Основи підприємницької діяльності:Підручник.-К.: "Знання України",2003,-407 с.

2.     Гірняк О.М., Лазановський П.П. Менеджмент. – Львів, 2004.

3.           Кісельов Л.П. Основи бізнесу: Підручник.– К.:Вища школа, 1997.- 191 с.

4.     Мочерний С.В., Устенко О.А., Чеботар С.І. Основи підприємницької діяльності.: Посібник. – К.: Видавничий центр «Академія», 2005. – 280 с.

5.     Павленко А.Ф., Войчак А.В. Маркетинг. – Київ.: КНЕУ, 1999.

6.     Шипунов В.Т.,  Кишкель Е.Н. Основы управленческой деятельности:Учебник для сред.спец.учеб.заведений – М.: Высшая школа, 1996. –271 с.

Додаткова:

7.     Баркам Д.И. Маркетинг для всех: Беседы для начинающих – Лененград.: РИЦ Культ-информ-пресс совместно с социально-коммерческой фирмой «Человек», 1991 – 256 с.

8.     Евдокимов Ф.И., Гавва В.М. Азбука маркетинга.: Учебное пособие. 3-е изд., перер.и доп. – Донецк: Сталкер, 2002 – 432 с.

9.     Іванова І.В. Менеджмент – професійний керівник: Навч.посіб. –К.,2008.

10. Жиляев И.Б., Щур А.В. Первые шаги в бизнесе.: Практическое пособие – К.: Либра, 1994 – 67 с.

11. Кабушкин Н.И. Основы менеджмента: Учебник. – Минск.: ЗАО «Экономпресс, НПЖ, ФУА», 2006 – 284 с.

12. Крамаренко В.І. Управління персоналом фірми: Навчальний посібник: ЦУЛ, 2003.

13. Мескон М.Х., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента: Пер.с англ. – М., 1992.

14. Покропивний С.Ф., Клот В.М. Підприємництво: стратегія, організація, ефективність : Навчальний посібник. – К.: КНЕУ, 2002. – 350 с.

15. Попов А.А. Лекции по правовым основам предпринимательской деятельности в Украине: - Харьков.: фирма «Консул», 2004. – 104с.

16. Примак Т.О. Маркетинг. – Київ.: КНЕУ, 2004.

17. Хміль Ф.І. Менеджмент: Підручник  – К.,2003

Хід заняття (80хв.)

I.                  Організаційна частина – 5 хв.

·         Підготовка аудиторії до заняття

·         Привітання, перевірка наявності студентів

ІІ.      Актуалізація опорних знань  до початку викладання нового

          матеріалу ( перевірка домашнього завдання) – 17 хв.

          Економічний диктант

1.     Основні чинники виробництва.

(Земля, праця, капітал, підприємницька здібність.)

 2. Чинник виробництва, який об’єднує усі інші та грає ключову роль у ринкової економіці.

(Підприємницька здібність.)

3. Економічна одиниця , яка поєднає фактори виробництва.

(Підприємство.)

4. Основна функція будь-якого підприємства.

(Максимально можливий випуск продукту для задоволення потреб споживача при найменших витратах.)

5.     Будь – яка діяльність  економічних суб’єктів з метою отримання прибутку.

    (Підприємництво або бізнес.)

6.     Основні види підприємництва.

(Виробнича, комерційна, посередницька, фінансова, страхова діяльність.)

7. Ключова постать ринкової економіки, яка несе повну відповідальність за

результати своєї діяльності.

(Підприємець.)

8. Типи підприємців.

(Підприємець-власник, підприємець-орендатор, підприємець-менеджер.)

III.  Мотивація – 5 хв.  

У ринковій економіці працює досить багато різноманітних підприємств. Вони відрізняються не лише розмірами та сферами діяльності, а й тим, хто є власником майна. Різні форми власності передбачають і різне розпорядження капіталом із боку власників, різну участь в управлінні ним і різну відповідальність за зобов'язання підприємства, неоднакову сплату податків.

Саме власність відіграє провідну роль у формуван­ні ефективної економічної системи. Від рівня діяльності підприємства залежить процес виробництва матеріальних благ, ефективність господа­рювання і, як результат цього, задоволення потреб населення.

У ринковій економіці різноманітні за організаційними формами під­приємства працюють з метою отримати прибуток.

 Знання цих особливостей має цілком практичну спрямованість. Воно може знадобитися кожному  в трудовій діяльності.

– 5 хв.

IV. Вивчення нового матеріалу за темою „Організаційні форми підприємництва ” – 35 хв .

План лекції

1. Організаційні одиниці підприємництва.

2. Організаційно-правові форми підприємницької діяльності.

3.  Добровільні об'єднання підприємницьких структур.

4. Франчайзинг як особлива форма організації бізнесу.

Опановуючи раніше знаннями ми з’ясували, що підприємство є організаційною формою поєднання факторів виробництва. Воно може належати або одній особі, або колективу людей, або державі. Саме тому і згідно із Законом України «Про власність» виділяють три основні форми власності індивідуальну (приватну), колективну (кооперативну), державну (у тому числі, комунальну).  В основу кожної з них покладене особливе привласнення засобів виробництва та результатів виробничої діяльності.

Окрім перелічених форм власності, у ринкових країнах можуть існувати підприємства, що належать іншим державам або ним організаціям.

Згідно з Державним класифікатором форм власності, законодавчо закріплено п'ять основних форм власності: приватна, державна колективна, власність інших держав, власність міжнародних організацій.

Також дуже важливо пам'ятати, що власність можна змішувати і що усі форми і різновиди власності рівні перед законом.

Завдання для закріплення матеріалу.

Завдання  1.

Роздаються конверти із завданням 1.( 5 хв.)

-  Витягніть з конверта картки з інформацією і розкладіть на парті.

-   Покладіть окремо картки, де написано «Державна власність», «Приватна власність», «Колективна власність», «Власність інших держав», «Власність міжнародних організацій».

- Знайдіть, картки, що стосуються кожної з вищезазначених форм власності. Перевіряємо правильність виконання завдання 1.

Для закріплення матеріалу за форм власності виконайте з групою завдання 2.

Завдання 2

Куди б ви віднесли (до якої форми власності) і чому:

- посольство Фран­ції у місті Києві,

- модельний салон Івченкової,

- церкву в селі Васильківка,

- будинок культури заводу «Дніпрошина»,

- Донецький електрометалургійний технікум,

- краєзнавчий музей у місті Черкаси?

Надалі ми розглянемо схему  № 1  -   «Види підприємств».

На схемі ми бачимо, що  кожному етапу розвитку власності відповідають свої організаційні форми підприємств.

Сьогодні на уроці ми з'ясуємо, які саме.

1.Отже держави, які підтримують сміливих підприємців, досягли за останні 30 років успіху та процвітання, тоді  як економічне становище, в яких на шляху приватного підприємництва ставлять перешкоди, тільки погіршилося.

- Організаційною одиницею підприємницької діяльності є підприємство (фірма) бо компанія. Поняття «підприємство» визначено законодавчо.

Підприємство (фірма) – це самостійний суб’єкт господарювання, який має право юридичної особи і здійснює підприємницьку діяльність з метою отримання прибутку.

Компанія – це асоціація, яка може бути представлена партнерством або корпорацією.

Які вам відомі види підприємств? Розглянемо наглядовий матеріал №1. З’ясуйте , яку інформацію о фірмі ви можемо отримати із її назви.

Як бачимо підприємство може  здійснювати виробничу, науково-дослідну та комерційну діяльність, тому держава повинна створювати сприятливі умови для виникнення підприємств та їх розвитку. Розміри податків повинні давати можли­вість здійснювати розширене відтворення, впровадження досягнень  науково-технічного прогресу, підвищувати якість продукції, збільшувати добробут населення, формувати конкурентоспроможність.

Кожному етапу розвитку приватної власності відповідають певні
 організаційні форми підприємств: одноосібне володіння, товари­ство (партнерство), корпорація.

- Одноосібне  володіння  —  бізнес,  яким  володіє  одна людина. Більше 70 % всіх підприємств США є одноосібними володіннями. Всі підприємства цієї форми, як правило, малі за розміром. Причина її популярності в тому, що це найпростіший і найдешевший спосіб організації бізнесу. Ця форма має ще й інші переваги. Кожен влас­ник володіє всім прибутком підприємства, він сам собі господар і може здійснювати будь-які зміни. Законодавства країн встановлюють для індивідуальних власників мінімальні обмеження, вони не зобов'язані платити спеціальний пода­ток, передбачений для акціонерних товариств. У них є також шанс домогтися успіху і визнання ли­ше власними зусиллями.

Але є й недоліки індивідуальної форми власності. Дуже серйозний недолік — повна майнова відповідальність, яку несе власник. Всі борги і про­блеми, пов'язані з бізнесом, лягають на плечі однієї особи. Якщо бізнес зазнає краху, власник зо­бов'язаний сплатити всі борги. Це може означати втрату особистої власності, такої як машини, бу­динки, заощадження. Другий недолік — обмеженість капіталу. Це озна­чає, що гроші, які можуть бути вкладені в справу, обмежені сумою за­ощаджень власника і можливістю мати кре­дит. У випадку смерті власника справа лікві­дується. Недоліком є і складнощі менеджмен­ту, коли одна людина має виконувати багато управлінських функцій.

-  Товариство (партнерство) як форма організації бізнесу є природним розвитком одноосібної власності.  Товариство — це таке підприємство, яке є власністю двох або більше співвласників.

Товариство має певні переваги порівняно з попе­редньою формою організації бізнесу:

- Об'єднання партнерів дозволяє залучити до­даткові засоби.

- Кожен партнер вносить у справу нові ідеї або свій талант.

- Так само, як і одноосібна власність, товариство порівняно просто організувати, і воно не підпа­дає під спеціальний (корпоративний) податок.

Тепер про недоліки організації справи у формі товариства.

По-перше, у багатьох випадках кожен з партнерів несе необмежену майнову відповідальність. Кожен партнер особисто відповідає за борги товари­ства. Іншими словами, якщо бізнес зазнає збитків, його кредитори матимуть право вимагати повер­нення засобів як від кожного зокрема, так і від усіх партнерів загалом.

Наведемо приклад.

Гарольд Ноудоу, Глорія Пуа і Джек Річ були співвласниками товариства «Trio Dress Shoppe». За умовами їх партнерської угоди Ноудоу і Пуа мали право на 40 % всього прибутку, решта 20 % йшли Річу. Фірма збанкрутувала. Після розпро­дажу майна компанія ще була винна кредиторам 10 тис. до­ларів. Оскільки Ноудоу і Пуа не мали власного майна, кре­дитори стягнули всю суму до оплати з персонального банківського рахунку Джека Річа. Висновок: кожен партнер несе відповідальність за недоліки діяльності всіх партнерів. У випадку банкрутства кожен з учасників товариства може втратити більше, ніж вклав у справу. Компаньйон, якому на­лежить 1 % власності фірми, відповідає так само, як і ті, ко­му належать решта 99 %. Проте це не стосується товариств з обмеженою відповідальністю, про які буде йтися далі.

Партнерська угода може бути складена таким чи­ном, щоб обмежити особисту відповідальність кожного з партнерів і захистити таких інвесторів, як бідолашний містер Річ.

По-друге, у випадку, коли один з партнерів помирає або виходить зі справи, товариство офіційно при­пиняє своє існування. Якщо підприємство продов­жує діяльність, має бути підписана нова угода.

По-третє, розмір капіталу, який товариство мо­же залучити, обмежений. Точний розмір цього капіталу визначається майном фірми, достатком партнерів та їх кредитною спроможністю.

По-четверте, партнери можуть мати різні погляди на управління фірмою, що заважатиме її діяльності.

Частка товариств у ринковій економіці, як прави­ло, невелика, як і у грошовому обороті. В Україні товариства є юридичними особами і можуть займа­тися будь-якою підприємницькою діяльністю, яка не суперечить чинному законодавству. Товариства розповсюджені в таких галузях, як медицина, юриспруденція, бухгалтерія тощо. Як бачимо, партнерська форма організації фірми доцільна для тих підприємців, що прагнуть збільшити свої фінансові можливості і готові співпрацювати з компаньйонами.

- Корпорація - це форма організації підприємства з великою кількістю власників. Пра­во на власність корпорації засвідчують акції, а співвласники корпорації називаються акціонерами. Корпорація є юридичною особою. Вона може звертатися до суду і притягатися до суду, підпису­вати контракти й зобов'язана платити податки. Хоча кількість корпорацій приблизно в 4 рази менша, ніж одноосібних підприємств, саме вони домінують в американській економіці. Причини такої ситуації полягають у перевагах цієї форми над товариствами і одноосібними володіннями.

До переваг належать такі.

- Обмежена відповідальність. На відміну від індивідуального власника і членів товариства, які несуть особисту майнову відповідальність за борги фірми, максимум, що може втратити акціонер — це сума, яку він заплатив за акції. Об­меженість відповідальності виявилась настільки суттєвою, що корпорації в більшості англомов­них країн (крім США) додають до своєї назви абревіатуру Ltd (обмежені).

- Спрощеність проведення операцій. Власники акцій можуть входити і виходити з корпорації, просто купуючи або продаючи акції цієї кор­порації.

- Необмеженість існування. Коли акціонер по­мирає, його частка акцій переходить до спад­коємців. Ця подія ніяк не позначається на по­точній діяльності корпорації.

Отже, переваги корпорацій очевидні. Але чому ж тоді неакціонерних підприємств значно більше, ніж корпорацій? Відповідь на це запитання зна­ходимо в недоліках корпорацій.

Організувати корпорацію дуже дорого і важ­ко. Процес реєстрації підприємства та статут часто потребує допомоги юристів. Більшість малих фірм намагається уникнути цих витрат, організовуючи одноосібні володіння або то­вариства.

- Корпорації повинні платити спеціальні подат­ки. На додаток до податків, які платять акціонери за одержані дивіденди, урядом вста­новлений окремий по­даток на прибуток самої корпорації.

Закон вимагає, щоб великі корпорації надавали інформацію про свої фінанси й операції всім зацікавленим особам. Інформація сприяє сві­домому вибору тих, хто купує акції і зменшує для них ризик втратити власні кошти. Але інфор­мація, яка допомагає акціонерам, може бути суттєвою і для конкурентів. З цієї причини деякі корпорації вирішили залишатися закритими тобто такими, акції яких продаються обмеженому колу осіб.

В американській економіці корпорації є основним джерелом вироб­ництва, незважаючи на відносно невелику їх кількість. У багатьох важ­ливих галузях економіки функціонують гігантські корпорації, де пра­цюють тисячі робітників, а щорічні прибутки складають сотні мільйонів доларів.

Аналогічна картина спостерігається в інших розвинених державах. В Україні теж формуються тенденції до розвитку великих підприємств (наприклад, «Укртелеком», «Запоріжсталь», «Криворіжсталь», торго­вельна компанія «АТБ-техніка»). Наведіть приклади аналогічних під­приємств у своєму регіоні. Нехай учні доповнять учителя.

Не всі типи підприємств підпадають під описані форми. Далі я наведу інші форми ор­ганізації підприємств такі як:

- S-корпорація — корпорація для малого бізнесу Малі форми можуть користуватися багатьма пе­ревагами корпорації, не підпадаючи під корпора­тивні податки, якщо вони організовані як S-корпорації. (S-корпорації отримали свою назву від поправки Конгресу США до закону про податок на прибуток, відомої як «Підрозділ S».)

На відміну від звичайних корпорацій, прибутки яких обкладаються корпоративним та індивідуальним податком на прибуток, S-корпорація пла­тить податок так само, як одноосібний власник. Прибутки або збитки розподіляються про­порційно кількості акцій між їх власниками і про них заявляють у звичайних деклараціях про при­бутки. Для отримання статусу S-корпорації фірма повинна мати не більше 35 акціонерів і не може володіти більш ніж 80 % акцій іншої корпорації. Як і у випадку з іншими акціонерними фірмами, для організації S-корпорації, як правило, потрібні послуги юриста.

Неприбуткові організації. Як можна зрозуміти з на­зви, ці форми діяльності організовуються не для одержання прибутку. Вони служать для реалізації освітніх, соціальних, благодійних і релігійних цілей, і оскільки не мають прибутку, то не обкла­даються податком.

До неприбуткових корпорацій належать - «Червоний хрест», «March of Dimes», «Junior Achievement». В Україні однією з найстаріших просвітницьких організацій, яка ще з XIX століття займається підтримкою і пропагуван­ням української мови і культури і має 130-річну історію, є «Просвіта». До державних неприбуткових організацій нале­жать коледжі і університети, клуби, професійні об'єднання, спілки тощо.

- Кооперативи  — це об'єднання окре­мих людей або компаній, які створені для вико­нання певних ділових функцій.

За українським законодавством, кількість членів кооперати­ву має бути не меншою, ніж три особи, а максимальна кількість не обмежується.

Ви, напевне, були знайомі з деякими із коопера­тивів:

- Житлові кооперативи, в яких мешканці є співвласниками житла.

- Споживчі кооперативи — це підприємства, власники яких беруть участь у прибутках і

(або) купують товари і послуги за мінімальни­ми цінами.

- Виробничі кооперативи — це підприємства, які виробляють і продають продукцію в інтересах своїх працівників.

Прикладом одного з найбільших серед них є «Ocean Spray Cranberries, Inc.» Цей кооператив об'єднує приблизно тися­чу виробників цитрусових і журавлини з усієї країни, щорічно продає продукції на суму близько 500 млн. доларів.

Кооперативний рух в Україні має глибокі корені. Особливо ак­тивно розвивалася кооперація у кустарному та сільськогоспо­дарському виробництвах. У 20-х роках XX століття кооперати­ви об'єднували приблизно третину усіх селянських госпо­дарств. Крім виробничої та збутової діяльності, вони брали участь у будівництві шкіл, лікарень, культурних закладів.

В період соціалістичного господарства кооперація існувала в обмежених формах. Вона розвивалася тільки через кол­госпи, які за своєю суттю мало чим нагадували кооперативи та функціонували як державні підприємства.

Перевагами кооперативів є спрощена процедура утворення, вступу та виходу, рівноправність його членів у рішенні госпо­дарських питань, розподілі до­ходів на принципах трудової участі кожного та відповідно до внеску. Проте, як колективна форма власності, більш обмежений у економічній свободі, ніж підприємство,  яке засноване на приватній  власності.

- Франчайзінг — це ліцензія, яка дає право приватній компанії функціонувати у ви­гляді частки великої торгової мережі. Багато ма­газинів одягу, контор з продажу нерухомості, рес­торанів, мотелів діють за принципом франчайзів.

Така схема має свої переваги. Оскільки гроші за новий франчайз платить його покупець, прода­вець франчайза розширює справу, вкладаючи мінімум власних засобів. Продавцю франчайза така форма вигідна ще й тому, що покупець вис­тупає швидше власником підприємства, ніж най­маним працівником. Це створює зацікавленість працювати краще, що й призводить до зростання продажу та прибутків.

Вигоду одержить і той, хто купує франчайз. Бага­то фірм організовують навчання, фінансову підтримку та іншу допомогу в організації і уп­равлінні бізнесом. Покупцю франчайза вигідно також використовувати ім'я компанії, за яким стоять і реклама, і репутація. Останнє спричиняє зростання обігу.

Схема франчайза має і деякі незручності. Прода­вець франчайза приділяє багато уваги контролю за своїми покупцями. Він може диктувати свої мето­ди управління бізнесом,- стиль оформлення приміщення, навіть вид уніформи і значків.

Прикладом компаній, що використовують схему франчайзінгу в Україні, є всім відомий Mс Donald's — ресторан швидкого харчування, Yves Rocher — виробник косметичних засобів тощо.

V. Актуалізація опорних знань нового матеріалу (самостійна робота)  -  хв.

 Користуючись підручником необхідно студентам заповнити таблицю «Організаційні форми підпри­ємств» (додаток 4), Виконуючи цю роботу, студенти само­стійно засвоять переваги та недоліки кожної організаційної форми підприємств.

- Підприємець, який організовує власну справу, керується можливістю одержати прибуток. Розпочавши свою діяльність, він ризикує втратити гроші, якщо не доб'ється успіху в бізнесі.

- Ті, хто мріють про організацію власної справи, повинні стежити за інформацією про ринкову кон'юнктуру, мати необхідні для успіху особисті якості і пройти школу підготовки до бізнесу.

- Фірма може бути організована як одноосібне володіння, товариство або корпорація. Кожна з форм організації бізнесу має певні переваги і окремі недоліки, їх треба враховувати при вирішенні питання, у якій з форм розпочати справу.

- Крім підприємств, метою діяльності яких є одержання прибутку, існують і неприбуткові підприємства (організації).

- Підприємства несуть відповідальність перед споживачами за якість запропонованої про­дукції, правдивість інформації стосовно її споживчих властивостей. Порушення підприємцями ринкових правил стосунків зі споживачами спричиняє зменшення обсягів

продажу, втрату прибутковості і, навіть, банкрутство.

VI.  Коментування відповідей студентів і виставлення оцінок – 8 хв.

VІІ.  Домашнє завдання – 5 хв.

Знайти приклади та інформацію про діяль­ність підприємств з різними організаційними формами (за формою власності, за розміром) і неприбуткових організацій.

Д О Д А Т О К

• перевірка домашнього завдання
• актуалізація опорних знань

/економічний диктант/

• доповіді студентів на тему „Вдалі підприємці сучасності ”
• лекційний матеріал
• вправи на закріплення нового матеріалу
• карта оцінювання.

 Підсумки

- Підприємець, який організовує власну справу, керується можливістю одержати прибуток. Розпочавши свою діяльність, він ризикує втратити гроші, якщо не доб'ється успіху в бізнесі.

- Ті, хто мріють про організацію власної справи, повинні стежити за інформацією про ринкову кон'юнктуру, мати необхідні для успіху особисті якості і пройти школу підготовки до бізнесу.

- Фірма може бути організована як одноосібне володіння, товариство або корпорація. Кожна з форм організації бізнесу має певні переваги і окремі недоліки, їх треба враховувати при вирішенні питання, у якій з форм розпочати справу.

- Крім підприємств, метою діяльності яких є одержання прибутку, існують і неприбуткові підприємства (організації).

- Підприємства несуть відповідальність перед споживачами за якість запропонованої про­дукції, правдивість інформації стосовно її споживчих властивостей. Порушення підприємцями ринкових правил стосунків зі споживачами спричиняє зменшення обсягів

продажу, втрату прибутковості і, навіть, банкрутство.

 Домашнє завдання було на вибір.

 Користуючись різноманітними джерелами та носіями інформації, знайти інформацію про успішного підприємця нашого міста, розповісти яка підприємницька ідея зробила їх успішними.

Використовуя  економічну літературу, Інтернет тощо, підготувати повідомлення про успішних підприємцях у минулому та у теперішньому часі. 

Сценарій

ділової гри “Синтез думок”

Практичне заняття з дисципліни “Інформатика і комп’ютерна техніка”

Мета гри: Матеріалізація результатів діяльності – допомогти студентам усвідомити власні здібності та вміння набуття навичок роботи у колективі (малих групах) при рішенні спільного завдання з отриманням результату . Виховання прагнення до успіху.

Проблема: „Рішення проблем аналізу, прогнозування діяльності підприємства інструментами комп’ютерних інформаційних технологій ”.

			Координатор гри: викладач
			Розпорядник – керівник: студент
			Експерти: студенти

               Мал. 1 - Схема зв’язків ділової гри

       Епізод 1.

     Серед студентів обирають експертів (6 студентів), розпорядника часу (1студент); всі інші студенти розподіляються на 6 груп – відділів: А, Б, В, Г, Д, Е).

Епізод 2.

Для ділової гри розпорядник пропонує групам розв’язати проблему аналізу, прогнозування діяльності підприємства інструментами комп’ютерних інформаційних технологій (групі А – задачу №1, групі Б – задачу №2, групі В – задачу №3,  групі Г – задачу №4, групі Д – задачу №5, групі Е – задачу №6).

Епізод 3.

Групи студентів у голові з експертами своєї групи  обговорюють проблему і за певний час вирішують її.

Епізод 4.

Кожна група з аналізом і коментарем представляє свою виконану роботу.

Розпорядник часу строго слідкує за роботою усіх груп протягом гри. Підсумки заняття підводить координатор гри викладач. 

       Схема зв’язків ділової гри представлена на мал. 1.

Комплект ролей:

·        представник керівництва підприємства  - 1 студент;

·        провідні фахівці - експерти  підрозділів підприємства  - по 1 студенту з групи;

·        підрозділи підприємства: відділ “Комп’ютерна техніка і інформаційні технології”, відділ “Маркетингу”, відділ “Матеріально - технічного забезпечення”, відділ “Екологія. Проблем екології”, відділ “Моделювання”, відділ “Фінанси й облік” зі співробітниками – по 2 студента у групі.

Час гри: 45 хв.

Місце проведення: комп’ютерний клас.

Інформація для підготовки до гри:  кросворди, тест, завдання.

Використання технічних засобів: персональні комп’ютери.

Послідовність гри: послідовність епізодів.

Молоді підприємці

Інформація  із Інтернету - Уривок з книги «Strategien for Success», Nation's Business, April, 1984. Copyright* 1984. Офіційне видання Торгової палати США. — Передрук з дозволу Торгової палати

«Ви не маєте ніякого досвіду; 95 % малих підприємств припиняють діяльність; і де в наш час ви знайдете божевільних, які стануть носити капелюхи?» Цю відповідь Кортні Гартон і Марджі Брайс вислухали від чиновників, які зай­малися наданням позик, у 1978 році, коли вони вирішили зайнятися продажем капелюхів у роздріб. Щойно одружені Гартон і Брайс були впевнені, що мода на капелюхи повернеться. Чи могли вони тоді припустити, що шістьма рока­ми пізніше, в січні 1984 року, вони будуть визнані Американським інститутом головних уборів, Національною торговою асоціацією головних уборів кращими продавцями капелюхів у роздріб.

Спочатку Гартон і Брайс, вчителі однієї з мерілендських шкіл, поєднували продаж капелюхів з викладанням. Але чи існував взагалі ринок капе­люхів? «Я зрозумів, що капелюхи знову стануть популярними, тому що у всіх рекламних роликах фірми «Пепсі-кола» жінки носили капелюхи», — згадує Гартон. Він також приписує «капелюшний ренесанс» дії кінематографа. «Клієнти продов­жують приходити й просити капелюшок а-ля Енні Холл, — говорить він. — Капелюшки в стилі Індіани Джонса, персонажу фільму «У пошуках загубленого Ковчега», — найпопулярніший чо­ловічий капелюх».

Згодом вони зрозуміли, що їх швидкозростаючий бізнес потребує постійної уваги. Хоча декілька банків відхилили їхнє прохання про надання кредиту, подружжя змогло відкрити свій перший магазин «Капелюхи набакир» (названий так то­му, що друзі вважали, нібито у Гартона і Брайс мізки набакир, якщо вони починають цей бізнес), отримавши 17 тисяч доларів від фінансо­вої компанії, кредитного союзу й банку.

«Ми отримували прибуток з першого дня, як тільки відкрили магазин, — згадує Брайс, — але ми вкладали його без залишку у закупівлю това­ру і розширення виробництва».

«Ми хотіли продавати всі види капелюхів, які тільки можна собі уявити», — говорить Гартон. Так вони й робили, співпрацюючи більше, ніж із сотнею постачальників. Магазин «Капелюхи на­бакир» став місцем, де можна купити все — від шикарних вихідних капелюшків до індіанських головних уборів.

Зараз компанія перетворилась на процвітаючу мережу магазинів. Загальний дохід головного ма­газину, який є власністю компанії, і дванадцяти франчанзів корпорації «Капелюхи набакир» у 1986 р. становив 16 млн. доларів.

«Капелюхи набакир», Гартон і Брайс, дали від­повідь на запитання, яке їм поставили у 1978 ро­ці чиновники, які не хотіли давати позику:

—Хто буде носити капелюхи?

—Мільйони людей.

Молоді підприємці

Бет Уайтінг заснувала свою справу, коли їй було тільки дванадцять років. Вона розмальовувала й продавала стрічки для волосся. Тепер вона може озирнутися назад і побачити низку перемог, які дозволили їй довести обсяг продажу авторських виробів ручної розмальовки до 25 тисяч доларів на рік, не перериваючи при цьому навчання.

Бет завжди тягнулась до мистецтва, і її хобі пере­росло в бізнес. Коли вона вперше віднесла свої стрічки в сусідній магазин, там вирішили, що варто спробувати їх продати. Як пояснила Бет, у магазині її запитали, чи зможе вона за вихідні розмалювати ще кілька дюжин? Вона подумала: якщо один мага­зин купує її стрічки, чому б не звернутися в інші? І хоча її справа почалася з хобі, вона щоразу розши­рювалась і розширювалась. Незабаром Бет почала розмальовувати спортивні костюми і подарунки. Попит на товари, які мають свою індивідуальність, був завжди і продовжує існувати.

Досягнення Бет привернули увагу центральної преси. Повідомлення про її успіхи заполонили сторінки американських газет та журналів. Бет, крім того, неодноразово запрошували до участі в телевізійних шоу, щоб вона розповіла про успішний досвід.

У 1986 р. Бет написала: «Я сподіваюсь, що мій приклад надихне молодь самостійно почати підприємницьку діяльність, як свого часу зроби­ла це я. Зараз я навчаюсь в Університеті Півден­ної Каліфорнії, школа бізнесу якого виплачує мені стипендію, розраховану на чотири роки». За словами Бет, вона не припиняла займатися бізнесом, навіть коли вчилася в коледжі. «Будь-хто, у кого є ідея і бажання зробити на ній бізнес, може добитися свого, — продовжила вона, — як­що буде старанно працювати й виявляти напо­легливість у досягненні своєї мети».

Інформація  із Інтернету - Уривок з книги «Strategien for Success», Nation's Business, April, 1984. Copyright* 1984. Офіційне видання Торгової палати США. — Передрук з дозволу Торгової палати

Прикладом успішного підприємництва в Україні можна назвати діяльність корпорації «Проун». Корпорація «Проун» була ство­рена у 1988 році і почала свою діяльність як мале підприємство приватної форми власності. В рік створення воно нараховува­ло 15 осіб і займалось будівельними роботами. Пізніше, заро­бивши деякий капітал, підприємство розпочало шукати варіан­ти його реінвестування (вкладення у виробництво). Найбільш перспективним напрямом стало виробництво м'яких меблів.

На думку президента корпорації «Проун» Михайла Півня, на початок 1990-х років в Україні були відсутні меблеві фірми, продукція яких одночасно відповідала б трьом умовам: 1) помірні ціни, 2) висока якість, 3) гарний дизайн. Ринок в той час був насичений дорогими меблями з Західної та Східної Європи. Розпочавши у 1990 році власне виробництво м'яких меблів, підприємство орієнтувалося на розробку моделей, ди­зайн яких відповідав кращим європейським зразкам.

Штаб-квартира корпорації знаходилася в місті Короп Чернігівської області, тому першорядним завданням було за­воювання лідируючих позицій на ринку області. Скористав­шись інертністю інших фабрик, які продовжували виготовля­ти меблі, що були розроблені 20 років тому, і проводячи гра­мотну цінову політику, корпорація «Проун» повністю справи­лася з розв'язанням поставленого завдання протягом року.

У 1994 році в період приватизації державної власності в корпо­рацію «Проун» увійшли ще три провідні фабрики Чернігівської області. Кожна з них почала спеціалізуватися на виробництві певної меблевої продукції.

У 2007 році корпорація «Проун» вийшла на третє місце в Ук­раїні з виробництва м'яких меблів. Після проведення технічного переобладнання фабрик корпорація значно збільшила виробничі потужності і виробляє до 15 тис. ком­плектів на рік. Але фахівці корпорації «Проун» не сподіва­ються збільшення ємності українського ринку, тому для кор­порації є перспективними зарубіжні ринки

Доповідь на тему:  “Інформаційне суспільство і нова економіка”

         В історії людства сторіччя прийнято іменувати відповідно до найбільш значимого технологічного прориву. Минуле сторіччя називають Індустріальним, а нинішнє претендує стати Інформаційним. 100 –200 років тому природні ресурси були головним джерелом національного багатства. Потім «першу скрипку» грав капітал у вигляді грошей, нерухомості і машин, а сьогодні «матеріальний капітал» поступається місцем «капіталові інтелектуальному», що лежить в основі «інформаційної економіки». У наш час знання й інформація стали первинною сировиною економіки і її найважливішою продукцією. Уміння керувати інтелектуальним капіталом стає основною економічною задачею бізнесу.

         Розглянемо, наприклад, такий продукт як мікросхеми (чіпи), без яких сьогодні вже мало яка індустрія обходиться. Вартість усіх продаваних у світі мікросхем, перевищує вартість виплавленої за цей же період сталі. Наприклад, Україна заробляє на виробництві сталі 5-6 млрд. доларів за рік, а доходи Тайваню на виробництві чіпів на порядок більше. Кожні 6 з 9 доларів, що витрачаються під час виробництва пари джинсів, витрачаються на інформацію, а не на їхній покрій і пошив. Адвокат або експерт беруть сотню доларів за годину своєї роботи, оплачуючи не свій  стіл або комп'ютер, а за професіоналізм (знання). Найбагатший  капіталіст наших днів, голова правління Microsoft Білл Гейтс, став таким завдяки виробництву інтелектуальної продукції. Виходить, потреба в ній є.

     Сьогодні розвинене інформаційне суспільство характеризується наступними ознаками:

·        збільшення ролі інформації і знань у житті суспільства;

·        створення глобального інформаційного простору;

·        поява в економіці принципово нових підходів до використання інформаційних технологій;

·        підвищення  рівня професійного і культурного розвитку на базі сучасних систем утворення.

Будь-яке розвинене інформаційне суспільство повинне обпиратися на цифрову економіку, електронний бізнес і електронну комерцію, знаннєоріентованні технології.

      У світовій практиці сформувалося кілька різних підходів до побудови інформаційного суспільства. У Європі, а Україна теж є частиною Європи, як головні фактори виділяють наступні:

·        стан національної інфраструктури;

·        рівень інтеграції суміжних галузей економіки;

·        реально існуючі потреби суспільства;

·        фактичний рівень конкуренції;

·        ступінь готовності громадян до використання наданих їм переваг.

 Багато фахівців вважають, що інформаційне суспільство виникає, коли вартість товарів і послуг, вироблених за допомогою нових інформаційних технологій, складає більш половини внутрішнього валового продукту.

Для визначення рівнів цифрового розвитку різних країн експерти спеціально створеної для цих цілей робочої групи DOT Force (Digital Opportunity Task Force) запропонували використовувати розроблену Всесвітнім Банком класифікацію країн за рівнем їхнього питомого доходу, що оцінюється річним доходом на людину:

·         с низьким доходом (нижче $470);

·         нижче середнього (від $470 до $1190);

·         вище за середнє (від $1190 до $4650);

·         с високим доходом (вище $4650).

Доводити, що сучасний бізнес не відокремлено від інформаційних технологій і Інтернету не треба й у нашій країні. Поки використовувати можливості можуть далеко не всі підприємства України. На те є як суб'єктивні, так і об'єктивні причини.

Враховуючи вищеозначене, слід сказати, що “нова економіка” України потребує фахівців з інформаційних технологій, і задача вищої школи – підготовка спеціалістів цього напрямку.

Задачі з практичним змістом

Задача №1

         Скласти звіт про наявність комп’ютерної техніки на підприємстві:  кількість та наявність не ліцензійного програмного забезпечення. Обчислити суму грошей для його закупівлі.

Задача №2

Розрахувати й показати на діаграмі структуру поставок продукції підприємства в межах України.

Для рішення задачі використовувати слідуючи вихідні данні:

-   Донецька область                   – V1;

-   Луганська область                 – V2;

-   Запорізька область                 – V3;

-   Кіровоградська область         – V4;

-   Полтавська  область              – V5;

-   Івано–Франківська область   – V6;

-   Херсонська область               – V7;

-   Черкаська область                – V8.

Вихідні дані надані у таблиці:

Таблиця - Структура поставок підприємства

Задача №3

Сформувати і заповнити накопичувальну відомість щодо переоцінки основних засобів виробництва, яка наведена нижче.

Відомість – Переоцінка основних засобів виробництва

Задача №4

Визначити, чи виконуються умови стану навколишнього середовища у Ленінському районі м. Донецька по даним таблиці:

         Вихідні данні:

де

ПДК -  гранична концентрація шкідливої речовини

Задача №5

         Змоделювати поведінку технологічного процесу у відрізку часу, якщо його можна охарактеризувати математичною залежністю:

де

t – час 

значення змінних Х и С  надані у таблиці:

Задача №6.

Обчислити та скласти прогноз попиту на лютий місяць, а також визначити товар з найменшим попит та чи проводилася закупівля товару з номенклатурним номером 4567.

         Вихідні дані наведені у таблиці.

Таблиця реалізації деяких видів продукції підприємства за січень місяць.

• загальних інтелектуальних умінь студентів через пошук вираження своєї індивідуальності під час заняття – формування успішності особистості; передача принципів дій через організовану навчальну діяльність і соціальне середовище

Пояснення до рішення практичних задач

Алгоритми рішень практичних задач

Задача №1.

·        За вихідними даними створюється таблиця

·        Підраховується кількість неліцензійного програмного забезпечення

·        Обчислюється вартість купівлі ліцензійного програмного забезпечення, згідно умовам придбання.

Задача №2.

·          Вихідними даними заповнюється таблиця

·              За допомогою функції “Автосума” обчислюється загальна кількість поставок -

·              Відсотки обчислюються за формулою:

Задача №3.

·             Вихідними даними заповнюється таблиця

·             Обчислюється залишкова вартість (ЗВ) об’єктів згідно формулі:

ЗВ = БВ – ЗО

де:

       БВ – балансова вартість об’єкту

       ЗО – знос об’єкту.

·             Обчислюється відновлена повна (ВП) вартість об’єкту  згідно формулі:

ВП = БВ * К

·             відновлена залишкова вартість (ВЗ) об’єкту згідно формулі:

ВЗ = ЗВ * К

     де: 

К = 3,0, якщо БВ > 500 млн. грн., інакше К = 2,0, якщо БВ < 500 млн. грн.

Задача №4.

·             Вихідними даними заповнюється таблиця

·              Обчислюються відношення по кожному виду шкідливої речовини згідно формулі: 

де:     С – концентрація шкідливої речовини;

ПДК -  гранична концентрація шкідливої речовини.

·              Стан навколишнього середовища оцінюється згідно умови:

Критерій оцінювання: якщо сума співвідношень близька або дорівнює одиниці, це означає, що гранична концентрація шкідливих речовин у атмосфері не перевершує встановленої норми, в іншому випадку – необхідно приймати засоби щодо зменшення концентрація шкідливих речовин у атмосфері.

Задача №5.

·        Вихідними даними заповнюється таблиця

·        Згідно формулі  обчислюються значення функції

·        За допомогою Майстра діаграм будується графік за даними стовпця “р(t)”

·        Обрана лінія тренду графічно демонструє тенденцію розвитку технологічного процесу.

Задача №6.

·       Вихідними даними заповнюється таблиця

·        Обчислюються: виручка та прибуток від кожного виду  продукції

·        За допомогою Майстра діаграм будується графік за даними стовпця “Прибуток”

·        Обрана лінія тренду графічно демонструє тенденцію розвитку процесу. 

лекційне подання матеріалу з елементами самостійної роботи і дискусії

Карта оцінювання знань