Методичне об’єднання педагогічних працівників як ефективна форма підвищення професійної компетентності
Оценка 5

Методичне об’єднання педагогічних працівників як ефективна форма підвищення професійної компетентності

Оценка 5
Руководства для учителя
doc
администрации
Взрослым
07.04.2017
Методичне об’єднання педагогічних працівників  як ефективна форма  підвищення професійної компетентності
ТЕРЕЩЕНКО, КУКЛЕНКО САМООСВІТА.doc
ХАРКІВСЬКА РАЙОННА ДЕРЖАВНА АДМІНІСТРАЦІЯ ВІДДІЛ ОСВІТИ МЕРЕФ’ЯНСЬКА ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ ШКОЛА І­ІІІ СТУПЕНІВ №6 ХАРКІВСЬКОЇ РАЙОННОЇ РАДИ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ  О.С. Кукленко О.Л. Терещенко УПРАВЛІННЯ СИСТЕМОЮ САМООСВІТИ ВЧИТЕЛЯ   В  ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОМУ НАВЧАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ  1 Харків 2012 Рекомендовано методичною радою інформаційно­методичного центру відділу освіти Харківської районної державної адміністрації Протокол №4 від 12.12.2011 року Рецензент: Соколовська Вікторія Владленівна,  заступник директора з навчально­методичної роботи Мереф'янської загальноосвітньої школи І­ІІІ ступенів №6 Харківської районної ради Харківської області, відмінник освіти України Автори:  Кукленко Олена Сергіївна, магістр управління,  вчитель   російської мови та літератури Мереф’янської загальноосвітньої школи І­ІІІ ступенів №6, спеціаліст вищої кваліфікаційної категорії; Терещенко Олена Леонідівна, магістр управління, вчитель­методист історії та правознавства   Мереф’янської   загальноосвітньої   школи   І­ІІІ   ступенів   №6 Харківської районної ради Харківської області  Управління системою самоосвіти  вчителя в загальноосвітньому  навчальному закладі.  Харків, 2010. – 34 с. Матеріали,   представлені   в   роботі   можуть   сприяти   створенню   певного мотиваційного   середовища,   орієнтованого   на   самоосвітню   діяльність   і саморозвиток педагогів у навчальних закладах.   2 ЗМІСТ ВСТУП…….……………………………………………………………………..…………………………………2     РОЗДІЛ І Самоосвіта як засіб підвищення професійної компетентності учителя.........................4 РОЗДІЛ ІІ Планування самоосвітньої діяльності вчителя….…………………………………...…..….…17 ВИСНОВКИ……………………………………………………………………………………..………….……24 ЛІТЕРАТУРА………………………………………………………………...………………………….………26 ДОДАТКИ ………………………………………………...……………………………………………….……..27   3 ВСТУП Удосконалення методичної майстерності – це передусім самоосвіта, особисті ваші зусилля, спрямовані на підвищення власної культури праці  і, в першу чергу, культури мислення. В. Сухомлинський Актуальність проблеми дослідження.  Сучасна   школа   потребує   вчителя   нового   типу,   який   володіє   високою   фаховою кваліфікацією та професійною культурою, здатний об'єктивно осмислювати педагогічні явища і факти, критично оцінювати й творчо перетворювати педагогічну дійсність.  Це пов'язано, насамперед, із проблемами саморозвитку особистості та творчою самореалізацією педагога, новими концептуальними підходами до реформування загальної середньої освіти. Відповідно до Закону України «Про загальну середню освіту» і Державної національної програми «Освіта: Україна ХХІ століття», що передбачає реалізацію принципів індивідуалізації та гуманізації освіти, методологічну переорієнтацію процесу навчання на розвиток особистості учня,   визначення   її   самобутності   та   самоцінності,   формування   компетентності   учня   як загальної здатності  до суспільної діяльності на  основі  знань,  досвіду  системи  цінностей, здібностей, добутих у процесі навчання,  значення педагога в суспільстві є визначальним: він не тільки сприяє розвиткові учня як громадянина, а й фактично будує засади громадянського суспільства   в   повсякденній   праці   класу   та   школи.   Отже,   у   вчителя   з'явилася   реальна можливість виявити себе справжнім творцем навчального процесу, реалізувати свій духовний потенціал,   творчо   мислити,   самостійно   орієнтуватися   в   найрізноманітніших   проблемних ситуаціях   педагогічної   дійсності,   критично   їх   оцінювати   й   оперативно   знаходити   шляхи подолання суперечностей, що виникають. Тобто сенсом та метою освіти є постійний розвиток людини та її становлення, а нові завдання, поставлені перед сучасною школою, вимагають перегляду змісту педагогічної освіти, яка є ядром професійної компетентності вчителя. У сучасниій школі стали традиційними такі організаційні форми роботи з учителями як методичні об’єднання,  семінари,  педагогічні читання, конференції, консультації тощо. У  їх проведенні накопичено різноманітний досвід, але інтерес до них все більше знижується. Серед причин   такого   становища   В.І.Звєрева   вбачає,   по  ­  перше,   захоплення     різноманітними формами організації   роботи з педагогічними   кадрами, яке  призвело до їх випадкового механічного набору, до послаблення зв’язку між ними, що порушило цінність усієї  роботи і понизило її якість; по ­ друге, у наведеному переліку форм організації методичної роботи з педагогічними кадрами немає тієї, яка забезпечувала б системоутворюючий зв’язок і цілісність 4 – немає керівництва самоосвітою вчителів. З 80 ­ 90 років ХХ століття в управлінні роботою з педагогічними   кадрами  стало   вважатися   негативним   втручання   керівників  школи   у  цей процес. Все віддано   на   розсуд   учителя.   Але,   як   показує   досвід,   самоосвітня   робота більше   за   інші   потребує   цілеспрямованого управління.   А  якщо   врахувати,   що самоосвіта   системоутворюючий   елемент,   то   зрозуміло,   чому   починає   слабнути ефективність усієї цієї роботи, адже на сучасному етапі розвитку освіти провідна роль у підвищенні компетентності педагога відведена  його  самоосвітній  діяльності,  особистому розумінню     вчителем     необхідності       педагогічного   та   загальнокультурного   зростання, цілеспрямованій роботі педагога над власною методичною темою. Отже думка про те, що самоосвіта   –   це   неконтрольований,   неплановий   процес,   який   не   підпорядковується керівництву з боку адміністрації, є помилковою. Практика дозволила виявити наступні протиріччя в розвитку професійних якостей вчителя у процесі самоосвіти:  між   потребами   сучасної   школи   у   професійно   зрілих   вчителях   і   недостатньою мотивованістю вчителів до розвитку професійно важливих якостей;  між вимогами систематичного підвищення рівня компетентності вчителя і недостатньою спрямованістю системи підвищення кваліфікації  до рішення завдань з розвитку потреб вчителів до самоосвіти;  між теоретичними знаннями вчителя та повсякденною професійною практикою. Ідея  саморозвитку  особистості  покладена   в   основу   гуманістичної   психології, засновниками якої є А. Маслоу, Ш. Мюлер, К. Роджерс та інші. В основу особистості, вважав А. Маслоу,   закладена   мотиваційна   сфера,   тобто   те,   що   рухає   людиною,   що   робить   її особистістю. Цю сферу утворює ряд взаємозалежних потреб: фізіологічні потреби, потреби в безпеці, повазі  тощо. Але вище місце займає потреба в самоактуалізації: людина прагне реалізувати весь свій потенціал здібностей «щоб бути тим, ким він може стати». Прагнення до саморозвитку К. Роджерс розглядає як природну потребу особистості. Більш того, він вважає, що ця потреба мала б зберігати свою актуальність протягом усього життя людини. Людина готова вчитися тільки тому, що для неї є значимим. Тому вирішальним у навчанні є той досвід, що уможливлює прийняття людиною нової для неї інформації, нових ідей. Різні аспекти проблеми професійно­особистісного розвитку педагога розглядали А. Вербицький,     С.   Вершиловський,   В. Сластенін,   Л. Байкова , Н. Нікандрова, А. Маркова,  Л. Митіна, В. Беспалько,    С. Кондратьєва,  М. Лукьянова,  А. Мудрик,  Т. Полякова, А. Реана  та інші.    Отже, актуальність даної проблеми та її недостатня наукова розробленість зумовила вибір теми роботи  «Управління системою самоосвіти учителя   в загальноосвітньому навчальному закладі». Мета роботи:    Теоретично обґрунтувати сутність, засоби реалізації та особливості управління системою самоосвіти в загальноосвітній школі. Об’єкт дослідження: система самоосвіти учителя  в загальноосвітньому навчальному закладі. 5 Предмет       дослідження: управління системою самоосвіти учителя в загальноосвітньому навчальному закладі. В     ході   дослідження   нами   висунуто   таку  гіпотезу:  вивчення   теоретичних   основ управління   системою   самоосвіти   дасть   змогу   проаналізувати   стан   проблеми   в загальноосвітньому навчальному закладі та розробити  програму педагогічної самоосвіти та моніторингу професійного зростання  вчителів. Об’єкт, предмет, мета і гіпотеза дослідження обумовили вибір наступних завдань: 1. На   основі   вивчення   наукової   літератури   обґрунтувати   сутність   поняття   «система самоосвіти». 2. Визначити складники системи самоосвіти. 3. З’ясувати шляхи реалізації системи самоосвіти в загальноосвітньому навчальному закладі. 4. дослідити особливості діяльності керівника загальноосвітнього навчального закладу щодо управління системою самоосвіти. Відповідно   до   визначених   завдань   і   для   перевірки   наукового   припущення   було використано такі методи дослідження:  теоретичні:   аналіз   психолого­педагогічної   літератури,   наукових   робіт   з   проблем управління школою, порівняльний аналіз, синтез, узагальнення, моделювання;  емпіричні: спостереження, бесіда, анкетування, вивчення практичного досвіду вчителів, психологоів, керівників шкіл. Структура й обсяг роботи зумовлені логікою наукового пошуку. Робота складається зі вступу, двух розділів, висновків, списку літератури. У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, визначено об’єкт, предмет, мету і гіпотезу дослідження. У першому розділі розглянуто теоретичні основи управління системою самоосвіти   учителя:   дано   сутнісну   характеристику   цієї   системи,   досліджено   принципи самоосвіти, її мета, завдання, зміст, форми та методи, визначено основні засоби реалізації системи самоосвіти в загальноосвітньому навчальному закладі, обґрунтовано необхідність удосконалення управління системою самоосвіти в умовах модернізації системи освіти.  Основним   висновком   дослідження   є   підтвердження   гіпотези   про   те,   що   вивчення теоретичних основ управління системою самоосвіти учителя дасть змогу проаналізувати стан проблеми в загальноосвітньому навчальному закладі та розробити програму педагогічної самоосвіти професійного зростання вчителів. 6 РОЗДІЛ І САМООСВІТА ЯК ЗАСІБ ПІДВИЩЕННЯ  ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ УЧИТЕЛЯ В сучасних умовах розвитку освіти в Україні особливо актуалізована проблема самоосвіти педагогів, проблема організації їх самоосвітньої діяльності. Нові процеси в політиці, економіці, духовному житті нерозривно пов’язані з новим розумінням людини, із  зростанням ролі особистості в усіх галузях суспільного процесу. І в більшій мірі це відноситься до освіти. Виховати творчу самодостатню особистість може лише творчий і талановитий педагог, якій йде шляхом самовдосконалювання й саморозвитку. У зв’язку з   цим,   проблема   розвитку   творчої   особистості   педагога   набуває   все   більшої актуальності. Як для самого педагога, для того, щоб в умовах складних часів, в період модернізації української освіти  не розгубитися, не зупинитися у своєму професійному розвитку, зберегти та примножити найкращі професійні якості,  розвити свій потенціал, активно   будувати     професійну   кар’єру,   так   і   для   суспільства,   в   якому   до   рівня освіченості його членів ставляться серйозні вимоги. Інноваційні   процеси,  які   відбуваються   в  сучасній   школі,  докорінно   змінюють вимоги до підвищення професіоналізму вчителя.  Проблема зростання майстерності педагога з точки зору компетентнісного підходу в освіті набуває нового звучання. Відбувається   оновлення   таких   понять,   як   «компетентність»,   «педагогічна компетентність», «професіоналізм» та їх змістовного наповнення. У зв'язку з цим на одне   з   перших   місць   у   діяльності   керівника   навчального   закладу   виходить цілеспрямоване управління процесом підвищення компетентності кожного вчителя і всього педагогічного колективу,   бо   саме   високий   фаховий   рівень   педагогів   є однією     з     найважливіших     умов     забезпечення     ефективного функціонування освітнього закладу.  Таким чином, загальна схема управління самоосвітою складається   з наступних компонентів:   суб’єкт   управління,   об’єкт   управління,   результат   управління,   прямі   та зворотні зв'язки управління, оточуюче середовище (схема 1). ОТОЧУЮЧЕ СЕРЕДОВИЩЕ 7 СУБ’ЄКТ УПРАВЛІННЯ ОБ’ЄКТ УПРАВЛІННЯ   РЕЗУЛЬТАТ Схема 1.  Модель процесу самоосвіти. Як бачимо, процес самоосвіти – це складне психофізіологічне явище, яке складється із послідовних   етапів,   обумовлених   причино­наслідними   зв’язками   в   розумінні   вчителями інформації з метою практичного застосування вивченого матеріалу в житті для досягнення бажаного результату. Необхідність самоосвіти диктується, з одного боку, самою специфікою педагогічної діяльності, її соціальною роллю; з іншого боку –  реаліями і тенденціями неперервної освіти, що пов’язано з   умовами   педагогічної праці, які постійно змінюються, потребами суспільства, еволюцією науки і практики, зростаючими вимогами до людини, її здатності швидко і адекватно реагувати на зміну суспільних процесів і ситуацій, готовності перебудовувати свою діяльність, вміло вирішувати нові, більш складні завдання.     Зміст самоосвіти полягає в задоволенні пізнавальної активності, зростаючій потребі педагога в самореалізації шляхом неперервної освіти.                  Сутність самоосвіти ­   в оволодінні технікою й культурою розумової праці, умінні вирішувати проблеми, самостійно працювати над власним   удосконаленням, в тому числі і професійним.  Сьогодні керування самоосвітою вчителя – запорука своєчасної модернізації педагогічного колективу. Т. Селевко   вважає, що потреба в захищеності,  у самовираженні, в самоактуалізації  є визначальною для розвитку особистості. На її основі може бути сформована основна ідея самовдосконалення особистості (поліпшення самого себе). Самоосвіта, за словами А. Айзенберга, – це спеціально організована самостійна систематична пізнавальна діяльність, яка направлена на досягнення особистісно або суспільно значущих освітніх цілей: задоволення пізнавальних інтересів, загальнокультурних і професіональних запитів і підвищення кваліфікації.  Педагогічний словник так визначає поняття «самоосвіта»: «Самоосвіта, цілеспрямована пізнавальна діяльність, керована самою особистістю; придбання систематичних знань у будь­ якій галузі науки, техніки, культури, політичному житті й т.д. В основі самоосвіти лежить цікавість того, хто навчається, в поєднанні з самостійним вивченням матеріалу».          Таким чином, самоосвіта – це процес свідомої самостійної пізнавальної діяльності, який здійснюється добровільно, планується, керується й скеровується самим педагогом. Однак людина не завжди здатна самостійно вибирати напрямок самоосвіти, зробити це якомога   точніше   та     отримати   найнеобхідніший   результат.   До   ефективної   самоосвіти 8 педагог   має   бути   підготовлений.   Одним   з   основних   завдань   методичної   служби загальноосвітнього навчального закладу є надання допомоги педагогам у формуванні й удосконаленні   навичок   самоосвітньої   діяльності,   що   передбачає   такі   види   роботи: систематичне   консультування   з   питань   організації   самоосвіти,   допомога   педагогові   у визначенні своїх сильних і слабких позицій, постійне інформування педагогів про новий педагогічний   досвід,  підготовка   й   надання   методичних   рекомендацій   щодо   актуальних проблем теорії та практики викладання. Значення педагога в суспільстві є визначальним: він не тільки сприяє розвиткові учня як громадянина, а й фактично будує засади громадянського суспільства в повсякденній праці класу та школи.   Усвідомлення суспільством важливої місії педагога необхідно для динамічного розвитку самого суспільства. Проте в Україні зберігається невідповідність між суспільним значенням педагога та його статусом у суспільстві, що визначається на рівні заробітної платні педагогічних працівників. Недостатнє фінансове забезпечення вчителів спричинило зниження мотивації вчительської праці і, відповідно, якості викладання. Поряд із цим, професійна діяльність учителя наповнюється дедалі глибшим творчим змістом: учителю надана можливість вносити зміни не тільки до окремого уроку, а й до навчальної програми загалом, використовувати як традиційні, так і нові форми роботи, розробляти і впроваджувати власні підходи до навчання й виховання учнів. Отже,   у   вчителя   з'явилася   реальна   можливість  показати  себе   справжнім   творцем навчального процесу, реалізувати свій потенціал. Нові завдання, поставлені перед сучасною школою,   вимагають   перегляду   змісту   педагогічної   освіти,   яка   є   ядром   професійної компетентності вчителя. Зрозуміло, що освіта не тотожна обсягу засвоєної інформації, а набуті протягом навчання знання та вміння не завжди є запорукою успішної професійної діяльності. Тому  школі  потрібен передусім інтелігентний (розумний, компетентний, культурний) вчитель, який має необхідні фахові знання та вміння, усвідомлює шлях до їх набуття, володіє принципами й методами пізнання теорії й практики своєї педагогічної діяльності (схема 2). ОСВІТНІ ПОТРЕБИ ОСВІТНІ ПОТРЕБИ ОСВІТНІ ПОТРЕБИ МЕТА МЕТОДИЧНОЇ РОБОТИ: ЗАДОВОЛЕННЯ ІНТЕРЕСІВ І СТИМУЛЮВАННЯ ВЧИТЕЛІВ  У НЕПЕРЕРВНОМУ ПІДВИЩЕННІ СВОЄЇ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ЗАВДАННЯ МЕТОДИЧНОЇ РОБОТИ:  МОТИВАЦІЯ ОСВІТНЬОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ВЧИТЕЛЯ;  РОЗВИТОК УМІНЬ І НАВИЧОК САМООСВІТИ;  СТИМУЛЮВАННЯ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОЇ ТА ДОСЛІДНИЦЬКОЇ  ДІЯЛЬНОСТІ ВЧИТЕЛІВ. 9 ФОРМИ САМООСВІТИ:  ПЕДАГОГІЧНА РАДА;  ТВОРЧІ ГРУПИ;  СЕМІНАРИ;  РОБОТА В  МО;  ОЧНО­ЗАОЧНІ   КУРСИ;  СПЕЦКУРСИ;  ДИСТАНЦІЙНЕ  НАВЧАННЯ. САМООСВІТА АТЕСТАЦІЙНА ОБЛІКОВА КАРТКА РЕЗУЛЬТАТИ САМООСВІТИ АТЕСТАЦІЯ МЕТОДИ САМООСВІТИ:  ДІАГНОСТИКА;  ТРЕНІНГИ;  МОДЕЛЮВАННЯ  СИТУАЦІЙ;  РОЗРОБКА УРОКІВ   ТА  ПОЗАКЛАСНИХ  ЗАХОДІВ;  САМОАНАЛІЗ    ТА  САМОЗВІТ. Схема №2. Шляхи реалізації освітніх потреб учителя Тільки за таких умов вчитель буде здатний творчо мислити, самостійно орієнтуватися в   найрізноманітніших   проблемних   ситуаціях,   критично   їх   оцінювати   й   оперативно знаходити шляхи подолання суперечностей, що виникають. Тобто сенсом та метою освіти є постійний розвиток людини та її становлення. Важливою рисою самоосвіти вчителя є те, що результатом його роботи є не лише власне самовдосконалення в особистісному й професійному плані, ай розвиток учнів. Вчитель повинен досягти успіху, щоб його досягли учні. Самоосвітню діяльність вчителя можна розглядати як сукупність декількох «само »:  самооцінка  вміння оцінювати свої можливості;  самооблік  вміння брати до уваги наявність своїх якостей;  самовизначення  вміння вибрати своє місце в житті, суспільстві, усвідомлювати свої інтереси;  самоорганізація  вміння знайти джерело пізнання й адекватні своїм можливостям   форми самоосвіти, планувати, організовувати робоче місце та діяльність;  самореалізація  реалізація особистістю своїх можливостей;  самокритичність  вміння критично оцінювати переваги та недоліки власної роботи;  самоконтроль  здатність контролювати власну діяльність;  саморозвиток  результат самоосвіти. Формуючи цю сукупність можна передбачати свідомо самоосвітню діяльність вчителя. Таким   чином,   узагальнена   концепція   самореалізації   особистості  позначається  на підході до сучасних технологій навчання та виховання. При визначенні діяльності вчителя варто   пам'ятати,   що   основний   шлях   розвитку   людини   ­   це   її   самореалізація, самобудівництво й розгортання індивідуальних здібностей. Зміст освіти з культурологічної точки   зору   І.Я. Лернер   визначає   як   «педагогічно­адаптований   соціальний   досвід»,  що складається з 4­х компонентів: 10  знання про природу, суспільство, техніку, мислення, способи діяльності, засвоєння яких забезпечує формування світогляду, методологічний підхід до пізнавальної та практичної діяльності;  досвід здійснення відомих способів діяльності, який втілюється разом зі знаннями в навичках і уміннях особистості;  досвід творчої діяльності, який втілений в особливі інтелектуальні процеси;  досвід   емоційно­ціннісного   ставлення   до   світу,   людей   один   до   одного,   тобто відношення до дійсності, яка стала об'єктом або засобом діяльності. Відтворення   соціально­історичного   досвіду   в   знаннях,   уміннях   та   навичках забезпечується навчанням, відтворення індивідуальних здібностей досягається у навчанні. Відтворення та засвоєння знань, вмінь, навичок повинно максимально відповідати еталону (нормативу). Пізнавальні здібності з'являються у процесі оволодіння діяльністю,  у тому, наскільки індивід при міцних і рівних умовах швидко і ґрунтовно, легко та міцно засвоює засоби її здійснення та реалізації. Самореалізація   в   освітній   системі,   на   думку   І.А. Зязюна,   має   чіткі   психологічно орієнтовані моделі, які ґрунтуються на розробках зарубіжних і вітчизняних дослідників. Класифікацію   цих   моделей   можна   представити   таким   чином:   вільна,   особистісна, розвиваюча, активізуюча, формуюча, збагачуюча. Вільна   модель  передбачає,   що   особистість   разом   з   викладачем   визначає інтенсивність і пролонгованість   у часі навчальних занять, вільно планує час, самостійно обирає засоби навчання. Відсутня жорстка система педагогічних впливів, підтримується імпровізація особистості учня й викладача у виборі змісту й способів учення. Ключовий психологічний компонент моделі ­ свобода індивідуального вибору. Психологічна мета особистісної моделі полягає у тому, щоб дати загальний розвиток особистості,   в   тому   числі  у  пізнавальний,   емоційно­вольовій,   моральній,   естетичній сферах. Навчання відбувається на високому рівні складності, створюються умови для формування атмосфери довірливості, варіативності навчального процесу з урахуванням індивідуальних   особливостей   і   нахилів   до   навчання   учасників   процесу.   Ключовий психологічний елемент  цілісне психологічне зростання. Розвиваюча модель націлена на перебудову навчальної діяльності особистості для забезпечення теоретичного мислення, рефлексії, самостійності у вирішенні навчальних задач. Ключовий психологічний елемент  «способи діяльності». Активізуюча   модель  спрямована   на   підвищення   рівня   активності   за   рахунок включення у навчальний процес проблемних ситуацій, опори на пізнавальні потреби і естетичні почуття. Ключовий психологічний елемент  «пізнавальний інтерес». Збагачуюча   модель  має   за   ключовий   психологічний   елемент «індивідуальний неповторний   досвід   учня».   Це   система   психічних   механізмів,   які   визначають   тип пізнавального відношення до світу особистості, її сприйняття розуміння і пояснення того, що   відбувається.   Саме   особистісний   досвід   є   психологічною   основою   самореалізації особистості в системі освіти. 11 Але насамперед необхідно розглянути,    за яких  умов формується  та розвивається потреба в саморозвитку та самоосвіті:  розширення   обсягу   пізнавальної   інформації   та   джерел,   способів   її   отримання, збагачення програмного матеріалу новітніми фактами та висновками, використання у викладанні різних засобів навчання, використання додаткової літератури, залучення позапрограмних джерел інформації;  перехід від репродуктивної до творчої діяльності;  урахування   пізнавальних   можливостей   учнів:   диференційований   підхід   до   учнів, урахування їхніх об'єктивних пізнавальних можливостей, урахування суб'єктивних уявлень школярів про свої можливості;  усвідомлення   особистої   та   суспільної   значущості   самоосвіти   та   саморозвитку: розкриття значущості загальної середньої освіти, демонстрація значущості системи знань, розуміння значущості кожного окремого завдання, заняття.  В основу організації самоосвіти вчителя покладено такі принципи:  Принцип цілісності (системність самоосвітньої діяльності).   Принцип діяльності (практична спрямованість роботи).   Принцип     мобільності     (відповідність     змісту     самоосвіти     рівню   професійної компетентності).   Принцип  самореалізації (впровадження в  життя своїх внутрішніх можливостей та  здібностей).   Принцип  самоорганізації (здатність особистості раціонально організувати свою діяльність).  Самоосвіта вчителя здійснюється за наявності низки ознак: 1. Самоосвіта як процес пізнання передбачає не просте закріплення професійних знань, або   засвоєння   вже   відомої   наукової   інформації,   а   має   за   мету   придбання   нових наукових і методичних знань, практичних навичок. 2. Самоосвіта   повинна   бути   неперервною,   поповнення   і   оновлення   нових   знань   має здійснюватись на підставі попередньої професійної підготовки педагога. Систематичність і безперервність цієї діяльності регулюються планами та програмами самоосвіти. 3. Самоосвіта має сприяти оволодінню педагогом засобами застосування професійних знань у його практичній діяльності. Шляхом   успішної   організації   самоосвітньої   діяльності     удосконалюється   професійна майстерність вчителя і, як наслідок, формується авторитет педагога серед учнів, батьків, колег. Таким чином, творчо працюючий вчитель сам собі створює особистий імідж.   В організації самоосвіти вчителя лежать наступні компоненти самоосвітньої діяльності (схема 3). 12 Схема 3. Основні компоненти самоосвітньої діяльності. 1. Стартовий інтелектуальний потенціал  це певний обсяг знань, умінь та навичок, набутих учителем. При постійному саморозвитку вчителя  удосконалюється рівень його інтелектуальної компетентності, а сааме,  стан науково­технічної, психолого­технічної, методичної, технологічної підготовки. 2. Мотиви   формування   безперервної   освіти  (прагнення   до   постійного самовдосконалення,   професійне   зростання,   наявність   пізнавальної   зацікавленості). Мотивація саморозвитку  зумовлена професійними освітніми потребами    бажанням удосконалити педагогічну діяльність або уникнути зайвих проблем, для того, щоб стати більш професійним. 3. Навички самостійного оволодіння знаннями    це навички,  набуті людиною на підставі   власних   психофізіологічних   особливостей,  та   удосконаленні  у  процесі життєдіяльності (читання, слухання, спостереження, експеримент). 4. Уміння розумової діяльності (чуттєве пізнання, техніка мислення, вибір проблем та шляхів їх вирішення). 5. Уміння самоорганізації пізнавальної діяльності  це вибір джерел пізнання (вибір форм самоосвіти, планування, організація робочого місця, самоаналіз, самоконтроль). Самоосвіта   вчителя   є   необхідною   умовою   професійної   діяльності   та   зростання педагога. Здатність до самоосвіти не формується у педагога разом з отриманням диплому педагогічного  навчального   закладу.  Ця   здатність  визначається   психологічними   і інтелектуальними показниками кожного окремого вчителя, формується в процесі роботи з джерелами інформації, аналізу, самоаналізу, моніторингу своєї діяльності, діяльності колег. Одним із засобів підвищення професійної компетентності вчителя може бути  програма педагогічної самоосвіти та моніторингу професійного зростання. Головною  13 метою програми є всебічний розвиток педагога для подальшого забезпечення оптимальних  умов для навчання та виховання учнів. Основні завдання: 1. Виявлення особистісного рівня професійної компетенції на підставі самодіагностики. 2. Раціональне планування самоосвітньої діяльності з урахуванням основних напрямів       розвитку освіти. 3. Досконала організація самоосвітньої діяльності та участь у різноманітних формах      методичної роботи. 4. Проведення моніторингу професійного зростання. 5. Узагальнення досвіду роботи за результатами роботи над самоосвітньою темою. Очікувані результати ­ розвиток усіх типів рефлексії:  підвищення загального рівня професійної майстерності вчителя  (підвищення рівня   професійної   підготовки,   покращення   усіх   видів   педагогічної   компетентності: інтелектуальної, психологічної, управлінської, мотиваційної, комунікативної, проективної, дидактичної,   методичної),   моделювання   особистого   перспективного   досвіду   роботи, підвищення рівня організації навчально­виховного процесу;  підвищення   рівня   організації   навчально­виховного   процесу  (створення соціально­педагогічних умов для встановлення особистості кожного учня, підвищення якості знань, умінь та навичок учнів, розвиток інтересу до предмета та підвищення вихованості учнів). При здійсненні самоосвіти важливим стає особистісна мотивація кожного педагога. Мотиви, потреби, які  спонукають  учителя до самоосвіти:   Щоденна робота з інформацією.  Готуючись до уроку, виступу, батьківських зборів, класної години тощо, у вчителя зявляється необхідність пошуку і аналізу нової інформації.  Бажання творчості. Учитель – професія творча. Творча людина не зможе з року в рік працювати   за   одним   поурочнм   планом   або   сценарієм,   читати   одні   і   тіж   доповіді. З’являється бажання більшого. Робота повинна бути цікавою і приносити задоволення.  Стрімке зростання сучасної науки. Особливо психології і педагогіки.   Зміни, які відбуваються в житті суспільства. Ці зміни відображаються на учнях, формують їх погляди, іноді формують образ вчителя як «несучасної людини».  Конкуренція. Не таємниця, що батьки, приводячи дитину до школи, просяться в клас до конкретного вчителя ­ предметника чи класного керівника.   Суспільна думка. Вчителю не все рівно, вважають його «хорошим» чи «поганим». Поганими вчителем бути  образливо.  Матеріальне стимулювання. Категорія вчителя, думка атестаційної комісії, премії, звання – все це залежить від кваліфікації і майстерності вчителя.  Цікавість. Вчитися просто цікаво.   Як людина, яка щоденно вчить, не буде постійно вчитися? Чи вправі вона викладати? Тому   в   процесі   активізації   діяльності   вчителів   з   самоосвіти   важлива   реалізація диференційного підходу до визначення напрямків професійного розвитку. Неперервному підвищенню   професійної   майстерності   вчителів   сприяє   правильно   організована   робота   з самоосвіти. Незважаючи на те , що  самоосвіта – це процес свідомої самостійної пізнавальної 14 діяльності, який здійснюється добровільно,  людина не завжди здатна самостійно вибирати напрямок самоосвіти. Слід зауважити, що до напрямків самоосвіти можна віднести:  Професійний ( консультації досвідченого спеціаліста з предмета);  Психолого­педагогічний (скореговується шкільним психологом, соціальним педагогом або заступником директора);  Психологічний  (виникають труднощі у створенні власного іміджу, а в спілкуванні не завжди своєчасно приходить уміння впливати на учнів);  Методичний (методична служба школи може спрямовувати самоосвіту педагога);  Інформаційно­комп’ютерний  (оволодіння   навичками   роботи   на   персональному комп’ютері, користування мультимедійними проекторами тощо);  Гуманітарний (у цьому напрямку вдосконалюються естетичні, історичні, правові знання або вивчаються іноземні мови);  Особистісний (стосується здоров’я, а також інтересів педагога). До ефективної самоосвіти педагог має бути підготовлений. Одним з основних завдань методичної служби школи є надання допомоги учителям у формуванні й удосконаленні навичок самоосвітньої діяльності.  Виходячи з того, що самоосвіта, як і інше педагогічне явище, обов’язково   включає змістовний, організаційний та методичні блоки, структуру самоосвітньої діяльності можна представити через характеристику її складових компонентів:  1. Змістовний компонент, який вказує на актуальність завдань:  діагностику здібностей та професійних інтересів особистості (додатки 1­4);  аналіз результатів викладання, самостійну роботу з джерелами інформації;  вільний вибір теми самоосвіти. 2. Організаційний   компонент,   який   визначає   бажання   і   готовність   вибирати   шлях професійного саморозвитку з урахуванням:  планування самоосвіти;  постійного характеру роботи;  перспективного плану самоосвіти в міжкурсовий період . 3. Методичний   компонент,   який   вказує   на   володіння   технологією   самоосвіти, використовуючи методики самостійної роботи через:  адекватний вибір форм, методів, засобів самоосвіти;  консультації і творча співпраця з колегами, методистами району та області;  самоаналіз, узагальнення і систематизація власного педагогічного досвіду. Виділяючи   основні   компоненти   самоосвітньої   діяльності,   ми   підтверджуємо,   що індивідуальність самоосвіти не є стихійним або хаотичним процесом. У зв`язку з цим, ми вбачаємо за необхідність більш детальніше розкрити технологічний аспект, який забезпечує організацію самоосвітніьої діяльності вчителя. Технологічний   підхід  до   рішення   цієї   проблеми     дозволяє   скласти  алгоритм управління самоосвітньої діяльності вчителів, який включає етапи науково­методичного 15 супровіду самоосвіти вчителів, кожний з яких забезпечує диференціацію змісту і форм навчання, орієнтованих на підвищення рівня самоосвіти вчителя (схема 4). СИСТЕМА УПРАВЛІННЯ САМООСВІТОЮ ВЧИТЕЛІВ ОРГАНІЗАЦІЙНА РОБОТА І ЕТАП  ДІАГНОСТИЧНИЙ ПЛАНУВАННЯ РОБОТИ ЗА НАПРЯМКАМИ ДІЯЛЬНОСТІ ВЧИТЕЛІВ МЕТОДИЧНА ДОПОМОГА КОРЕКЦІЯ КОНТРОЛЬ РЕЗУЛЬТАТИВНОСТІ РОБОТИ ОЦІНКА ВЧИТЕЛІВ ІІ ЕТАП  ПЛАНОВО- ПРОГНОСТИЧНИЙ ІІІ ЕТАП  ЗМІСТОВНО- МОТИВАЦІЙНИЙ ІV ЕТАП  КОНСУЛЬТАТИВНО- ПРАКТИЧНИЙ V ЕТАП  РЕФЛЕКСІЙНО- ОЦІНОЧНИЙ Схема 4. Алгоритм управління самоосвітньою діяльностю вчителів Таким чином, система управління самоосвітою вчителів складається з наступних етапів:  поточне   і   перспективне   планування;   підбір   раціональних   форм   та   засобів засвоєння   і   збереження   інформації;   оволодіння   методикою   аналізу   і   способами узагальнення   свого   та   колективного   досвіду;   поступового   освоєння   методів дослідницької та експериментальної діяльності.    На   різних   етапах   форми    і   методи   керівництва   самоосвітою   вчителів можуть бути наступні:   Систематичне   пояснення   ролі   самоосвітньої   роботи,   організація   виступів вчителів з питань обміну досвідом      самоосвіти.   Індивідуальні   бесіди   представників   адміністрації   з   педагогами   про   основні напрями самоосвіти.  Спільне   обговорення   керівниками   та   вчителями   методів   вивчення   важливих розділів і тем програми.  Розробка окремих рекомендацій з метою підвищення педагогічної ефективності уроків та занять.  Надання допомоги вчителям  в узагальнені свого досвіду, підготовці доповідей з проблем педагогіки.  Стимулювання найбільш підготовлених учителів  до науково­дослідницької роботи.   Комплектування та поповнення бібліотечного фонду літературою з питань самоосвіти та самовдосконалення, а також новинками психолого­педагогічної літератури.  Проведення циклів лекцій, групових та індивідуальних консультацій, семінарів. 16  Систематичне підведення підсумків самоосвітньої роботи вчителів, визначення завдань і змісту самоосвіти на новий навчальний рік. Таким   чином,   самоосвіта  –  це   самостійно   надбані   знання,   з   урахуванням особистих   інтересів   і   об’єктивних   потреб   навчального   закладу.   Відмінною   рисою самоосвіти   вчителя   є   те,   що   результатом   такої   роботи   виступає   ефект   розвитку учнів, а не тільки власне самовдосконалення в особистому та професійному планах. Виходячи з цього, становлення творчого вчителя­професіонала повинно відбуватися не   стихійно,   а   за   індивідуальним   цілеспрямованим   планом   самоосвіти   з   науково­ методичної теми, яка відображена в наступній схемі (схема 5).   РОБОТА НАД ІНДИВІДУАЛЬНОЮ МЕТОДИЧНОЮ ПРОБЛЕМОЮ ПРАКТИЧНИЙ ДОСВІД НАУКОВА ОБІЗНАНІСТЬ ПРЕЗЕНТАЦІЯ ІНДИВІДУАЛЬНОГО ДОРОБКУ КОЛЕКТИВНА, ІНДИВІДУАЛЬНА ТВОРЧІСТЬ САМООСВІТА УЧАСТЬ У РОБОТІ МО УЧАСТЬ У РОБОТІ МО СЕМІНАРИ- СЕМІНАРИ- ПРАКТИКУМИ ПРАКТИКУМИ НАУКОВО-ПРАКТИЧНІ НАУКОВО-ПРАКТИЧНІ КОНФЕРЕНЦІЇ КОНФЕРЕНЦІЇ ВЗАЄМОВІДВІДУВАННЯ ВЗАЄМОВІДВІДУВАННЯ ВІДКРИТИХ УРОКІВ ВІДКРИТИХ УРОКІВ ПЕДАГОГІНА РАДА ПЕДАГОГІНА РАДА ПЕДАГОГІЧНІ ПЕДАГОГІЧНІ ЧИТАННЯ ЧИТАННЯ ОГЛЯД НАУКОВОЇ ОГЛЯД НАУКОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ ТА ЛІТЕРАТУРИ ТА ПЕРІОДИЧНОЇ ПРЕСИ ПЕРІОДИЧНОЇ ПРЕСИ НАВЧАННЯНАВЧАНН НАВЧАННЯНАВЧАНН Я Я ДИСТАНЦІЙНЕ ДИСТАНЦІЙНЕ ВИСТУПИ НА МО ТВОРЧИЙ ЗВІТ УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОСВІДУ (ПРЕЗЕНТАЦІЯ) ПУБЛІКАІЇ В ФАХОВІЙ ПРЕСІ ПРЕДМЕТНІ ТИЖНІ ПРОФЕСІЙНІ КОНКУРСИ ДІЛОВІ ІГРИ УЧАСТЬ У ПЕДЯРМАРКУ САМОПРОГНОЗУВА ННЯ САМОВИЗНАЧЕННЯ САМООЦІНКА САМОКОРЕКЦІЯ САМОКОНТРОЛЬ САМОАНАЛІЗ Схема 5. Робота над індивідуальною методичною проблемою 17 САМОПРОГНОЗУВАННЯ САМОВИЗНАЧЕННЯ САМООЦІНКА САМОКОРЕКЦІЯ САМОКОНТРОЛЬ САМОАНАЛІЗ Індивідуальну   методичну   проблему   (тему),   як   правило,   обирають   у   результаті самоаналізу професійної педагогічної діяльності. Одним із основних питань самоосвітньої діяльності педагога є рівень володіння провідною індивідуальною темою самоосвіти. План   самоосвіти   педагога   повинен   містити:   перелік   літератури,   яку   планується опрацювати; визначені форми самоосвіти; термін завершення роботи; передбачувані результати (підготовка доповіді, виступ на засіданні МО, поурочне планування, опис досвіду роботи, оформлення результатів у вигляді звітів і т.д.). Матеріал, зібраний в процесі   самоосвіти,   доцільно   розподіляти   на   окремі   теми   і   зберігати   у   вигляді карток,   спеціальних   зошитів,   тематичних   папок,   особистого   педагогічного щоденника. Важливе значення у процесі самоосвітніх знань має вміння працювати з літературними джерелами: робити висновки, складати конспекти, тези прочитаного, розгорнутий план та анотацію.  В методичному кабінеті на допомогу педагогам у їхній самоосвітній діяльності повинен   формуватися   банк   матеріалів:   списки   рекомендованої   для   самостійного опрацювання   літератури,   матеріали   з   ЕПД,   різні   варіанти   планів   з   самоосвітньої діяльності.   тексти   доповідей,   зразки   рефератів   за   наслідками   самоосвітньої діяльності, зразки конспектів літературних джерел, новинки психолого­педагогічної літератури.  Показники ефективності педагогічної самоосвіти – це   якість організованого педагогом   навчально­виховного   процесу   та   його   професійно­кваліфікаційне зростання.  Процес   самоосвіти   є   оптимальним   шляхом   формування   професійної  компетентності педагогів за умови, що вона – не самоціль педагогів, а сходинка для досягнення   вищого   покликання   вчителя   ­   учити   дитину.   Тож   можна   зробити висновок,   що   самоосвіта   вчителя   посідає   особливе   місце   в   системі   формування професійної компетентності педагогів. А завдання методичної служби школи полягає у подальшому стимулюванні мотивації самоосвіти педагогів і постійному оновленні знань, забезпеченні умов для розкриття педагогічного потенціалу педагогів,   їхньої професійної компетентності.  Існує  безліч   методів   вимірювання  результативності   самоосвітньої  діяльності педагогів, визначення ефективності роботи над собою. Це:  результати вступу випускників навчальних закладів у вищі навчальні заклади;  результативність   участі   вихованців   у   виставках,   оглядах,   фестивалях   та конкурсах Малої академії наук;  будь­які форми пропаганди та поширення досвіду роботи педагога: публікації в періодичних виданнях, виступи та творчі звіти на педагогічних радах, семінарах, на   засіданнях   методичних   об’єднань,   науково   ­   практичних   конференціях   та педагогічних читаннях;  відкриті   заняття   та   пізнавальні   заходи   в   навчальних   закладах   на   районному, обласному та Всеукраїнському рівнях;  підготовка   навчально   ­   методичних   та   методичних   рекомендацій   посібників, випуск збірок, альманахів; 18  підготовка   рефератів   для   курсової   перепідготовки.   Розробка   робочих навчальних програм. Отже,   узагальнюючи   сказане   вище   про   організацію   роботи   із   самоосвіти пропонуємо   наступну   схему   професійного   саморозвитку   особистості   учителя (схема 6). ВЧИТЕЛЬ МЕТА:   ФОРМУВАННЯ САМОВДОСКОНАЛЮЮЧОГО                                              ПРОФЕСІОНАЛА ЦІЛІ: РОЗВИТОК; САМОРОЗВИТОК; ПРОФЕСІЙНО­ТВОРЧИЙ  РОЗВИТОК ЗАВДАННЯ: СТРАТЕГІЧНІ; ТАКТИЧНІ;  ПОТОЧНІ ОСНОВНІ МЕХАНІЗМИ  ДОСЯГНЕННЯ: НЕПЕРЕРВНІСТЬ  САМООСВІТИ  ТА  САМОВИХОВАННЯ НАПРЯМКИ: САМОПІЗНАННЯ; САМОВИЗНАЧЕННЯ; САМООСВІТА; САМОАКТУАЛІЗАЦІЯ; САМОРЕАЛІЗАЦІЯ ОСНОВНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ОСОБИСТОСТІ ВЧИТЕЛЯ: ОСНОВНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ОСОБИСТОСТІ ВЧИТЕЛЯ: ПІЗНАВАЛЬНИЙ ПІЗНАВАЛЬНИЙ КОМУНІКАТИВНИЙ КОМУНІКАТИВНИЙ МОРАЛЬНИЙ МОРАЛЬНИЙ ТВОРЧИЙ ТВОРЧИЙ ЕСТЕТИЧНИЙ ЕСТЕТИЧНИЙ Схема 6. Професійний саморозвиток особистості учителя 19 ЦІЛІ:РОЗВИТОК;САМОРОЗВИТОК;ПРОФЕСІЙНО­ТВОРЧИЙ РОЗВИТОКЗАВДАННЯ:СТРАТЕГІЧНІ;ТАКТИЧНІ; ПОТОЧНІОСНОВНІ МЕХАНІЗМИ ДОСЯГНЕННЯ:НЕПЕРЕРВНІСТЬ САМООСВІТИ  ТА САМОВИХОВАННЯНАПРЯМКИ:САМОПІЗНАННЯ;САМОВИЗНАЧЕННЯ;САМООСВІТА;САМОАКТУАЛІЗАЦІЯ;САМОРЕАЛІЗАЦІЯ ПЛАНУВАННЯ САМООСВІТНЬОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ВЧИТЕЛЯ РОЗДІЛ ІІ ПРОГРАМА  САМООСВІТИ вчителя  історії та суспільно­політичних дисциплін Мерефя‘нської загальноосвітньої школи І­ІІІ ступенів №6  Харківської районної ради Харківської області з науково­методичної теми  «Сучасні технології навчання на уроках суспільно­політичних наук  як засіб формування творчої особистості» Цілі: впровадження  сучасних технологій в освітній та виховний процес; активізація пізнавальної діяльності учнів при вивченні суспільно­політичних   дисциплін та в  позаурочний час; розвиток творчих здібностей учнів; урізноманітнення форм діяльності учнів на уроках; розроблення електронних дидактичних та методичних матеріалів. ­ ­ ­ ­ ­ Назва етапу Теоретична підготовка № з/п 1. Діагностично­ прогностичний  1. Вивчення      літератури з      психології. 2. Ознайомлення з         досвідом  роботи      педагогів, які      працюють з      дітьми різного      рівня навчальних     можливостей. 3. Аналіз літератури     з проблеми     визначення цілей та  Практична діяльність 1. Діагностика    діяльності    учнів на уроках   історії  та      суспільно­    політичних      дисциплін. 2. Форми        організації    пізнавальної    діяльності     учнів у вивченні     суспільних   Термін Вихід 1. Створення    дидактичного   матеріалу  (тестів),  з  урахуванням  диференційованого    підходу до    навчання учнів. 2. Проведення    моніторингових   процедур з   метою  діагностики   20 2. Організаційно­ практичний    задач     прогнозування     результатів.   дисциплін в    основній та      старшій школі.  здібностей    учнів. 3. Виступи на      педраді, ШМО. 1. Вивчення    особливостей    викладання історії,     правознавства,     громадянської    освіти, основ    філософії, людини    і світ;    ознайомлення  з     переліком    підручників    і посібників  перед       початком кожного    навчального  року. 2. Вивчення    методичної    літератури з питань      проблемного    навчання. 3. Використання    технологій    інтерактивного     навчання. 4. Ознайомлення    з  рекомендаціями    ГУОН Харківської    області,   КВНЗ   «Харківська академія    неперервної освіти»   з вивчення  1. Активізація    пізнавальної    діяльності    учнів, розвиток   творчих    здібностей   учнів за     допомогою    нових технологій   в освітньому    процесі. 2. Підготовка    учнів  до участі   у  предметних    олімпіадах. 3. Організація    дослідницької   роботи з учнями   у Малій Академії       Наук. 4. Проведення    позакласної    роботи з    предмету     (участь   у конкурсах,   турнірах,    робота   над     проектами). 5. Створення  1. Відстеження   результатів    участі учнів у   предметних    олімпіадах,    конкурсах,     турнірах, МАН. 2. Щорічний   аналіз роботи    над методичною    темою. 3.  Самоосвіта. 4.  Відстеження    та  аналіз    проміжних    результатів      ЗНО. 5. Складання    перспективно­   тематичного    планування  з    історії,    правознавства,    громадянської    освіти,      філософії,   людини і світ     на основі     державних   програм . 21 роздаткового    матеріалу для    підготовки  до   ЗНО  з історії      України,    всесвітньої    історії.   національно­   регіонального    компонента. 5. Вивчення     методичної    літератури та    досвіду роботи    вчителів, які    використовують на    уроках     інформаційно­   комп’ютерні    технології. 6. Ознайомлення з    нормативно­     правовими    документами    проведення ЗНО. 7. Вивчення   програми ЗНО     з історії  України,     всесвітньої історії    та  матеріалів для    підготовки  до ЗНО    із  історії  України,    всесвітньої історії. 3. Корекційно­ узагальнюючий 1. Проведення    контрольно­      діагностичних    процедур. 2. Корегування    діяльності. 1. Робота на    педярморок. 2. Публікації    статтей у  фахових    журналах  із   даної  науково­   методичної   теми. 3. Оформлення,  опис результатів. 1. Моніторинг    якості. 2. Проект    представлення    результатів. 22 4. Підсумковий Узагальнення  напрацьованих  матеріалів у власній  педагогічній  діяльності. Застосування  напрацьованих  матеріалів у  власній  педагогічній  діяльності. 1. Портфоліо.  2. Збірка    електронних     дидактичних    та методичних    матеріалів. 3. Презентація    результатів. ІНДИВІДУАЛЬНИЙ ПЛАН САМООСВІТИ (один з варіантів) вчителя Мерефя‘нської загальноосвітньої школи І­ІІІ ступенів №6  Харківської районної ради Харківської області Методична   тема:  «СУЧАСНІ   ТЕХНОЛОГІЇ   НАВЧАННЯ   НА   УРОКАХ СУСПІЛЬНО­ПОЛІТИЧНИХ   НАУК   ЯК   ЗАСІБ   ФОРМУВАННЯ   ТВОРЧОЇ ОСОБИСТОСТІ». Мета: впровадження  сучасних технологій в освітній та виховний процес. Завдання: ­ розвиток творчих здібностей учнів; ­ урізноманітнення  форм діяльності учнів на уроках. № Зміст Вид роботи Термін Прим 1. Вивчення загального політичного курсу  країни: ­ вивчення Конституції України; ­ вивчення  Закону України   «Пенсійна  реформа»; нотатки нотатки протягом року 23 ­ вивчення  Закону України «Про   боротьбу з нотатки корупцією».  2. Вивчення  нормативно­правового забезпечення  навчально­виховного процесу в середній та  старшій школі: ­ Закон України « Про освіту»; ­ Закон України « Про загальну  середню  світу»; ­ Закон « Про позашкільну освіту»; ­ Закон України « Про мови»; ­ Державна програма «Вчитель»; ­ Національна доктрина розвитку  освіти  України в ХХІ ст. ­ Концепція громадянської освіти в   Україні; ­ Концепція  громадянського    виховання в  Україні; ­ Указ Президента України « Про    національну  програму правової   освіти   населення»; ­ Концепція профільного навчання; ­ Методичні рекомендації щодо    упровадження   допрофільної   підготовки  учнів загальноосвітніх навчальних закладів; ­ Концепції національно­ патріотичного  виховання   молоді; ­ Програма основні орієнтири виховання учнів 1­11 класів загальноосвітніх   навчальних  закладах України (від 30.10.2011р.); ­ Закон України «Про внесення змін до  законодавчих   актів з питань загальної  нотатки нотатки нотатки нотатки нотатки нотатки нотатки, ШМО, педрада нотатки, ШМО  класних керівників нотатки, РМО ШМО, педрада нотатки нотатки, РМО ШМО, педрада нотатки  виховний план нотатки нотатки щорічно щорічно щорічно щорічно щорічно щорічно щорічно щорічно щорічно щорічно щорічно протягом року  щорічно  щорічно щорічно 24 середньої та дошкільної освіти щодо  організації навчально­  виховного  процесу». ­   Постанова Кабінету Міністрів  України      «Про   затвердження  Положення про      загальноосвітній заклад». ­   Постанова Кабінету міністрів   України    « Про внесення   змін до  Положення про  позашкільний     навчальний   заклад». ­   Постанова Кабінету Міністрів   України     « Про   затвердження  Державної цільової  соціальної   програми розвитку  позашкільної освіти на період   до 2014  року». ­ Положення про атестацію  педагогічних  працівників. нотатки нотатки нотатки нотатки 3. Методична робота: ­ Вивчення засад організації    компетентісно­ орієнтованого    підходу в історичній  освіті; нотатки, доповіді, РМО, ШМО щорічно щорічно щорічно  щорічно щорічно ­ ознайомлення з інструктивно­    методичними  рекомендаціями щодо    вивчення суспільно­політичних   дисциплін у 2011­2012  навчальному      році; ­ вивчення «Інструкції з ведення   класного  журналу учнів 5­11–х класів   в ЗНЗ»; ­ ознайомлення з пояснювальною   запискою  до нової   програми з   історії України та  всесвітньої історії для  5­9 класів; ­ ознайомлення зі змістом програм  старшої   профільної школи   для 10­11 класів  (історія України,   всесвітня  історія,  правознавство). ­ ознайомлення зі змістом програми   «Людина і світ» (11 клас) та курсу   «Громадянська освіта: основи    демократії» (11 клас). нотатки вересень  нотатки календарне планування календарне планування календарне планування щорічно серпень­ вересень  серпень­ вересень  серпень­ вересень  25 4. Підвищення психолого­педагогічного  та методичного рівня: Вивчення теми: «Сучасні технології  навчання на уроках суспільно­політичних  наук як засіб формування творчої  особистості». 5. Науково­практична робота: ­ участь у педярмарку; ­ участь у різноманітних семінарах; ­ підготовка учнів до предметних  олімпіад; ­ підготовка учнів до участі МАН; ­ підготовка учнів до участі у  конкурсах  та турнірах; ­ розробка електронних презентацій; ­ розробка електронних тестів; ­ складання каталогу Інтернет –ресурсів  з предметів    суспільно­політичного  циклу протягом року Аналіз науково­ методичної літератури з даної теми, нотатки, доповіді конкурсна робота  жовтень – грудень  тези доповідей протягом року жовтень­ листопад вересень­ грудень протягом року протягом року протягом року протягом року звіти, консультації організація науково­ дослідницької роботи, рецензування консультації  додаткові заняття електронні презентації електронні тести каталог Інтернет – ресурсів  з предметів суспільно­ політичного циклу 26 6. Аналіз самостійної методичної роботи Аналітичний травень  звіт ВИСНОВКИ У роботі розкривається система методичної роботи в закладі, спрямована на розвиток самоосвітньої діяльності педагогів.  Матеріали,   представлені   у   роботі,   можуть   сприяти   створенню   певного мотиваційного середовища, орієнтованого на самоосвітню діяльність і саморозвиток педагогів.  Чому   педагогу   необхідно   постійно   працювати   над   собою,   поповнювати   і розширювати свої знання? Педагогіка, як і всі науки, не стоїть на місці, а невпинно розвивається і вдосконалюється. Обсяг наукових знань з кожним роком збільшується. Вчені стверджують, що знання, якими володіє людство, поновлюються кожні десять років. Це зобов'язує кожного фахівця, незалежно від отриманої освіти, займатися самоосвітою.  27 Основними   критеріями   самоосвіти   педагогів   є:   ефективність   професійної педагогічної   діяльності   (зростання   якості   освітнього   процесу),   творче   зростання педагогів, впровадження нових педагогічної технологій в освітній процес. Отримання нової   інформації   допоможе   вчителям     вирішувати   нові   завдання,   або   з   більшим успіхом справлятися зі старими.  Самоосвіта   неможлива   без   уміння   чітко   формулювати   мету,   конкретизувати проблему   і   фокусувати   свою   увагу   на   головних,   значущих   деталях,   творчо переосмислювати процес навчання і придбані знання. Особливе місце в самоосвіті займає здатність до рефлексивного осмислення і пошуку нового. Сформувати дані вміння у педагогів допоможуть різні форми роботи, такі як:  «Школа педагогічної майстерності»;   Семінари­практикуми;   Взаємовідвідування занять педагогами;   Засідання методичних об'єднань педагогів;   Індивідуальні консультації;   Виставка ­ ярмарок педагогічних ідей;   Педагогічні читання.  Якщо у  педагогів буде розвинена потреба в постійному поповненні педагогічних знань,   сформується   гнучкість   мислення,   вміння   моделювати   і   прогнозувати навчально­виховний   процес,   розкриється   творчий   потенціал,   то   вони   матимуть можливість   підготуватися   і   перейти   до   цілеспрямованої   науково­практичної, дослідницької діяльності, що свідчитиме про більш високий професійний   рівень, а це, в свою чергу, вплине на якість освітньо­виховного процесу та результативність педагогічної діяльності в цілому.  Самоосвіта педагогів буде продуктивною якщо:  в   процесі   реалізується   потреба   педагога   до   власного   розвитку   та самовдосконалення;   педагог володіє способами самопізнання і самоаналізу педагогічного досвіду. Педагогічний   досвід   учителя   є   фактором   зміни   освітньої   ситуації.   Учитель розуміє   як   позитивні,   так   і   негативні   моменти   своєї   професійної   діяльності, визнає свою недосконалість, а отже є відкритим для змін;   педагог володіє розвиненою здатністю до рефлексії. Педагогічна рефлексія є необхідним   атрибутом   вчителя­професіонала   (під   рефлексією   розуміється діяльність   людини,   спрямована   на   осмислення   власних   дій,   своїх   внутрішніх почуттів, станів, переживань, аналіз цієї діяльності і формулювання висновків). При   аналізі   педагогічної   діяльності   виникає   необхідність   отримання теоретичних   знань,   необхідність   оволодіння   діагностикою­самодіагностикою, діагностикою   учнів,   необхідність   придбання   практичних   умінь   аналізу педагогічного досвіду;   програма професійного розвитку вчителя включає в себе можливість дослідної, пошукової діяльності;  28  педагог має готовністю до педагогічної творчості;   здійснюється   взаємозв'язок   особистісного   та   професійного   розвитку   і саморозвитку.  СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ 1. Державна національна програма «Освіта» (Україна ХХІ століття). – К., 1994. 2. Закон України «Про освіту». – К., 1996. 3. Белова Г.А. Перспективне планування професійної самоосвіти педагогів     // Методист. – 2009.  №3. 4.  Жерносек І.П. Організація методичної роботи в школі. – К.,1995. 5. Малихін О.В. Методичні рекомендації для формування у майбутніх вчителів  29 потреби в   професійній самоосвіти. – Криий Ріг, 2000. 6. Матвієнко П. Атестація як засіб моніторингу // Директор школи. – 2001.  №44 7. Маслікова  І.  Модель  педагогічного  керівництва  самоосвітньою     діяльністю   педагогів   у  системі  методичного  менеджменту // Управління      школою. – 2004. № 11.  8.Наливайко Г. Керівництво самоосвітньою діяльністю вчителів //Освіта і     управління. – 1999. –   т.3.­ №3.  9. Неперервеа  професійна  освіта:  проблеми,  пошуки,  перспективи/  За  ред.     І.П.Зерона – К.,   2000.  10. Назар В.М. Методична робота з педагогічними працівниками у між     курсовий   період.  //Управління школою.  2003.  №34.  11. Пехота О.М., Кітенко А.З., Лаборський О.М. Освітні технології. К.,2000.  12. Радченко А.Є. Професійна компетентність учителя. –Х., 2006.   Оцінка здатності до саморозвитку, самоосвіти у педагогів  ТЕСТ   1. За що вас цінують ваші друзі?  а) відданий і вірний друг;  Додаток 1 30 б) сильний і готовий у важку хвилину за них постояти;  в) ерудований, цікавий співрозмовник.  2. На основі порівняльної самооцінки виберіть, яка характеристика вам найбільше       підходить: а) цілеспрямований; б) працьовитий; в) чуйний.  3. Як ви ставитеся до ідеї ведення особистого щоденника, до планування своєї роботи       на рік, місяць, найближчий тиждень, день:  а) думаю, що найчастіше це марна трата часу;  б) я намагався це робити, але нерегулярно;  в) позитивно, бо я давно це роблю.  4. Що вам найбільше заважає професійно самовдосконалюватися, краще вчитися?  а) брак часу;  б) немає відповідної літератури;  в) не завжди вистачає сили волі та наполегливості.  5. Які типові причини ваших помилок і промахів?  а) неуважність; б) переоцінюю свої здібності; в) точно не знаю.  6. На основі порівняльної самооцінки виберіть, яка характеристика вам найбільше      підходить:  а) наполегливий; б) терплячий;в) доброзичливий.  7. На основі порівняльної самооцінки виберіть, яка характеристика вам найбільше      підходить: а) рішучий: б) допитливий, в) справедливий.  8. На основі порівняльної самооцінки виберіть, яка характеристика вам найбільше      підходить: а) генератор ідей; б) критик; в) організатор.  9. На основі порівняльної самооцінки виберіть, які якості у вас розвинені більшою      мірою: а) сила волі; б) пам'ять; в) обов'язковість.  10. Що найчастіше ви робите, коли у вас з'являється вільний час?  а) займаюся улюбленою справою, у мене є хобі;  б) читаю художню літературу;  в) проводжу час з друзями або в колі сім'ї.  11. Яка з нижченаведених сфер для вас останнім часом представляє пізнавальний       інтерес? а) наукова фантастика; б) релігія; в) психологія.  12. Ким би ви могли себе максимально реалізувати?  а) спортсменом; б) вченим; в) художником.  13. Яким найчастіше вважають чи вважали вас вчителі?  а) працьовитим; б) кмітливим; в) дисциплінованим.  14. Який з трьох принципів вам найближчий і ви дотримуєтеся його найчастіше?  а) живи і насолоджуйся життям;  б) жити, щоб більше знати і вміти;  в) життя прожити ­ не поле перейти.  15. Хто ближче всього до вашого ідеалу?  а) людина здорова, сильна духом;  б) людина, яка багато знає і вміє;  в) людина  незалежна і впевнена у собі.  31 16. Чи вдається вам в житті домогтися того, про що ви мрієте в професійному     і особистому плані?  а) думаю, що так; б) швидше за все, так; в) як пощастить.  17. Які фільми вам найбільше подобаються?  а) пригодницько­романтичні; б) комедійно­розважальні; в) філософські.  18. Уявіть собі, що ви заробили мільярд. Куди б ви хотіли його витратити?  а) подорожував б і подивився світ;  б) поїхав би навчатися за кордон, або вклав гроші в улюблену справу;  в) купив би котедж з басейном, меблі, шикарну машину і жив би у своє задоволення.  Ваші відповіді на питання тесту оцінюються наступним чином:  Питання  1 Оціночні бали відповідей  Питання  Оціночні бали відповідей  1  2  3  4  5  6  7  8  9  2 а) 2 6) 1 в) 3  а) 3 б) 2 в) 1  а) 1 6) 2 в) 3  а) 3 6) 2 в) 1  а) 2 6) 3 в) 1  а) 3 б) 2 в) 1  а) 2 б) 3 в) 1  а) 3 б) 2 в) 1  а) 2 б) 3 в) 1  3 10  11  12  13  14  15  16  17  18  4 а) 2 б) 3 в) 1  а) 1 б) 2 в) 3  а) 1 6) 3 в) 2  а) 3 6) 2 в) 1  а) 1 б) 3 в) 2  а) 1 6) 3 в) 2  а) 3 6) 2 в) 1  а) 2 б) 1 в) 3  а) 2 6) 3 в) 1  За результатами тестування ви можете визначити рівень вашої  здатності до саморозвитку та самоосвіти. Сумарне число балів: 18­25 26­28 29­31 32­34 35­37 38­40 41­43 44­46 47­50 51­54  Рівень здібностей до саморозвитку та самоосвіти:  1 ­ дуже низький рівень;  2 ­ низький;  3 ­ нижче середнього;  4 ­ трохи нижче середнього;  5 ­ середній рівень;  6 ­ трохи вище середнього;  7 ­ вище середнього;  8 ­ високий рівень;  9 ­ дуже високий рівень;  10 ­ найвищий.  Додаток 2 32 Оцінка працьовитості та працездатності педагога  Тест   При відповіді на питання тесту необхідно вибрати один з трьох варіантів відповідей.  1. Чи часто ви виконуєте роботу, яку цілком можна було б передати іншим?  а) так; б) рідко; в) дуже рідко.  2. Як часто через зайнятість ви обідаєте наспіх? а) часто; б) рідко; в) дуже рідко.  3. Як часто ту роботу, яку ви не встигли виконати за день, ви виконуєте ввечері?  а) рідко; б) періодично; в) часто.  4. Що для вас характерно?  а) ви працюєте більше за інших;  б) ви працюєте як усі;  в) ви працюєте менше всіх за рахунок організованості.  5. Чи можна сказати, що фізично ви були б більш міцним і здоровим, якби були менш  старанні в навчанні або на роботі? а) так; б) важко сказати, в) ні.  6. Чи помічаєте ви, що через старанність в роботі, навчанні ви мало часу приділяєте  спілкуванню з друзями? а) так; б) важко сказати, в) ні.  7. Чи характерно для вас те, що рівень працездатності останнім часом став дещо  падати?  а) так; б) відповісти важко; в) ні.  8. Чи помічаєте ви, що останнім часом втрачаєте інтерес до знайомих і друзів, які не  пов'язані з вашим навчанням, роботою? а) так; б) відповісти важко; в) ні.  9. Підлаштовуєте ви свій спосіб життя під потреби навчання, роботи?  а) так, б) коли як; в) швидше за все, ні.  10. Чи здатні ви змусити себе працювати в будь­яких умовах? а) так, б) коли як; в) ні. 11. Чи дратують вас люди, які відпочивають в той час, коли ви працюєте? а) так, б)  коли як; в) ні.  12. Як часто ви захоплені роботою, навчанням? а) часто; б) періодично; в) рідко.  13. Чи були останнім часом у вас ситуації, щоб ви не могли заснути, думаючи про  свої проблеми в навчанні або роботі? а) часто; б) періодично; в) рідко.  14. У якому темпі вам властиво працювати?  а) повільно, але якісно; б) коли як; в) швидко, але не завжди якісно.  15. Чи працюєте ви під час канікул, відпустки? а) найчастіше так; б) іноді; в) ні.  16. Що для вас характерно з точки зору професійного самовизначення?  а) я давно вибрав для себе професію і прагну професійно самовдосконалюватися;  б) я точно знаю, яка професія мені найбільше підходить, але для того, щоб оволодіти  нею, немає відповідних умов;  в) я ще не вирішив, яка професія мені підходить.  17. Що б ви хотіли?  а) мати дуже цікаву та творчу роботу, хай навіть і не завжди високооплачувану;  б) роботу, де потрібна працьовитість і майстерність, високооплачувану;  33 в) роботу, яка потребує великої напруги і сил, але досить пристойно оплачувану.  18. Чи вважали вас батьки, вчителі людиною терплячою і старанною?  а) так, б) коли як; в) ні.  При підрахунку сумарної кількості балів відповіді оцінюються:  а) 3 бали, б) 2 бали, в) 1 бал.  Сумарне число балів:  18­25 ­ дуже низький рівень  26­28 ­ низький  29­31 нижче середнього  32­34 трохи нижче середнього  35­37 середній рівень  38­40 трохи вище середнього  41­43 вище середнього  44­46 високий рівень  47­50 дуже високий рівень  51­54 найвищий    Рівень здібностей до саморозвитку та самоосвіти Слід мати на увазі, що кращі результати ­ це від 35 до 40 балів, Результати понад 45 балів     характеризується   як   «трудоголізм»,   що   нерідко   призводить   до   стресових ситуацій   і   навіть   виснаження   нервової   системи.   Тому,   розвиваючи   в   собі працьовитість   і   працездатність,   важливо,   як   і   в   усьому,   знати   міру   і   не перетворюватися на «трудоголіка»!  34 Анкета для вчителя                                Додаток 3 “Готовність педагога  щодо формування самоосвітньої компетентності учнів на грунті моніторингових досліджень” 1.Чи володієте Ви технологією дослідницької діяльності (підкресліть)?    а) учнів;            б) педагога. 2. Якщо так, то назвіть напрямки дослідницької роботи з учнями або вчителя. ­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­ 3.Чи проводяться в школі моніторингові дослідження? Якщо так, то за якою проблемою? ­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­ 4.На якому етапі знаходяться опрацювання та втілення проблеми (підкресліть)?    а) вивчення літератури;    б) аналіз та осмислення проблеми;    в) розробка програми дослідження;    г) впровадження програми моніторингу. 5. Назвіть основні етапи складання програми моніторингового дослідження. ­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­ 6. Назвіть складові самоосвітньої компетентності учнів. ­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­7.На  якому рівні  самоосвітньої компетентності знаходяться учні  (середні показники або  відсотки)? Підкресліть відповідь.  а) підготовчому (володіння умінням здійснювати первинну інформацію за       вказівкою вчителя);  б) першому (уміння вибирати відомі способи дій);  в) другому (уміння здійснювати окремі самоосвітні операції);  г) третьому (володіння умінням творчо­пошукової діяльності). 8.Встановіть порядок у розташуванні етапів моніторингу (поставьте біля кожного  етапу цифру).   ð ­ управлінський етап;   ð ­ корекційно­аналітичний;   ð ­ діагностичний;   ð ­ оціночно­результативний. 9.Ваше ставлення до технології дослідницької діяльності вчителя та учня (підкресліть)   а) дослідницька робота необхідна тільки для творчих учнів;   б) рівень володіння вчителем уміннями педагогічного дослідження не впливає на    якість освіти;   в) мені необхідні ці уміння тільки для підвищення категорії в період атестації;   г) я не маю потреби оволодівати технологією дослідницької діяльності;   д) ваш варіант відповіді. 35 ­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­ ­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­ ­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­ Додаток 4                                     Технологічна карта аналізу уроку Мета:вивчення рівня самоосвітньої компетентності учнів та вчителя Тема__________________________________________________________ Тип уроку______________________________________________________ Інструкція:оцініть урок за кожним критерієм,вибрав при цьому тільки один варіант  оціночного судження: “відсутній”,”не чітко виявлений”,   “чітко виявлений” та  відмітьте знаком “”. Ступінь виявлення критеріїв Відсутній Не чітко виявлений Чітко виявлений № п/п                  Критерії оцінювання 1 2 3 4 Наявність   оптимального   плану,виділення   в ньомузавдань   щодо   формування   самоосвітньої компетентності Характер реалізації цілепокладання на уроці: учитель самостійно ставить завдання  уроку; учні ставлять завдання уроку; цілепокладання в процесі співтворчості   вчителя та учня. Забезпечення мотиваційного компоненту уроку: постановка проблемних питань; створення емоційного настрою на вивчення  теми; використання інформації інтегрованого характеру (вірші,історичні   медіа­ інтернеттехнологій, практичне значення в побуті та різних галузях) інші методи (які?) ­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­ Реалізація проектувально­діяльнісного компоненту  уроку. довідки,елементи   4.1. Наявність   методичного   інструментарію   щодо формування самоосвітньої компетентності учнів. 36 4.2. Сформованість   навчально­організаційних   умінь учнів на уроці: учні вміють працювати за алгоритмом; учні самостійно складають алгоритм; учні вміють працювати в колективі. 4.3. Сформованість навчально­інформаційних умінь: учні вміють працювати з підручником; учні вміють складати план; учні вміють конспектувати; учні вміють користуватися бібліотекою. 4.4. Сформованість навчально­комунікативних умінь  учнів на уроці: володіння монологічною мовою; володіння діалогічною мовою; уміння керувати увагою. 4.5. Сформованість   навчально­інтелектуальних   умінь учнів: аналіз; синтез; порівняння; визначення понять; класифікація; узагальнення; встановлення причинно­наслідкових звязків; уміння доводити; уміння відповідати на запитання. учні маютьрозвинуту уяву,фантазію. 5 6 4.6. Створення ситуацій вільного вибору завдань. 4.7.  Види творчих завдань на уроці ­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­ Виконання психогігієнічних вимог до уроку. Реалізація рефлексивно­оціночного компоненту уроку: володіння учнями умінням самоконтролю,   самооцінки; використання методів взаємоконтролю; участь учнів у виправленні помилок; використання різних видів контролю (яких?): 37 7 8 Оптимальність, ступінь диференціації домашнього  завдання. Якість самоаналізу педагогічної діяльності.                   Додаток 5 Самооцінка методологічної культури вчителя Мета   тесту:   на   основі   самооцінки   знань,   умінь   і   особистісних   якостей відрефлексувати і визначити актуальний рівень методологічної культури вчителя.  При   відповідях   на   питання   тесту   оцініть   за   9­бальною   шкалою   ступінь вираженості відповідних знань, умінь і особистісних якостей.  Подумки уявіть собі вищий (9баллов) рівень розвитку відповідної якості і дуже низький (1   бал),   потім   знайдіть   собі   місце   в   9­бальною   шкалою   і   обведіть   вибраний   бал самооцінки.  38 Питання тесту 1. У якій мірі ви відчуваєте  потреби в галузі навчання або виховання, щось досліджувати, реформувати?  2. Якщо у вас виникла якась  блискуча педагогічна ідея, то в якій мірі ви здатні, попередньо теоретично її обгрунтувавши, експериментально перевірити?  3.   У   якій   мірі   ви   здатні   чітко   сформулювати   суть досліджуваної   проблеми,   мету,   об'єкт,   предмет,   робочу гіпотезу, завдання дослідження, спланувати експеримент?  4. Якою мірою ви володієте такими методами педагогічного дослідження   як   моделювання   педагогічних   процесів, анкетування, тестування?  5. Як високо ви оцінюєте своє вміння розробити самостійно анкету, тест?  6. В якій мірі в процесі і при обробці результатів педагогічного експерименту ви здатні використовувати методи математичної статистики, комп'ютерну техніку?  7.   Чи   брали   ви     раніше   участь   в   організації   будь   ­   якого педагогічного   експерименту,   і   яка   була   ваша   активність, відповідальність, ступінь участі?  8.   Чи   здатні   ви   назвати   основні   методичні   принципи педагогічного дослідження, а головне, в якій мірі ви здатні їх застосувати?  9.   Чи   здатні   ви   і   в   якій   мірі,   узагальнивши   результати педагогічного  експерименту,  написати   статтю,  виступити   на науковому семінарі чи конференції?  10.   Як   високо   ви   оцінюєте   свої   вміння   та   здібності   вести наукові дискусії, відстоювати   свою точку зору з будь­якого спірного методологічного питання, педагогічної проблеми?  Шкала оцінок 1,2,3,4,5,6,7,8,9 1,2,3,4,5,6,7,8,9 1,2,3,4,5,6,7,8,9 1,2,3,4,5,6,7,8,9 1,2,3,4,5,6,7,8,9 1,2,3,4,5,6,7,8,9 1,2,3,4,5,6,7,8,9 1,2,3,4,5,6,7,8,9 1,2,3,4,5,6,7,8,9 1,2,3,4,5,6,7,8,9 39 40

Методичне об’єднання педагогічних працівників як ефективна форма підвищення професійної компетентності

Методичне об’єднання педагогічних працівників  як ефективна форма  підвищення професійної компетентності

Методичне об’єднання педагогічних працівників як ефективна форма підвищення професійної компетентності

Методичне об’єднання педагогічних працівників  як ефективна форма  підвищення професійної компетентності

Методичне об’єднання педагогічних працівників як ефективна форма підвищення професійної компетентності

Методичне об’єднання педагогічних працівників  як ефективна форма  підвищення професійної компетентності

Методичне об’єднання педагогічних працівників як ефективна форма підвищення професійної компетентності

Методичне об’єднання педагогічних працівників  як ефективна форма  підвищення професійної компетентності

Методичне об’єднання педагогічних працівників як ефективна форма підвищення професійної компетентності

Методичне об’єднання педагогічних працівників  як ефективна форма  підвищення професійної компетентності

Методичне об’єднання педагогічних працівників як ефективна форма підвищення професійної компетентності

Методичне об’єднання педагогічних працівників  як ефективна форма  підвищення професійної компетентності

Методичне об’єднання педагогічних працівників як ефективна форма підвищення професійної компетентності

Методичне об’єднання педагогічних працівників  як ефективна форма  підвищення професійної компетентності

Методичне об’єднання педагогічних працівників як ефективна форма підвищення професійної компетентності

Методичне об’єднання педагогічних працівників  як ефективна форма  підвищення професійної компетентності

Методичне об’єднання педагогічних працівників як ефективна форма підвищення професійної компетентності

Методичне об’єднання педагогічних працівників  як ефективна форма  підвищення професійної компетентності

Методичне об’єднання педагогічних працівників як ефективна форма підвищення професійної компетентності

Методичне об’єднання педагогічних працівників  як ефективна форма  підвищення професійної компетентності

Методичне об’єднання педагогічних працівників як ефективна форма підвищення професійної компетентності

Методичне об’єднання педагогічних працівників  як ефективна форма  підвищення професійної компетентності

Методичне об’єднання педагогічних працівників як ефективна форма підвищення професійної компетентності

Методичне об’єднання педагогічних працівників  як ефективна форма  підвищення професійної компетентності

Методичне об’єднання педагогічних працівників як ефективна форма підвищення професійної компетентності

Методичне об’єднання педагогічних працівників  як ефективна форма  підвищення професійної компетентності

Методичне об’єднання педагогічних працівників як ефективна форма підвищення професійної компетентності

Методичне об’єднання педагогічних працівників  як ефективна форма  підвищення професійної компетентності

Методичне об’єднання педагогічних працівників як ефективна форма підвищення професійної компетентності

Методичне об’єднання педагогічних працівників  як ефективна форма  підвищення професійної компетентності

Методичне об’єднання педагогічних працівників як ефективна форма підвищення професійної компетентності

Методичне об’єднання педагогічних працівників  як ефективна форма  підвищення професійної компетентності

Методичне об’єднання педагогічних працівників як ефективна форма підвищення професійної компетентності

Методичне об’єднання педагогічних працівників  як ефективна форма  підвищення професійної компетентності

Методичне об’єднання педагогічних працівників як ефективна форма підвищення професійної компетентності

Методичне об’єднання педагогічних працівників  як ефективна форма  підвищення професійної компетентності

Методичне об’єднання педагогічних працівників як ефективна форма підвищення професійної компетентності

Методичне об’єднання педагогічних працівників  як ефективна форма  підвищення професійної компетентності

Методичне об’єднання педагогічних працівників як ефективна форма підвищення професійної компетентності

Методичне об’єднання педагогічних працівників  як ефективна форма  підвищення професійної компетентності

Методичне об’єднання педагогічних працівників як ефективна форма підвищення професійної компетентності

Методичне об’єднання педагогічних працівників  як ефективна форма  підвищення професійної компетентності

Методичне об’єднання педагогічних працівників як ефективна форма підвищення професійної компетентності

Методичне об’єднання педагогічних працівників  як ефективна форма  підвищення професійної компетентності

Методичне об’єднання педагогічних працівників як ефективна форма підвищення професійної компетентності

Методичне об’єднання педагогічних працівників  як ефективна форма  підвищення професійної компетентності

Методичне об’єднання педагогічних працівників як ефективна форма підвищення професійної компетентності

Методичне об’єднання педагогічних працівників  як ефективна форма  підвищення професійної компетентності

Методичне об’єднання педагогічних працівників як ефективна форма підвищення професійної компетентності

Методичне об’єднання педагогічних працівників  як ефективна форма  підвищення професійної компетентності

Методичне об’єднання педагогічних працівників як ефективна форма підвищення професійної компетентності

Методичне об’єднання педагогічних працівників  як ефективна форма  підвищення професійної компетентності

Методичне об’єднання педагогічних працівників як ефективна форма підвищення професійної компетентності

Методичне об’єднання педагогічних працівників  як ефективна форма  підвищення професійної компетентності

Методичне об’єднання педагогічних працівників як ефективна форма підвищення професійної компетентності

Методичне об’єднання педагогічних працівників  як ефективна форма  підвищення професійної компетентності

Методичне об’єднання педагогічних працівників як ефективна форма підвищення професійної компетентності

Методичне об’єднання педагогічних працівників  як ефективна форма  підвищення професійної компетентності

Методичне об’єднання педагогічних працівників як ефективна форма підвищення професійної компетентності

Методичне об’єднання педагогічних працівників  як ефективна форма  підвищення професійної компетентності

Методичне об’єднання педагогічних працівників як ефективна форма підвищення професійної компетентності

Методичне об’єднання педагогічних працівників  як ефективна форма  підвищення професійної компетентності

Методичне об’єднання педагогічних працівників як ефективна форма підвищення професійної компетентності

Методичне об’єднання педагогічних працівників  як ефективна форма  підвищення професійної компетентності

Методичне об’єднання педагогічних працівників як ефективна форма підвищення професійної компетентності

Методичне об’єднання педагогічних працівників  як ефективна форма  підвищення професійної компетентності

Методичне об’єднання педагогічних працівників як ефективна форма підвищення професійної компетентності

Методичне об’єднання педагогічних працівників  як ефективна форма  підвищення професійної компетентності

Методичне об’єднання педагогічних працівників як ефективна форма підвищення професійної компетентності

Методичне об’єднання педагогічних працівників  як ефективна форма  підвищення професійної компетентності

Методичне об’єднання педагогічних працівників як ефективна форма підвищення професійної компетентності

Методичне об’єднання педагогічних працівників  як ефективна форма  підвищення професійної компетентності

Методичне об’єднання педагогічних працівників як ефективна форма підвищення професійної компетентності

Методичне об’єднання педагогічних працівників  як ефективна форма  підвищення професійної компетентності

Методичне об’єднання педагогічних працівників як ефективна форма підвищення професійної компетентності

Методичне об’єднання педагогічних працівників  як ефективна форма  підвищення професійної компетентності

Методичне об’єднання педагогічних працівників як ефективна форма підвищення професійної компетентності

Методичне об’єднання педагогічних працівників  як ефективна форма  підвищення професійної компетентності

Методичне об’єднання педагогічних працівників як ефективна форма підвищення професійної компетентності

Методичне об’єднання педагогічних працівників  як ефективна форма  підвищення професійної компетентності
Материалы на данной страницы взяты из открытых истончиков либо размещены пользователем в соответствии с договором-офертой сайта. Вы можете сообщить о нарушении.
07.04.2017