Научно- исследовательские работы

Автономна Республіка Крим Всеукраїнська експедиція учнівської та студентської молоді «Моя Батьківщина – Україна» Напрямок «Географія рідного краю» ТУРИСТСЬКІ МАРШРУТИ ЯК ЕФЕКТИВНИЙ ЗАСІБ ПІЗНАННЯ РІДНОГО КРАЮ 2 2013                                                                                   Чистое небо, под небом поля…                                                                 Здравствуй, родная земля!                                                                                  Снова я выйду на встречу с тобой,                                                                      Край мой любимый степной… (уривок узятий з вірша поетеси місцевого літературного об'єднання  «Пятіозерье» Вікторії Гончар, яка мешкала в м. Красноперекопськ). Ніщо   на   землі   не   може   бути   ближче,   миліше,   ніж   мала   Батьківщина. У кожної людини вона своя. В одних ­ це місто, в інших ­   маленьке село, але всі люди люблять її одинаково. Батьківщина не обов'язково має бути великою. Це може бути який­ небудь куточок вашого міста, селища. Але немає нічого прекрасніше цього куточка. У всіх народів світу, в усі часи були люди, які добре знали місцевість, що оточувала їх, її природу, минулий і сучасний стан життя. Свої знання усно або письмово в документах вони   передавали   подальшим   поколінням.   Першим   підручником   з   природознавства   був підручник В.Зуєва [10], де автор доводить, що інтерес до свого краю має бути пов'язаний з педагогічною   метою   і   практичними   роботами   учнів,   які   вивчають   багатства   природи рідного краю. У другій  половині  19 століття  вчитель  Д.Семенов  в підручнику «Уроки географии», а потім в праці «Педагогические заметки для учителей» вказує на розвиток і збагачення знань   учнів через організацію екскурсій, збір географічних даних місцевого характеру [4]. Ще далі пішов відомий педагог К.Ушинський, який пропонував вивчати географію по певному плану: перший рік вчення – свій власний будинок; другий рік – свій двір; третій рік   –   вулицю   села,   міста   з   метою,   щоб   на   четвертий   рік   вчення   можна   було   вивчати географію своєї країни.  В основу свого підручника «Родное слово» він поклав краєзнавчий напрям вивчення світу при тісному взаємозв'язку спостережень за природою і діяльністю людини. За роки незалежності України роль краєзнавства зросла, особливо у зв'язку з Указом Президента України від 23 січня 2001 р. «Про заходи щодо підтримки краєзнавчого руху в 3 Україні»   [13]   і  Постанови   Кабінету   Міністрів   України   від   10   червня   2002   р.   «Про затвердження Програми розвитку краєзнавства на період до 2010 року» [9].  Краєзнавство розширює кругозір і розвиває пізнавальні інтереси учнів, залучає їх до творчої   діяльності,   формує   практичні   і   інтелектуальні   уміння,   допомагає   у   виборі професії. Особливим напрямом краєзнавства можна назвати вивчення Кримського півострова з його унікальною історією, природою, населенням і господарством. Краєзнавчий матеріал був   сформований   діяльністю   і   творчістю   О.С.Пушкіна,   Л.М.Толстого,   А.П.Чехова, О.С.Гріна,   М.О.Волошина,   В.І.Вернадського,   І.К.Айвазовського   та   ін.   Крим   завжди привертав, і привертатиме увагу істориків, географів, поетів, письменників, людей різного віку і різних інтересів. Крим – природна лабораторія для краєзнавців, край, вивченню якого можна присвятити своє життя. Безмежні простори нашої величезної Батьківщини, чарівна і барвиста   її природа. Величаві гори, кришталеві водопади, сліпучий блиск снігових вершин, синява теплого моря і    вічнозелені  рослини   [12].  Вона  настільки   географічно  різноманітна,  настільки   багата природними пам'ятниками, цікава історично, що турист ­ початківець може і не знати   з чого   почати.   На   наш   погляд,   залучення   до   подорожей,   слід   починати   з   невеликих маршрутів по рідному краю.  Обираючи напрям експедиційного пошуку, ми визначили його мету:  шляхом опису тематичних туристичних маршрутів охарактеризувати особливості природи рідного краю, ознайомитися з пам'ятними місцями свого району. Матеріали,   приведені   в   роботі   можуть   допомогти     учням  доповнити   їх   знання, отриманні на заняттях з географії,  у підготовці повідомлень і рефератів, в позаурочних заходах краєзнавчого спрямування. Місто  Красноперекопськ (центр  однойменного  району)  розташоване  на півночі Автономної Республіки Крим на березі озера Старе. Воно  засноване  в 1932 році (перші роки   радянських   п'ятирічок)   з метою   освоєння природних ресурсів південної частини Перекопського перешийка, як промислове селище при заводі   по   виробництву   брому. Статус   міста   Красноперекопську   привласнений   в 1966 році,   до складу району він не входить, а є одним з 11 міст республіканського значення. Територія  регіону  є степовою рівниною   з   каштановими солончакуватими   ґрунтами. Красноперекопськ   зобов'язаний своєю  появою  величезним  запасам  корисних копалин в Сиваських озерах. 4 Північний  Крим, у тому числі і Перекоп, впродовж  всієї своєї історії був безлісним. Першими древісними насадженнями в регіоні можна рахувати ті, що були посаджені по розпорядженню Г.О. Потьомкіна під час підготовки до наміченої на 1787 рік подорожі Катерини   II   до   Криму   [7].   За   багато   десятиліть   після   цієї   події   поступово   дерева   і чагарники знайшли поширення в   степовій   зоні   півострова.  Особливо   такі,   як: тополя чорна (осокір), тополя срібляста, лох вузьколистий, акація біла, акація жовта, скумпія, софора японська і ін. Починаючи з 50­х років XX століття  з'явилися: сосна кримська, ялина колюча, ялина звичайна,  береза  бородавчаста, каштан,  ясен  зелений, клен, явір і ін. [7]. Досить   сказати,   що   населені   пункти   утопають   в   зелені   садів   і   багатьох   сортів винограду.  Зараз у кримському степу звикли до води, але раніше сонячний край страждав від безводдя. Віками ці безкраї землі не бачили плуга, були безплідними. О.М. Горький, який свого часу пішки пройшов усе Присивашшя, так згадує про ці місця: «Навкруги нас на всі   боки   богатирським   розмахом   розкинувся   степ,   вкритий   синім   жарким   куполом безхмарного неба, лежав, як велетенське, кругле блюдце. Сіра курна дорога розрізала його смугою і пекла нам ноги» [6]. У   зміні   подоби   степу   велику   роль зіграв Північно­ Кримський канал. Узявши води з Дніпра в Нової Каховки, він проліг прямою стрілою по Перекопу,   розітнув   надвоє   Перекопський   вал   і,   пробившись   між   солоними   озерами минулих Ішунських позицій, розділився на безліч рукавів, щоб сповна наповнити спраглі кримські   степи   від   Красноперекопська   до   Роздольного,   Джанкоя   і   Керчі.     Ця   штучна річкова артерія, рівною якої немає в Європі, дає щорік Криму   5 мільярдів кубометрів води. Лише на землі Красноперекопського району її поступає до 150 кубометрів в секунду. У сухому степу, де недавно росли курай та полин, колосяться плантації рису і буйні хліба, смарагдовим килимом стелються виноградні плантації, гнуться під вагою плодів сади.  На сьогоднішній день все більш уваги приділяється пропаганді здорового способу життя. Однією із складової цієї роботи є туристсько – краєзнавча діяльність. Саме туризм служить важливим засобом гармонійного розвитку, зміцнення здоров'я, виховання сучасної людини. Туристсько­краєзнавчі походи ­ одна з найбільш  увлекательних  і корисних форм організації дозвілля дітей і підлітків.   Вони  прищеплюють  любов до подорожей, навики дослідницької   роботи,   привчають   до   цікавих   спостережень   за   явищами   природи, розкривають її дивні таємниці, виховують у дітей любов до творчої,  надтхненноъ праці, 5 розширюють   їх   географічний   кругозір.   Все   це   збагачує   учнів   знанням   дійсного   життя, дозволяє їм в простій, наочній формі уявити собі зв'язок рідного краю зі всією країною [1]. Туризм поширений і в нашому місті. Доказом чому служить успішне функціонування туристсько­краєзнавчого відділу при Центрі дитячої і юнацької творчості. Вже не один десяток років педагоги позашкільної освіти виховують у своїх гуртківців відчуття любові до рідної землі, за допомогою здійснення походів різними маршрутами. У кожному поході зустрічається   багато   нового,  цікавого,   несподіваного,   що   додає   йому   особливу   красу   і захопливість.  Хочеться   відзначити   той   факт,   що   автор   цієї   науково  –   дослідницької   роботи  є безпосереднім   учасником   походів,   мова   про   які   піде   далі.   До   походів   ми   готуємося протягом   всього   року.   З   цією   метою   проводяться   заняття,   на   яких   відпрацьовуються необхідні в поході уміння і навички. Наш край, як вже було вказано, багатий унікальними природними ресурсами. У свій час   сіль   Північного   Криму   вважалася   однією   з   кращих   у   Європі,   а   її   запасами користувалася величезна територія. Саме сюди вів легендарний Чумацький шлях та багато інших   купецьких   шляхів   Східної   Європи.   Найбільшу   роль   у   солевидобуванні   з Перекопської групи озер грали Старе (Тузла) та Красне (Ас). Також сіль у цьому регіоні добували в озерах: Айгульське (Кирк), Карлеутське, Киятське (Тарханське), Янгул (Айгул) та інших. Більшість з них лежить нижче рівня моря і має значні розміри. Передбачається, що  великі   запаси  солі   в них  стали   накопичуватись   в  І –ІІ  століттях  до  н.е. Нині  із­за активного   втручання   людини   в   справи   природи,   озера   перестали   бути   солеродними. Особливо   вплинув     на   стан   соляних   озер   Північно­Кримський   канал.   З   ним   в   регіоні з'явилася   нова   сільськогосподарська   галузь   –   рисосіяння.   Під   нього   відведені   тисячі гектарів землі, на яких влаштовані своєрідні мілководні озера прісної води, що поступає по зрошувальній мережі з каналу. У зв'язку з тим, що територія району складена породами з низькими фільтраційними властивостями, стався різкий підйом рівня ґрунтових вод. За рахунок цього більш глибоководними стали Перекопські озера [8].  Отже, перший туристичний маршрут родного края ­ озеро Красне. Чим же знаменні озеро   і   його   околиці,   які   його   природні   умови?   Воно     розташовується   поблизу   міста Красноперекопська, на його східній стороні. Це озеро   найбільше з Перекопської групи соляних озер. На західній стороні воно близько  соседствует  з іншим соляним озером   ­ Старе. Між ними   ­ перешийок шириною в 1 км. Коли в 1967 році почалося зведення крупного   заводу   по   виробництву   кальцинованої   соди   на   південно­східному   побережжі 6 озера   Старе,   то   виникло   питання   про   місце   скидання   технологічних   відходів.   Тоді зупинилися на озері Красне . На  захист його виступила громадськість міста. Але відстояти озеро   не   вдалося   [8].   Його   розділили   широкою   греблею   на   два   відсіки   –   північний   і південний.   Північний   став   використовуватися   для   відведення,   накопичення   і   випару возвратних вод Кримського содового заводу, а південний перетворився на улюблене місце відпочинку жителів   м. Красноперекопська. Така доля колись найвідомішого далеко за межами   Криму   соляного   озера,   з   якого   добувалася   високоякісна   сіль   «Красноозерка». Його дослідженням займалися ряд крупних учених. Ще в кінці                                   XVIII століття, за завданням Г.О. Потьомкіна, аналізами солі Перекопських озер, у тому числі і озера Красне, займався відомий учений К.І. Габліц.       Тоді він підтвердив високу якість солі   цього   озера.   На   сьогоднішній   день   тут   обладнаний   і   функціонує   упорядкований міський   пляж.   Береги   озера   покриті   пишною   зеленню   дерев   садово­городніх   ділянок городян [8].  Туристський похід на вищезазначене озеро, включає виконання різного виду  робіт – розпалювання вогнища, установка наметів. Так,  кожен турист  повинен   розбивати табір, готувати їжу і так далі. Слід зауважити, що походи на озеро Красне ми здійснюємо досить часто, насамперед  походи вихідного дня. При цьому цілі,  які ставимо  перед початком походу, різні. Це і учбово­туристські (навчитися ставити намети, розпалювати вогнища, орієнтуватися на місцевості), якщо рівень туристської підготовки дітей по пішохідному туризму початковий. І краєзнавчі, що включає, ознайомлення з районом,  його природою, історією і сьогоднішнім днем. Все це дає безліч вражень і яскравих переживань, які надовго залишаються в пам'яті у юних туристів.  Наступний туристичний маршрут   ­ «Оазис содовиків»   ВАТ «Кримський содовий завод».  Не менш запам’ятовуючим  і цікавим є маршрут, прокладений з міста до с. Ішунь, Красноперекопського району. Ішунь вперше згадується в російській військовій історії 1771 року. У роки громадянської і Великої Вітчизняної воєн недалеко від села проходила друга лінія ворожих зміцнень, не менш потужна, ніж на Перекопі. На честь героїв Ішунських боїв на виїзді з Ішуні до Красноперекопську встановлений в 1958 році величний 17­ти метровий обеліск ­ «Героям Iшунських позіцiй...».  Ішунська земля воістину багата подвигами. Але не на цьому ми б хотіли зосередити вашу увагу. Перш ніж вийти з будинку, ви, напевно, дивитеся у вікно або по телевізору, щоб дізнатися прогноз погоди і відповідним чином одягнутися.   Льотчики,   моряки,   будівельники   і   багато   інших   фахівців   не   можуть 7 приступити   до   роботи,   поки   не   отримають   точне   зведення   погоди. Наші далекі предки передбачали погоду, ґрунтуючись на багатолітніх спостереженнях, і відобразили їх в різних прикметах. Багатьма з цих прикмет користуються і в наші дні. Проте зараз не зрідка потрібні точніші прогнози. Для цього в різних точках планети існують метеостанції. І наш район – не виключення. Мова йде про метеостанцію, розташовану в селі Ішунь.  Вона   є   обгородженим   метеорологічним   майданчиком   і   невеликим   будинком,   в якому знаходяться пульти приладів виміру метеорологічних параметрів: видимість (км., м.), стан погоди, вологість,  напрям вітру, тиск і так далі. Варто відмітити, що прилади і устаткування метеомайданчика розміщені так, що на них не впливають сусідні установки. Окрім   цього,   на   території   метеостанції   знаходяться   різні   види   птахів:   папуги,   павичі, фазани, пара страусів. Неодноразово ми відвідували метеостанцію, але кожного разу вона відкривалася нам по ­ новому.    Черговий   туристичний   похід,   який   ми   зробили,   слідував   за   маршрутом: с. Воїнка, р. Чатирлик.  Чатирлик    ­ річка в Криму.   Починається  на Тарханкутсько – Євпаторійському поднятии, в селищі Новосьоловське Раздольненського району і впадає в Каркинітську затоку Чорного моря поблизу міста Красноперекопськ. Протяжність річки в межах Красноперекопського району   ­ 36 км. Велика частина річки є  сухоречье.  Кажучи про річку Чатирлик, правильним розглядатиме її в двох вимірах часу, – до і після приходу дніпровської води до Криму, оскільки  ця подія сильно позначилася  на всій її природі. Досить звернутися до народної пам'яті, яка зберігає в собі багато різних відомостей про Чатирлик, щоб представити яким він був в перекопських краях у минулому. Наприклад, таким він з'являється у спогадах мешканки с. Новопавловки:  В засушливые годы речка мелела, но не помню, чтобы пересыхала.   За исключением некоторых участков, лежащих в сторону ее устья. Во время приливов туда нагоняло с моря много воды. После отливов она уходила, оставаясь только в понижениях и балках.   Под палящим солнцем вода испарялась и происходила садка белоснежной соли. Люди ее собирали и возили подводами в горы, где у местного населения обменивали на фрукты. Во времена паводков Чатырлык приносил много неприятностей жителям прибрежных сел, вплоть до того что затапливал их. Иногда это   приводило   к   разрушениям   крестьянских   строений…».  Зовсім   іншим   виглядає   р. Чатирлик   в   перекопських   краях   в   наші   дні.   У   зв'язку   з   приходом   дніпровської   води, частково порушилася   складена тисячоліттями її водозбірна система. У 1966 році була побудована гребля, що відокремила гирло Чатирлика   від Каркинітської затоки. Ставки, які утворилися, площею 2 тис. га використовуються для вирощування риби. 8 Одноденний похід на річку   Чатирлик відбувся 1­2 травня 2013 р. Нам належало слідувати на поїзді до с. Воїнка, де здолавши декілька кілометрів, ми оказались на місці і організували стоянку. Заздалегідь, за декілька днів, почали підготовку до походу. Вивчали карту місцевості, планували меню, складали список продуктів, список спорядження і план заходів на місцевості. У цей травневий день було дуже тепло. Рух по маршруту  давався нам   легко.   У   поході   вихованці   гуртка   закріпили   придбані   на   заняттях   навички     розпалили   вогнище, туризму: з   познайомилися з рослинами, зростаючими на галявині, оздоровилися, відпочили, поспілкувалися один з   приготували   обід, одним і в колективі. Окрім цього всі грали з м'ячем, бігали і придумували різноманітні ігри, ловили рибу. Похід закінчився, мета, яка ставилася перед походом, була досягнута. м.   Армянськ   –   Перекопський   вал   (фортеця   Ор   ­   Капу).   Це   ще   один,   значний маршрут, здійснений  нами в жовтні 2012 р. Не дивлячись на те, що Армянськ знаходиться в   20   км.   від   нашого   міста,   він   довгий   час   був   селищем   міського   типа   у   складі Красноперекопського району, до того ж історія минулих років дозволяє  нам віднести його до рідних місць. Цей район зосередив  (сосредоточил)  величезні туристські, в основному пізнавальні, ресурси, характеристика яких – окрема велика тема.  Зовсім рівна поверхня з низькою сухою рослинністю жовтих, світло­коричневих і блідо­зелених відтінків; невисокі, тверді напівчагарники; острови зернових, ­ так виглядає степ Північного Криму. Навесні   в   кримському   степу   квітнуть  маки.  Яскраво­червоним   полум'ям палахкотять   вони   вздовж   доріг,   на   схилах   горбів   і   ярів.   Але   зростають   вони   лише   на Перекопськом валу, та поблизу Сивашу – дуже солона, дуже гірка тут земля…  Як   відомо,   Перекопський   вал   пересікає   перешийок   в   його   найвужчій   частині, перегороджує   єдиний   сухопутний   перехід   з   материка   на   Кримський   півострів.   Уздовж насипу, з її північного боку, пролягає глибокий рів. Рів в давнину наповнювався водою, так що з Каркинітської затоки можна було на невеликих судах пройти до Сивашу. На південній стороні рову з валом нас чекав Чорноморський  бастіон фортеці Ор­Капу. Стіни його були ушкоджені   часом,   війнами,   місцевими   жителями,   а   внутрішня   частина   вежі   засипана землею. Але з боку рову він зберігся відносно непогано. Висота стін – до 15 м, товщина – до 2­3 м. Виглядає споруда і тепер досить потужно.  Спрадавна єдина дорога із степів України на півострів вела через цю фортецю. По мосту, який був, перекинутий на товстих ланцюгах через рів, наповнений водою, в ханство 9 слідували різні посольства, гнали невільників, табуни коней і отари овець. Звідси, через фортецю, вирушали в розбійницькі набіги війська ханів. Але, мабуть, особливої уваги заслуговують безліч пам'ятників, меморіалів воїнам, загиблим   при   обороні   і   звільненні   Криму   від   німецько­фашистських   загарбників,   що запам'яталися   нам   після   цього   походу.   Не   можна   не   відзначити,   що   подібні   екскурсії, походи   не   лише   збагачують   наші   знання   в   області   краєзнавства,   але   і   виховують громадянсько­патріотичні почуття. Перекоп… зараз на ньому тиша.  Напровесні він покривається травами і польовими квітами. Навкруги в степу виросли нові села. І тільки залишки напівзруйнованих зарослих чебрецем та полином окопів і траншей, розкиданих дотів та обелісків нагадують про минулі буремні дні. Слід зауважити, що Красноперекопськ займає особливе місце з літературознавства, завдяки існуванню з 1961 року літературного об’єднання  «Пятиозерье»,  до складу якого увійшли поети, прозаїки, барди міста.     Їх об’єднує любов до рідних, степових просторів, яку вони й вклали   у незліченну кількість своїх віршів.   У свої дослідницькій роботи ми провели   вибірку   поезії   наших   земляків   та   помістили   у   власний   збірник   під   назвою «З любов’ю про рідний край». Отже,   туристський   похід   для   дітей   завжди   радість.   Якщо   похід   планується заздалегідь, якщо поставлені завдання по підготовці до нього і вони поетапно виконуються, похід перетворюється в завтрашню радість. Ще задовго до того, як відправитися в похід, він стає засобом згуртування колективу. Підсумовуючи   зазначене   вище,   можна   зробити   наступні   висновки.  Туристично­ краєзнавча   діяльність   виконує   три   основні   функції:   виховно­розвиваючу,   пізнавальну   й оздоровчо   ­   спортивну.   Перша  функція  пов’язана   з   формуванням   у   дитині   стійкості, сміливості, рішучості, сили волі, товариськості, інтересу до людей, поваги до них, уміння переносити труднощі і незгоди.  Друга – зосереджена на опанування учнями природного і соціального   середовища.   Різновиди   маршрутів   походів   сприяють   задоволенню   потреб   у новизні,   в   пізнанні.   Туристично­краєзнавчі   заходи,   побудовані   в   чіткій   послідовності, розширюють для учнів, вихованців гуртків границі Батьківщини. Від порога рідної домівки, із ближніх околиць свого міста або села туризм веде дітей на простори нашої України. Спілкування з природою створює неповторні естетичні переживання в   їх душах. Саме в походах, перебуваючи цілодобово в лісі, на річці виникає любов до рідної землі, бажання зберігати і примножувати її багатства. Оздоровчо­спортивна функція, яку ми виділили як 10 третю функцію  туристично­краєзнавчої діяльності має на меті удосконалення фізичного розвитку підростаючого покоління. Цілодобове перебування на повітрі, нічліг у наметах сприяють загартовуванню зростаючого організму. Туризм привчає до здорового способу життя   та   сприяє   формуванню   прикладних   умінь   і   навичок:   уміння   орієнтуватися   на місцевості,   переборювати   природні   перешкоди,   організувати   побут   у   будь­якому природному   оточенні   ­   усе   це   формується   тільки   в   походах.   Рух   з   рюкзаком   сприяє розвитку витривалості, сили, координації, спритності тощо.  Намічені  на початку дослідницької  роботи  цілі  досягнуті.    Тому, що походи як форма туристсько – краєзнавчої діяльності надають можливість розширити свої знання та уявлення щодо тих чи інших об’єктів природного змісту.  Територія Красноперекопського району представляє собою Присивашську низовину зниженої   частини   степового   Криму.   Вона  представлена   волністой   рівниною  з   ледве помітним ухилом на північ. Гідрографічна мережа району це – балки, ріка Чатирлик і багато численні озера.  У роботі ми навели опис туристських маршрутів, якими ми ходимо регулярно з метою всебічного вивчення природи рідного краю, намагалися показати, яку роль вони відіграють в  нашому житті.  Можливо наше місто та район територіально невеликі і ми не володіємо туристсько – екскурсійними можливостями, що включають: визначні природно­ кліматичні умови, унікальний ландшафт, мережу оздоровчих та санаторних закладів тощо. Ми не в силах конкурувати з такими містами, як: Ялта, Євпаторія, Керч, Севастополь, Бахчисарай та ін., які багаті рекреаційними ресурсами, визначними пам’ятками природи. Але це наша мала Батьківщина зі своїми невичерпними багатствами, безкрайніми степами, великою  кількістю озер і відданими рідній землі людьми. ЛІТЕРАТУРА 1. Антимонов Н.А. Школьные походы по изучению рек, озер, болот родного края. – М. Просвещение, 1963. – 132 с. 2.Багрова Л.А., Боков В.А., Багров Н.В. География Крыма.­ Киев: Лыбидь, 2001.­ 304с. 3. Грабовський Ю.А., Скалій О.В., Скалій Т.В. Спортивний туризм Навчальний посібник. ­ Тернопіль: Навчальна книга ­ Богдан, 2009. ­ 304 с.  4. Корнеев А. Историогеография отечественного школьного географического краеведения. Журнал «География и основы экономики в школе», №6 2003. 11 5.  Корниенко   В.А.,   Селезнев   В.Г.   Крымская   орбита   «Спутника»:   Путеводитель.   – Симферополь: Таврия, 1988.­ 112 с.: ил. 6. Котов С.Я. По Північно – Кримському: нарис – путівник. – Сімферополь «Крим», 1968. – 79 с.  7. Кружко Л.П.  Северные ворота Крыма, 2009. – 240 с. 8. Кружко Л.П.  О соли, соляных озерах, Сиваше, купцах, чумаках и … многом другом. – Симферополь: Бизнес – Информ, 2006. – 160 с., ил.  9.  Постанова   Кабінету   Міністрів   України   від   10   червня   2002   р.   «Про   затвердження Програми розвитку краєзнавства на період до 2010 року» 10. Путрик Ю.С. , Свешников В.В. Туризм глазами географа. – М.: Мысль, 1986. – 158 с., 16 ил., карт. 11. Строев К.Ф. Краеведение.­ М.:Просвещение, 1974.­144с. 12. Туризм – отдых, спорт, познание / Сост. П.П. Кувик. – К.: Реклама, 1983. – 88 с., 16 л.ил. 13.  Указ   Президента   України   від   23   січня   2001   р.   «Про   заходи   щодо   підтримки краєзнавчого руху в Україні» 14. Хворостенко С.М. Туризм на Україні .­ К. : Здоров’я, 1976 . – 119 с.  15. Щербак А.И. Всё о Крыме: ежегодное справочно­информационное издание. ­ Харьков: Каравелла, 1988.­480с.