Облік формування комплексних статей собівартості продукції

Облік формування комплексних
статей собівартості продукції

а) Облік затрат майбутніх періодів

Затрати на підготовку й освоєння виробництва нових видів продукції та нових технологічних процесів обліковуються на рахунку «Затрати майбутніх періодів» за видами продукції — за відповідною номенклатурою.

Затрати на освоєння нових підприємств, виробництв, цехів та агрегатів (пускові затрати), які враховані на рахунку «Затрати майбутніх періодів», перераховуються на рахунки затрат виробництва щомісячно протягом нормативного строку освоєння цих потужностей.

З моменту переходу на масовий випуск продукції затрати на підготовку та освоєння нових видів продукції погашаються щомісячно в розмірах, встановлених у спеціальних розрахунках (ці розрахунки складаються для кожного виду продукції виходячи з кошторисів витрат та планового випуску продукції у період, визначений для їх списання). У цих же розмірах затрати на підготовку й освоєння виробництва нових видів продукції та нових технологічних процесів щомісячно перераховуються на рахунки «Затрати майбутніх періодів» та «Основне виробництво», стаття «Затрати на підготовку та освоєння виробництва», та включаються в собівартість продукції, яка випущена в цьому місяці.

б) Облік затрат на обслуговування виробництва та управління

Облік затрат на обслуговування виробництва та управління доцільно поділити на дві групи — змінні (затрати на утримання й експлуатацію машин та устаткування), та сталі (загальновиробничі затрати). Облік повинен забезпечувати визначення фактичної величини цих затрат та оперативне виявлення відхилень (економії, перевитрат) від затверджених кошторисів.

Змінні затрати на утримання й експлуатацію машин та устаткування та інших загальних затрат доцільно обліковувати по кожному виробництву, цеху основного та допоміжного виробництва окремо відповідно до рекомендованої номенклатури статей.

На підприємствах із безцеховою структурою управління затрати, які пов’язані з утриманням та експлуатацією устаткування, можна враховувати в цілому по підприємству за тією ж номенклатурою статей затрат і розподіляти між окремими видами продукції, виробленої в цілому по підприємству.

На підприємствах, які мають власний транспорт (вантажні автомашини, автокари та ін.), закріплений за окремими цехами основного виробництва для переміщення сировини, матеріалів і тари з базового складу в цех та для доставки готової продукції на склад збереження, затрати по утриманню та експлуатації такого транспорту можна фіксувати на рахунку «Затрати на утримання та експлуатацію устаткування» аналогічного обліку затрат на утримання та експлуатацію машин та устаткування. На всіх інших підприємствах затрати на утримання та експлуатацію власного транспорту загального користування доцільно відображати на рахунку «Допоміжні виробництва». А вартість послуг, наданих цим транспортом цехам основного виробництва по переміщенню сировини, матеріалів, тари та готової продукції, слід за собівартістю перераховувати з рахунку «Допоміжні виробництва» на рахунок «Затрати на утримання та експлуатацію устаткування» і враховувати за статтею «Внутрішньозаводські переміщення вантажів». За цією ж статтею доцільно враховувати вартість транспортних послуг, наданих сторонніми організаціями по внутрішньозаводському переміщенню сировини, матеріалів, тари та готової продукції.

Затрати на електроенергію для технологічних цілей можна враховувати по рахунку «Затрати на утримання та експлуатацію устаткування» (стаття «Експлуатація устаткування») разом із затратами на електроенергію, яку використали для приведення в рух виробничих механізмів кожного цеху основного виробництва.

До складу затрат на утримання й експлуатацію машин та устаткування не повинні включатися витрати на допоміжні матеріали, які використані на технологічні цілі і відносяться до статті «Допоміжні матеріали», а також витрати на оплату праці — заробітну плату виробничих робітників, яка нараховується погодинно, що відносяться до статті «Основна заробітна плата виробничих робітників».

Затрати на утримання та експлуатацію устаткування кожного цеху повинні відноситися тільки на ті види продукції, які виробляються в даному цеху. Ці витрати включаються до фактичної собівартості окремих видів продукції в порядку, передбаченому цими Рекомендаціями.

Затрати на утримання й експлуатацію машин та устаткування, які враховані по кожному цеху, виробництву, щомісячно розподіляються на відповідні види продукції, виробленої даним цехом, у такому порядку:

— або пропорційно масі виробленої продукції, перерахованої за коефіцієнтами в умовні одиниці;

— або пропорційно масі виробленої продукції;

— або пропорційно заробітній платі основних робітників.

Загальновиробничі сталі затрати доцільно враховувати по кожному цеху основного та допоміжного виробництв окремо.

Загальновиробничі сталі затрати кожного цеху включаються у фактичну собівартість продукції, яка виробляється в даному цеху, в тому числі у собівартість продукції, виробленої з відходів виробництва, та продукції, переданої іншим цехам для подальшої переробки.

Затрати розподіляються між різними видами продукції у порядку, який передбачений вище.

в) Облік затрат зі збуту (продажу)

Окрім затрат на виробництво підприємства мають затрати, які пов’язані з продажем, відвантаженням та збутом (реалізацією) продукції.

Підприємства реалізують готову продукцію або товари згідно з договорами, в яких передбачаються умови відпуску і розрахунків за продукцію, а також відповідальність сторін за порушення умов договорів.

Затрати, пов’язані зі збутом, з продажем (реалізацією) готової продукції або товарів, підприємства відображають на рахунку «Затрати зі збуту».

Затрати на тару і пакування готової продукції враховуються в складі затрат зі збуту тільки в тих випадках, коли затарювання проводиться після здачі цієї продукції на склад і ціна передбачає відпуск готової продукції в тарі або упаковці. Якщо затарювання або пакування продукції (відповідно до встановленого технологічного процесу) проводиться до здачі її на склад готової продукції, та вартість тари й упаковки входить до виробничої собівартості продукції.

Коли за умовами договору з покупцем затрати по транспортуванню проводяться за рахунок підприємства-постачальника, то ці затрати враховуються на рахунку «Затрати зі збуту». До складу цих затрат входить доставка готової продукції на станцію (пристань) відправлення і навантаження її у вагони або судна. Транспортні видатки на доставку продукції від станції, аеропорту, пристані відправлення до станції, аеропорту, пристані призначення у фінансовому обліку не включаються до виробничої собівартості готової продукції і враховуються на рахунку «Затрати зі збуту», а в аналітичних реєстрах відображаються окремими записами.

У випадку продажу готової продукції франко-склад постачальника транспортні затрати (навантажування на підприємстві, доставка покупцям або доставка на станцію, аеропорт, пристань відправлення, навантажування у вагони (судна), оплата залізничного тарифу та інші збори при відправленні) у тій частині, в якій вони підлягають відшкодуванню покупцями, списуються в дебет рахунка «Розрахунки з покупцями» мірі пред’явлення рахунку покупцю.

Решта затрат, що не відшкодовуються покупцем, відносяться в дебет рахунка «Собівартість реалізації готової продукції і робіт».

Суми комісійної винагороди, виплачені збутовим організаціям за продаж (реалізацію) ними виробів підприємства (у випадках, коли відповідні вироби не можуть бути реалізовані в загальному порядку і передані збутовим організаціям для реалізації на комісійних засадах), враховуються у складі затрат зі збуту.

г) Облік адміністративних (загальногосподарських) затрат

Загальна побудова бухгалтерського обліку адміністративних затрат для фінансових потреб — визначення фінансових результатів було викладено у розділі «Г. Затрати діяльності» У внутрішньогосподарському обліку адміністративні (загальногосподарські) затрати приєднуються (розподіляються) до окремих видів продукції для визначення заводської (повної) собівартості.

Таким чином адміністративні (загальногосподарські) затрати враховуються по підприємствах у цілому.

Загальногосподарські затрати розподіляються між окремими видами продукції в порядку, передбаченому вище. У собівартість забракованої продукції адміністративні (загальнозаводські) затрати не включаються.

На підприємствах має здійснюватися систематичний попередній та послідуючий контроль за додержанням цехами та відділами кошторисів затрат змінних (на утримання та експлуатацію устаткування), сталих (загальновиробничих), цехових та зі збуту (продажу), та адміністратйвних (загальногосподарських) затрат. Цей контроль повинен забезпечити насамперед додержання затверджених норм затрат та лімітів матеріалів, палива, енергії та вартості різного роду робіт і послуг (ремонт основних засобів, послуги транспорту та ін.); затвердженої організаційної структури управління, а також встановленого переліку.