Облік втрат виробництва

Облік втрат виробництва

На підприємствах повинно бути забезпечене повне виявлення втрат, які виникають через недоліки в управлінні організацією виробництва та збереженням матеріальних цінностей (псування та нестачі сировини, матеріалів, продукції тощо). При цьому повинні бути встановлені причини та конкретні винуватці втрат для відшкодування завданих підприємству збитків та запобігання таких втрат надалі. Ці втрати, які прийняті на рахунок підприємства у встановленому порядку, включаються до фактичної собівартості продукції з вирахуванням відповідно залишків сировини, матеріалів, продукції тощо, виявлених при інвентаризації в цехах та на заводських складах. Втрати, які безпосередньо пов’язані з випуском визначених видів продукції, повинні включатися до їхньої собівартості. Втрати, які не пов’язані з випуском визначених видів продукції, розподіляються між окремими видами продукції підприємства у складі загальновиробничих та зі збуту чи адміністративних (загальногосподарських) затрат за належністю.

Основними видами втрат можуть бути:

— Втрати від браку

— Втрати по тарі

— Втрати від простоїв

а) Облік втрат від браку

На підприємствах харчової промисловості браком у виробництві вважають вироби та напівфабрикати, які за своєю якістю не відповідають встановленим стандартам або технічним умовам і не можуть бути використані за своїм прямим призначенням або можуть використовуватися тільки після виправлення браку.

Залежно від характеру дефектів, які встановлені при технічному прийманні, брак поділяється на виправний та невиправний (кінцевий).

Виправним вважається брак, дефекти якого технічно можна усунути, а витрати на виправлення доцільні, оскільки вони нижчі за витрати на виготовлення відповідно продукту(виробу).

Кінцевим браком вважається продукція та напівфабрикати, які не можуть бути використані за прямим призначенням, але їх можна використати в якості повторної сировини для переробки на інші види продукції або реалізовувати за ціною можливого використання.

Залежно від місця виявлення брак поділяється на внутрішній, який виявлено на підприємстві до відправки продукції споживачам, і зовнішній, виявлений споживачем.

На промислових підприємствах до втрат від браку відносяться вартість усієї кінцево забракованої продукції, затрати на виправлення браку виробів та напівфабрикатів.

Разом з тим до втрат від браку у виробництві не відносяться:

— сировина, матеріали та куповані напівфабрикати незадовільної якості, які ще не піддавалися обробці на даному підприємстві. Втрати по цих матеріальних цінностях стягуються, як правило, з постачальників або інших винуватців, а при неможливості такого стягнення — відносяться за рахунок підприємства _до невиробничих втрат цехового або адміністративного (загальнозаводського) характеру;

— продукція, яку повернуто з торгової мережі або іншими підприємствами після закінчення строку реалізації для переробки її на інші види продукції;

— сировина й матеріали, які зіпсовані при випробуванні та налагодженні виробничого устаткування — як нового, так і після капітального ремонту. Ці витрати відносяться на відповідні статті цехових витрат;

— сировина та матеріали, які зіпсовані при проходженні виробничої практики учнями училищ, технікумів, а також за період професійного виробничого навчання та іспитів нового набору робітників. Ці витрати відносяться на відповідні статті загальновиробничих або адміністративних (загальногосподарських) затрат за належністю;

— нестачі сировини і матеріалів, які виявлені при інвентаризації незавершеного виробництва.

На промислових підприємствах собівартість внутрішнього кінцевого браку визначається виходячи з фактичних бізнес-планових або нормативних затрат по всіх статтях затрат, установлених для калькулювання виробничої собівартості продукції, крім затрат по статтях «Адміністративні (загальногосподарські) затрати» та «Втрати від браку».

Вартість виправного браку, виявленого на підприємстві, складається з вартості матеріалів, витрачених на виправлення дефектів, заробітної плати виробничих робітників, нарахованої за операції по виправленню браку, та відповідної частки змінних затрат на утримання й експлуатацію устаткування та сталих загальновиробничих і загальногосподарських затрат, визначеної в порядку, вказаному вище. Собівартість самих виробів та напівфабрикатів, які є виправним браком, не включається у витрати по виправленню браку.

У собівартість внутрішнього та виправного браку, який стався з вини постачальників сировини, матеріалів та напівфабрикатів, включається також частка загальнозаводських затрат. Ця частка відшкодовується у встановленому порядку постачальниками цих неякісних матеріалів та напівфабрикатів у процентному відношенні за затвердженим планом до заробітної плати виробничих робітників, нарахованої за операції до моменту виявлення кінцевого браку або після виправлення браку.

Вартість зовнішнього браку складається з виробничої собівартості продукції, кінцево забракованої споживачами, та затрат, пов’язаних із заміною, транспортуванням кінцево забракованої продукції.

Якщо зовнішній брак продукції, виявлений у звітному році, відноситься до минулого року, то на затрати від браку, як виняток, відноситься вартість забракованої продукції, відшкодована покупцеві.

Штрафи, які сплачені покупцям за поставку бракованої продукції, у вартість втрат від браку не включаються, а відносяться на рахунок «Інші витрати операційної діяльності» по субрахунку «Штрафи, пені і неустойки».

Втрати від внутрішнього та зовнішнього браку, які відносяться на собівартість продукції, складаються з вартості кінцево забракованої продукції та затрат на виправлення браку (які визначаються у порядку, вказаному вище) з відрахуванням вартості продукції по ціні її можливого використання, а також сум, фактично утриманих з винуватців браку та стягнених (або присуджених арбітражем) з постачальників браку за постачання недоброякісних матеріалів та напівфабрикатів.

Під ціною можливого використання кінцевої забракованої продукції слід розуміти оцінку, по якій забракована продукція може бути на даному підприємстві повторно використана у вигляді сировини або реалізована на сторону для використання на інших підприємствах.

Втрати від внутрішнього браку продукції, незалежно від місця його виявлення, відносяться на цехи, з вини яких виник брак.

Втрати від браку продукції основного виробництва, які сталися з вини цехів допоміжного виробництва або відділів заводоуправління, відносяться на затрати цеху основного виробництва, в якому виявлено брак, з виділенням в обліку цих затрат як незалежних від даного цеху.

Бухгалтерський облік браку та втрат від нього у виробництві ведеться на підставі первинних документів, які фіксують брак, у вартісному вираженні по окремих цехах, виробах, статтях затрат виробництва та винуватцях браку. Облік ведеться на рахунку «Брак у виробництві».

Акти, які надійшли у бухгалтерію, та інші документи, перевіряються в частині повноти та вартості їх оформлення. Потім виконується оцінка браку за прямими затратами, визначення його вартості по ціні можливого використання та сум, які підлягають відшкодуванню винуватцями браку.

Документи про брак групуються по цехах, групах виробів, на які складаються калькуляції, а всередині їх — по винуватцях. Усі виявлені у звітному періоді затрати від браку повністю включаються у звіти за поточний період. Брак продукції, яка відноситься до попередніх періодів звітного або минулого року, включається у вартість того звітного періоду, в якому він виявлений.

Втрати від браку продукції щомісячно списуються на рахунок виробництва за статтею «Втрати від браку» і включаються у собівартість того виробу, по якому виявлений брак. Суми втрат від браку продукції, який стався з вини постачальників сировини, матеріалів, напівфабрикатів, списуються на зменшення затрат від браку після того, як він визнаний постачальником або після задоволення позову арбітражем.

Втрати від зовнішнього браку, які відносяться до продукції, виготовленої у минулому звітному періоді, списуються на собівартість аналогічних виробів, які виготовлені у поточному періоді.

У випадку, якщо аналогічна продукція у звітному періоді не виготовлялася, втрати від зовнішнього браку розподіляються між усією товарною продукцією в порядку, встановленому для розподілу загальнозаводських затрат.

Не допускається включення втрат від браку в інші статті калькуляції, а саме — відображення їх у фактичному затрачанні сировини, матеріалів, заробітної плати тощо.

б) Облік втрат по тарі

Облік втрат по тарі ведеться за її видами: по м’якій тарі з-під борошна, цукру (інших основних матеріалів); по твердій тарі — бочках, ящиках тощо.

Втрати по тарі складаються зі зносу тари, який визначається як різниця між вартістю тари, оплаченою підприємством, та вартістю, одержаною при поверненні (реалізації) тари постачальнику і витрат по налагодженню та доставці її на тарну базу.

Методика обліку втрат та затрат по м’якій тарі практикується в такому порядку: при відправленні мішків вони списуються по тій же вартості, по якій оприбутковані. Різниця у вартості мішків внаслідок їх сортування списується за статтею «Затрати по м’якій тарі» після одержання акта на сортування мішків і рахунків від бази приймальника.

в) Облік втрат від простоїв

Простої поділяються на такі, що відбуваються з зовнішніх і внутрішніх причин. Простої із зовнішніх причин виникають внаслідок неподачі енергії зі сторони, ненадходження сировини, матеріалів або палива від постачальників і т. п. Внутрішніми причинами простоїв є різноманітні виробничі неполадки.

Повна величина втрат від простоїв із зовнішніх та внутрішніх причин складається:

а) із фактично нарахованої суми основної заробітної плати виробничих робітників, яка їм належить за час простоїв, або суми доплат до встановленого заробітку, якщо ці робітники були зайняті в період простоїв на інших, менш кваліфікованих роботах, а також додаткової заробітної плати та відрахувань на соціальне страхування у відповідному розмірі;

б) з вартості сировини, матеріалів, палива та енергії, непродуктивно витрачених у період зупинки виробництва.

У втрати від простоїв із зовнішніх причин, крім того, включається відповідна частка затрат на утримання та експлуатацію устаткування. Із втрат від таких простоїв виключаються суми, відшкодовані постачальниками за порушення договірних умов поставки. Вказані суми відрахувань як штрафи відносяться на рахунок «Інші затрати операційної діяльності». Підставою для відображення в обліку втрат від простоїв служать належно оформлені документи (акти та ін.), затверджені керівником підприємства.

Втрати, викликані простоями всього підприємства або окремих цехів через зовнішні причини (за винятком сум, стягнених із постачальників на відшкодування втрат), враховуються у складі загальногосподарських витрат.

Втрати від цілоденних та внутрішньозмінних простоїв із внутрішніх причин також враховуються у складі загальногосподарських витрат.

Втрати від простоїв, спричинених стихійним лихом (затопленням, ураганом і т. п.), відносяться на рахунок «Надзвичайні витрати».

Облік простоїв у виробництві здійснюється з групуванням причин та винуватців.