Облікова політика підприємства

3.   Облікова політика підприємства

Одним з основних принципів здійснення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності є послідовність, тобто постійне (з року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики. Згідно з Законом України «Про бухгалтерський облік та фінан- сову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-ХІV та Національним Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимо- ги до фінансової звітності» облікова політика підприємства - це су- купність принципів, методів і процедур, що використовуються під-

приємством для складання та подання фінансової звітності.

Облікова політика визначає форми і методи бухгалтерського об- ліку, формується керівником, головним бухгалтером, виходячи із загальних принципів методології та організації обліку й конкретних умов діяльності підприємства.

Теорія облікової політики включає принципи обліку, наукові положення конструювання інформаційної системи підприємства, визначення предмета обліку, методів збору й обробки даних, прави- ла складання документів, регістрів, форм звітності.

Облікова політика затверджується наказом керівника і містить додаток, в якому детально описується теорія, методологія, техноло- гія і організація обліку за такою формою:

• Відомість про підприємство.

• Організація ведення обліку.

• Структура видів діяльності.

• Детальний опис форми.

• Робочий план рахунків обліку.

• Методика оцінки та обліку.

• Принципи, на яких будується облікова політика.

•  Перелік відповідальних осіб та порядок їх звітування перед бухгалтерєю.

• Інвентаризація.

• Графіки документообороту.

• Технологія обробки даних у бухгалтерії.

• Організація управлінського обліку.

• Організація контролю.

•  Перелік регістрів синтетичного й аналітичного обліку та ін- формація, що в них відображається.

• Організація матеріальної відповідальності.

• Відповідальність за складання звітності.

• Відповідальність керівника за облікову політику.

• Відповідальність головного бухгалтера за облікову політику.

• Відповідальність за збереження комерційної таємниці.

•  Відповідальність за порушення встановленого порядку скла- дання документів та регістрів обліку.

• Порядок використання чистого прибутку.

• Організація економічного аналізу та використання його даних для управління.

• Внесення змін в облікову політику.

• Відображення інших питань, важливих для формування облі- кової політики.

Методичні рекомендації щодо облікової політики затвердже- ні наказом Мінфіну від 27.06.2013 р. №635, можуть застосовуватися всіма юрособами, крім банків, бюджетних установ та підприємств, які відповідно до законодавства застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності.

Розпорядчий документ про облікову політику підприємства ви- значає, зокрема:

методи оцінки вибуття запасів;

періодичність визначення середньозваженої собівартості одини- ці запасів;

порядок обліку і розподілу транспортно-заготівельних витрат, ведення окремого субрахунку обліку транспортно-заготівельних витрат;

методи амортизації основних засобів, інших необоротних мате- ріальних активів, нематеріальних активів, а також довгострокових біологічних активів та інвестиційної нерухомості, у разі якщо вони обліковуються за первісною вартістю;

вартісні ознаки предметів, що входять до складу малоцінних не- оборотних матеріальних активів;

підходи до переоцінки необоротних активів; застосування класу 8 та/або 9 Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і ор- ганізацій, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 року №291, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 грудня 1999 року за №892/4185 (у редакції на- казу Міністерства фінансів України від 28 листопада 2011 року

№1591);

підходи до періодичності зарахування сум дооцінки необорот- них активів до нерозподіленого прибутку;

метод обчислення резерву сумнівних боргів (у разі потреби - спо- сіб визначення коефіцієнта сумнівності);

перелік створюваних забезпечень майбутніх витрат і платежів; порядок виплат, які здійснюються за рахунок прибутку (для дер-

жавних і комунальних підприємств);

порядок оцінки ступеня завершеності операцій з надання по- слуг;

сегменти діяльності, пріоритетний вид сегмента, засади ці- ноутворення у внутрішньогосподарських розрахунках;

перелік і склад змінних і постійних загальновиробничих витрат, бази їх розподілу;

перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг);

порядок визначення ступеня завершеності робіт за будівельним контрактом;

дату визначення придбаних у результаті систематичних операцій фінансових активів;

базу розподілу витрат за операціями з інструментами власного капіталу;

кількісні критерії та якісні ознаки суттєвості інформації про господарські операції, події та статті фінансової звітності;

періодичність відображення відстрочених податкових активів і відстрочених податкових зобов’язань;

критерії розмежування об’єктів операційної нерухомості та ін- вестиційної нерухомості;

підходи до класифікації пов’язаних сторін;

дату включення простих акцій, випуск яких зареєстровано, до розрахунку середньорічної кількості простих акцій в обігу;

дату первісного визнання необоротних активів та групи вибуття як утримуваних для продажу;

складання окремого балансу філіями, представництвами, від- діленнями та іншими відокремленими підрозділами підприємства; періодичність та об’єкти проведення інвентаризації; визначення

одиниці аналітичного обліку запасів;

спосіб складання звіту про рух грошових коштів;

підходи до віднесення витрат, пов’язаних із поліпшенням об’єкта основних засобів, до первісної вартості або витрат звітного періоду.

Тобто в обліковій політиці підприємства повинні бути відобра- жені всі принципові питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві, адже від вибору облікових оцінок підприємства зале- жить фінансовий результат та об’єктивність і точність розкриття ін- формації у фінансовій звітності.

•