Організація як об’єкт управління
Через те що поняття«менеджмент» використовують переважно для характеристики процесів управління господарськими організаціями,перш за все варто з’ясувати, що таке організація, які цілі її діяльності та чому будь– якою організацією потрібно управляти.
За визначенням Ч. Бернарда: «Організація – це група людей, діяльність яких свідомо координується для досягнення загальної мети або спільних цілей».
Організації мають загальні для них характеристики.
1) усі організації використовують чотири основних види ресурсів:
– людські ресурси;
– фінансові ресурси;
– фізичні ресурси (сировина, устаткування тощо);
– інформаційні ресурси.
2) Будь–яка організація є відкритою системою. Ресурси, які організація використовує для виробництва продукції(надання послуг) вона забирає із зовнішнього середовища. У свою чергу,продукція, що виробляється організацією, також реалізується у зовнішньому середовищі.
Сучасне системне розуміння сутності організації поглиблюється розглядом складу та змісту її зовнішнього і внутрішнього середовища.
|
Внутрішнє |
середовище |
організації– |
цеорганізаційна |
єдністьусіх |
|||||
|
елементів і підсистем організації,а також взаємозв’язків між ними, які |
|||||||||
|
охоплюють |
|
діяльність |
організації |
і |
перебувають |
під |
її |
безпосередн |
|
|
контролем. |
Найчастіше |
в структурі внутрішнього середовища |
організації |
||||||
|
виділяють |
такі підсистеми: |
соціальну, виробничо–технічну, |
інформаційну, |
||||||
|
економічну, маркетингову тощо. |
|
|
|
|
|
||||
|
Зовнішнє |
середовище – |
це сукупність факторів,які |
є поза |
межами |
|||||
|
організації, але так або інакше впливають на її діяльність. |
|
|
|
||||||
Залежно від ступеня можливості організації впливати на такі фактори зовнішнє середовище організації поділяється на:
а) зовнішнє середовище непрямого впливу – це сукупність таких факторів зовнішнього середовища, на які організація не може впливати взагалі або має
|
незначнийвплив. Зовнішнєсередовищенепрямого |
впливу |
єчастиною |
|
зовнішнього середовища загального для всіх організацій,складовими якого є: |
||
|
економічна, політична, правова, соціально-демографічна |
та |
міжнародна |
|
компоненти; |
|
|
б) зовнішнє середовище прямого впливу– це сукупність таких факторів зовнішнього середовища на які організація може певним чином впливати через встановлення відповідних комунікацій. Зовнішнє середовище прямого впливу – це частина зовнішнього середовища,яку утворює безпосереднє оточення
організації: споживачі продукції (послуг) даної організації, її постачальники,
конкуренти, організації інфраструктури, державні, регіональні та місцеві
органи влади тощо;
12
|
Отже, організаціяможе |
існувати |
лише |
увзаємодії |
зоточуючи |
|
середовищем. Цеозначає, що |
будь–яка |
реально |
існуюча |
організаціяє |
|
відкритою системою. |
|
|
|
|
3) розподіл праці в організації. Якщо навіть дві людини працюють спільно для досягнення єдиної мети, вони повинні розподілити роботу між собою.
Розподіл загальної роботи в організації на її складові частини називається
|
горизонтальним |
розподіленням |
. праціРезультатом |
горизонтального |
|
розподілення праці |
є формування |
окремих підрозділів |
організац(віїдділів, |
цехів, виробництв, ділянок тощо).
Оскільки робота в організації розподіляється між окремими підрозділами та виконавцями, хтось має координувати їхню діяльність.Унаслідок цього об’єктивно виникає необхідність у так званомувертикальному розподілі праці, тобто в діяльності з координації роботи підрозділів і окремих виконавців у середині підрозділів.
Діяльність із координації роботи інших людей в широкому розумінні
становить сутність управління організацією.
Таким чином, необхідність управління об’єктивно виникає внаслідок
горизонтального та вертикального розподілу праці в організації.Оскільки
розподілення праці є загальною характеристикою діяльності будь–якої
організації, то всі організації потребують управління.
Глобальною метою діяльності будь-якої організації– є досягнення успіху. Що ж таке успіх?
Організація вважається успішною, якщо вона досягає поставлених перед собою цілей. Складовими успіху при цьому виступають:
а) виживання, тобто можливість існування якомога довше; б) результативність і ефективність.
Аби бути успішною впродовж тривалого часу, аби вижити та досягти своїх цілей, організація має бути як ефективною, так і результативною.
За словами П. Друкера, результативність є наслідком того, що робляться потрібні слушні речі; а ефективність є наслідком того, що вірно (правильно) створюються ці самі речі. Перше і друге є однаково важливим.
Якщо мета організації обрана правильно,це означає, що діяльність організації задовольняє певну важливу, реально існуючу потребу (створюються речі, на які є попит).
Результативність у такому розумінні– це щось невідчутне(на дотик), непомітне. Ефективність, навпаки, можна вимірювати, передати кількісно. Відносна ефективність організації має назву продуктивності і вимірюється як співвідношення вартісної оцінки усіх виходів з організації та вартісної оцінки усіх входів у організацію.
Скачано с www.znanio.ru
Материалы на данной страницы взяты из открытых источников либо размещены пользователем в соответствии с договором-офертой сайта. Вы можете сообщить о нарушении.