Оцінка фінансових інвестицій

1.   Оцінка фінансових інвестицій

Критеріями визнання фінансових інвестицій (тобто інвестицій і їх відображення у фінансовій звітності) є загальні принципи ви- знання активів, оскільки фінансова інвестиція є таким же активом, як і запаси, основні засоби та ін.

Відповідно до пункту 10 П(С)БО 12 фінансові інвестиції визна- ються активом і відображаються на рахунках бухгалтерського обліку та відповідних статтях балансу за таких умов:

–     очікується одержання в майбутньому економічних вигід, пов’язаних з їх використанням;

–  їх оцінку можна достовірно визначити.

Придбані (отримані в будь-який інший спосіб) фінансові інве- стиції, які не відповідають зазначеним умовам, не можуть бути відо- бражені в балансі.

Є декілька видів оцінки цінних паперів: за номінальною вартістю (вартість, яка зазначена на бланку цінного папера); емісійною вартіс- тю (ціна первинного розміщення цінного папера); курсовою (рин- ковою) вартістю; ліквідаційною вартістю; викупною вартістю (сума, яку сплачує акціонерне товариство за придбання власних акцій або у разі дострокового погашення облігацій); балансовою (книжковою) вартістю (вартість майна акціонерного товариства, створеного за ра- хунок власних джерел, поділена на кількість випущених акцій); об- ліковою вартістю (вартість, за якою цінні папери обліковуються на балансі підприємства на сьогодні).

Оцінка фінансових вкладень визначається їх видами:

–   вкладення до статутного капіталу (купівля паю) іншим під- приємством оцінюється в розмірі, встановленому засновницькими та іншими аналогічними документами;

–   надані позики та грошові кошти, перераховані на депозит у банку, оцінюються в розмірі фактичної вартості грошових коштів;

цінні папери, як правило, оцінюються в розмірі фактичних ви- трат для інвестора (витрат на купівлю цінних паперів, сплати комі- сійних винагород посередникам тощо), але, враховуючи специфіку обігу цінних паперів, їх оцінка залежить також від їх видів, терміну обігу та зміни ринкової вартості.

Оцінка інвестицій при придбанні

Основною оцінкою в організації інвестора при придбанні фінан- сових інвестицій та постановці їх на облік є оцінка цінних паперів за фактичною собівартістю (купівельною – ринковою вартістю цін- них паперів, включаючи суми фактичних витрат підприємства на вкладення, витрати на сплату комісійних винагород посередникам тощо).

Фактичними витратами на придбання фінансових вкладень можуть бути: суми, що сплачуються згідно з договором продавцю; суми, що сплачуються спеціалізованим підприємствам, іншим підприємствам і особам за інформаційні та консультаційні послу- ги, пов’язані з придбанням цінних паперів; винагороди, що спла- чуються посередницьким організаціям, за участі яких придбані цінні папери; витрати на сплату відсотків за позиковими коштами, які використовуються на придбання цінних паперів; інші витрати, безпосередньо пов’язані з придбанням цінних паперів. Формування первісної вартості фінансових інвестицій залежить від способу їх придбання.

Оцінка інвестицій на дату балансу

При складанні звітності застосовують такі методи оцінки: за справедливою вартістю, за амортизованою собівартістю і за методом участі в капіталі.

За справедливою вартістю відображаються всі інвестиції, крім ін- вестицій, що утримуються підприємством до їх погашення або облі- ковуються за методом участі в капіталі, а також інвестиції, справед- ливу вартість яких достовірно визначити неможливо (з урахуванням зменшення корисності інвестицій).

За амортизованою собівартістю відображаються інвестиції, не призначені для продажу (друга група), вони включають інвестиції в боргові цінні папери та акції.

Як правило, інвестиції в боргові цінні папери придбаються з ме- тою одержання доходу у вигляді відсотків і утримуються підприєм- ством до погашення (інвестиції в облігації, векселі), тому такі інвес- тиції оцінюються за амортизованою собівартістю.

Якщо інвестицію придбано дешевше, то вона придбана з дис- контом, а якщо покупець заплатив суму, що перевищує номінальну вартість інвестицій, то він купив її з премією.

–   

Різниця між собівартістю та вартістю погашення фінансових інвестицій (дисконт або премія при придбанні) амортизується інве- стором протягом періоду з дати придбання до дати їх погашення за методом ефективної ставки відсотка. Ефективна ставка відсотка ви- значається шляхом ділення суми річного відсотка та дисконту (або різниці річного відсотка та премії) на середню величину собівартості інвестиції (або зобов’язання) та вартості погашення.

Метод участі в капіталі – метод обліку інвестицій, згідно з яким балансова вартість інвестицій відповідно збільшується або зменшу- ється на суму збільшення або зменшення частки інвестора у власно- му капіталі об’єкта інвестування. Цей метод застосовується для фі- нансових інвестицій в асоційовані, дочірні та спільні підприємства, якщо вони не утримуються виключно для продажу протягом два- надцяти місяців з дати придбання і ведуть діяльність в умовах, які обмежують здатність передавати кошти інвестору протягом періоду, що перевищує дванадцять місяців.

При складанні звіту довгострокові фінансові вкладення в акції та інші корпоративні права оцінюють залежно від частки інвестора в капіталі об’єкта інвестування. Якщо вона становить менше ніж 25 % власного капіталу об’єкта інвестування, фінансові вкладення мають бути відображені в балансі за собівартістю або (у разі вкладення в ринкові цінні папери) за нижчою з двох оцінок – собівартістю або ринковою вартістю.

Оцінка фінансових інвестицій при вибутті

При вибутті (продажу, обміні тощо) цінних паперів можуть за- стосовуватися такі методи їх оцінки:

–  за вартістю одиниці кожного цінного папера (або одного виду);

–  за середньою вартістю;

–  за вартістю перших за часом закупівель (метод ФІФО).

Як правило, метод оцінки ФІФО використовується підпри- ємствами, що є професійними учасниками ринку цінних паперів. Поточні активи не повинні оцінюватися дорожче їхньої чистої вар- тості реалізації, що дорівнює сумі грошових коштів, які отримають підприємства після їх продажу, мінус витрати, необхідні для їх під- готовки до продажу організації самого процесу продажу.

За кожним пакетом придбаних цінних паперів у двох примір- никах складається реєстр, який повинен містити такі обов’язко-  ві реквізити: найменування емітента; номінальну вартість цінного папера; купівельну вартість; номер, серію тощо; загальну кількість; дату купівлі; дату продажу. Всі цінні папери описують у книзі обліку цінних паперів, яка повинна бути зброшурована, скріплена печат- кою підприємства та підписами керівника і головного бухгалтера, сторінки прономеровані. Виправлення в книгу можна вносити лише з дозволу керівника та головного бухгалтера із зазначенням дати ви- правлень.

На розрахунок премії або дисконту складається довідка бух- галтерії. Коли придбані підприємством акції, облігації або інші цін- ні папери передаються банку на тимчасове зберігання, то в регістрах аналітичного обліку посилаються на відповідний документ, який одержано з банку.