Принципи оцінки господарських активів і калькуляція

Принципи оцінки господарських активів і калькуляція

Відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні та прийнятих національних Положень (стандартів) бухгалтерського обліку загальним принципом оцінки бухгалтерських активів є їхня фактична собівартість.

Оцінка – це спосіб грошового вимірювання активів, процесів, капіталу. Вона полягає  в тому, що натуральні показники переводяться в грошовий шляхом множення встановленої ціни на кількість активів. Загальний принцип оцінки – фактична собівартість, але встановлення її залежить від виду активів і умов надходження, дати визначення (дати придбання чи дати балансу). Фактична собівартість – це оцінка активів виходячи з витрат на виробництво та придбання. Порядок оцінки передбачено національним П(С)БО 7 "Основні засоби П(С)БО 8 "Нематеріальні активи", П(С)БО 10 "Дебіторська заборгованість".

            По виробничих запасах фактична собівартість запасів, що поступили в господарство є первинна їх вартість. По куплених запасах вона  включає:

-          суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику за вирахуванням непрямих податків, якщо вони відшкодовуються підприємству;

-          транспортно-заготівельні витрати;

-          інші витрати, які безпосередньо пов'язані з придбанням запасів.

            Для правильної оцінки господарських активів важливе значення має калькуляція. Калькуляція – це спосіб визначення собівартості одиниці придбаних запасів , виготовленої продукції, виконаних робіт і послуг. Для цього обліковують всі витрати на їх придбання або виробництво і ділять на кількість одиниць запасів. При використанні цих запасів кількість множать на собівартість. В цьому і буде суть методів оцінки і калькуляції. П(С)БО 9 передбачає ряд методів оцінки вибуття запасів:

-          ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;

-          середньозваженої собівартості;

-          собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);

-          собівартості останніх за часом надходження запасів (ЛІФО);

-          нормативних витрат;

-          ціни продажу.

По вироблених запасах первинною  вартістю є фактичні  витрати

на виробництво. Первинною вартістю запасів, що внесені до статутного капіталу підприємства, є погоджена із засновниками їх справедлива вартість, одержаних  безплатно – теж їх справедлива вартість. Справедлива вартість засобів – це сучасна собівартість придбання (П(С)БО 9).

            На дату балансу запаси відображаються в обліку і балансі за найменшого з двох оцінок: первинною вартістю або чистою вартістю реалізації.

            Основні засоби та інші необоротні активи обліковуються за первинною вартістю, яка є фактичною собівартістю їх спорудження або придбання з відокремленим обліком їх зносу (на окремому рахунку). На дату балансу підприємство переоцінює основні засоби, якщо їх залишкова вартість значно (більш як на 10%) відрізняється від справедливої вартості. В балансі первинна вартість основних засобів і нематеріальних активів і сума їх зносу показується довідковою , в підсумок балансу включається їх залишкова вартість – як показник реальної цінності на дату балансу.