Призначення та основні елементи аудиторського висновку

 Призначення та основні елементи аудиторського висновку

У Міжнародних стандартах аудиту зазначено, що аудитор повинен огля- нути та оцінити висновки, зроблені на основі отриманих аудиторських доказів, як підставу щодо висловлення думки про стан документарної (фінансової) звіт- ної підприємства. Відповідно, у ст. 7 Закону України «Про аудиторську діяль- ність» міститься положення про те, що аудитор оформляє результати своєї пе-

ревірки аудиторським звітом і аудиторським висновком.

Зміст аудиторського   звіту, з одного боку, є стандартним (стандарт 700 МСА), а з іншого, — залежить від конкретних обставин, результатів пере- вірки тощо. Через це форма аудиторського звіту може бути довільною в межах встановленого стандартного плану.

Існує певна різниця між аудиторським висновком (звітом), складеним за результатами незалежного аудиту, який є необов'язковим, і незалежним ауди- торським висновком, що відповідно до законодавства України є обов'язковим. Аудиторський висновок (звіт), складений за результатами незалежного аудиту, проведення якого є необов'язковим, призначений винятково для замовника і може бути оприлюднений лише з його дозволу.

Водночас аудиторський висновок, складений під час проведення обов'яз- кового аудиту, призначений не тільки для клієнта, а й для інших користувачів, визначених законодавством України (акціонерів, податкових служб, комісії з цінних паперів та фондового ринку). Його оприлюднення є свідченням того, що річна фінансова звітність підприємства як у цілому, так і зокрема відповідає чинному законодавству та методології ведення бухгалтерського обліку і досто- вірно відображає активи та зобов'язання підприємства, його майновий стан на звітну дату. Лаконічність аудиторського висновку є важливою, оскільки він не повинен мати подвійного значення, не може підлягати різному тлумаченню та має містити однозначно трактовану цілісну думку аудитора про стан господар- сько-фінансової звітності підприємства.

Суттєві елементи аудиторського висновку визначаються міжнародними нормативами з аудиту, а також міжнародною та національною практикою.

Аудиторський висновок складається з таких основних елементів:

1)   заголовка, що містить повну назву суб'єкта господарювання, який пе- ревіряється;

2)   адресного параграфа, в якому йдеться про те, кому адресується ауди- торський висновок;

3)   вступного або початкового параграфа;

4)   переліку перевірених фінансових звітів;

5)   періоду і часу перевірки;

6)   відомостей про відповідальність управлінського персоналу суб'єкту го- сподарювання та про відповідальність аудитора;

7)   параграфа про обсяг аудиторської перевірки та її характер;

8)   посилання на МСА або відповідні національні стандарти і практику аудиторської роботи;

9)   опису роботи, виконаної власне аудитором;

10)    параграфа, в якому висловлено думку аудитора щодо господарсько- фінансових звітів підприємства, посилання на концептуальну основу фінансо- вої звітності та її методологію й методику, використану під час складання фі- нансових звітів із зазначенням джерела походження такої основи;

11)   дати аудиторського висновку;

12)   адреси аудитора, юридичної адреси аудиторської фірми;

13)   підпису аудитора.

Бажано дотримуватись однозначності форми та змісту аудиторського ви- сновку, що полегшує розуміння його користувачем і допомагає виявити незви- чайні обставини (якщо вони є).

Аудиторський висновок обов'язково має містити думку аудитора з таких питань:

•   чи є отримана аудитором інформація достатньою для відображення реа- льного складу активів і пасивів суб'єкта, що перевіряється;

•   чи відповідає фінансова звітність прийнятій клієнтом системі бухгал- терського обліку, а вона сама — чинним нормативним і законодавчим актам;

•   чи є адекватним опис усіх питань, суттєвих для прийняття аудитором рішення про правильність, достовірність і повноту інформації.

Зазвичай аудиторський висновок повинен висвітлювати виконання ауди- тором певних тестів під час перевірки інформації, яка підтверджує цифровий матеріал, на основі чого складається звітність, обсяг, масштаб та методологія визначення вибірки.

Думка аудитора у висновку має бути викладена чітко і однозначно. Ви- сновок може бути:

•   безумовно-позитивним;

•   безумовно-позитивним з пояснювальним параграфом, що не впливає на думку аудитора;

•   умовно-позитивним (із застереженнями);

•   негативним;

•   без висловлення думки.

Окрім безумовно-позитивного висновку, усі інші є модифікованими ви- сновками і повинні містити стислий виклад аргументів, що є підґрунтям для ві- дповідно висловленої думки аудитора.

Оформлення аудиторського висновку завершується особистими підписа- ми аудитора, керівника аудиторської фірми (у разі потреби), керівника підпри- ємства, що перевіряється, та печаткою аудиторської фірми.

Скачано с www.znanio.ru