Процесні теорії мотивації

  • docx
  • 27.10.2021
Публикация на сайте для учителей

Публикация педагогических разработок

Бесплатное участие. Свидетельство автора сразу.
Мгновенные 10 документов в портфолио.

Иконка файла материала Л1-1383.docx

Процесні теорії мотивації

 

Процесуальні теорії розглядають мотивацію в дещо іншому плані: як людина розподіляє зусилля для досягнення поставлених цілей і як обирає конкретний тип поведінки. Процесуальні теорії не заперечують існування потреб.Вони також визнають їхню мотивуючу роль,але сама мотивація розглядається з точки зору того, що змушує людину спрямовувати свої зусилля на досягнення мети.

 

Згідно з процесним підходом поведінку працівника в організації разом з потребами обумовлюють:

 

1)                                  сприйняття працівником конкретної ситуації;

2)                                  очікування працівника, пов’язані з конкретною ситуацією;

3)                                  оцінка працівником можливих наслідків обраного типу поведінки. Розглянемо три процесуальні теорії мотивації:

 

– теорія очікувань (сподівань) В. Врума;

– теорія справедливості С. Адамса;

– теорія постановки цілей Е. Лока.

 

Теорія очікувань В. Врума ґрунтується на посиланні,що мотивація працівника досягається винагородженням.При цьому сила прагнення до

отримання винагороди залежить від трьох ситуаційних факторів:

 

 

 

 

1) наявність

зв’язку

міжзатратами

праці

і

 

досягнутими

результатами,  тобто    від    сподівання,що    затрати    праці

дадуть

бажані

результати  (З    Р).  Якщо  такий  зв’язок  відсутній,  мотивація  слабшає.

Наприклад: менеджер може очікувати на більш високу оцінку своєї діяльності,

якщо витратить додаткові зусилля і підготує документацію вчасно. Відсутність

цього взаємозвязку помітно знижує мотивацію;

 

 

 

 

 

 

 

2)

реальність

 

отримання

 

винагороди,тобто

очікування,

що

результати

будуть

винагородженні(Р    В).

Відсутність

такого

зв’язку

послаблює

 

мотивацію.

Наприклад:

робітник

 

може

сподіватися,що,

підвищивши  свій  розряд, він  одержуватиме  більшу  заробітну  плату  або  стане

бригадиром;

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3)

цінність  винагороди. Через

власну

систему

цінностей

конкретна

винагорода  може   і  не  представляти  для  людини  цінності,тобто  мотивація

залежить  від  сподівань  щодо  цінності  винагороди(В 

Ц).  Наприклад:

за

виконану  роботу  менеджер  може  одержати  надбавку  до  заробітної  плати,

розраховував

він

на

просування

по

, службіабо

навпаки:

робітник

розраховував   на   підвищення   в   посаді,

йому

 

лише   підвищили

заробітну

плату.   Таким

чином,  якщо

валентністьнизька(цінність

одержуваної

винагороди для людини не дуже велика,то, згідно з теорією очікування, мотивація трудової діяльності буде слабшати.


 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


Співвідношення зазначених трьох факторів виглядає так (рис.  4).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис 4. Модель мотивації за теорією сподівань В. Врума

 

 

Якщо

очікування

високі,то

сила

спонукаючого

мотиву

зростає.

Отриманий

раніше   позитивний   досвід

в   аналогічних

ситуаціях

підкріплює

сподівання.  Навпаки,  якщо

очікування

не

справджуються,виникає

відчуття

марності  зусиль, унаслідок  чого  зменшується  мотивація.Позбавитися  відчуття

марності  зусиль  допомагає  встановлення  досяжних  для  конкретного  працівника

цілей діяльності й винагородження його таким способом, який він особисто цінує.

У  межах теоріі  справедливості

С. Адамса  передбачається,

що

люди

піддають  суб’єктивній  оцінці  співвідношення  винагороди  і  затрачених  зусиль  і

порівнюють   ії   з   тим,що   одержали   інші

робітники   за   аналогічну   роботу.

Несправедлива, за  їхніми  оцінками, винагорода  спричиняє  напругу. У  цілому,

якщо в результаті людина бачить, що до неї підходять з тією ж міркою, що й до

інших,  і   винагорода   справедлива,вона   почуває   себе   задоволеною

і   буде

відповідно працювати.

 

 

 

 

 

 

Якщо

ж   порушення

виявляються,а

тим   більше   стають

хронічними,

людина починає «відновлювати справедливість» шляхом висування додаткових вимог, використання протиправних способів збільшення доходу;регулювання продуктивності; переходу в інший підрозділ або звільнення.У той же час, якщо людям переплачують, свою поведінку вони міняти не схильні.Тому необхідно мати чіткі критерії винагороди,що враховують психологію людей,відкрито обговорювати спірні питання, пов’язані з ними, виключати які б то не було таємниці стовно її розміру,підтримувати сприятливий морально-психологічний клімат у колективі;


 

 

 

 


Теорія постановки цілей Е. Лока виходить з того, що люди в тій або іншій мірі сприймають ціль організації як свою власну й прагнуть до її досягнення, одержуючи задоволення від виконання роботи, яка цього потребує.

 

Її результативність багато в чому визначається прихильністю людини до цілей, їхньою ясністю, прийнятністю, справедливістю оцінок.

 

Так, якщо цілі реальні, то чим вони вищі,тим більш результатних досягає людина в процесі їх виконання, в протилежному випадку цілі перестають бути засобом мотивації. До високих результатів веде ясність і визначеність цілей, чіткість в конкретність у постановці. Чим вище допустимість цілей для працівника, тим наполегливіше він буде намагатися виконати їх,не зважаючи на складність, специфічність та інші перепони.

 

Крім того, значний вплив на мотивацію працівника здійснює постановка цілей і отриманий результат.Якщо він позитивний, виконавець залишається задоволеним собою і мотивація підвищується, в противному разі відбувається зворотний процес.


 

Скачано с www.znanio.ru