Процесні теорії мотивації

Процесні теорії мотивації

Процесуальні теорії розглядають мотивацію в дещо іншому плані: як людина розподіляє зусилля для досягнення поставлених цілей і як обирає конкретний тип поведінки. Процесуальні теорії не заперечують існування потреб.Вони також визнають їхню мотивуючу роль,але сама мотивація розглядається з точки зору того, що змушує людину спрямовувати свої зусилля на досягнення мети.

Згідно з процесним підходом поведінку працівника в організації разом з потребами обумовлюють:

1)                                  сприйняття працівником конкретної ситуації;

2)                                  очікування працівника, пов’язані з конкретною ситуацією;

3)                                  оцінка працівником можливих наслідків обраного типу поведінки. Розглянемо три процесуальні теорії мотивації:

– теорія очікувань (сподівань) В. Врума;

– теорія справедливості С. Адамса;

– теорія постановки цілей Е. Лока.

Теорія очікувань В. Врума ґрунтується на посиланні,що мотивація працівника досягається винагородженням.При цьому сила прагнення до

винагороди для людини не дуже велика,то, згідно з теорією очікування, мотивація трудової діяльності буде слабшати.

Співвідношення зазначених трьох факторів виглядає так (рис.  4).

людина починає «відновлювати справедливість» шляхом висування додаткових вимог, використання протиправних способів збільшення доходу;регулювання продуктивності; переходу в інший підрозділ або звільнення.У той же час, якщо людям переплачують, свою поведінку вони міняти не схильні.Тому необхідно мати чіткі критерії винагороди,що враховують психологію людей,відкрито обговорювати спірні питання, пов’язані з ними, виключати які б то не було таємниці стовно її розміру,підтримувати сприятливий морально-психологічний клімат у колективі;

Теорія постановки цілей Е. Лока виходить з того, що люди в тій або іншій мірі сприймають ціль організації як свою власну й прагнуть до її досягнення, одержуючи задоволення від виконання роботи, яка цього потребує.

Її результативність багато в чому визначається прихильністю людини до цілей, їхньою ясністю, прийнятністю, справедливістю оцінок.

Так, якщо цілі реальні, то чим вони вищі,тим більш результатних досягає людина в процесі їх виконання, в протилежному випадку цілі перестають бути засобом мотивації. До високих результатів веде ясність і визначеність цілей, чіткість в конкретність у постановці. Чим вище допустимість цілей для працівника, тим наполегливіше він буде намагатися виконати їх,не зважаючи на складність, специфічність та інші перепони.

Крім того, значний вплив на мотивацію працівника здійснює постановка цілей і отриманий результат.Якщо він позитивний, виконавець залишається задоволеним собою і мотивація підвищується, в противному разі відбувається зворотний процес.

Скачано с www.znanio.ru