РЕКОМЕНДАЦІЇ ТА ЗАВДАННЯ ДЛЯ ЗАКРІПЛЕННЯ МАТЕРІАЛУ І САМОКОНТРОЛЮ СТУДЕНТА Тема 4. Бухгалтерська документація та інвентаризація. Регістри.

РЕКОМЕНДАЦІЇ ТА ЗАВДАННЯ ДЛЯ ЗАКРІПЛЕННЯ

МАТЕРІАЛУ

І САМОКОНТРОЛЮ СТУДЕНТА

Тема 4. Бухгалтерська документація та інвентаризація. Регістри.

Форми бухгалтерського обліку

Документація. Зміст і класифікація облікових документів. Інвентаризація. Значення та види інвентаризацій.

Бухгалтерський процес у цілому. Складові бухгалтерського процесу: первинна реєстрація, поточний облік, узагальнення поточного обліку. Обліковий цикл.

Облікові регістри. Техніка запису. Облікові системи (форми обліку). Іх різновиди та основні принципи побудови. Традиційні та комп'ютерні бухгалтерські системи. Класифікація та шляхи розвитку комп'ютерних бухгалтерських систем.

Державне та професійне регулювання бухгалтерського обліку. Міжнародні та національні бухгалтерські стандарти. Основні нормативні документи бухгалтерського обліку в Україні.

Література: [23, с.440], [13, с.655].

У процесі господарської діяльності підприємства відбуваються постійні зміни в складі його активів, капіталу і зобов'язань. Реєстрація таких змін здійснюється робітниками підприємства, перш за все, шляхом їх фіксації в первинних документах.

Документ являє собою письмовий доказ факту здійснення господарської операції або письмове розпорядження власника на право її здійснення. Слово

«документ» відбувається від латинського dokumentum, що означає свідчення, доказ, розпорядження або дозвіл адміністрації (власника) на здійснення господарської операції.

Первинний бухгалтерський документ містить інформацію про господарську операцію і складається в процесі її здійснення або відразу після її завершення.

Спосіб суцільного і безупинного відображення господарських операцій за допомогою бухгалтерських документів називається документацією. Як найважливіший елемент методу бухгалтерського обліку вона служить для

первинного спостереження за господарськими операціями і є обов'язковою умовою відображення їх в обліку.

Історично в бухгалтерському обліку під документом розуміється бланк визначеної форми, в якому відображено факт господарської операції. З застосуванням в обліку електронно-обчислювальної техніки для збору й опрацювання інформації, поряд із паперовими документами, широко використовуються машинні носії. Зміна носіїв первинної інформації, проте, не знизила значення документації, як одного з ключових елементів методу бухгалтерського обліку.

Від результатів первинного спостереження, своєчасності та якості документації в значній мірі залежить вірогідність бухгалтерського обліку і фінансової звітності.

Порядок документального оформлення господарських операцій регламентовано Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що затверджено наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.95 р.

Документи грають важливу роль в управлінні підприємством, оскільки:

-                                 є підставою для здійснення господарських операцій і водночас містять розпорядження відповідним посадовим особам щодо їх проведення;

-                                 забезпечують контроль наявності і руху господарських засобів з точки зору законності та доцільності господарських операцій;

-                                 є юридичним доказом здійснення господарських операцій, а тому використовуються в процесі ревізії, при розгляді судовими органами господарських справ тощо.

Повнота і вірогідність показників обліку та звітності, в першу чергу, залежать від змісту й оформлення первинних документів. До них ставляться такі вимоги: своєчасність оформлення, наявність установлених реквізитів, вірогідність показників, що в них містяться, чіткість записів, відсутність

дефектів, що викликають сумніви у вірогідності документа, виключення випадків виправлень у касових документах.

Виправлення в документах роблять коректурним способом. Помилковий текст або суму закреслюють так, щоб можна було прочитати початкові дані, зверху роблять правильний запис. Виправлення помилок завіряють особи, що підписують документ.

Документи, складені з порушенням вимог, не мають юридичної чинності. Первинний документ повинен містити необхідний перелік показників, що характеризують ту або іншу сторону господарської операції.   Показники, що містяться в документі, називаються його реквізитами (від латинського reguisitum

- потрібний, необхідний).

Кожний документ має обов'язкові реквізити, без яких він вважається недійсним, тобто не має юридичної чинності. Відповідно до п.2.4 Положення № 88, первинний документ має юридичну чинність і доказовість тільки при наявності таких обов'язкових реквізитів:

— назва документа (наприклад, накладна) і код типової форми;

— назва підприємства, від імені якого складено документ, його юридична адреса, коди;

— дата складення;

— найменування сторін, що беруть участь у господарській операції;

— зміст господарської операції (наприклад, у накладній зазначається, який товар виданий і хто його одержав);

— натуральні та вартісні облікові вимірювачі;

— підписи осіб, які відповідають за проведення господарської операції і осіб, які безпосередньо її здійснили.

Господарські операції, оформлені первинними документами або носіями, що їх замінюють, відображають у бухгалтерському обліку способом систематизації і накопичення у відповідних регістрах синтетичного і

аналітичного обліку. При застосуванні обчислювальної техніки облікові регістри складають у вигляді машинограм на основі машинних носіїв інформації.

Облікові регістри – це зведені відомості, що складені за однорідними економічними ознаками господарських операцій у певній послідовності, згідно з даними первинних документів або іншими носіями інформації, які їх замінюють.

Процес відображення даних про здійснені господарські операції в облікових реєстрах називається обліковою регістрацією. Облікова регістрація є другим етапом облікових робіт після складення та опрацювання первинної документації.

Дані облікових регістрів використовуються для узагальнення інформації, складання бухгалтерської звітності, проведення аудиту й аналізу господарської діяльності підприємства.

Інформація до облікових регістрів переноситься після перевірки первинних документів за формою і змістом.

Підприємства і установи, що складають облікові регістри на машинозчитуваних носіях, зобов’язані забезпечити технічні засоби для їх відтворення у зручному для читання вигляді.

Перенесення інформації з первинних документів до облікових регістрів має здійснюватися в міру їх надходження до місця обробки, але не пізніше терміну, що своєчасно забезпечує інформаційні потреби підприємства, наприклад, нарахування і виплату заробітної плати, складання бухгалтерської та податкової звітності тощо.

Відповідальність за правильність відображення господарських операцій в облікових регістрах несуть особи, які склали і підписали ці регістри.

У бухгалтерському обліку використовують різні за формою, змістом та способом відображення інформації облікові реєстри. Вони поділяються за такими ознаками: за зовнішнім виглядом, видами бухгалтерських записів, обсягом змісту, побудовою.

Бухгалтерські книги – це оправлені аркуші паперу спеціального графлення, в яких містяться дані про наявність господарських засобів, джерела їх формування та господарські процеси, що відображаються на рахунках синтетичного й аналітичного обліку. Наприклад, касова книга призначена для обліку надходження і виплати готівки в касі; книга депонованих сум для аналітичного обліку невиплаченої (депонованої) заробітної плати; у головній книзі міститься інформація про сальдо й обороти на синтетичних рахунках. Бухгалтерські книги повинні бути прошнуровані, сторінки у них мають бути пронумеровані. На останній сторінці книги загальна кількість сторінок засвідчується підписами керівника, головного бухгалтера та печаткою підприємства.

Картки – це виготовлені друкарським способом окремі листи паперу, що містять аналітичну інформацію про окремі об’єкти обліку: будинки, споруди, матеріали, сировину тощо. Картки зручні у користуванні при веденні обліку на складах готової продукції, матеріалів, запасних частин, при прийнятті та відпуску цінностей на виробництво, в експлуатацію тощо. В сучасних умовах комп’ютеризації, коли створюються АРМ і на складах і в цехах, певну частину робіт облікового характеру виконують ПЕОМ, але повністю відмовитися від використовування карток поки що недоцільно. Картки мають такі реквізити: найменування об’єкта обліку, його кодове позначення, номер картки, позначення одиниці виміру; ціна за одиницю, зміст операції, що відображається в картці, сума операції та кількісний вимірник, код синтетичного й аналітичного рахунка та ін.

Окремим видом є картки обліку об’єктів основних засобів – будинків, споруд, устаткування, машин, автомобілів та ін. У цих картках зазначають, крім руху об’єкта обліку, також його власні характеристики – завод-виготовлювач, рік випуску, потужність, гарантійний строк, комплектність тощо.

Скачано с www.znanio.ru