Самостійна робота № 3

Самостійна робота № 3 Страховий ринок

 1  Зміст та характерні риси страхового ринку.

 2  Структура та елементи інфраструктури страхового ринку.

 3 Тенденції розвитку страхового ринку України.

Значна соціально-економічна роль страхування в процесі забезпечення життєдіяльності людини і суспільства, ефективного функціонування суб'єктів господарювання, розуміння характерних рис страхового ринку та його інфраструктури набуває все більшої актуальності.

1  Зміст та характерні риси страхового ринку

Сучасна наука не має єдиної думки стосовно тлумачення поняття "страховий ринок". Так, страховий ринок розглядається як система економічних відносин, у процесі реалізації яких відбувається формування попиту та пропозиції на страхові продукти і об'єктом купівлі-продажу є страховий захист, як форма зв'язку між учасниками страхових правовідносин.

Більш повною мірою зміст страхового ринку характеризує Б.В. Шахов, який тлумачить страховий ринок як особливе соціально-економічне середовище, форму економічних відносин, де об'єктом купівлі-продажу є страховий захист, формуються попит та пропозиція на нього.

Об'єктивною передумовою виникнення страхового ринку є суспільна необхідність у страховому захисті і наявність специфічних суб'єктів господарювання (страховиків), що здатні задовольнити ці потреби шляхом реалізації страхових продуктів.

Страховий ринок формується під впливом діалектичної єдності двох систем - внутрішньої системи страхового ринку та зовнішнього середовища, які характеризуються безперервною їх взаємодією в процесі розвитку. Внутрішня система страхового ринку є повністю керованою страховиком. До її елементів належать: страхові продукти, система ціноутворення та гнучка система знижок, власні канали збуту та систему формування попиту страховика, фінансові можливості страховика, людські ресурси страхової компанії. Зовнішнє середовище має істотний вплив на внутрішню систему страхового ринку, обмежує її. Зовнішнє середовище охоплює дві групи елементів. До першої належать елементи оточення, на які страховик не може впливати внаслідок об'єктивних причин, серед яких демографічні (чисельність населення, віковий та статевий склад, міграція) та загальноекономічні характеристики суспільства (наприклад, купівельна спроможність населення). До складу другої групи (на ці елементи страховик має змогу впливати) входять: ринковий попит, інфраструктура страхового ринку, ноу-хау страхових послуг, конкуренція тощо.

Відповідно до критеріями, які покладені в основу класифікації (сегментації), страховий ринок може бути структурова-ний:

1) за територіальним критерієм (масштабом). У цьому аспекті виділяють регіональний (задоволення потреб у страховому захисті на рівні певної території, регіону), національний (на рівні певної держави) та міжнародний (сукупність національних страхових ринків) страхові ринки. На практиці міжнародний страховий ринок представлений локальними ринками, що характеризуються високою часткою міжнародних страхових операцій (Лондон, Цюрих);

2) галуззю страхування: ринки особистого та майнового страхування. Деякі економісти пропонують поділ на ринки особистого, майнового страхування, страхування відповідальності та страхування фінансових ризиків;

3) критерієм форми власності. Розмежування відбувається на основі форми власності, на якій створена страхова організація (публічній, приватній чи комбінованій);

4) доступом на "жорсткий ринок", коли ринок характеризується високою ціною страхових продуктів, що зумовлює недоступність цих послуг певним категоріям споживачів, та "м'який ринок", коли страхові послуги доступні практично усім;

5) співвідношенням попиту та пропозиції. Є ринки продавців (попит значно переважає пропозицію) та ринки покупців (попит знаходиться на значно нижчому рівні за пропозицію);

6) організаційною структурою. Ринок структурується за суб'єктами, що займаються страховою, посередницькою, наглядовою та іншою діяльністю на страховому ринку. Детальніше ці учасники страхового ринку будуть розглянуті нижче.

2 Структура та елементи інфраструктури страхового ринку

Страховий ринок, як зазначено вище, є особливим середовищем, на якому відбувається купівля-продаж особливого продукту - страхового захисту. Відповідно стає зрозумілим, що основними учасниками ринку є страховики (продавці продукту) та страхувальники (покупці), без них страховий ринок не здатен існувати.

Страхувальниками згідно із Законом України "Про страхування" визнаються юридичні та дієздатні фізичні особи, які уклали зі страховиками договори страхування або є страхувальниками відповідно до законодавства України.

Страховиками згідно із Законом України "Про страхування" визнаються фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з обмеженою відповідальністю, які отримали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. Страхові організації можуть формувати свої відносини з іншими учасниками ринку на основі операцій перестрахування та співстрахування, а також мають можливість об'єднуватись у пули, асоціації та спілки для координації своїх дій, захисту своїх інтересів та здійснення спільних програм.

Особливою формою організації страховиків є товариства взаємного страхування - некомерційні організації, що створені з метою забезпечення страховим захистом майнових інтересів її членів.

Особливою формою діяльності на страховому ринку є операції перестрахування, проведення яких входить до компетенції перестрахових компаній. Перестрахові компанії (перестраховики) - організації, які не виконують прямих страхових операцій, а беруть у перестрахування ризики інших страховиків і можуть передавати частину з них в ретроцесію.

Серед всієї сукупності страхових організацій прийнято виділяти також кептивні страхові компанії. Кептивні страхові організації - це страховики, створені потужними фінансово-промисловими групами, перш за все з метою обслуговування їх потреб у страхуванні. Такі компанії дають змогу великим власникам не випускати з поля зору кошти, призначені для страхування їхніх майнових інтересів.

Дуже часто страхування розглядають лише як взаємодію цих суб'єктів, однак таке тлумачення не є повним. На страховому ринку наявна низка інститутів, що займаються обслуговуванням страхових операцій. Часто ці інститути називають інфраструктурою страхового ринку. Вона має надзвичайне значення для ефективного функціонування страхового ринку, адже дає змогу спростити та пришвидшити процес надання страхової послуги, підвищити якість продукту.

Серед цих інститутів виділяють: страхових посередників (страхові та перестрахові брокери, страхові агенти) та інститути, що покликані оцінити страховий випадок (сюрвейтер, дис-пашер).

Наявність та поширеність страхових посередників свідчить про ступінь зрілості страхових відносин. Страхові посередники становлять проміжну ланку в системі взаємовідносин "страховик - страхувальник". Серед страхових посередників виділяють страхових брокерів та страхових агентів. Відмінності між ними полягають у ступені залучення до процесу продажу послуги, за обсягами відповідальності, офіційному статусу.

Більш поширеними серед страхових посередників є агенти. Це фізичні чи юридичні особи, що діють від імені страховика та за його дорученням відповідно до повноважень, наданих страховиком. Документарно відносини "страховик - агент" оформлені агентським договором. Агент може виступати як лише від імені однієї компанії (така практика поширена в Європі), так і від кількох страховиків (практика США).

Страховий брокер - інша форма страхового посередництва. Ними визнаються юридичні особи, що діють від свого імені на основі отриманих інструкцій від страховика чи страхувальника. Функції страхового брокера полягають у пошуку оптимального страховика для страхувальника, супроводженні угоди страхування, проведенні консультацій тощо. Цей вид посередницької діяльності вимагає високої професійної майстерності, знання тенденцій та стану ринків, і, як правило, в багатьох країнах вимагає ліцензії.

Одним з важливих елементів процесу страхування є процедура оцінки.

Вірогідність настання страхового випадку та страхова сума мають бути кількісно обраховані ще на стадії підготовки угоди про страхування. Правильна оцінка вірогідності настання випадку дає змогу встановити оптимальну ціну на страховий продукт і уникнути ситуації, коли страховик буде нездатний виконати свої зобов'язання. Ці функції покладені на штатних чи незалежних актуаріїв.

У разі настання страхового випадку визначенням причини, характеру та розміру збитків, завданих страховим випадком, займається аварійний комісар (сюрвейтер). Висновок сюрвей-тера подається до страховика і спонукає страховика до задоволення чи відмови претензії страхувальника.

У морському страхуванні такою особою є диспашер (аджас-тер). До його обов'язків входить розподіл збитків між учасниками (судном, фрахтом та вантажем). Диспашер складає документ, що має назву диспаша, в якому наводить висновки про причини аварії, характер та розподіл збитків за загальною та частковою аварією між судном, фрахтом та вантажем.

До того ж на функціонування ринку значний вплив мають й інші організації, які лише опосередковано залучені до процесу надання послуги, проте їхню роль не можна недооцінювати. До них належать: органи державного регулювання страхового ринку (Держфінпослуг), законодавчі органи, громадські організації, ЗМІ.

3  Тенденції розвитку страхового ринку України

Особливістю українського страхового ринку є те, що він останніми роками розвивався на фоні зростання макроекономічних показників (ВВП, доходів населення), формування фінансового ринку. Останнім часом в Україні відбувся перехід до розуміння страхового ринку як механізму розвитку.

На початок 2007 р. в Україні функціонувало 411 страхових компаній, 55 з яких - компанії страхування життя. Сумарний статутний капітал учасників досяг у 2004 р. позначки 8391,2 млн грн, тобто на одну компанію припадає близько 20 млн грн. Однак 120 страховиків не змогли виконати нормативів статутного капіталу.

Для українського ринку характерний суттєвий дисбаланс між різними учасниками ринку. На жаль, доходи від страхування громадян є значно меншими за доходи від корпоративного сектору. Так, обсяги зібраних страхових премій з корпоративного сектору становлять близько 80 % всіх зібраних премій на ринку.

Простежується й дисбаланс у галузевому розрізі. На частку страхування життя припадає лише 3,3 % зібраних премій, хоч і спостерігається тенденція до незначного зростання цієї частки (2,6 % у 2005 p.). Ця тенденція є тривожною для українського ринку, адже свідчить про дуже низьку платоспроможність населення. Зниження обсягів страхування життя провокує зниження у страхових компаній обсягів довгострокових інвестиційних ресурсів.

До того ж ринок страхування життя характеризується незначним рівнем конкуренції - 3 провідні компанії отримали

58,5 % страхових премій, що були зібрані на ринку, 10 провідних компаній - 90,1 %,

Особливістю українського ринку е суттєве щорічне зростання обсягів зібраних страхових премій за період 2000-2004 рр. (зростання становило в середньому 100 % за рік). Негативні тенденції намітились у 2006 р. - обсяги страхових премій зменшились на 34 %, 2006 р. характеризувався збільшенням премій на 7,6 %. Однак, незважаючи на значний потенціал розвитку страхового ринку України, співвідношення страхових премій до ВВП за результатами 2006 р. становило лише 2,6 % (найвище значення показника спостерігалось у 2004 р. - 5,6 %), тоді як у розвинених країнах цей показник становить 8-12%.

Серед ризикових видів страхування неодмінно слід виділити добровільне майнове страхування. На його частку припадає 80,4 % усіх зібраних страхових премій на ринку України. При цьому необхідно зазначити, що більшу частку в структурі добровільного майнового страхування все ще становить "фінансове страхування".

Обсяги страхових виплат за період з 2002 по 2007 р. збільшились у 4,78 раза. Проте характерною рисою вітчизняного ринку є тенденція до незначного рівня відносного показника обсягів виплат до обсягів зібраних премій. Станом на 2007 р. цей показник становив лише 18,8 %, хоча й набув позитивної тенденції до зростання починаючи з 2004 р., коли спостерігався найнижчий рівень (7,9 %). Водночас на розвинених ринках цей показник коливається в межах 80-95 %.

Обсяги сформованих страхових резервів також мають тенденцію до зростання, однак вони, як правило, короткострокові і представлені в основному грошовими коштами на депозитних рахунках у банках (46 % резервів) та цінними паперами (20 % резервів).

Загалом страховому ринку України властиві такі тенденції: темпи зростання значно випереджають темпи збільшення макроекономічних показників; реально зростають обсяги страхових операцій з усіх видів страхування; відбуваються структурні зміни на користь добровільних видів страхування; зростає фінансова надійність страховиків; низький рівень збитковості страхових компаній свідчить про невиконання страховиками основної функції - покриття втрат страхувальників; низькі обсяги страхування життя, в структурі зібраних премій страхування життя становить лише 3,3 %, наявна стійка тенденція до зниження цієї частки.

Обмежують можливості страхового ринку такі чинники:

o низька платоспроможність населення;

o низький рівень компенсації втрат;

o недовіра населення до страхування;

o відсутність цілеспрямованої державної політики у галузі страхування;

o слабкий розвиток інфраструктури страхового ринку;

o низький рівень кваліфікації кадрів;

o відсутність надійних довгострокових інструментів для розміщення страхових резервів;

o низький рівень капіталізації страховиків.

Висновки

1. Страховий ринок - це особливе соціально-економічне середовище, форма економічних відносин, де об'єктом купів-лі-продажу є страховий захист, формуються попит та пропозиція на нього.

2. Страховий ринок характеризується єдністю двох систем: внутрішньої системи, яка є повністю керованою страховиком, та зовнішнього оточення, що має суттєвий вплив на внутрішню систему й обмежує її.

3. Страховий ринок може бути класифікований за багатьма критеріями: за галузевим критерієм, масштабом, доступністю, співвідношенням попиту та пропозиції, за критерієм форм власності тощо.

4. На страховому ринку функціонують основні учасники страхових правовідносин - страховики та страхувальники; учасники, що формують інфраструктуру страхового ринку: страхові посередники (агенти, брокери) та особи, до функцій яких входить оцінка ризиків на різноманітних стадіях задоволення страхового захисту (аварійні комісари, диспашери, актуарії).

5. Страховий ринок України характеризується стрімким, тривалим зростанням за багатьма параметрами (обсяги страхових премій, страхових виплат, обсяги сформованих резервів), вдосконаленням структури ринку на користь добровільного страхування, зростанням фінансової надійності страховиків.

в. Ринок страхування життя знаходиться в зародковому стані, обсяги такого страхування є занизькими.

7. Серед факторів, що стримують розвиток страхового ринку, виокремлюють: низький платоспроможний попит на страхові продукти, низьку страхову культуру населення, низький рівень страхових виплат, відсутність єдиної державної стратегії розвитку страхового ринку, нерозвиненість фінансового, зокрема, фондового ринку.

Самостійна робота № 3 Страховий ринок

План

3.1 Зміст та характерні риси страхового ринку

3.2 Структура та елементи інфраструктури страхового ринку

3.3 Тенденції розвитку страхового ринку України

Перелік питання

1 Що є страховим платежем (внеском, премією) члена товариства взаємного страхування?

2 Хто приймає рішення про розмір іі термін сплати страхового внеску кожного окремого члена товариства взаємного страхування?

3 Які основні джерела фінансування ставлять перед страховим бюро?

Література

1               Базилевич В.Д. Страхування: Підручник. – К.: Вища школа, 2008.- 534 с.

2        Плиса В.Й. страхування: підручник. – К.: Каравела, 2010. – 472с.

3        Страхування: Підручник./ Керівник авт.кол. і наук. ред. Осадець С.С. -К.: КНЕУ, 1998. -528c.

4        Щербина В. С.. Господарське право: Підручник. — 2-е вид., перероб. і доп.  — К.: Юрінком Інтер,.2005 — 592 с.

СТРАХОВИЙ РИНОК

У результаті вивчення теми студент повинен:

ЗНАТИ: основні терміни та поняття теми; визначення поняття «страховий ринок»; об’єктивну передумову виникнення страхового ринку; особливості українського страхового ринку.

 ВМІТИ: визначити структуру та основні елементи інфраструктури страхового ринку;  характеризувати основні та особливі форми організації страховиків; аналізувати обмежувальні можливості страхового ринку.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОПІДГОТОВКИ

 1  .

 2  .

 3.

ЛІТЕРАТУРА

Скачано с www.znanio.ru