Самостійна робота студента
Тема 2. Історія розвитку менеджменту
КЛЮЧОВІ ТЕРМІНИ
Перша управлінська революція (релігійно-комерційна) виникла за часів початку писемності в стародавньому Шумері. В її результаті утворився особливий прошарок “жреців-бізнесменів”.
Друга управлінська революція (1760р. до н.е.) пов’язується із діяльністю царя Хамурапі, який видав кодекс законів управління державою для регулювання відносин між різними соціальними групами населення.
Третя управлінська революція відбулася за часів правління Навуходоносора ІІ (682 – 605 рр. до н.е.). Була спрямована на поєднання державних методів управління із контролем за діяльністю в сфері виробництва та будівництва.
Таблиця 2.1
Еволюція управлінської думки
|
Назвашколиуправління |
|
Роки ХХ століття |
|||||||
|
20 |
30 |
40 |
50 |
60 |
70 |
80 |
90 |
||
|
Науковий менеджмент |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Класична школа |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Школа людських відносин |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Поведінкові науки |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Кількісний підхід |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Системний підхід |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Ситуаційний підхід |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Нові підходи |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Четверта управлінська революція мала місце у XVII – XVIII cт. Пов’язана із зародженням капіталізму.
П’ята управлінська революція відбулася наприкінці XIX – початку XX ст. Її інакше називають “бюрократичною”.
Таблиця 2.2
Характеристика шкіл управління
|
Положення школи |
Критика школи |
|
Наукове управління |
|
|
Представники запропонували відділити планування від процесу праці, розчленувати кожну роботу на стадії, ретельно відбирати людей для виконання головної стадії, підвищити професійну підготовку спеціалістів і винагороджувати персонал відповідно до якості та кількості виконання роботи. |
Запропоноване управління не є цілком науковим, оскільки базується на управлінських цінностях. Спрощене розуміння праці, розмежування планування роботи від її виконання призводить до монотонності, нудьги, відчуження працівника від роботи. Гроші не є єдиним стимулом до праці. |
|
Класична (адміністративна) школа управління |
|
|
Мета – створення універсальних принципів управління, дотримання яких призведе до успіху. Найяскравіший представник – Анрі Файоль, що запропонував власні принципи (див. нижче). |
Не може бути загальних принципів для всіх, оскільки все залежить від характеру та складності роботи. Не можна розробити й універсальної норми керованості. Працівникам належить незначна роль – вони мають бути задоволені тим, що є частиною системи, яку вони не прагнуть змінювати. Їх розглядають як пасивних агентів. Можливість професійного росту та самовдосконалення не береться до уваги. |
|
Положення школи |
Критика школи |
|
Школа людських відносин |
|
|
Людський фактор визначали як головну складову організації. Тому необхідно, щоб кожний працівник бачив до себе повагу, відчував себе особистістю. |
При даному підході ігноруються економічні та соціальні фактори, що чинять вплив на людей. Працівником маніпулюють для досягнення зростання продуктивності шляхом використання нещирої поваги. |
|
Системний підхід |
|
|
Теорія має справу з аналізом, проектуванням і функціонуванням систем, які складаються із взаємодіючих, взаємозалежних та взаємопов’язаних елементів. Кожна система є підсистемою іншої (підприємство діє в межах, встановлених державою). Порушення функціонування в одній частині викликає ускладнення в іншій. |
Врахувати всі зв’язки системи не можливо, тому використовують певну модель (абстракцію) системи. Іноді спрощення може не давати повної картини. |
|
Ситуаційний підхід |
|
|
Ситуація – це конкретний набір обставин, що впливають на організацію в певний момент часу. Тому необхідно навчити менеджерів ситуаційному мисленню, тобто вибору оптимальних за даних умов методів та прийомів. |
Багато в чому вибір конкретних засобів залежить від особистих якостей менеджерів, тому даний вибір може бути ненауковим. |
Таблиця 2.3.
Принципи Анрі Файоля
|
Назва принципу |
Суть принципу |
|
1. Поділ праці |
Спеціалізація створює умови для підвищення кваліфікації, внаслідок чого зростає продуктивність праці |
|
2. Влада |
Право віддавати розпорядження невіддільне від відповідальності |
|
3. Дисципліна |
Має діяти двобічно: як по відношенню до підлеглих, так і по відношенню до керівників |
|
4. Єдність розпоряджень |
Кожен робітник має підпорядковуватися лише одному керівнику, щоб не викликати конфлікт розпоряджень |
|
5. Єдність напрямків діяльності |
Працівники, задіяні в суміжних або однакових сферах діяльності, повинні мати однакові цілі і виконувати єдиний план |
|
6. Підпорядкування індивідуальних інтересів загальним |
Керівники мають усвідомлювати, що цілі фірми є першочерговими |
|
7. Винагорода |
Заробітна плата – вагомий стимул. Тому необхідно удосконалювати систему стимулювання праці |
|
8. Централізація чи децентралізація |
Залежить від умов господарювання і рівня кваліфікації працівників |
|
9. Скалярний ланцюг (ієрархія) |
Необхідний для єдності напрямків діяльності, проте горизонтальні зв’язки є також важливими |
|
10. Порядок |
Як матеріальний, так і соціальний. Перший мінімізує втрати робочого часу і забезпечує раціональне використання матеріалів, другий досягається шляхом організації справи і відбору персоналу |
|
11. Справедливість |
Має досягатися сполученням “доброти і справедливості” у спілкуванні із працівниками |
|
12. Стабільність перебування на посаді |
Зменшує час та витрати на навчання менеджерів. Успішний бізнес схильний до стабільності управлінського персоналу |
|
13. Ініціатива |
Можливість усього персоналу демонструвати свою активність |
|
14. Корпоративний дух |
Полягає у вихованні високого морального духу та колективізму у підлеглих |
Материалы на данной страницы взяты из открытых источников либо размещены пользователем в соответствии с договором-офертой сайта. Вы можете сообщить о нарушении.