Самостійна робота студента Тема 4. Функції та методи менеджменту Методи менеджменту

Самостійна робота студента

Тема 4. Функції та методи менеджменту

Методи менеджменту

Комплексна цільова програма – намічений для планомірного здійснення, об’єднаний спільною метою та певними термінами комплекс взаємопов’язаних завдань й адресних заходів соціального, економічного, наукового, технічного, організаційного характеру. Виділяють народногосподарські, галузеві, регіональні програми та програми розвитку підприємств, реалізації певних проектів.

Комерційний розрахунок ґрунтується на загальних принципах ринкової економіки: максимальної розкріпаченості суб’єктів господарювання, повній їх відповідальності за результати господарювання, конкуренції товаровиробників, вільному ціноутворенні, відмови держави від прямої участі в господарській діяльності суб’єктів підприємництва, соціальному захисті громадян тощо.

Повний комерційний розрахунок передбачає функціонування суб’єкта господарювання у вигляді юридичної особи (тобто дозволяє мати самостійний баланс, бухгалтерську і статистичну звітність, розрахунковий рахунок, печатку, самостійно здійснювати господарську та соціальну діяльність тощо).

На засадах внутрішнього комерційного розрахунку працюють відносно самостійні у вирішенні питань виробничо-господарської діяльності середні та дрібні господарські одиниці підприємств і організацій. Вони здійснюють облік своїх витрат та результатів, складають бухгалтерський баланс (або спрощені розрахунки) і створюють фонди матеріального стимулювання. Із головними підприємствами взаємодіють на основі системи угод, що містять взаємні зобов’язання. Права самостійної економічної діяльності за межами підприємства чи організації такі структурні одиниці не мають.

Організаційно-розпорядчі методи спрямовані на використання таких мотивів трудової діяльності, як почуття обов’язку, відповідальності, в тому числі адміністративної. Вирізняються поміж інших прямим характером впливу.

Поділяються на організаційно-стабілізуючі та розпорядчі.

Суть організаційно-стабілізуючих методів полягає у встановленні складу елементів системи і стійких організаційних зв’язків між ними, закріплення певних обов’язків як за системою в цілому, так і за окремими її ланками. До складу методів належить регламентування, нормування та інструктаж.

Регламентування – жорсткий тип організаційного впливу, що полягає у розробці та введенні в дію організаційних положень, обов’язкових для виконання протягом певного, визначеного цими положеннями часу.

Нормування є більш м’яким методом організації стабілізації і полягає у встановленні нормативів, що відіграють роль орієнтирів у діяльності.

Інструктаж – найм’якіший спосіб організаційного впливу і полягає в ознайомленні з умовами роботи чи обставинами дорученої справи, з’ясуванні питань, можливих ускладнень, попередженні можливих помилок, у порадах щодо виконання певних робіт тощо.

Методи розпорядчого впливу відображають поточне використання встановлених організаційних зв’язків та їх часткове коригування щодо змін умов праці. До форм розпорядчого впливу належать усні та письмові розпорядження (директиви, постанови, резолюції, накази, вказівки, розпорядження тощо).

Соціальні методи базуються на використанні соціального механізму, що діє в колективі. Спрямовані на гармонізацію соціальних відносин у колективі, задоволення соціальних потреб працівників, розвитку особистості, соціального захисту тощо. До них належать соціальне прогнозування, соціальне нормування та соціальне планування.

Соціальне прогнозування використовується для створення інформаційної бази розробки планів соціального розвитку та застосування методів соціального впливу в конкретному трудовому колективі.

Соціальне нормування полягає у наявності таких соціальних норм, які встановлюють порядок поведінки окремих осіб і їхніх груп у колективі.

Соціальне регулювання – це заходи щодо підтримання соціальної справедливості у колективі та удосконалення соціальних відносин між працівниками.