Система оподаткування України.

Система оподаткування України.

В економічній літературі зустрічається безліч підходів до трактування етапів розвитку податків. Деякі вчені вважають, що виникли одночасно із зародженням держави, „Якій були потрібні кошти на утримання армії, судів, чиновників й на інші потреби”, інші – з розшаруванням суспільства на класи та появою товарного виробництва.

Проте данина, що з'явилася ще в старовині, податі, повинності є первинними податками І зборами, оскільки в своїй основі мають ту саму суть, що й сучасні: відчуження частини власності для підтримки державного апарату і реалізації інших задач.

Найбільший інтерес викликає запропонована періодизація розвитку податкових платежів Е. Салігменом. Він виділяє сім етапів в історії розвитку податків, пояснюючи їх при цьому в більшій мірі з боку психології, ніж економіки:

1.      Переважання ідеї дару.

2.      Проведення паралелі між податком і проханням держави до народу про підтримку.

3.      Закріплення ідеї допомоги, що надається державі.

4.      Поширення ідеї про жертву, що приноситься народом в інтересах держави, при якій кожний громадянин відмовляється від будь-чого в інтересах суспільного блага.

5.      Навіювання обов’язку боргу. сплата податку.

6.      Поява ідеї примушування з боку держави.

7.      Виникнення ідеї „певної частки або окладу, встановленої урядом незалежно від волі платника”.

Достовірність цього вчення підтвердив весь хід історії розвитку податкових важелів Росії і України [1].

Поява податків пов'язана з виникненням держави. Податки використовуються для фінансування видатків держави. Суть податків, їх структура, призначення, роль, характер оподаткування визначаються економічним і політичним ладом даного суспільства. Податки становлять основну частину державних фінансів.

Податок - це фіксований, обов'язковий, безоплатний платіж юридичних і фізичних осіб до бюджету держави на основі діючого законодавства.

Податок - це плата суспільства за виконання державою її функцій, що має форму відрахування частини вартості валового національного продукту на загально громадські потреби. Тобто податки необхідні для забезпечення виконання державою її функцій. У зв'язку з цим існує навіть афоризм, що платити податки і померти повинен кожний. Але такий погляд існував далеко не завжди. Наприклад, у давні часи основними доходами держави Греції були: казенні промисли, монополії; доходи від оренди; повинності, накладені на іноземців; доходи від рибальської праці; виручка від конфіскованого майна; мито; добровільні внески та пожертви. Податки та позики вважалися надзвичайними доходами. Приблизно те саме було характерно й для Риму, хоч тут упер те демонструється спроба створення податкової системи, в основу якої було покладено майнове та поголовне оподаткування, яке здійснювалось на підставі оцінки майна та перепису.

Спочатку податки існували у вигляді безсистемних платежів, що носять переважно натуральну форму. Піддані несли повинності особистого характеру (участь у походах, робота на полях) або сплачували податки продовольством, фуражем, спорядженням для армії. Причому активність митарів особливо зростала у важкі для країни періоди. Наприклад, у Римській імперії й Афінах, у мирний час податків не було, правителі починали "вибивати" їх зі співгромадян лише з початком війни.

Втім, незалежно від того, коли були введені податки, вони найчастіше мали дивний характер. За свідченням істориків, перський цар Дарій (IV ст. до н.е.) брав податки євнухами. А завойовник Пешавара (Пакистан) Ранджит Сингх протягом 21 року збирав дуже своєрідну "данину" - по сотні відрізаних людських голів щорічно.

Іноді форми оподатковування визначалися і суспільною потребою. Як виявилося, такими можуть стати навіть мертві горобці. А що робити, якщо збільшення популяції птахів так допекло мешканцям середньовічного Вюртемберга (Німеччина). Коли птахів розводилося занадто багато, від хазяїна кожного будинку вимагали знищити дюжину горобців. За це навіть платили 6 крейцерів. А коли жалісливий хазяїн шкодував пернатих, з його стягували 12 крейцерів у казну. Тоді люди придумали "податкову лазівку" купували дохлих птахів у підпільного торговця, який діставав їх на міському смітнику.

З виникненням держави (УПІ-ХІІ ст. ст.) у Київській Русі розпочинає свою історію і податкова система (служба) на українських землях. Середньовічна, феодально-децентралізована податкова система проіснувала на Україні до середини XVII ст., а пережитки її до ХІХ ст.

Найдавнішою системою прямих податків у Київській Русі була данина натурального господарства визначало, в основному, натуральний характер податкової системи. Данина сплачувалася зазвичай, продуктами сільського господарства і промислів (хутро, віск, мед, хліб, шкіра тощо).

Збирали данину безпосередньо виїжджаючи на так зване полюддя, у вигляді різних дарів князю чи представникам його адміністрації ("поклін", "почесть", "стан"), чи "повозом", коли її привозили до Києва.

Саме при зборі данини проявлялися найбільш характерні, негативні риси феодально-децентралізованої податкової системи: неврегульованість розмірів та періодичності збору більшості податків, їх величезна кількість і різнорідність, випадковість і свавілля поборів, збирання особами, які особисто зацікавлені у максимальному доході. Усе це на практиці призводило до значних зловживань, результатом чого були заворушення і навіть повстання.