Складання розпорядчої документації

 Складання розпорядчої документації

Наказ – правовий акт, який видається керівником підприємства, організації.

За змістом накази поділяють на накази з загальних питань та за особовим складом.

Проект наказу готує певний структурний підрозділ або окрема посадова особа за дорученням керівника.

Дії посадової особи, яка готує проект наказу:

1)     вивчає суть питання, збирає необхідні відомості;

2)     звертається до картотеки наказів, щоб переглянути всі накази, які були видані з цього питання з метою уникнення в них дуб- лювання та протиріч;

3)     готує проект наказу, який погоджується з усіма зацікавленими підрозділами та службовими особами. Візи збираються на першому екземплярі. До проекту наказу можна додати доку- менти, які обґрунтовують його доцільність;

4)     організує підписання керівником.

Наказ оформлюється на бланку підприємства, має такі реквізити:

·        герб держави (для державного підприємства);

·        найменування міністерства (для державного підприємства);

·        найменування підприємства;

·        назву виду документа – наказ;

·        дату;

·        номер – нумерація відбувається з січня по грудень (ведуть окремо від наказів з особистого складу);

·        місце видання;

·        заголовок до тексту;

·        текст;

·        підпис;

·        печатку;

·        відмітки про погодження.

Проект наказу за необхідності узгоджують шляхом візування з за- цікавленими підрозділами, юрисконсультом та посадовими особами, яких він стосується, але в усіх випадках візують виконавець і менеджер структурного підрозділу, який вносить проект наказу або готує його.

З юрисконсультом узгоджують проекти наказів з таких питань:

1)     необхідність видання наказу з даного питання;

2)     відповідність проекту наказу законодавчим та нормативним актам уряду України, нормам, положенням, інструкціям дер- жавних органів управління;

3)     логічність побудови тексту, відповідність редакції, чіткість формулювань та відповідність окремих формулювань спеціа- льним вимогам (вимогам КЗпП, суду, прокуратури, органів охорони праці, соціального захисту, охорони здоров’я, поже- жної безпеки тощо).

Наказ має не тільки адміністративно-правове значення, а й вихо- вне, тому його формулювання повинні відзначатись виключно точніс- тю та високою культурою викладання.

Завізований проект наказу передають керівникові, який вносить у нього зміни та доповнення, підписує наказ і проставляє дату.

Виконавець, що готує проект наказу, визначає підрозділи і поса- дових осіб, яким повинен направляти наказ. Список адресатів можна друкувати на зворотному боці останнього аркуша наказу або приклас- ти у вигляді самостійного документа.

Наказ вступає в силу з часу його підписання, якщо інші строки спеціально не обговорені в ньому.

З наказом повинні бути ознайомлені всі названі в ньому особи,  які розписуються на одному з примiрникiв наказу або на спеціальному бланку. Інколи накази доводяться до відома всіх працівників і виві- шуються для ознайомлення з їх змістом.

Накази із загальних питань і щодо особового складу мають окрему самостійну нумерацію, яка починається з початку календарного року.

Наказ повинен мати заголовок, який відповідає на запитання “Про що?”, наприклад “Про підготовку матеріально-технічної бази організа- ції до роботи в зимовий період”, “Про зміну графіка роботи” і т. ін.

Накази з питань основної діяльності видаються на виконання:

1)     вказівок вищих органів управління;

2)     за ініціативою керівника організації як виробнича необхід- ність;

3)     за ініціативою структурних підрозділів організації (необхід- ність видання наказу міститься в доповідній записці).

У наказах, які видаються на підставі розпорядчих документів ви- щих органів, доводиться до відома підлеглих підрозділів вказівки ви- щих органів, конкретизується їх виконання в умовах діяльності орга- нізації, визначаються виконавці, методи і строки виконання.

Текст наказу з основної діяльності складається з двох частин: констатуючої і розпорядчої. У першій викладаються та аналізуються факти, що стали причиною видання наказу. Якщо підставою до ви- дання наказу є розпорядчий документ вищої організації, то в конста- туючій частині вказують назву, номер, дату і заголовок до тексту роз- порядчого документа, а також передають зміст того розділу  документа вищої організації, який був підставою для видання цього наказу.

Констатуюча частина може бути відсутня, якщо дії, запропонова- ні для виконання, не потребують ніяких пояснень. У наказах,  присвя-

чених різноплановим питанням, констатуючої частини теж може не бути. У цьому випадку текст наказу складається з параграфів.

Розпорядча частина наказу викладається в наказовому плані та починається словом НАКАЗУЮ, яке друкується великими літерами  на окремому рядку.

Композиція наказу має бути чіткою, формулювання категорич- ними, не допускати різних тлумачень, кожний захід починається окремим пунктом, який нумерується арабськими цифрами. У кожному пункті перераховуються запропоновані дії, вказуються виконавці ко- жної дії та строки виконання (кому, що зробити, в який термін). Якщо доручення виконавцю дається постійне, то термін виконання в наказі може бути відсутній. Запропоновані для виконання дії називаються в інфінітивній формі (зарахувати, підготувати). Для надання чіткості текстові наказу зі значною кількістю пунктів його розпорядчу частину доцільно подавати у формі таблиці. Засвідчується розпорядча частина наказу вказівкою органу або особи, на яких покладено контроль за ви- конанням наказу.

При підготовці наказу слід враховувати, що їх можуть зачитувати перед колективом, а невиправдане багатослів’я ускладнює сприйман- ня на слух.

Наказ має не тільки розпорядче, але й виховне значення. Тому мова наказу повинна відзначатися особливою точністю формулювань  і високою культурою.

До остаточно підготовленого проекту поправки може вносити лише керівник установи, який підписує наказ та ставить дату.

Датою наказу є дата його підписання керівником. Нумерація на- казів здійснюється з січня по грудень у межах року (№ 1, № 2 і т.д.).

За необхідності окремим пунктом у кінці наказу перелічують ро- зпорядчі документи, які цим наказом відміняються, змінюються або доповнюються. В останньому пункті розпорядчої частини вказуються особи, на яких покладається контроль за виконанням наказу. Цей пункт записується так:

“Контроль за виконанням наказу покладається на………………” (повне найменування посади і прізвища у знахідному відмінку).

Накази щодо основної діяльності нумерують окремо від наказів щодо особового складу (персоналу) організації.

Накази щодо особового складу мають у частині оформлення деякі відмінності від наказів з питань основної діяльності.

Текст заголовка такого наказу формулюється так: про прийняття на роботу, про переведення на іншу роботу, про звільнення, про надан- ня відпустки, про нагородження, про дисциплінарне стягнення тощо.

У таких наказах констатуюча частина може бути відсутня. Розпо- рядча частина обов’язково поділяється на пункти (у разі потреби). Кожний пункт наказу починається дієсловом, що означає дію:

ПРИЗНАЧИТИ, ПЕРЕВЕСТИ, ЗВІЛЬНИТИ, ОГОЛОСИТИ   ПО-

ДЯКУ тощо (пишеться великими літерами від нульової позиції).

Нижче, з абзацу, великими літерами пишеться прізвище і малими літерами ім’я та по батькові особи, щодо якої видається наказ, її поса- да, структурний підрозділ, куди вона призначається з посиланням на відповідні статті Кодексу законів про працю України тощо.

Виклад змісту таких наказів повинен бути уніфікованим.

Для підготовки наказів використовується бланк установленого зразка. На зворотному боці останнього аркуша документа зазначаєть- ся розробник документа і з ким його погоджено.

Особливе значення надається доведенню наказу до виконавців, а також до зацікавлених осіб, бо саме з цього моменту починається практичне виконання наказу. Під час підготовки наказу встановлю- ється коло підрозділів, куди він має бути направлений, і встановлю- ється його тираж. Cекретар-референт після видання наказу організовує ознайомлення співробітників підприємства з його змістом: один екзем- пляр наказу знаходиться на дошці оголошень, на другому екземплярі, який іде до справи, фіксується ознайомлення з наказом співробітників, відповідальних за його виконання. Внизу або на зворотному боці сторі- нки співробітник пише “ознайомлений”, ставить підпис і дату ознайом- лення. У разі необхідності підписаний наказ розмножується секретарем та роздається виконавцям для роботи (додатки Г, Д, Е).

Аналогічно відбувається робота з такими управлінськими доку- ментами, як рішення та розпорядження.

Розпорядження – це вимога до підлеглих для вирішення окремих питань. Розпорядження видають заступники директора, голови прав- ління, керівники служб у межах наданих їм прав і по колу питань, які записані в Положенні про лінійні або функціональні підрозділи орга- нізації.

Наприклад, заступник директора організації з економіки видає розпорядження по економічному відділу, бухгалтерії, фінансовому відділу.

Розпорядження видається з конкретного випадку відхилення від заданої програми і повинно зберігати інтереси інших служб. Розпоря- дження відрізняється від наказу тим, що його можна оскаржити в першого керівника організації.

Аналогічно наказу текст розпорядження має констатуючу і роз- порядчу частини. У констатуючій частині вказується мета або  причи-

на видання розпорядження. Розпорядча частина починається словом “ПРОПОНУЮ” – пропоновані дії. У констатуючій частині необхідно використовувати   стійкі   формулювання   типу    “відповідно    до”,  “у зв’язку з”, “з метою” тощо.

Наприклад:

У зв’язку з закордонним відрядженням завідуючого відділом маркети- нгу Сіренко Т. I. покласти виконання його обов’язків на головного спеціа- ліста Самсонова М. П. з 01.08.2001.

Розпорядження має такі реквізити:

·        найменування структурного підрозділу (якщо розпорядження видається його керівником);

·        назва виду документа (розпорядження);

·        дата;

·        індекс;

·        місце видання;

·        заголовок до тексту;

·        текст;

·        підпис;

·        візи.

Видавцями розпорядження можуть бути організації, структурні підрозділи або посадові особи.

В останньому пункті розпорядження вказуються особи, на яких покладається контроль за виконанням розпоряджень.

У державній службі розпорядження видаються Кабінетом Мініс- трів України, держадміністраціями та виконавчими комітетами місце- вого самоврядування в межах прав, наданих їм законодавством (дода- ток Ж).

Рішення приймають місцеві органи державної влади та управлін- ня – місцеві держадміністрації, місцеві ради самоврядування, а також інші колегіальні органи – колегії міністерств і відомств, науково- технічні та інші ради, комітети, але в цих випадках рішення не є само- стійним розпорядчим документом, а входить до складу протоколу за- сідання колегіального органу. Проект рішення колегіального органу візують: особа, яка його склала, керівник підрозділу, який вносить проект рішення, вказані в проекті виконавці, юрисконсульт, а також посадові особи, відповідальні за виконання рішення.

Текст рішення складається з констатуючої та розпорядчої частин. У констатуючій частині вказуються причини видання або цілі, які повинні бути досягнуті при його виконанні. Якщо рішення   видається

на підставі розпорядчого документа вищого органу, то в констатуючій частині вказується назва, номер, дата, заголовок цього документа, а також наводиться зміст того розділу документа, який відноситься до діяльності колегіального органу, що приймає рішення.

У розпорядчій частині вказується назва колегіального органу або виконкому, що приймає рішення, потім слово “ВИРІШИВ” прописними буквами на окремому рядку. Якщо є необхідність, то розпорядчу час- тину рішення ділять на пункти і в кожному з них вказують виконавця (організацію, структурний підрозділ і посадових осіб), дію і строк її виконання. В останньому пункті розпорядчої частини рішення вказу- ється посада, прізвище та ініціали особи, на яку покладається конт- роль за виконанням рішення.

Рішення підписує голова та секретар колегіального органу. Вони не можуть змінювати зміст тексту рішення. Під час редагування при- йнятого рішення зміст тексту не повинен змінюватись. Датою рішення є дата його прийняття на засіданні колегіального органу (додаток И).

Виписки з рішення колегіального органу розсилаються організа- ціями особам, яких безпосередньо стосується те або інше рішення, у п’ятиденний строк.

Постанова – це форма розпорядчого впливу на хід подій у про- цесі управління колегіального органу. Постанови видаються Урядом України, державними комітетами, місцевими державними адміністра- ціями, радами місцевого самоврядування, комісіями тощо (додаток К). Постановою є також заключна частина протоколу засідання коле- гіального органу (зборів, правління, президії тощо). Ці постанови включаються до протоколу або додаються до нього. За     необхідності

можуть оформлятись як виписки з протоколу.

Текст постанови складається з констатуючої та розпорядчої частин. У констатуючій частині фіксуються мотиви передбачуваних пос- тановою дій, дається посилання на розпорядчий документ вищого  ор-

гану управління як основа для видання постанови.

Розпорядча частина починається з найменування колегіального органу і слова “ПОСТАНОВЛЯЄ”, яке пишеться великими літерами. Наступний текст викладається у владній наказовій формі (кому, що      і коли робити).

Датою постанови є дата засідання колегіального органу, на якому вона прийнята.

Підписують постанову голова та секретар колегіального органу на спеціальних бланках організації.

Реквізити постанови:

·        найменування виду документа (Постанова);

·        дата;

·        індекс;

·        місце видання;

·        заголовок;

·        текст;

·        підписи;

·        візи;

·        гриф узгодження.

Вказівки – розпорядчий документ, який готують міністри, керів- ники об’єднань, організацій, установ. Вказівки – правовий акт керів- ників єдиноначальних органів державного управління переважно інфо- рмаційно-методичного характеру, пов’язаний із виконанням наказів, інструкцій та інших актів вищих органів управління (додаток Л).

Вказівки видають при оформленні відряджень, рішень поточних організаційних питань, а також для доведення до виконавців нормати- вних матеріалів.

Реквізити:

·        назва відомства, закладу та структурного підрозділу;

·        назва виду документа (вказівки);

·        дата і місце видання;

·        індекс;

·        заголовок, підпис;

·        відмітка про узгодження;

·        текст.

Ухвала – правовий акт, що приймається місцевими радами, держ- адміністраціями, виконавчими комітетами. Ухвалою оформлюють та- кож результати діяльності інших колегіальних органів – колегій мініс- терств та відомств, наукових рад тощо (додаток М).

В ухвалі зазначаються: територія, коло осіб, на які вона поширю- ється, конкретні посадові особи, установи, що зобов’язані контролю- вати виконання документа. З ухвалою ознайомлюють населення через засоби масової інформації.

Реквізити ухвали:

·        Герб України;

·        назва вищої установи;

·        зазначення місця видання;

·        назва виду документа (ухвала);

·        дата або дата й номер;

·        заголовок;

·        текст ухвали;

·        підписи голови та секретаря держадміністрації чи іншої вищої установи;

·        печатка.